Главная | Обратная связь

Психологія студентської групи

 

2) студентські наукові гуртки, науково-теоретичні семінари й про­блемні групи, функціонування яких зумовлене необхідністю залучати всіх студентів сучасного ВНЗ до якогось виду науково-пошукової ро­боти;

3) студентські групи, існування яких зумовлене формою організації позанавчального виховного процесу та необхідністю розвитку громад­сько-політичної й організаторської активності молоді, формування гро­мадянської і політичної її свідомості;

4) трудові студентські групи, існування яких зумовлене необхідніс­тю організації трудового виховання студентів і забезпечення їхньої по­треби у праці;

5) групи художньої самодіяльності та спортивні команди, органі­зація яких зумовлена необхідністю естетичного й фізичного виховання студентів, задоволення їхніх потреб в активній художній діяльності та фізичному розвитку;

6)родинно-побутові малі групи, які пов'язані з веденням домашніх справ, підтриманням родинних стосунків, проведенням культурного до­звілля в сім'ї, заняттям за інтересами і розвагами;

7) ситуативні, епізодичні або довготривалі групи, існування яких пов'язане з проведенням організованого спільного відпочинку та оздо­ровлення студентів, спільного проживання в гуртожитку;

8) студентські неформальні групи, які виникають несанкціоновано на основі особистих симпатій, приязні, взаємної привабливості.

Ми будемо переважно вести мову про студентську академічну гру­пу, яка визначається як більш-менш постійна в межах навчального року сукупність студентів, що об'єднані завданням гуртової навчально-про­фесійної діяльності та перебувають у безпосередньому контакті один з одним. Вона є одним з основних елементів навчально-виховної системи вищої школи.

Студентів у академічній групі поєднує:

• загальна мета і завдання професійної підготовки;

• спільна навчально-професійна діяльність;

• зв'язки ділового та особистісного характеру (активна участь кожного студента в житті групи - хороша школа надбання належного досвіду жити й працювати в будь-якому виробничому колективі);

• однорідність складу групи за віком (пізня юність або рання дорос­лість);

• висока поінформованість один про одного (і про успіхи, і про особис­те життя);

• активна взаємодія у процесі комунікації;

• високий рівень студентського самоврядування;

• обмежений терміном навчання у ВНЗ час існування групи.

Між студентами встановлюються, по-перше, функціональні зв'язки, які визначаються розподілом функцій між студентами як членами групи; по-друге, емоційні зв 'язки, або міжособистісні комунікації, які виника­ють на основі симпатій, загальних інтересів. У зв'язку з цим у студент­ській групі може бути така структура:

1. Офіційна підструктура, яка характеризується цільовим призначен­ням групи - професійна підготовка, сприяння становленню особистості майбутнього фахівця. Вона ґрунтується на авторитетності офіційного ке­рівника - старости, який призначається дирекцією (деканатом), а також інших керівників, які здійснюють рольове управління групою, організо­вують ділові стосунки між членами групи (профорг, культорг, редактор та ін.) - це ділова сфера взаємин.

2. Неофіційна підструктура виникає тоді, коли відбувається поділ групи на мікрогрупи, які виникають на основі однакових інтересів, про­яву емпатії, симпатії один до одного - це емоційна сфера взаємин. Мікро­групи, які виникають на основі спільних інтересів, взаємної прихильнос­ті студентів, характеризуються такими ознаками:

 

• висока частота комунікативної взаємодії;

• спільні культурні пріоритети і переконання, загальні ціннісні орієнта­ції;

• взаємообмін і копіювання моделей поведінки членів групи, стилю вза­ємодії і спілкування (групові звички і ритуали, внутрішньогруповий сленг тощо);

• можлива диференціація соціальних ролей (наприклад, «лідер групи» і «підлеглий», «генератор ідей» і «організатор» тощо);

• взаємозалежність індивідуальних і спільних цілей;

• мікрогрупа може коригувати поведінку окремих своїх членів.

Під час роботи зі студентською групою куратор (викладач) обов'яз­ково повинен вивчати особливості обох її соціально-психологічних под­структур (офіційної і неофіційної), враховувати стадію становлення структури групи, а саме:

а) відсутність структури взагалі (кожен сам собою або наявні лише
попарні зв'язки («діади»);

б) структура, що формується (є мікрогрупи з декількох членів, а інші
залишаються самі по собі);

в) конкуруюча структура (наявність 2-3 конкуруючих між собою мі-
крогруп);

г) взаємодіюча структура (наявність декількох мікрогруп, що активно
взаємодіють при організації та здійсненні спільної діяльності).

Для вивчення структури групи та міжособистісних взаємин у ній за­стосовують метод соціометрії (Дж. Морено), референтометричний метод (А.В. Петровський), активні інтеракційні методики (В.В. Власенко) та ін.