 |
|
Принципи етики судово-психологічної експертизи.
Професійна компетентність.
Професійна компетентність експерта-психолога складається з його спеціальних пізнань і мистецтва провадження судової експертизи і психодіагностичного дослідження.
Однак для повноцінного провадження судово-психологічної експертизи одного засвоєння спеціальних знань недостатньо. Найважливішою складовою професійної компетентності судового експерта-психолога є мистецтво проведення психодіагностичного дослідження. Психологічн експертне обстеження відбувається при безпосередньому контакті з підекспертною особою, яка перебуває в складній життєвій ситуації, що визначає виконання ряду етичних норм взаємодії і спілкування. Ці норми пов'язані з наступним важливим етичним принципом.
Особистісний підхід.
Основою етики системи відносин до підекспертного в рамках судової експертизи є особистісний підхід. Він складається з наступних етичних стандартів:
1. Повага прав особистості підекспертного.
Будь-яка людина, залучена до кримінальної відповідальності або бере участь у процесі суду чи слідства в якості потерпілого або свідка, володіє певною сукупністю прав, які регулюються кримінально-процесуальним законодавством. Обсяг цих прав може відрізнятися, залежно від процесуального становища підекспертної особи (чи є він підозрюваним; обвинуваченим, не взятим під варту; обвинуваченим, взятими під варту; підсудним; потерпілим; свідком), але експерт-психолог повинен мати про законні права кожної конкретної людини чітке уявлення, щоб уникнути їх обмеження. Слід завжди враховувати, що одним з основних прав будь-якого підекспертного є право на інформацію про цілі та характер проведеної експертизи. І, хоча за законом орган, що веде провадження у кримінальній справі, зобов'язаний ознайомлювати підекспертного з постановою або ухвалою про призначення експертизи, експерт-психолог не повинен відмовляти у такого роду інформації випробуваним на їх прохання.
2. Повага честі і гідності підекспертного. Експерт-психолог у ході своєї діяльності часто змушений працювати з людьми, які по-людськи, з життєвої точки зору, викликають вкрай негативне емоційне ставлення. Це може визначатися характером інкримінованого їм діяння - наприклад, статеві злочини (особливо групові або відносно малолітніх дітей), вбивства, вчинені з особливою жорстокістю і т. п. Іншим фактором емоційного неприйняття може виступати неприйнятна з точки зору норм міжособистісного спілкування, поведінка випробуваного в процесі виробництва експертизи: підвищена агресивність, брутальність і т. д. Нормальну суб'єкт-суб'єктна взаємодію порушують і такі форми поведінки як явна симуляція, агравація та ін. Часто дратівливими у спілкуванні є особливості поведінки, зумовлені різними формами психічних розладів: гебоїдна поведінка, підкреслена демонстративність, негативізм, підвищена підозрілість і вимогливість та ін. Тим не менш, в будь-якому випадку експерт-психолог повинен займати професійну позицію по відношенню до поведінки підекспертних осіб (вона має бути об'єктом його психодіагностичного спостереження), контролювати свої дії і висловлювання, вести себе коректно.
Особливо важливо уникати оціночних суджень про особисіть випробуваного. Експерт-психолог завжди повинен пам'ятати, що обвинувачений у злочині - ще не злочинець, що на момент провадження експертизи його вина і її ступінь ще не доведені. Психолог не може брати на себе функції суду. Необхідно враховувати, що в ситуацію судово-психологічної та психолого-психіатричної експертиз найчастіше потрапляють люди, що вчинили правопорушення в силу важких життєвих обставин, стресових впливів. Сама ситуація притягнення до кримінальної відповідальності, відрив від звичних умов життєдіяльності можуть переживатися підекспертними особливо важко, призводити до змін психічного стану, настрою. Наявність у багатьох підекспертних психічних аномалій різного ступеня вираженості, які заважають ним повноцінно адаптуватися в звичайному житті і в умовах виробництва експертизи, також вимагає утримання від поспішних оціночних суджень, від засудливої позиції експерта.
При експертному обстеженні потерпілих та свідків необхідно пам'ятати, що майже всі вони пережили психічну травму, пов'язану з тим, що вони були свідками або жертвами злочинів. Особливо вимагає поваги честі та гідності особи експериментально-психологічне дослідження жертв сексуального насильства і бесіда з ними. У цих випадках, з точки зору етики, правильним буде проведення психологічного дослідження не тільки як діагностичної процедури, але і як психотерапевтичного процесу.
