 |
|
ФАКТОРИ ГОМІНІЗАЦІЇ
ГОМІНІЗАЦІЯ - це процес перетворення мавпи на людину від утворення перших людських особливостей до виникнення виду людина розумна.
У зв’язку з цим в антропогенезі виділяють 3 складові частини:
1. Морфогенез - еволюція морфофізіологічної організації, пов’язаної, головним чином, із дією біологічних факторів гомінізації.
2. Психогенез - формування і розвиток інтелекту, що зумовлене дією як біологічних, так і соціальних факторів.
3. Соціогенез - формування і розвиток суспільства під переважним впливом соціальних факторів.
Кожна з цих складових частин гомінізації формувалася у тісній взаємодії з двома іншими. Це забезпечувало системність антропогенезу протягом якого чергувались періоди поступового і бурхливого розвитку внаслідок рекомбінацій генів, переміщень МГЕ і мутацій.
Причинами мутацій могли бути:
– інверсії геомагнітного поля Землі. За 76 млн. р. Південний і Північний магнітні полюси мінялись місцями 171 раз, суттєво впливаючи на еволюцію тварин. Кожна зміна полярності супроводжувалась новим витком в антропогенезі. Востаннє ця подія відбулася близько 40 тис. р. т.;
– короткочасне зростання фону ІР;
– стрес - у дослідах на тваринах було доведено, що серед нащадків особин, які підлягали стресу, значно зростає число мутантів і рекомбінантів;
– порушення гормонального балансу та обміну речовин;
– хімічні мутагени (деякі алкалоїди, кумарини, флавоноїди та інші біологічно-активні речовини);
– вірусні та інші генетичні вектори (ендогенні ретровіруси, транспозони тощо);
Окрім МП до біологічних факторів гомінізації відносяться:
– ізоляція, котра веде до інбридингу і гомозиготизації популяцій;
– ·гетерозис внаслідок процесів змішання;
– зміна харчової поведінки - розширення діапазону об’єктів живлення виду суттєво збільшує його шанси на виживання;
– · зміна стратегії розмноження - перехід від сезонності до поліциклічності та статевий відбір;
– неотенія - зміна термінів розвитку, що призводить до збереження у дорослих осіб ознак, характерних для ранніх стадій предкових форм. Досягається це гальмуванням експресії генів, що контролюють онтогенез.
Неотенія типова для всіх тварин, які мають виживати в екстремальних умовах. В антропогенезі вона призвела до збереження у дорослих людей деяких рис будови тіла, що характерні для дитинчат понгід. Зокрема, у малят шимпанзе
· тіло вкрите рідким волоссям,
· порівняно великий ГМ, захищений опуклим черепом з тонкими кістками,
· надочний валик і потиличний гребінь слабо виражені,
· обличчя недорозвинене і не виступає вперед, як у дорослих мавп,
· зуби та щелепи невеликі,
· СМ з’єднується з головним через отвір, розташований під середньою частиною черепа, що сприяє збереженню рівноваги при двоногій ході, яка виникала неодноразово у різних лініях гомінід тощо.
Крім того, у філогенезі вищих тварин лідером еволюційного процесу може виступати поведінка.
В першу чергу це стосується ЕРД. Парадокс вищої нервової діяльності ® неврози у найбільш кмітливих особин.
Серед предків людини, що вели груповий спосіб життя, вирішення евристичних задач, зумовлене ЕРД, здійснювалось не одним індивідом, а різними, тобто ступінь навантаження на НС була помірною. Внаслідок імітаційної поведінки результати такої діяльності ставали досягненням ВСІХ членів угруповання. Це забезпечувало суттєві переваги у виживанні групи, особливо важливим це було для змінних умовах довкілля.
Поєднання всіх біологічних факторів, які змінювали будову і поведінку особин, призводило до розширення діапазону морфологічної мінливості гомінід, а потім - і до дивергенції. При цьому особливого значення набувало формування свідомості.