 |
|
Виховання в Стародавньому Єгипті
На початок III тисячоліття до н.е. належить виникнення писемності. У зв'язку з існуванням розвинутого бюрократичного апарату при палаці фараона, а потім і при храмах, з'явилися школи писців, в яких навчалися хлопчики з 5 до 16 років, причому, починаючи з 12 років, вони паралельно працювали в канцеляріях, виконували обов'язки писців (скрибів). Заняття тривали з раннього ранку до пізнього вечора. Обід приносили з дому; найчастіше це були три хлібини і дві гальби пива. В школі панувала сувора дисципліна, застосовувались тілесні покарання.
До нас дійшли шкільні прислів'я: «Вуха хлопчика на його спині», «У юнака є спина, вона слухає, коли його б'ють».
Основними предметами, необхідними для майбутніх чиновників, були читання, письмо і лічба. Єгипетські ієрогліфи (їх було близько 700) поступово замінюються ієратичним письмом (воно нагадує нинішнє арабське письмо).
Навчання грамоти складалось із заучування букв, усного читання тексту (хором) і письмових вправ. Щоб оволодіти грамотою, треба було довго вчитися, тому в староєгипетських папірусах дуже часто зустрічаються повчання такого характеру: «поверни своє серце до книг», «полюби книги більше, ніж рідну матір», «люби писання і ненавидь танці» тощо.
Писали тонкою бамбуковою паличкою чорною фарбою на черепках і уламках вапняку; червоною — починали новий абзац (звідси вираз «з червоного рядка») і ставили червоні крапки, відділяючи рядки в поетичних творах. Коли учень оволодівав письмом, йому дозволяли писати в «зошитах» — на листках папірусу. Нерідко використовували папірус, з якого змивали вже непотрібний текст. Чорнило готували з сапсі або з деревного вугілля, води і живиці. Якість його була дуже високою. До наших днів зберігся його глибокий чорний глянець.
Тексти для переписування підбирались з таким розрахунком, щоб зміст сприяв вихованню службовців.Значною мірою це були настанови бюрократичного змісту: «Гни спину перед начальством», «Не сиди, коли стоїть старший, або вищий по посаді». В той же час серед повчань, які збереглися, знаходимо тексти глибокого змісту; «Навчання є основа життя», «Немає нічого вищого за книги». Крім того, переписувалися релігійні тексти, казки, гімни тощо. Тут і перші дидактичні вказівки: «Учень насамперед повинен був мовчки, беззаперечно слухати вчителя».
Велика увага приділялася лічбі. Нумерація була примітивна (двійкова). Одиниця позначалася паличкою (І), два — двома (II) і т.д. до дев'яти паличок. А для десяти вже існував знак, що дійшов до наших днів 10, для сотні — 100 і т.д. Учні знали лише дві арифметичні дії — додавання і віднімання, а множення і ділення здійснювали шляхом використання дій 1-го порядку. З'являються найпростіші дроби, розв'язуються елементарні рівняння, використовують навіть число п (3, 16, а не 3, 14..., як сьогодні). Математичні задачі носили вузько практичний характер, учнів навчали обчислювати об'єми амбарів, площі земельних ділянок, визначати необхідну кількість робочої сили для різних робіт, кількість продовольства для них тощо.
При навчанні письма і лічби використовувались деякі прийоми, що полегшували цей процес, наприклад, рахунки на різнокольорових камінчиках, спрощені прийоми розрахунку.