 |
|
Особливості містобудування Середньовічної Європи
МІСТОБУДУВАННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ
Загальна характеристика містобудування. У IV ст. відбува-
ється занепад господарського і культурного життя Риму, який завер-
шився загибеллю імперії. У V ст. в Італію, Іспанію, Францію (терито-
рії, що належали Риму) вторглись варварські племена, які утворили тут
свої держави. Тривалі і запеклі війни призвели до кризи, знищення
пам'яток писемності, загибелі багатьох учених, поетів, художників, лі-
карів, архітекторів. Потрапляючи в міста - культурні центри антично-
го світу, варвари не обмежувалися пограбуваннями та масовими вбив-
ствами жителів, але палили і руйнували, намагаючись знищити все,
що, в їх уявленні, персоніфікувало їх вікового ворога — Римську імпе-
рію; з тих пір слово «варвари», яке до цього означало просто чужі
племена, придбало теперішнє прозивне значення. Спустошувались і
руйнувалися міста. Рим зі світової столиці перетворився на невеликий
населений пункт. На руїнах форумів імперії паслися кози, і здичавілі
пастухи не знали, хто звів ці споруди і для чого. Зникли колишні кад-
ри архітекторів і кваліфікованих майстрів-будівельників.
Протягом наступного періоду раннього середньовіччя (VI-X ст.
н.е.) культура в Європі переживає тривалу кризу і занепад. У XII ст.
становище в Європі дещо поліпшується завдяки розвитку сільського
господарства, ремесел і торгівлі. Міста знову набули значення вузло-
вих пунктів економіки, виробництва та культури. Навколо міст буду-
вали фортечні стіни з баштами.
Європейське середньовічне містобудування зробило величезний
шлях починаючи з раннефеодальних замків і монастирів і закінчуючи
відносно великими містами. З руйнуванням Західної Римської імперії
призупинився розвиток античної художньої культури.
Середньовічне місто майже завжди мало виразний центр - фео-
дальний замок, монастир чи собор. Рідше в якості центру зустрічалася
ратуша з ринковою площею. Навколо середньовічних міст обов'язко-
во зводилися стіни з каменю чи з цегли, так як внаслідок постійних
війн міста потребували оборонних заходів.
Стіни оточували ровами, а міські ворота зміцнювалися потужни-
ми вежами з підйомними мостами. У більшості випадків середньовічні
міста мали компактний план і невелику територію з-за економії кош-
тів для будівництва міських стін.
Прагнення захистити місто від нападу виробило особливу фор-
му міської забудови, при якій навколо центру міста створювався дода-
тковий бар'єр у вигляді кільця з кам'яних будинків, які були щільно
притиснуті один до одного.
Вулиці в містах були вузькими в середньому від 5 до 7 м, а в
окремих випадках у південних італійських містах шириною 2 або 1 м.
Від частих поворотів і зломів вулиць виникали труднощі з міським ру-
хом. Навіть у невеликому місті можна було заблукати. Середньовічні
вулиці були надзвичайно мальовничими в наслідок нерегулярності за-
будови, наявності вузьких провулків і тупиків, а також із-за того, що
будинки впритул примикали один до одного. Середня висота житло-
вих будинків сягала 25-27 м (м. Флоренція).
Інженерна підготовка і благоустрій територій. Умови про-
живання в середньовічних містах не були такими комфортними як у
Стародавньому Римі. Відсутність водопроводу примушувала міських
жителів користуватися криницями на площах і перехрестях. Головні
вулиці і площі не були замощені, тротуари відсутні, а вивезення сміття
проводилось дуже рідко.
Будівельні матеріали і технології. В якості основного будіве-
льного матеріалу використовувалося дерево, з якого будувалися навіть
мости через ріки, дахи будинків робилися з соломи.
Внаслідок скорочення лісових ресурсів у будівництві все менше
застосовувалося дерево, воно поступово замінялося іншими матеріа-
лами. Набула поширення фахверкова конструкція стін для житлових
будинків і господарських будівель: вона являла собою дерев'яний кар-
кас з вертикальних, горизонтальних і діагональних елементів, проміж-
ки між якими були заповнені дрібним каменем.
При спорудженні замків і монастирів широко застосовувався ка-
мінь. У ранньому середньовіччі стала звичайною кладка на вапні, що
зменшувало трудомісткість обробки каменю і підвищувало міцність
стін (кладка з грубо колотих каменів на вапні була відома й раніше, але
в античній архітектурі стіни монументальних будівель зводилися пе-
реважно сухою кладкою з ретельно отесаними каміннями). У кам'яних
будівлях споруджувалися арки для перекриття приміщень і влаштову-
валися арочні перемички вікон і дверей.
Кількість населення в містах. Середньовічні міста порівняно зі
стародавньоримськими були небагатолюдними. Наприклад, місто з
населенням 10000 мешканців вважалося великим містом, а місто з на-
селенням 100 000 мешканців представляло собою рідкісне виключен-
ня. У більшості міст Англії населення було менше 5 000 жителів. Зро-
стання міського населення починається тільки з XV ст. і досягає 15-20
тис. мешканців для великих міст. Наприклад, у Римі в кінці XV ст. бу-
ло 30 000 мешканців, в Лондоні - 35 000.
Планувальні системи міських вулиць. Плани середньовічних
міст поділяються на дві категорії: регулярні та нерегулярні. В основно-
му середньовічні міста мали нерегулярне планування, яке могло мати
кілька видів:
1. Комбіноване (місто будувалося на староримській
прямокутній планувальній основі, яка становила центральну
частину міста. Від прямокутного контуру центру міста розхо-
дились промені, напрямок яких співпадав з напрямками доріг
від основних воріт міста). Приклади комбінованого плануван-
ня - Болонья, Флоренція, Кельн і Лондон.
2. Витягнуте (лінійне) (місто будувалося вздовж дороги).
Приклад - м. Единбург у Шотландії.
3. Радіальне (міста виникали навколо замку або монас-
тиря, поступово оточуючи його житловими кварталами. Якщо
замок стояв на рівнині, дороги, що розходились від нього у всі
боки утворювали променевоподібну мережу вулиць. Якщо у
широкої річки, озера або моря, то радіальний план складався
по один бік замку в вигляді віяла. Разом зі зростанням міста
з'являлися все нові й нові стіни, а знищення стін і побудова на
їхньому місці вулиць перетворювали радіальне планування в
радіально-кільцеве.
4. Радіально-кільцеве. Таким чином, під час Середньо-
віччя з'являється невідома античності нова планувальна систе-
ма - радіально-кільцева з центром у вигляді замку, монастиря
або кремля.