Главная | Обратная связь

Психологія вищої школи: її предмет, завдання то методи

ефективність якої залежить від психолого-педагогічного обгрунтування методів викладання. К.Д. Ушинський зазначав, що психологія є однією з найбільш необхідних дисциплін для педагога, бо він у процесі вихо­вання постійно перебуває в колі психологічних явищ, які притаманні вихованцю.

До речі, Л.С. Виготський підкреслював, що педагогічна психологія має бути не лише в ролі консультанта і порадника для педагогіки. її за­вдання полягають у психологічному обґрунтуванні навчання і виховання людей на основі спеціальних психологічних досліджень, проведених у процесі навчально-виховної діяльності особистості та спрямованих на розв'язання педагогічних проблем.

Хоча психологія вищої школи пов'язана з іншими галузями психоло­гії, однак це не позбавляє її свого предмета дослідження - закономірності особистісного зростання студента як майбутнього фахівця та професійної самореалізації викладача як суб'єкта науково-педагогічної діяльності.

1.5. Методологія і принципи психологічного дослідження

Немає нічого практичнішого, ніж хороша теорія. Роберт Кірхгоф, німецький учений

Науково-дослідницька діяльність викладача є основним засобом пе­ревірки ефективності його педагогічних впливів на студентську аудито­рію. Це єдине джерело дієвого пізнання особливостей студентського віку, умов особистісного зростання і професійного становлення студентів.

Психологія вищої школи використовує наукові методи, щоб опису­вати й пояснювати психолого-педагогічні феномени, які мають місце в освітньому просторі вищого навчального закладу. При розв'язанні кон­кретних завдань дослідження важливе значення має ставлення дослідни-ка-науковця до основних категорій науки та визначення своєї методоло­гічної позиції, провідних теоретичних поглядів.

Методологія (від гр. /uevoSo^- шлях дослідження, спосіб пізнання та Х6уд£— слово) — вчення про методи пізнання та перетворення світу.

Методологія в широкому розумінні - вчення про структуру, логічну організацію, висновки і засоби діяльності в галузі теорії та практики (О.Г. Спіркін, Є.Г. Юдін). У вужчому значенні методологія вказує науці шлях пізнання, отримання і пояснення необхідних фактів, вияв і розкрит­тя закономірностей явищ, які досліджуються. Це система взаємопов'яза­них і взаємодоповнюючих методів.

Методологічні питання вивчення тієї чи іншої психологічної проблеми можуть мати як теоретичний, так і вужчий, конкретний або прикладний характер. Одним із методологічних напрямів сучасної психологічної на­уки є системний підхід (Б.Ф. Ломов), який полягає в уявленні, вивченні та конструюванні психологічних явищ і об'єктів як системи. Системне дослідження характеризують так:

• підхід до досліджуваного явища, об'єкта як цілого;

• розкриття стійких компонентів і зв'язків між ними, які утворюють структуру системи, тобто забезпечують її впорядкованість і організа­цію;

• знаходження вертикальних і горизонтальних структур, перші з яких передбачають різні рівні та їхню ієрархію;

• управління, за допомогою якого розвивають систему, реалізують зв'язки між різними компонентами та рівнями.

Часто термін «методологія» використовують як еквівалент поняття «науковий метод», оскільки єдино прийнятною є наукова методологія, а провідним принципом дослідження - принцип науковості.

Які ознаки наукового підходу до вирішення проблеми психологічного дослідження?

По-перше, проблема має бути визначеною. Визначити проблему озна­чає охарактеризувати її так, щоб вона стала доступною ретельному до­слідженню. Вміння сформулювати проблемне питання залежить від спо­стережливості науковця, його допитливості, здатності помітити щось но­ве й цікаве, що виходить за межі відомого психологічного знання.

По-друге, проблема повинна бути викладена так, щоб її можна було пов'язати з сучасною психологічною теорією та відомими емпіричними фактами. Без урахування чинних підходів і наукових відомостей щодо її розв'язання результати дослідження не будуть становити ніякої цінності, адже психологія - це набагато більше, ніж зібрання «сирих» фактів. Во­ни повинні бути ще певним чином систематизовані та проінтерпретовані в ракурсі психологічної теорії і примножених знань. Для дослідника це означає опрацювання якомога повнішого обсягу наявних наукових дже­рел (наукова література, електронна база даних, архівні матеріали відо­мих експериментів тощо). Визначається предмет і мета дослідження.

По-третє, повинна бути сформульована гіпотеза, яка потребує пере­вірки. Гіпотеза має узгоджуватися з теоретико-методологічним підґрун­тям і бути однозначно вираженою, щоб її можна було підтвердити або відхилити результатами дослідження.

По-четверте, мусить бути визначена процедура дослідження (етапи, конкретні методи і методика дослідження). Можливості дослідника без­межні до тих пір, доки він ретельно може здійснювати відповідний екс­периментальний контроль.