Главная | Обратная связь

Суперечності філософії освіти.

Модуль 1.

Предметне поле філософії освіти

Філософія освіти, її тлумачення, предметне поле, радше перебувають в стадії становлення. Термін “філософія освіти” вперше містить «Енциклопедія» США (1911–1913). Відомі спроби визначення філософії освіти.

«Філософія освіти – це особливий тип філософської системності, спеціалізований у сфері освіти» (Британська енциклопедія).

Згідно з позиціями російських вчених, філософія освіти:

- радше застосування принципів різних філософських дисциплін до специфічної сфери освіти (В.Лекторський);

- калька з англо-американського словосполучення (І.Бестужев-Лада);

- ненормативна галузь наукової діяльності, якій властива відкритість позицій, рефлексія над освітою і педагогікою (В.Розін);

- неспеціалізована рефлексія над освітою (в її кризовому стані) чи навіть сучасна фундаментальна філософська теорія освітньої діяльності (Ф.Михайлов).

-предмет філософії освіти – “найбільш загальні фундаментальні засади функціонування і розвитку системи освіти”(Б.Гершунський).(Гершунский Б. С. Философия образования для ХХI века (В поисках практико-ориентированных концепций) /Б. С. Гершунский. – М. : «Совершенство», 1998. – С. 90).

Дискусії стосовно філософії освіти відображено в дослідженнях українських авторів (В.Лутай, І.Зязюн, С.Клепко, В.Кремень, В.Андрущенко, І.Предборська, С.Черепанова та ін.).

 

В.Лутай.

“У вирішенні своїх найважливіших проблем, педагогіка завжди спиралась на філософію. Особливо це стосується теорії педагогіки як найбільш високого рівня узагальнення її проблем, систематичного підходу до їх вирішення. В зв’язку з цим у Великій Британії й деяких інших країнах поширена думка, що саме загальна теорія педагогіки і є філософією освіти”… Та попри “різноманітність педагогічних концепцій, існують деякі загальні стандарти освіти, їх розробка є найважливішим завданням теорії педагогіки, та її філософських основ. Тому й головна увага в розробці предмета філософії освіти в Україні повинна бути звернена не на ту специфіку якогось напряму філософії і педагогіки, що відрізняє його від інших, а якраз на ту методологію, яка об’єднує ці напрями, розкриває певні закономірності розв’язання суперечностей, що виникають між ними”.

 

(Лутай В.С. Про предмет філософії сучасної освіти /В.С.Лутай //Філософія освіти в сучасній Україні: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. “Філософія сучасної освіти та стан її розробки в Україні (1– 3 лютого 1996 р.). – К., 1997. – С. 77– 78).

І.Зязюн.

Предмет філософії освіти доцільно розглядати як «виявлення і вирішення (урівноваження) суперечностей між найширшими уявленням про світ, суспільство, місце людини в ньому і педагогічною дійсністю та її відображенням цією спеціальною наукою».

 

(Зязюн І.А. Філософські засади освіти в Україні /І.А.Зязюн //Філософія освіти в сучасній Україні: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.“Філософія сучасної освіти та стан її розробки в Україні (1-3 лютого 1996 р.)”. – К.: Інститут змісту і методів навчання, 1997. – С. 64).

 

С.Клепко.

Вважає актуальним питання: що вважається філософією освіти? У пошуках відповіді він розглянув західні підходи, стан досліджень філософії освіти в Україні, розвиток філософії освіти в США, англомовних країнах, наводить бібліографію, яку підготував відомий дослідник проблеми філософії освіти М.Бурбулес (Університет штату Іллінойс, США; його веб-сторінка містить широку інформацію з філософії освіти – http://www/ed/uiuc/edu/facstaff/burbules/NickB/html). Витоки “філософії освіти” як особливої сфери наукової діяльності (насамперед у США) М.Бурбулес вбачав у науково-педагогічних пошуках Дж.Д’юї, що й спонукали визнати філософію освіти “обов’язковим виміром” компетентної освітньої діяльності. Хоча дотепер “дискусія, що є філософія освіти – галузь знань, поле досліджень, чи академічна дисципліна – основний стан того, що на Заході називають філософією освіти”. Західні дослідники “прагнуть інтегрувати усю філософську думку стосовно проблем освіти – без будь-яких обмежень у джерелах, методах, проводячи систематизацію, наполегливий пошук цінних думок “чистих” філософів з метою їх селекції, концептуалізації і передачі в освітню теорію”. Філософія освіти має передусім “допомогти процесу зміни педагогічного словника, основні терміни якого… й намагаються сформувати дослідники в українській царині філософії освіти”.

