 |
|
Фестивалі за спеціалізацією
Театральні фестивалі (Міжнародний театральний чеховський фестиваль (Росія), Міжнародний театральний фестиваль в Авіньйоні (Франція), Міжнародний театральний фестиваль «Драбина», м.Львів, (Україна).
Дитячі фестивалі
Музичні фестивалі (Фестиваль симфонічних оркестрів світу та ін.)
Етнічної музики
Лендарту
Стрітарту
Книжковий (Фестиваль книги)
Кінофестиваль (Фестиваль кіномистецтва)
Фестиваль пива
Фестивалі студентів і молоді
Фестивалі феєрверків
Фестивалі комп'ютерного мистецтва
Фестиваль бароко
Фестивалі реклами
Етнічні фестивалі (Щорічний міжнародний фестиваль «Енергія життя і атмосфера кохання»)
Фестиваль танцю (2 рази на рік в місті Відень)
Фестиваль коміксів (найбільший фестиваль коміксів у Європі щорічно проходить в місті Ангулем)
Фестиваль музичних музеїв Росії «Terra musicale»
«Червона рута»— регулярний (що два роки) український молодіжний музичний фестиваль.
Програма
Перший фестиваль «Червона Рута» відбувся 17-24 вересня 1989 року у м. Чернівці. Попередні відбіркові конкурси відбувалися у кількох містах, не обов'язково обласних центрах. Так, наприклад, відбірковий конкурс по Черкаській області проходив у міському будинку культури м. Умань Черкаської області. Перемогу у цьому відбірковому конкурсі, а заодно і путівку до м. Чернівці , отримали черкащани Едуард Драч, Кость Павляк, рок-гурт «Екологія» (керівник - Генадій Осипенко), а також гордість всього тодішнього українського андерграунду Андрій Миколайчук.
У Чернівцях конкурсні програми у жанрах поп- та рок-музики проходили у Літньому театрі, а конкурс авторської (бардівської) пісні та співаної поезії організатри винесли далеко від центру міста, у низину парку, де практично не було глядачів, крім самих учасників та журі.
Учасників—фіналістів було дуже багато, що перевершило очікування організаторів. Так, концерти рок-музикантів проходили замість одного два дні, починаючись зранку об 11-00 і закінчуючись пізно увечері.
У рок-змаганнях брали участь знамениті гурти «ВВ», «Брати Гадюкіни», «Квартира №50», «Зимовий сад», та багато інших. А організатори фестивалю та члени журі просто були приголомшені такою величезною кількістю конкурсантів та їхнім високим рівнем.
Ірина Білик виступала в українському стилізованому костюмі, відспівала невдало і, не очікуючи результатів, поїхала додому. Під час конкурсного виконання власних творів у Костя Павляка раптово вимкнулася електрика, і він, не зупиняючись, доспівував у темноті, без мікрофона, лише під акомпанемент гітари. Жовто-блакитні прапори тоді ще були під забороною, і чернівецькі міліціонери р'яно кидалися на кожен такий прапор, стараючись відібрати і пошматувати його.
На завершальному концерті, котрий відбувався на центральному стадіоні Чернівців, місцева міліція переслідувала будь-які прояви "націоналізму", затримувала молодих дівчат (багато було молоді із популярного «Товариства Лева»), котрі були вдягнені у жовті кофтинки та блакитні спідниці. Їх силоміць виводили за межі стадіону. На знак протесту проти цього міліцейського свавілля просто під час концерту виступили Марійка Бурмака та Василь Жданкін.
Протягом фестивалю щодня виходила газета «Червона рута. Вісник фестивалю». Всього вийшло у світ шість чисел газети (за іншими джерелами-вийшло сім чисел). (Перед-)Останній накладом 5000 примірників вийшов 24 вересня 1989 р. Ціна — 30 радянських копійок. Газета виходила під гаслом «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Над газетою працювали: редактор Мирослав Лазарук, журналісти Галина Бойчук, Василь Ворон, Василь Гриб, Еммануїл Друкман, Ольга Клейменова, Лариса Королевська, Юрій Луканов, Василь Теремко, Алла Федорина.