Важливим компонентом поваги честі та гідності підекспертнх є і внутрішня культура експерта-психолога, коректність поведінки, правильна мова, акуратність у зовнішньому вигляді. Психодіагностичне дослідження - завжди діалогова взаємодія, зі взаємним сприйняттям і оцінкою один одного, прихованим процесом невербального спілкування. Від сприйняття експерта випробуваним багато в чому залежить і встановлення довірчого контакту, досягнення атмосфери відвертості, зацікавленість у спільній діяльності, що є одним з найважливіших умов ефективності експертного дослідження.
3. Незалежність
Незалежність експерта є одним з наріжних каменів судочинства і досягнення істини у кримінальній справі. Вона лежить в основі об'єктивності і неупередженості експерта-психолога і безпосередньо пов'язана з його особистою відповідальністю за експертні висновки.
Можна виділити кілька компонентів незалежності експерта-психолога:
1. Незалежність від судово-слідчих органів. Насамперед слід зазначити, що у випадках, коли експерт знаходиться в залежності від слідчого, обвинувача (прокурора) або захисника (адвоката) - наприклад, є їхнім родичем - то він зобов'язаний заявити самовідвід, що передбачено законом. Експерт-психолог має право оскаржити дії посадових осіб (слідчого, прокурора, судді), що утискають його права.
2. Незалежність від інших учасників кримінального процесу. У випадках, коли експерт-психолог є родичем обвинуваченого, потерпілого або їх законних представників або сам є потерпілим або свідком по справі, він також зобов'язаний заявити самовідвід. Однак законом не передбачені випадки, коли пов'язаними родинними чи іншими зв'язками з перерахованими особами є друзі, колеги або безпосередні начальники експерта. У цих випадках прояв незалежності цілком залежить від етичної позиції психолога.
3. Незалежність від інших експертів-психологів. Цей аспект незалежності пов'язаний із ситуаціями проведення комісійної судово-психологічної експертизи, в яких думки членів комісії не збігаються. Моральним обов'язком кожного експерта-психолога є самокритичне ставлення, повага до думки колег і вміння визнавати свої помилки, але у випадках, коли після ретельного аналізу всіх аргументів інших членів комісії внутрішнє переконання експерта-психолога у своїй правоті не змінилося, етичною буде реалізація свого права скласти окремий аргументований висновок, який буде оцінюватися судом.
4. Незалежність від себе. Психолог не має права нав'язувати пацієнтові свої філософські, релігійні, політичні погляди. Особисті упередження або інші непрофесійні мотиви не повинні впливати на діагностику. При провадженні судово-психологічної експертизи, при взаємодії з підексепртною особою, психолог повинен абстрагуватися від особистих симпатій і антипатій, від почуття жалю або, навпаки, ненависті, керуватися тільки професійними знаннями, а також принципами незалежності, неупередженості, об'єктивності - тільки така моральна позиція є гарантією від спотворень експертного висновку під впливом незаконної «гуманності» або «жорстокості».
4. Конфіденційність
При провадженні судової експертизи експерт-психолог стає володарем великого обсягу інформації про підекспертну особу. Це, по-перше, всі дані кримінальної справи, надані в розпорядження експерта. По-друге, це долучені до кримінальної справи матеріали, серед яких особливо конфіденційну інформацію - відомості, що становлять лікарську таємницю - містить медична документація. По-третє, це інформація, отримана при провадженні власного експертно-психологічного дослідження, що включає результати експериментально-психологічного вивчення індивідуально-психологічних особливостей і пізнавальної сфери підекспертної особи. Всі ці відомості експерт-психолог не має права розголошувати згідно із законом, але вони становлять конфіденційну інформацію і з етичних міркувань. Особливо це стосується даних власного психодіагностичного обстеження, оскільки не всі вони можуть включатися в висновок психолога (яка є складовою частиною кримінальної справи) для обґрунтування експертних висновків. Також суперечить етичниму принципу конфіденційності розголошення самого факту провадження судово-психологічної експертизи щодо конкретного підекспертної особи.
Етичним в таких випадках видається повідомлення підекспертному, що відомості, які мають значення для складання експертного висновку, будуть відомі органу, що веде провадження у кримінальній справі, а в разі відкритого судового засідання - і присутнім в залі суду.