 

(Клепко С. Українська царина філософії освіти /С.Клепко // Практична філософія. – 2001. – №1. – С. 198–199, 201–209; Інтернет-ресурс: Burbules Nicholas C. Philosophy of Education //Forthcoming in the International Encyclopedic Dictionary of Education, Routledge Publishing – (http://www/ed/uiuc/edu/facstaff/burbules/NickB/html).

 

 

В.Кремень.

Стосовно філософії освіти зазначив, що «цей термін, як і предмет потребує подальшого обговорення й уточнення..; предметом філософії освіти є цілі, цінності, ідеали освіти в сучасному суспільстві, а також аналіз результатів та критеріїв їхньої оцінки..; визначення сутності філософії освіти потребує з’ясування… чим відрізняється «освічена людина» від «людини знаючої і компетентної», що таке «людина культурна» - складний результат духовного розвитку чи просто «освічена або навчена».

 

(Кремень В.Г. Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум /В.Г.Кремень. – К.: Грамота, 2007. – С. 482 – 483).

Модернізація європейського освітньо-інформаційного простору й освітньої галузі України, передусім пов’язана з Болонським процесом, який дотепер сприймається неоднозначно.

 

В.Андрущенко.

“Болонські домовленості вже перейшли рубікон теорії і розгортаються в практичній площині, – наголосив В.Андрущенко, – актуалізуються на рівні впровадження в практику національних освітніхсистем.., магістраль філософського прогноз розвитку освіти XXI ст. сьогодні вийшла за межі Болонського процесу. Завдання сучасної філософії освіти – визначення контурів цього виходу, дослідження детермінуючих чинників і суті, можливих ризиків, суперечностей та їх уникнення… Перспективним є розвиток філософії освіти в пост-Болонському просторі”. (Андрущенко В. Вища освіта у пост-Болонському просторі: спроба прогностичного аналізу /В.Андрущенко //Філософія освіти. – 2005. – № 2. – С. 7).

Умовою виконання Болонських домовленостей в Україні є “збереження національної педагогічної матриці”. (Андрущенко В. Філософія освіти XXI століття: у пошуках перспективи /В.Андрущенко //Філософія освіти.–2006. – № 1. – С. 10).

Філософія освіти є “загальною парадигмою організації і змісту всього того знання – наукового і позанаукового – яке через освіту ми передаємо учням і студентам, про світоглядні цінності, які виховуються, зрощуються в процесі навчально-виховної діяльності, визначеність духовного світу особистості, який формується в школі і вузі, і який визначає її особистісну позицію, роль і способи поведінки в суспільстві”… “Оскільки ж філософське засвоєння світу розгортається як осягнення всезагального, вона (філософія) виконує в освіті методологічну функцію, визначення способу здійснення якої складає предметне поле такого напряму філософствування, як філософія освіти. Філософія освіти, таким чином, є теорією й методологією освіти. З точки зору філософії, освіта (і виховання) є трансформацією “духу епохи” в структуру свідомості, світогляд, духовний світ і загальне єство особистості. Трансформований засобами освіти “дух епохи” стає її (особистості) стрижньовою підвалиною, визначає співрозмірність (або неспіврозмірність) людини з її добою. Через освіту (культуру, виховання) цей дух визначає суспільно вагомі параметри особистості. Філософія ж освіти корегує, по-перше, його суспільну якість і значення, по-друге, ефективність реалізації педагогічними заходами в умовах і можливостях наявного типу культури, по-третє, відповідність загальноцивілізаційним магістралям розвитку людства в загальноісторичному аспекті”... “Дух епохи” – поняття складне і далеко неоднозначне. У різних філософських системах воно характеризується по-різному. Разом з тим, від “тіней печери” (Платон), “абсолютної ідеї” (Гегель), “духу капіталізму” (Вебер), “ноосфери” (В.Вернадський), “пункту Омега” (Тейяр-де-Шарден) проглядається дещо спільне, що й можна розглядати у якості конструктивного начала культуротворення особистості засобами освіти... “Дух епохи”... є ні чим іншим, як філософським узагальненням найвеличніших наукових і культурних надбань, виходячи з яких, людство вибудовує свою соціальність, проектує майбутнє, готує до життя в ньому підростаюче покоління”.