Переможці
«Шешо́ри» — український міжнародний щорічний фестиваль етнічної музики та лендарту.
З 2003 по 2006 рік проводився у селі Шешори на Івано-Франківщині. У 2007 році фестиваль «Шешори» відбувався не в селі Шешори, а біля села Воробіївки (Немирівський район, Вінницька область). З 2009 року відбувається під назвою Арт-Поле.
У фестивалі брали участь колективи із багатьох країн, в тому числі з Австрії, Болгарії, Молдови, Польщі, Росії, Білорусі, Словаччини, Франції, Швеції, Чехії та України.
Засновник фестивалю — інформаційно-видавничий центр "Зелене досье", активісти якого почали здійснювати природоохоронну діяльність у 1993 р., у травні 1994 р. вони об‘єдналися, а у вересні зарекєструвалися. Концептуально організатори вважають фестиваль спробою творчого й гармонійного співіснування людини зі світом, який її оточує, оскільки етнічна музика та лендарт є тими напрямками мистецтва, що побудовані саме на такому взаєморозумінні.
Місце проведення фестивалю — село Шешори належить до тих українських земель, де етнічне перетворення українців на росіян не зайшло далеко, де різницю між своїм (українським) та чужим (зокрема російським) люди відчувають природно, не силкуючись. Музична складова фестивалю є головною. Проте форми й фактури фестивального природного середовища сприятливі для втілення найрізноманітніших художніх задумів лендартівського напрямку.
Язичництво
Язичництво — первісна релігія східних слов'ян, сутність якої полягала в обожненні сил природи й культі предків. Єдиним найвищим богом. богом«громовиком», був Перун. Уособленням неба взагалі був Сварог. Інші вищі боги вважалися його синами — Сварожичами: сонце і вогонь — Дажбог і Хоре, Велес — «скотій бог». У волинян найвищим богом вважався ще Святовит — Триглав. Імена цих богів дійшли до нас із фольклору — народних казок і пісень, сутність яких зводиться до боротьби світлих сил природи з темними: родючості з неродючістю (безплідністю), літа із зимою, життя зі смертю. Східні слов'яни (русини) уявляли собі весь кругообіг пір року як безперервну боротьбу й чергування перемог світлих і темних сил природи. Висхідним пунктом цього кругообігу є новий рік — народження нового сонця (Ярила); відзначали також початок весни й літнє сонцестояння (Купала). Із цими уявленнями тісно пов'язані уявлення про потойбічне життя й культ предків. Вважалося, що душі померлих перебувають у країні, де знаходиться сонце. В цю країну померлого потрібно споряджати, що й виявлялося в належному обряді поховання. Якщо ж належного обряду не здійснено, душа небіжчика нібито приречена на вічне поневіряння (напр., душі дівчатутоплениць — русалки, мавки). Щоб полегшити померлому шлях до країни вічного спочину, вдавалися до обряду спалення: вогонь очищав душу, відокремлював її від тіла. Душі предків ставали домашніми богами, охоронцями домашнього вогнища, сім'ї й роду (Род, Чур, Діддомовик).
Із запровадженням християнства язичницький культ на Русі занепадає, хоч християнство ще тривалий час не могло витіснити залишки язичницьких вірувань. Деякі язичницькі обряди були об'єднані з християнськими святами (свято Різдва Христового з Колядою. Воскресіння з Великоднем та ін.).
Перше релігійне нашарування в давньослов’янському язичництві складають обряди і вірування прадавнього населення лісостепової смуги України Цей шар відповідав розвинутому анімізму і складався більшою частиною з духів природи, першоосновою їх виникнення є страх, формується демонологічний світ. Головними його представниками виступають упирі, вампіри, русалки, домовики, великої уваги набувають культи лісів та дерев тощо Міцно зачепився в народній свідомості і функціонував досить автономно щодо культів пізніших язичницьких богів.