Етика наукових досліджень
Розвиток теорії і методології загальної, медичної, кримінальної, вікової психології, інших психологічних дисциплін робить неминучими наукові дослідження, об'єктом яких є підекспертні особи. Дані психологічних досліджень, проведених з обвинуваченими, потерпілими, свідками, можуть і повинні використовуватися у відповідних науково-дослідних роботах, але в той же час ця обставина диктує певні етичні норми взаємодії з випробуваними. У випадках, коли для наукових узагальнень використовуються дані (висновки, протоколи експериментальних досліджень), необхідні для виробництва конкретних судово-психологічних експертиз, особливих етичних проблем не виникає. Але іноді етичні принципи диктують отримання інформованої згоди випробуваного на проведення експериментальних досліджень, які будуть використані виключно в наукових цілях.
Крім того, очевидною моральною нормою видається неприпустимість застосування таких методів дослідження, які здатні погіршити психічний стан випробуваного, впливати на його психіку негативно - наприклад, штучне викликання фрустрації експериментальним шляхом для вивчення фрустраційної толерантності, застосування опитувальників, що містять питання з сексуальною тематикою для вивчення особливостей самосвідомості осіб з парафіліями і т. д. В цих випадках психолог повинен керуватися найдавнішим принципом: «не нашкодь!».
Неприпустимим є вплив відмови підекспертного від добровільної участі у наукових дослідженнях на ставлення до нього експерта-психолога. Нагадаємо ще раз, що повага прав підекспертних є одним з основоположних принципів етики експерта-психолога.
44.
58. Види судових експертиз, їх класифікація
В експертних установах України проводяться види експертиз (класифікація за галузями знань), які передбачені Ін-струкцією про призначення та проведення судової експертизи, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, а саме:
криміналістична (почеркознавча, авторознавча, технічна експертиза документів, фототехнічна, технічна експертиза мате-ріалів і засобів відеозвукозапису, портретна, трасологічна, баліс-тична, вибухових пристроїв, вибухових речовин і продуктів ви-буху, матеріалів і речовин);
ґрунтознавча;
біологічна;
інженерно-технічна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, пожежно-технічна, будівельно-технічна);
економічна, у т. ч. бухгалтерська;
товарознавча, у т. ч. автотоварознавча;
комп’ютерної техніки та програмних продуктів;
психологічна.
З розвитком науки, появою нових технологій, зміною соціаль-них умов життя суспільства галузі дослідження судової експер-тизи поступово розширюються.
Єдиної класифікації судових експертиз ані в теорії, ані на практиці поки що немає. Принципову схему класифікації судових експертиз за організаційними, процесуальними ознаками та за видами наведено на рис. 2.1.
Первинною є експертиза, під час проведення якої об’єкт досліджується вперше. Проведення первинної експертизи перед-бачає виконання всіх потрібних заходів для підготовки та прийняття рішень щодо об’єкта експертизи. Первинна експертиза є основним видом експертизи.
Основною є експертиза, яка повністю вирішує всі завдання, поставлені перед нею відносно справи, що розслідується.
Повторна експертиза призначається в разі порушення вста-новлених вимог і правил під час проведення первинної експерти-зи на вимогу замовника експертизи за наявності його обґрунто-ваних претензій до висновку первинної експертизи, а саме: коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов’язані з його недо-статньою обґрунтованістю, або з тим, що висновки експертизи су-перечать іншим матеріалам справи, а також за наявності істотно-го порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визна-ватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав звинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призна-чення повторної експертизи зазначаються обставини, які викли-кають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові (експертам).
Додаткова експертиза проводиться в разі суттєвої зміни попередніх обставин виконання проектів на час проведення екс-пертизи, етапів робіт та на вимогу замовника експертизи. За зміс-том ст. 75 КПК чи ст. 61 ЦПК додаткова експертиза призначаєть-ся після розгляду судом (слідчим) висновку первинної експертизи, коли з’ясується, що усунути неповноту або неясність висновку через допит експерта неможливо.
Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об’єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним уважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.
У постанові (ухвалі) про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначити, які висновки експерта суд уважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність роз-ширення експертного дослідження. Проведення додаткової експертизи може бути доручене тому самому або іншому експертові.
У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових об’єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою.
Відповідно до вимог чинного законодавства в постанові (ух-валі) про призначення додаткової чи повторної експертизи обов’язково вказуються мотиви та підстава її призначення.