 

(Андрущенко В. Предмет філософії освіти крізь «дух епохи» / В.Андрущенко. Філософія освіти: навч. посіб. – К. : Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2009. –С.6,10 –11).

 

І.Предборська.

«Філософія освіти – це царина філософського знання, яка вивчає методологічні засади функціонування і розвитку освіти як цілісної системи. Вона є міждисциплінарною та інтегративною цариною знань, що акумулює досягнення та стимулюється проблематикою різних наук, зокрема таких, як психологія, педагогіка, етика, естетика, культурологія, соціологія та ін.

Філософія освіти виступає формою концептуалізації освіти, яка стає об’єктом філософського аналізу, що охоплює її онтологічні, епістемологічні, антропологічні, аксіологічні та праксеологічні аспекти. Специфіка філософської рефлексії щодо освіти порівняно із згаданими науками полягає в тому, що філософія передусім покликана відповідати на кардинальні питання, пов’язані із відношенням людини до світу, її способом “входження” у нього, тобто задавати світоглядний кут зору на проблематику. Друга особливість цієї рефлексії виявляється в тому, що вона охоплює освіту в усіх її ціннісних, системних, соціально-філософських, емпіричних, теоретичних і прикладних аспектах. Освіта постає як цілісний об’єкт».

(Предборська І.М. Сучасний філософсько-овітній дискурс /І.М.Предборська //Філософія освіти: навч. посіб. – К. : Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2009. – C. 48).

С.Черепанова.

Філософія освіти–сукупність світоглядних теорій (ідей), наукових, культурних, морально-ціннісних засад, які зумовлюють не лише сенс і зміст виховання та навчання, а й певний тип особистості (індивідуалістичний – Захід, колективістичний – Схід).

 

(Черепанова С.О. Філософія освіти. Світоглядно-гуманітарний вимір: людина – наука – культура – мистецтво – стиль мислення: монографія /С.О.Черепанова. – Львів: Світ, 2011. – С. 90 – 91.

Черепанова С.О. Крос-культурні рефлексії філософії освіти і нова раціональність /С.О.Черепанова // “Перспективи”. Соціально-політичний журнал. Філософія, політологія, соціологія. – Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського”. – Одеса, 2013. – № 2(56).–С.128).

 

Філософія освіти через концепт людини пов’язана із світоглядом, наукою, культурою, мистецтвом, їх трансформаціями у різних суспільствах.

Філософія освіти функціонує як системне світовідношення й соціокультурне явище, поєднуючи методологію, науку, цінності, національні педагогічні й культурні традиції.

Світоглядно-філософського смислу набувають взаємовідносини “свого” та Іншого,толерантне сприйняття інших людей, спільнот, культур. І саме філософія освіти покликана формувати нові світоглядні орієнтири, гуманітарні цінності, спрямовувати виховання й навчання на розвиток критичного мислення, творче застосування знання як методології дії.

Теоретично й методологічно вагомі онтологічне упорядкування буття, людська здатність від-творювати світ, принципова відкритість людського буття до світу культури як незавершеної цілісності.

 

В онтологічному сенсі, «філософія освіти конституюється як філософія людини й спосіб буття людини в універсумі культури».

(Черепанова С.О. Філософія освіти. Світоглядно-гуманітарний вимір: людина – наука – культура – мистецтво – стиль мислення: монографія /С.О.Черепанова. – Львів: Світ, 2011. – С. 141).

Відповідне уточнення предметного поляфілософії освіти здійснено на основі онтологічного підходу.

 

 

Розширювальне тлумачення філософії освіти:

- опосередковано демонструє її методологічний потенціал,

- пропонує сфери можливого застосування,

- відображає культуротворчу місію,

- є вираженням трансдисциплінарних, транснаукових, трансгуманітарних інтенцій, які апелюють до людини як цілісного суб’єкта культури.