Другий шар у язичництві давніх слов’ян, деякі дослідники, пов’язують із впливом трипільської культури кінця ІV - ІІІ тисячоліть до н. е. у межиріччі Дніпра - Дністра, яку вважається однією з найбільш високорозвинених для свого часу. Цей шар відбивав релігійні вірування і культи, пов’язані з раннім землеробським господарством, з шануванням божеств родючості та врожаю, що уособлювали собою Всесвіт, а щодо кожної окремої людини виступали як бог чи богиня долі. Тут мають місце обряди та ритуали сезонного господарського циклу (свято приходу весни як початку нового року, свято дозрівання та збору врожаю, і таке інше). Представниками цього шару є боги Рід (Святовид) з рожаницями, Коляда, Ярило, Жива і Морена, Купайло.
Таким чином, язичництво давніх слов’ян має витоки з тисячолітньої історії, протягом якої воно перебувало в процесі постійних видозмін. В цьому і полягає головна особливість еволюції слов’янського язичництва - впродовж усього періоду існування якого різноякісні релігійні нашарування в ньому не асимілювали, не замінювали один одного, а співіснували, взаємодоповнюючись, змішуючись один з одним. От чому в слов’янському язичництві напередодні хрещення Русі в один той самий час існував пантеон богів на рівні розвинутого поліїтезму при відсутності сталого культу вшанування головних божеств і окремого жрецького прошарку, а поруч з цим пантеоном - не менш популярний і шанований пантеон нижчих духів на рівні первісного полідемонізму.
Найбільш древніми символами були візерунки, пов'язані із трьома стихіями, яким поклонялися слов'яни: символи землі, води, вогню.
Символи землі – засіяне полі (ромб, розділений чотирма частини з точками всередині кожної), знак родючості (свастика).
Символ води – безодні небесні (хвилясті лінії).
Символ вогню - косою хрест (вогонь земної), >громовний знак (шести- чивосьмилучевая зірка).
Хрест - символ сонця і вогню, що уенеолитическую первісність.Славяне-язичники широко практикували зі своїх поганських святилищах. Слово "довкіл" означає "округу", простір можна
Крім цих, основних знаків, язичницька символіка включає зображення сонця, веселки, постатей богині на вершині будівлі, підкови і ще.
У на самому початку зародження вірувань Злі сили було винесеноУпирями іНавьями. >Упири - це фантастичні істоти, перевертні, хто уособлював зло. Проти опирів застосовували різні змови, носили амулети - ">oбереги". >Навь - темна сила, управляюча світом, одночасно - потойбічний світ, "той світ". Також - філософське поняття, аналогічне поняттю Інь в китайської філософії,тамас в індійської філософії (пасивні сили, намагаються зберегти світ незміненим). ПротистоїтьЯкщо.
Берегині ж, пов'язані з словом "берегти", "оберігати", - добрі, які допомагають людині духи. Одухотворення всієї природи, розподіл в добре й люте початку - дуже давні уявлення, виниклі ще в мисливців кам'яного віку.
Для язичників був дуже важливий аграрний аспект землі: земля - грунт, яка народжує врожай, "Мати сиру земля", грунт, насичена вологою, має коріння рослин, "матінка-земля", із якою пов'язаний низку обрядів, і заклинань.Богиней родючості, "матір'ю врожаю" була >Макошь - мати щасливого жереба, уособлюючи собою жіноче начала природи.Макошь - чоловіка Сварога, вона разом із помічницями Часткою іНедолей визначає долю покупців, безліч богів.Макошь ходить по Землі як молодий жінок і примічає, хто як, як дотримується звичаї, заборони. З значним поширенням материнських культів пов'язано шанування жіночих предків.
У період патріархату материнські культи трансформуються в жіночі іпостасі богів і підлітків набувають якусь єдину функцію - стаютьпокровительницами вдома, вогнища, вогню, території, країни, людини, сім'ї, кохання тривалістю у вигляді господинь, бабусь, матерів. Однак у цілому жіночі культи, у якій модифікації де вони зустрічалися, завжди тяжіють до жодного з своїх проявів: вони уособлюють світ любові або небесної (слов'янськаЛеле), або земної (слов'янська Мати сиру земля).