Однопредметною є експертиза, під час проведення якої досліджують один вид діяльності (бухгалтерської, медичної), тому в ній беруть участь експерти однієї спеціальності (бухгал-тери, лікарі).
Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є по-треба провести дослідження за участю кількох експертів-фахівців у одній галузі знань. У разі призначення для проведення експер-тизи двох чи більше експертів того самого фаху одному з них ке-рівник експертної установи (структурного підрозділу) надає пра-во координувати діяльність інших експертів, розробляти спільний план досліджень і керувати нарадою експертів. Керівник групи експертів не користується будь-якими перевагами перед іншими експертами у вирішенні поставлених завдань. Комісія експертів дає загальний висновок за умови згоди з ним кожного з експертів, які брали участь у дослідженні. Може бути даний та-кож один висновок, що містить точку зору частини експертів, які брали участь у комісії. Експерти, які не згодні з поглядами інших експертів, дають висновок окремо. Як правило, комісійною є по-вторна експертиза.
Комплексна експертиза призначається у випадках, коли необхідно провести дослідження за участю кількох експертів, які є фахівцями у різних галузях знань. Комісія експертів може бути створена судом чи за його рішенням керівником судово-експертної установи.
Виконання комплексних експертиз обумовлене потребою розв’язання саме практичних питань. Під час проведення комплекс-них досліджень експерти використовують дані кількох галузей знань, застосовуються різні науково-технічні методи і прийоми; у дослідженні, як правило, беруть участь кілька спеціалістів, які репрезентують різні галузі знань. У змісті комплексного дослі-дження слід розрізняти три сторони: оперативно-тактичну, нау-кову і процесуальну.
Комплекс досліджень речових доказів у справі може бути здійснений шляхом призначення кількох різних за своїм предме-том експертиз, наприклад, економічної, почеркознавчої, техніч-ної експертизи документів.
Науковий аспект полягає в тому, що використовуються дані
і методи різних наук для розв’язання практичних питань.
Із процесуального погляду комплексні експертизи, як прави-ло, можуть бути виконані лише спеціалістами у різних галузях знань.
Головним завданням комплексної експертизи є розв’язання питань, які належать до суміжних знань експертів, тобто таких, що лежать у спільній площині кількох (двох і більше) галузей знань. Вирішення суміжних питань потребує, як правило, експертного дослідження з використанням різних методів та участю од-ного або кількох спеціалістів, які у своїй діяльності керуються даними різних галузей знань. Комплексні експертизи мають ви-конуватися на основі спільно визначеної для даної конкретної експертизи методики експертного дослідження.
За встановленими правилами експерти, котрі проводять ком-плексну експертизу, складають один акт експертизи, відповідаю-чи за його зміст та зроблені на основі дослідження висновки.
Перевага комплексного дослідження полягає в тому, що тут досягається всебічність вивчення (дослідження) речових доказів та завдяки цьому більша вірогідність вирішення поставленого перед експертизою завдання.
Складання єдиного висновку комплексної експертизи є більш доцільним, тому що в цьому разі в одному документі в узагаль-неному і систематизованому вигляді даються повні відповіді на поставлені перед експертизою питання. Це значно полегшує ви-користання й оцінку експертного висновку для слідчих та суддів. Перевага комплексного дослідження також полягає в можливості координування роботи кількох експертів під час розв’язання єди-ного питання, у можливості діяти за одним узгодженим планом, використовуючи різні науково-технічні методи. Враховуючи цю обставину, під час проведення комплексних досліджень бажано, аби самі експерти обирали керівника експертної комісії для коор-динації своєї роботи.
Багатооб’єктні та складні за своєю методикою експертизи, а також різноманітні дослідження відносно одного і того самого речового доказу — це комплекс різних за своїм предметом екс-пертиз, і їх не слід ототожнювати з комплексними експертизами.
Отже, за організаційними ознаками судові експертизи поділя-ють на:
• первинні;
• повторні;
• основні;
• додаткові.
За процесуальними ознаками судові експертизи поділяються на:
однопредметні;
комісійні;
комплексні.
Крім того, судову експертизу класифікують:
• за місцем проведення:
експертизи, які проводяться в експертних установах;
експертизи, які проводяться в неекспертних установах.
