Установки гідравлічного транспорту.

Гідросуміш у таких установках переміщається по сталевих або дерев'яних жолобах прямокутного, трапеціє-видного, півкруглого перетину й по трубах. Для захисту від зношування вони футеруются зносостійкими матеріалами.

На рис. 4.22 показані схеми напірних і самопливної гідротранспортних установок.

Рис. 4.22. Схеми гідротранспортних установок:

а – напірна з пульпонасосом; б – напірна з водяним насосом й живильником; в – самопливна

1 – резервуар; 2 – пульпонасос; 3 – пульпопровід; 4 – насос для освітленої води; 5 – грохот для відділення води; 6 – резервуар для пульпи; 7 – водяний насос; 8 – бункер для породи з живильником; 9 – резервуар для води; 10 – резервуар для пульпи; 11 – бункер для породи; 12 – змішувальна лійка

Напірні гідротранспортні установки класифікуються за способом уведення переміщуваного матеріалу в трубопровід.

У схемі з пульпонасосом (землесосом) 2 (рис. 4.22, а) він забирає пульпу з резервуара 1 і нагнітає її в пульпопровід 3. У кінцевому пункті пульпа потрапляє на грохот 5 для відділення води. Освітлена вода зливається в резервуар 6, звідки насосом 4 відправляється назад у резервуар пульпи.

У схемі з водяним насосом 7 і живильником (рис. 4.22, б) насос забирає воду з резервуара 9 і нагнітає її в пульпопровід 3, куди також уводиться переміщуваний вантаж з бункера з барабанним живильником 8. Розвантаження пульпи здійснюється в резервуар 10.

Перевагою першої схеми є відсутність складного живильного пристрою, а другої - використання замість землесоса звичайного водяного насоса, що працює на чистій воді й не піддається абразивному зношуванню.

Якщо напір може бути створений природною різницею в рівнях завантаження й розвантаження транспортованого матеріалу, то використовується самопливна транспортна установка (рис. 4.22, в). Матеріал з бункера 11 за допомогою живильника завантажується в змішувальну лійку 12 установки, куди подається й вода. Далі пульпа рухається по пульпопроводу 3 під дією сили ваги.

К основному механічному устаткуванню гідротран-спортних установок відносяться завантажувальні пристрої (живильники) і насоси.

Одна з головних вимог до завантажувальних пристроїв цього типу - герметичність. Безкамерні живильники, переборюючи тиск води, уводять вантаж у порожнину трубопроводу. Камерні живильники перепускають (шлюзують) вантаж через одну або дві послідовно розташовані камери з отворами у верхній і нижній частині, що поперемінно відкриваються й закриваються.

Безкамерні живильники характеризуються без перерв-ністю дії. Прикладом може служити гвинтовий живильник.

Камерні живильники мають цикличный характер роботи. Для підвищення їхньої продуктивності часто використовують здвоєні конструкції, у яких під час розвантаження однієї секції в трубопровід друга заповнюється вантажем з бункера.

Хороші результати роботи показують камерні трубчасті живильники, пристосовані для роботи з кусковатими вантажами. Схема трубчастого живильника показана на рис. 4.23. Дві камери-труби 4 з'єднують пульповий 1 і водяний 2 трубопроводи із транспортним магістральним трубопроводом 5. Процеси уведення пульпи й змішування її з водою регулюються зворотними клапанами 3, а підведення й злив води здійснюються за допомогою засувок 8 й 6, керованих з пульта 7. У результаті поперемінно відбувається заповнення однієї камери пульпою й подача пульпи в магістраль із іншої.

Рис. 4.23. Схема камерного трубчастого живильника:

1 – пульпопровід; 2 – водопровід; 3 – зворотні клапани; 4 – камери-труби; 5 – транспортний магістральний трубо-провід; 6, 8 – засувки; 7 – пульт керування

Землесоси, що використовуються в гідротранспортних установках, як правило, відцентрового типу. За конструкцією вони мало відрізняються від насосів для води, однак набагато більше піддані абразивному зношуванню. Вони повинні забезпечувати транспор-тування шматків крупністю до 100 мм, мати можливо більшу зносостійкість деталей, бути максимально ремонтоздатними. Для підвищення довговічності деталей насосів застосовують спеціальні сталі й високохромістий чавун, захищають поверхности наплавленням металу високої твердості й футерованням.

На рис. 4.24 показана схема землесоса. Конструктивно він являє собою одноколісний відцентровий насос. Гідросуміш по трубопроводу 1, приєднаному до усмоктувального патрубка 2 землесоса, надходить до центра робочого колеса 3. У процесі обертання колеса під дією відцентрових сил гідросуміш відкидається до периферії й через нагнітальний патрубок тангенціально подається в робочий трубопровід.

Рис. 4.24. Схема землесоса:

1 – трубопровід; 2 – усмоктувальний патрубок; 3 – робоче колесо

Концентрацію гідросуміші (пульпи) у гідротран-спортних установках, тобто відношення рідкого до твердого приймають залежно від крупності й питомої ваги транспортованого матеріалу. Для руд ця величина може досягати 5-6.

Годинний об’єм пульпи (м³/год)