 |
|
досвід трансляції культури, освітні тенденції
ЗАХІД СХІД
- активне, діяльнісно-перетворювальне - активне, але неперетворювальне
відношення до світу відношення до світу (дао, не-діяння)
- історично посилюється тенденція - виховання й освіта не відокремлені,
зниження соціального статусу педагога, освіта підпорядкована вихованню,
а поєднання в одному індивідові вміщена в нього суттєвим елементом
вихователя й викладача – радше виняток
-тут не існує феномена знання як такого
(за К.Поппером, “знання в об’єктивному сенсі”)
-гносис і праксис – невіддільні аспекти
східного способу буття людини в світі
-людина вчиться бути, а не тільки знати,
це найгармонійніше реалізується за
безпосередньої трансляції знання від Учителя до учня
- статус Учитель як гуру, муалліма
- з дитинства прищеплюється думка,
що людина – свобідна особистість
і може стати, ким захоче
- певна неефективність процесу навчання,
коли значна частина знань не затребувана
- домінує алфавітнеписьмо, - каліграфія історичнатрадиція письма,
активізується ліва півкуля головного мозку, графічні символи стимулюють
логіко-аналітичне мислення, праву півкулю головного мозку,
пріоритет інтелекту, раціональності, пов’язану з творчістю, мистецтвом,
однак простежується певний недолік емоційністю, музикальністю
емоційних і асоціативних аспектів мислення.
У Японії: збереглося “традиційно східне відношення до Учителя”. Представники цієї професії законодавчо належать до 25% найвище оплачуваних. Ще в середині 80-х років ХХ ст. заробітна плата японського учителя в 2,4 раза перевищувала середній рівень (у США такий показник становив 1,7) і в перший рік роботи є більшою, ніж у початківця інженера, бізнесмена, фармацевта…
Пріоритети японців:
- цінності колективістської свідомості,
- підготовка до суто “японського стилю життя” (процес виховання), який здійснюється паралельно з процесом пізнання,
- національні особливості (швидка адаптація до змінних умов, консолідація суспільства),
- поняття “обов’язок”, на відміну від американців (наголошують на “правах”). Юристів у Японії на душу населення в десятки разів менше, ніж у США.
- поєднання конкуренції й співпраці (“і – і”), компроміс, гармонія (ідеї конфуціанства), поняття “Я” визначається через відносини у групі, система освіти посилює цю установку”. Для американців конкуренція і кооперація несумісні (“або – або”).
Джерела:
Сатыбалдинова К. Учитель и преподаватель (Восток и Запад: традиции и современность) / //Alma Mater: вестник высшей школы. – 2000. – № 1.– С. 26 –30.
Судзуки С. Реформа образования Японии // Педагогика. –1999. – № 3-4. – С. 89 – 96.
- Розвинена педагогічна рефлексія.
Емпатія як духовно-інтелектуальна ознака педагога зумовлює сприйняття й осмислення почуттів Іншого (суб’єкта начання) з позицій “спів-буття”.
Співпереживання, емпатії потребує розуміння іншого світовідчування, іншої (“чужої”) культури.
Людина у східному світосприйнятті завжди орієнтована на Вічність, залишаючись частиною природи (ідея реінкарнації). Тут домінують позараціональні механізми пізнання й освоєння світу.
Західна культура виявляє тенденції залежності істини від людини, прагнення вдосконалювати світ за людськими проектами.
Для культуротворчої педагогічної діяльності значущі взаємовідношення цінностей власної й “Інших” культур (дихотомія “свій” – “чужий”). Особливо “відкритість нескінченному” (Й.Гейзінга), розуміння себе “як Іншого” (П.Рікер).
За постмодерністського трактування культури й суспільства, проблема “Іншого” трансформується в радикально “чуже”, протиставлене “своєму”. У межах сучасного етапу постмодерна здійснюються пошуки нових засад людської суб’єктивності.
До провідних представників постмодернізму належить Ю.Крістева, котра здійснила спробу осмислення проблеми “чужого” в європейській цивілізації. Вона пише: “Дивно, але чужинець живе в нас: він прихований лик нашої ідентичності, простір, що руйнує нашу домівку, час, що занапащає взаєморозуміння і симпатію”.
(Крістева Ю. Самі собі чужі / Ю.Крістева : пер. з франц. З.Борисюк. – К. : Основи, 2004.– С.7).
Причому “немає нового полілогічного суб’єкта без нового політичного топосу”.
(Крістева Ю.Полілог / Ю.Крістева : пер. з франц. П.Таращука. – К.: Юніверс, 2004. – С.190).
Згідно з висновками Е.Левінаса, опозицію “свій - чужий” доповнює опозиція “Я - Інший”. Категорія “Іншого” у її етичному сенсі є радше опозицією онтології М.Гайдеггера (категорії “буття”). На засадах феноменології діалогу Е.Левінас розглянув асиметричність відносин “Я - Інший”, статус інаковості “Іншого”. І саме тоді, коли виникає “присвячення-себе-іншому”, й розпочинається “людське”.., філософія постає “мудрістю співчуття”.
(Левінас Е. Між нами: Дослідження. Думки - про - Іншого: зб. статей /Е.Левінас : пер. з франц. – К.: Дух і Літера, 1999. – С. 2 – 3).
Системне впровадження філософії освіти, праксеологічно-гуманітарні засади культуротворчості – концептуально й стратегічно зумовлюють продуктивну педагогічну діяльність.
Авторські видання:
Черепанова С.О. Філософія освіти. Світоглядно-гуманітарний вимір: людина – наука – культура – мистецтво – стиль мислення: монографія /С.О.Черепанова. – Львів: Світ, 2011. – 408 с. (Розділи 4, 5).
Черепанова С.О. Філософія освіти: західне та східне мислення в координатах культури /С.Черепанова //Філософія освіти. – 2011.– № 1–2 (10). – С.188– 209.
Черепанова С.О. Художній потенціал філософії освіти: знаково-символічна специфіка мистецтва /С.Черепанова //Філософія освіти. – 2012. – № 1–2 (11). – С.238 –259.
Черепанова С.О. Крос-культурні рефлексії філософії освіти і нова раціональність /С.О.Черепанова // “Перспективи”. Соціально-політичний журнал. Філософія, політологія, соціологія. – Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського”. – Одеса, 2013. – № 2(56).–С.127 – 132.
Черепанова С.О. Суперечності філософії освіти у координатах наукового мислення /С.О.Черепанова //Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського. Науковий журнал. Серія “Філософія. Культурологія. Політологія. Соціологія”. – Сімферополь, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського. – 2014. – Том 27 (66).– №1-2.– С.77 – 84.