Законодавство України дозволяє залучати до здійснення екс-пертиз експертів-фахівців, котрі володіють спеціальними знан-нями, для вирішення конкретних питань, що виникають у ході судової справи.
Різноманітність вирішуваних питань найчастіше не дозволяє одержати на них відповіді в рамках експертних установ. Викори-стання досягнень науково-технічного прогресу значно розширює за сучасних умов можливості науково-дослідних інститутів у проведенні нових видів експертиз.
Підставою для проведення експертиз в експертних установах є передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (постанова слідчого, визначення суду).
Організаційне, матеріально-технічне забезпечення виконання експертиз, контроль за своєчасним їхнім проведенням і за дотри-манням законів та інших нормативно-правових актів з питань експертизи покладаються на керівника експертної установи;
• за термінами проведення. Строки проведення експертиз установлюються керівником експертної установи (її структурно-го підрозділу) в межах:
10 днів — за матеріалами з невеликою кількістю об’єктів і нескладним характером дослідження;
1-го місяця — за матеріалами з великою кількістю об’єктів чи зі складним характером дослідження.
Якщо експертиза не може бути виконана у зазначені строки, більший термін установлюється за домовленістю з органом чи особою, що призначили експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. Попереднє вивчення не має пере-вищувати 5 днів.
Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної уста-нови, і закінчується у день направлення їх особі або органу, які призначили експертизу. У строк проведення експертизи не включається термін виконання клопотань експерта, пов’язаних
з витребуванням додаткових матеріалів або усуненням інших недоліків, допущених особою або органом, які призначили експертизу.
61.ПРОБЛЕМИ ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНИХ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ
Дослідження у любій галузі знань вкрай утруднено без використання науково обґрунтованих, логічних класифікацій – відсутність останніх ускладнює не тільки теоретичні дослідження, але й перешкоджає використанню отриманих результатів у практичній діяльності.
Ні одна наука не може обійтись без систематизації наукових знань, їх класифікацій; кожна науково-практична діяльність вимагає чіткого визначення цілей, упорядкування знань та методів, з допомогою яких ця діяльність використовується. Наукова класифікація означає не тільки упорядкування знань – гіпотез, загальнонаукових положень, методів дослідження, в процесі пізнання вона відіграє важливу роль інструменту (способу, логічної операції) отримання нових даних, рішення наукових та практичних завдань [1, с.9].
Наука виявляє об’єктивні критерії, які дозволяють виділити наукові знання, що використовуються у судочинстві у якості спеціальних. Практика встановлює структурні елементи, які сприяють реалізації наукових знань в експертній діяльності.
У спеціальній літературі проблемі класифікації судових експертиз приділялось чимало уваги. Це питання досліджувалось О.Р.Шляховим [2], А.І. Вінбергом, Н.Т. Малаховською [3], О.Р.Росінською [4] та іншими вченими.
До структури класифікації судової експертизи можна віднести наступні компоненти:
- поняття та формування класу судових експертиз;
- класифікація за організаційно-процесуальною ознакою;
- класифікація за ступенем обов’язковості призначення судових експертиз;
- класифікація за характером галузі спеціальних (експертних) знань [5, с.191].
Якщо говорити про класифікацію судових експертиз за організаційно-процесуальною ознакою, то вони розподіляються на такі, що проводяться на підставі наукових положень одної галузі знань, та такі, що потребують для вирішення наданих питань використання наукових положень декількох галузей знань. Остання експертиза називається комплексною, тобто комплексною є експертиза, що досліджує питання, для вирішення яких необхідні спеціальні знання експертів декількох спеціальностей чи вузьких спеціалізацій (профілів).
Основними правовими особливостями комплексної експертизи є:
- участь у її проведенні експертів різних спеціальностей чи вузьких спеціалізацій (профілів) і поділ функцій між ними в процесі дослідження;
- надання експертами висновку не тільки на основі особисто проведених досліджень, але і за результатами досліджень, проведених експертами інших спеціальностей (синтетичний висновок).
Проблема класифікації судових експертиз має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Класифікувати експертизи – це розділити їх на структурні елементи, визначити зв’язок та відмінність окремих класів, родів, видів та підвидів експертиз.
В свою чергу формування нових видів, родів і класів судових експертиз нерозривно пов’язане з етапом комплексності, що обумовлено принципом повноти й об’єктивності дослідження. У цьому полягає процесуальний зміст комплексної експертизи.
