 |
|
Соціальні детермінанти походження девіантності.
Детермінація девіантної поведінки.
Під детермінацією розуміють сукупність чинників які викликають, провокують або підтримують дев.поведінку.
Детермінантами дев.пов виступають: 1)внутрішні умови фізичного середовища; 2)зовнішні соціальні умови; 3)біологічні передумови; 4)внутрішньоособистісні причини і механізми дев.пов.
Загальносуспільні детермінанти: демографічні, економічні, політичні, педагогічні, культурні, ідеологічні, інформаційні.
Біологічні чинники детермінації: фізичне і психічне нездоров'я, а також протиріччя між рівнем її домагань та можливостями їх реалізації. Серед нервово-психічних захворювань найпоширенішими є три види неврозів: істерія; неврастенія; невроз нав'язливих станів. Кожен з них виникає за певного типу вищої нервової діяльності і темпераменту.
До психологічних чинників детермінації належить психопатологія, порушення психічно вольової сфери, негативізм, неслухняність, агресія, нестійкість уваги, порушення душевної рівноваги. У дітей також гальмується розвиток суб'єктивних якостей.
Педагогічниі чинники, негативне ставлення батьків та вчителів, авторитарний стиль сімейного виховання та інше.
Девіантна поведінка: фактори детермінації.
-біологічний фактор регулює наступні характеристики індивідуального буття: індивід.своєрідність процесу онтогенезу.
-дослідження екстраверсії та нейротизму. Вони дані людині від народження і вдосконалюються протягом життя. Вони впливають на різні види поведінки людини.
-біокримінологія-наявність зайвої у-хромосоми у чоловіків визначає їх схильність до кримінальної поведінки.
- внутрішні біологічні умови — той природний ґрунт, з яким взаємодіють будь-які зовнішні умови. Цей фактор насамперед визначає такі характеристики, як фізична конституція, здоров’я й витривалість, стан і типологічні властивості нервової системи, гендерні відмінності, процес онтогенезу й вікові особливості.
- Етнологічний підхід Конрада Лоренца розвиває ідеї Ч. Дарвіна, пояснюючи різні феномени розладів поведінки, наприклад агресію, насамперед уродженим інстинктом боротьби за існування.
Серед інших біологічних детермінант формування девіантної поведінки виділяють вплив гормонів, ушкодження головного мозку, органічні захворювання мозку, реактивність нервової системи.
Соціальні детермінанти походження девіантності.
Соціологічний підхід. У рамках соціологічного підходу можна виділити інтеракціоністський напрямок та структурний аналіз. Першого дотримувалися Ф. Тенненбаум, І. Гофман, Е. Лемерт, Г. Беккер. Основним положенням тут є теза, відповідно до якої асоціальність не властивість, яка внутрішньо притаманна будь-якій соціальній поведінці, а наслідок соціальної оцінки (стигмації) певної поведінки як асоціальної. Аналіз причин асоціальної поведінки спрямований на вивчення процесів, явищ та чинників, які визначають або впливають на притаманний статус асоціальності поведінки та статус асоціальності індивідів, тобто дослідженням того, яким чином формується ставлення до людей як асоціальних .
Деякі дослідники вважають, що головною причиною всіх соціальних відхилень є соціальна нерівність, яка породжує протиріччя між відносно рівномірними потребами та нерівномірними можливостями їх задоволення в залежності від того, до якої соціальної групи належить індивід, який соціальний статус займає