Особистість одночасно постає і суб’єктом впливу на культуру і об’єктом, що зазнає впливу культури.

Філософія освіти, як галузь гуманітарного знання, передбачає осмислення культуротворчості як універсального та індивідуального, що передбачає поворот до буття у сенсі екзистенціально-духовного самовизначення особистості.

Філософська антропологія та онтологія актуалізують буттєвість освіти як виявлення індивідуальності особистості, її ціннісних пріоритетів, духовності людського буття. Людина виявляє універсальність через індивідуальну тілесно – душевно – духовну самобутність. Водночас усвідомлення обмеженості власного буття (фізично життя людини має початок та закінчення) і невдоволення таким станом набуває для людини суперечності екзистенціального смислу. Вона є частиною природи, але для неї власні цілісність й існування залишаються проблематичними.

Герменевтичне розуміння містить не лише текстуальний аналіз (явищ, предметів, артефактів культури, мистецтва), а й екзистенціально- культуротворчий досвід людського буття.

Екзистенціалізм загострює проблеми самого людського існування, особливо свободи вибору з-поміж численних можливостей, подолання суперечностей між пізнанням і творчістю як діяльністю людини, заснованій на свободі. “Оптимістичний екзистенціалізм” (О.Больнов) покликаний сприяти подоланню песимістичності, властивої даному типові світогляду.

Синергетика, якій властиві “новий діалог” природи – людини – культури – суспільства, нелінійність, системність, самоорганізація, темпоральність, цілісність світу й знання про світ, виявляє нові аспекти дослідження цілісності людини – світоглядні, діалогічні (полілогічні), ціннісні, кроскультурні, гуманітарні, культуротворчі.

 

 

Відповідно до положень, які міститьПаспорт спеціальності 09.00.10 – «Філософія освіти»:

 

Філософія освіти – це галузь філософських знань, спрямована на дослідження сфери освіти і виховання як процесів самовідтворення соціокультурної основи суспільства у світоглядному, методологічному, епістемологічному та аксіологічному аспектах, на аналіз педагогічного знання та педагогічної діяльності, освітньо-виховних цілей та ідеалів в історичному, соціальному і культурному контекстах, а також методів проектування та створення нових освітніх інституцій і систем.

 

Авторські видання:

 

Черепанова С.О. Філософія освіти. Світоглядно-гуманітарний вимір: людина – наука – культура – мистецтво – стиль мислення: монографія /С.О.Черепанова. – Львів: Світ, 2011. – 408 с. (Розділ 1).

 

Черепанова С.О. Філософія освіти: західне та східне мислення в координатах культури /С.Черепанова //Філософія освіти. – 2011.– № 1–2 (10). – С.188 – 209.

 

Черепанова С.О. Екзистенціально-буттєвісний модус філософії освіти і життєтворчість особистості /С.О.Черепанова //Зб. ст. VI Всеукр. наук.-практ. конф. “Особистість в екстремальних умовах” ; [за. ред. О.А.Кривопишиної, Б.І.Шуневича]. –

У 2 ч. – Ч.1. – Львів: ЛДУ БЖД, 2013. – С.72 – 77.

 

Черепанова С.О. Філософія освіти і національне світовідношення у спектрі екзистенційної культурології: Г.Гачев – Г.Сковорода /С.О.Черепанова // Григорій Сковорода (Текст) ; [упоряд. та наук. ред. Д.Герцюк, П.Сікорський]. – Львів: “СПОЛОМ”, 2013. – С.61– 87.

 

Черепанова С.О. Філософія освіти: духовність родового самопізнання /С.О.Черепанова // Вісник ХНПУ ім. Г.С.Сковороди “Філософія”. – Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди. – Харків : ХНПУ, 2013.–Вип. 41. – Ч.I. – С.300 – 313.

 

Черепанова С. К.Ушинський: філософські рефлексії і мистецтво педагогіки /С.Черепанова // Костянтин Ушинський (Текст) : наук. праці ; [упоряд. та наук. ред. Д.Герцюк, П.Сікорський]. – Львів: “СПОЛОМ”, 2014. – С. 32– 45.

 

Модуль 2.

Суперечності філософії освіти.