На сучасному етапі розвитку науки комплексне дослідження, будучи ефективним інструментом пізнання, перетворилося у спосіб рішення тих питань, які були в недавньому часі проблематичними й вирішення їх було неможливим.
Комплексна експертиза може бути проведена одним експертом, якщо він володіє знаннями у суміжних галузях науки та техніки, або комісією експертів, кожний з яких володіє знаннями в певній галузі знань [6, с.509].
Тож комплексна експертиза може проводитись і одним експертом, якщо він володіє спеціальними знаннями в різних галузях знань. Так, наприклад, в практиці розслідування кримінальних справ, порушених за фактами дорожньо-транспортних подій, часто призначаються комплексні судово-автотехнічні та транспортно-трасологічні експертизи, які нерідко проводяться одним експертом, що не суперечить теорії судової експертизи.
Слід зазначити, що якщо у теорії судової експертизи питань щодо призначення та проведення комплексних експертиз практично не виникає, то у практичній діяльності такі питання виникають дуже часто.
Так, наприклад, у Кримінально-процесуальному кодексі України (далі КПК України) дане питання взагалі не врегульовано. У статті 75 КПК України зазначено, що «У разі необхідності в справі може бути призначено декількох експертів, які дають загальний висновок» [7]. Але незрозуміло це стосується комісійної чи комплексної експертизи. У Господарському процесуальному кодексі України це питання також не врегульовано [8].
Слід зазначити, що проведення комплексних експертиз регламентовано Цивільним процесуальним кодексом України (ст.149) [9] та Кодексом адміністративного судочинства України (ст.84) [10].
Але ж у даних статтях зазначено, що комплексна експертиза проводиться не менш ніж двома експертами різних галузей знань або різних напрямків у межах одної галузі знань.
Отже в даному випадку процесуальне законодавство суперечить теорії судової експертизи, або навпаки.
Особливості призначення та проведення комплексної експертизи більш-менш детально розглядаються в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі Інструкція) [11]. Дана Інструкція досить детально регламентує роботу комісії експертів, голови комісії при проведенні комплексної експертизи. Дані вказівки Інструкції використовуються на практиці і будь яких суперечок не викликають.
Але ж є і інші проблеми. Як відомо одним з обов’язків судового експерта є обов’язок з’явитися на виклик особи або органу, що призначили експертизу для надання роз’яснень чи доповнень з приводу проведеної експертизи (п.2.1.4 Інструкції) [11]. Цей обов’язок покладено на судового експерта незалежно від виду судочинства. Але процесуальним законодавством не регламентовано, яким чином необхідно надавати роз’яснення чи доповнення з приводу проведеної комплексної експертизи, тобто до органу, який призначив експертизу повинен викликатись один експерт, чи вся комісія експертів, або голова комісії, що проводила комплексну експертизи.
Вирішення даної проблеми ми вбачаємо у наданні письмових відповідей на питання, які виникли з приводу проведення комплексної експертизи. Письмові відповіді підписують всі члени комісії, що проводила комплексну експертизу. При цьому письмові відповіді можуть бути надані як у місці знаходження органу, що призначив комплексну експертизу (наприклад суду), але для цього необхідно викликати до суду всіх членів комісії. Письмові відповіді можуть бути надані й у місці знаходження експертної установи, яка проводила комплексну експертизу. У цьому разі до суду викликається один з членів комісії (не обов’язково голова комісії), що проводила комплексну експертизу, якому надаються письмові питання та час на складання письмових відповідей членами комісії (поза межами судового засідання). Гадаємо, що і дане питання потребує процесуальної регламентації.
Отже недостатня законодавча урегульованість питань, пов’язаних з призначенням і проведенням комплексних судових експертиз сприяє виникненню проблем, як у теоретичному, так і практичному плані.
64-66. Класифікація судових експертиз
Має місце Перелік основних видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України від 15 липня 1997 р. № 285. Так, експертизи з дослідження вибухових пристроїв і експертизи з дослідження вибухових речовин і продуктів вибуху об'єднані в групу "ви-бухотехнічна експертиза"; бухгалтерська експертиза представлена як один із видів економічних досліджень.
У жовтні 2003 р. наказом Міністерства юстиції України до зазначеного Переліку були внесені зміни, уточнювалися назви деяких експертних спеціальностей та вводилися нові. У цілому ж підходи до формування структури Переліку суттєвих змін не зазнавали.
