Главная | Обратная связь

Види юридичної діяльності

Визначення видів юридичної діяльності залежить певною мірою від того, який критерій взяти за основу класифікації. Нами вже було визначено три види юри­дичної діяльності за основними формами її здійснення - практична, наукова, освітня, що дуже важливо для її загальної характерис­тики. Однак, є й інші критерії, використання яких надає змогу охарактеризувати юридичну діяльність в іншій площині, або іншо­му аспекті через призму науково-дослідницького інтересу. Так, наприклад, виділяють:

 

1. За змістом: консультування, тлумачення, виступи в юридичних установах, ведення юридичної справи тощо.

 

2. За професійною спеціалізацією або за суб'єктами здійснення: адвокатська, слідча, прокурорська, судова, нотаріальна.

 

3. За соціальними сферами: юридична діяльність в сфері еконо­міки, політики, в духовній сфері.

 

4. За кількістю уповноважених осіб, що здійснюють розгляд юридичної справи: індивідуальна (одноособова), колегіальна (колективна).

 

5. За змістом інтелектуальної роботи (пізнавально-пошукова, організаційна, реконструктивна, реєстраційна, комунікативна).

 

Найбільшого практичного значення має проведення класифі­кації видів юридичної діяльності за спеціальностями, які історич­но склалися в межах юридичної професії та значною мірою відбивають зміст окремих професійних напрямів юридичної ро­боти, їх характеристиці присвячується окремий розділ, в якому будуть визначені особливості кожної юридичної спеціальності, її роль в процедурі розгляду та вирішення юридичної справи, риси схожості та відмінностей по відношенню до інших спеціаль­ностей.

 

16. Основні ознаки, властивості, характеристики, особливості юридич­ної практичної діяльності

• вона може розглядатись як соціальна діяльність, як вид соціальної діяль­ності — правова діяльність, поряд з іншими формами нормативно регламен­тованої діяльності — моральною, релігійною, корпоративною, традиційною або звичаєвою, а також як один із видів правової діяльності чи правової форми соціальної діяльності — юридична діяльність, і, зрештою, — як вид юридич­ної діяльності — юридична практична діяльність. Тому необхідно виділяти її загальні риси та відрізняти від інших видів соціальної і правової діяльності, правової поведінки, правовідносин, реалізації суб'єктивних прав та обов'язків, правової активності, правових форм соціальної діяльності тощо;

• як вид соціальної, правової та юридичної діяльності юридична прак­тична діяльність характеризується:

— загальними ознаками, притаманними усім видам відповідно соціаль­ної, правової та юридичної діяльності;

— особливими ознаками, які відображають своєрідність трансформуван­ня загальних ознак у властивості юридичної практичної діяльності;

— унікальними ознаками, притаманними лише юридичній практичній діяльності;

• як і будь-які інші види соціальної діяльності, юридична практична діяльність включає мотив, мету, планування дій, опрацювання поточної інформації, створення моделі діяльності, прийняття рішення, безпосередні діяння, перевірку результатів, коригування результатів та подальших діянь або окремі рухи, операції, діяння, діяльність у цілому;

• юридична практична діяльність здійснюється у прямій або опосеред­кованій взаємодії, спілкуванні з іншими суб'єктами права, здійснюється для і в законних інтересах інших суб'єктів права, спрямована на їх правову поведінку;

• особливість її визначається зв'язком з правом, урегульованістю ним, спрямованістю на правові явища, використанням правових засобів;

• унікальною властивістю, тобто притаманною лише юридичній діяльності, є її юридичність.

 

 

17. Юридична практична діяльність і право

 

Юридична діяльність спрямована на право, здійснюється за допомогою правових засобів, регулю­ється правовими нормами, тягне за собою правові наслідки, оцінює соціальні явища з точки зору права й оцінюється правом, знання права для юриста є професійним обов'язком.

Нерозривний зв'язок права й юридичної практичної діяльності, обумовленість правом більшості її характеристик, визначає необхідність розгляду його основних властивостей.

Право є складним соціальним явищем й тому може характе­ризуватися: як засіб упорядкування суспільних відносин (управ­ління та регулювання), сукупність особливих правил поведінки, міру значущості чи цінності людини для інших суб'єктів, форма суспільних відносин тощо.

В залежності від того, в якій сфері суспільних знань викори­стовується цей термін, виділяють його філософське, соціологічне, психологічне і т.д. тлумачення, що мають загальні і відмінні риси, пов'язані з особливостями предмету наукового дослідження і засобів, що використовуються для цього.

Кожне з тлумачень права відображає лише певні його сторони, аспекти у тій мірі, в якій право є предметом дослідження окремої науки, тому тільки синтез, інтегрування всіх визначень права спроможні відбити його характеристики як цілісного суспільного явища, але й у цьому випадку глибина пізнання права залежить від рівня розвитку суспільних наук.

Багатозначність використання слова «право» обумовлено ще й тим, що воно веде свій початок від слова «правда», а корінь «прав» лежить в основі багатьох слів - «правий», «справедли­вий», «правило», «правдивий», «правильний», «правити» і таке інше.

Серед найважливіших тлумачень терміна «право» доцільно виділити такі його значення:

• як певної можливості, що має соціальний суб'єкт;

• як сукупності (системи) юридичних норм, за допомогою яких здійснюється регуляція суспільних відносин;

• як оцінки, покажчика істинності, дійсності, достовірності певних соціальних явищ.