Усі судові експертизи українські вчені-криміналісти поділяють в кримінальному судочинстві на 16 класів(Перелік експертиз затверджений наказом Міністерства юстиції України 9 серпня 2005 р. зі змінами і доповненнями на 2005 р.):
1. Криміналістичні.
2. Економічні.
3. Товарознавчі.
4. Інженерно-технічні.
5. Інженерно-технологічні.
6. Фармацевтичні і фармакологічні.
7. Експертизи харчових продуктів.
8. Ґрунтознавчі.
9. Судово-біологічні.
10. Судово-екологічні.
11. Судово-ветеринарні.
12. Судово-медичні.
13. Судово-психологічні.
14. Судово-психіатричні.
15. Судово-мистецтвознавчі.
16. Судові експертизи інтелектуальної власності.
З урахуванням роду експертиз класифікація виглядає так:
1 клас. Криміналістичніекспертизи поділяються на:
1. Традиційні, формування яких належить до періоду виникнення і становлення судових експертиз.
2. Нетрадиційні, що сформувалися в останні десятиліття XX ст.
3. Матеріалознавчі - різні види дослідження матеріалів, речовин і виробів (КЕМРВ).
До традиційних експертиз належать: почеркознавча; авторознавча; технічна експертиза документів; трасологічна; балістична (вогнепальної зброї, набоїв, слідів пострілу); холодної зброї; портретна; вибухотехнічна.
До нетрадиційних експертиз належать: фототехнічна; відеофонографічна; експертиза відновлення знищених маркіровочних знаків.
До матеріалознавчих експертиз належать: експертиза об'єктів волокнистої природи; експертиза лакофарбних матеріалів і покриттів; експертиза нафтопродуктів і паливно-мастильних речовин; експертиза скла; експертиза металів, сплавів і виробів з них (металографічна); експертиза полімерних матеріалів; експертиза пластмас, резини і виробів з них; експертиза наркотичних та психотропних речовин; експертиза рідин, що містять спирт; експертиза парфумерних і косметичних засобів; експертиза наявності шкідливих речовин у навколишньому середовищі.
2 клас. Економічні.Бухгалтерська; фінансово-кредитна; еконо-міко-статистична (економічна); ціноутворення; економічна наукової організації праці; інженерно-економічна.
3 клас. Товарознавчі.Товарів народного споживання, якості промислових товарів та їх оцінка якості, продовольчих товарів та їх оцінка; автотоварознавча; комп'ютерно-товарознавча; оцінка нерухомості, безпеки майнових і немайнових; дослідження якості та оцінка сировини, дослідження спеціальних засобів побутової техніки; оцінка земель сільськогосподарського призначення.
4 клас. Інженерно-технічні.Інженерно-технічні (пожежно-технічна, експертиза техніки безпеки, будівельна, електротехнічна, комп'ютерно-технічна, розподіл земель і визначення порядку користування ділянкою); інженерно-транспортні (автотехнічна, авіатех-нічна, залізнотехнічна, водотехнічна, трубопровідна, компресорних станцій і систем керування ними).
5 клас. Інженерно-технологічні.Дослідження відповідності дій фізичних і юридичних осіб вимогам норм охорони праці і безпеки життєдіяльності; дослідження обставин виникнення і припинення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки; вибухо-технологічні.
6 клас. Фармацевтичні і фармакологічні.Експертиза лікарських препаратів; експертиза отрут, отруйних та інших речовин.
7 клас. Експертизи харчових продуктів.
8 клас. Ґрунтознавчі.Дослідження ґрунтів; мінералогічна (гемо-логічна).
9 клас. Судово-біологічні.Ботанічна; зоологічна; мікробіологічна; ентомологічна; іхтіологічна; орнітологічна; одорологічна (запахових слідів).
10 клас. Судово-екологічні.Екологія середовища; екологія біоценозу.
11 клас. Судово-ветеринарні.Ветеринарна; зоотехнічна.
12 клас. Судово-медичні.Дослідження трупів; дослідження живих осіб; дослідження речових доказів (крові, волосся, виділень із організму, ДНК).
13 клас. Судово-психологічні.Особистісно-психологічних рис характеру, емоційних реакцій і станів; закономірності ходу психологічних процесів; рівня розвитку та індивідуальних якостей особистості.
14 клас. Судово-психіатричні.Психічного стану особистості.