 |
|
Огляд педагогічної спадщини Джона Локка
Зміст
Вступ…………………………………………………………………….
1. Огляд педагогічної спадщини Джона Локка……………………….
2. Поняття досвіду і проблема походження людських знань………..
3. Роль морального виховання в педагогіці Джона Локка……………
4. Роль фізичного виховання в педагогіці Джона Локка……………..
5. Дисципліна……………………………………………………………
6. Домашнє навчання……………………………………………………
7. Вимоги до вчителя. Освіта народу…………………………………..
8. Вплив ідей Дж. Локка на Ж.Ж. Руссо ………………………………Висновок………………………………………………………..………..
Список літератури………………………………………………………..
Вступ
Перемога буржуазної революції середини XVII ст., становлення нового суспільного устрою в Англії вимагали принципово нового розв’язання головних питань педагогіки: про фактори формування особистості і роль виховання, про мету його і завдання, про зміст освіти і методи навчання. Розробляючи ці проблеми, Д.Локк виступив справжнім виразником передових суспільних сил свого часу.
Длсон Локк (1632-1704) народився в Англії в сім’ї адвоката. Початкову освіту здобув вдома. Закінчив Вестмінстерську граматичну школу, Оксфордський університет. Самостійно вивчив нову філософію (Бекона, Декарта та ін.), природознавство, медицину. Працював викладачем грецької мови і літератури в університеті, пізніше був вихователем сина, а потім внука відомого політичного діяча графа ІІІефстбері, багато подорожував, довго жив у Франції, де познайомився з ідеями Монтеня. В час розгулу абсолютистської реакції (1683) Джон Локк емігрував разом з своїм патроном, графом Шефтсбері до Голландії, повернувся до Англії після революції 1688 року.
У філософській праці "Досвід про людський розум" (1690) Дж.Локк всебічно обгрунтував, слідом за Беконом, вчення сенсуалізму про походження знань і ідей із чуттєвого досвіду. Свою основну педагогічну працю "Думки про виховання1’1 (1693) Дж.Локк присвятив питанням сімейного виховання "джентльмена". Його книга була адресована імущим класам. Молода англійська буржуазія проклала шлях в заокеанські країни. Життя в необжитих місцях у тяжких і незвичайних кліматичних умовах вимагали від людей фізичної загартованості, моральної стійкості і наукових знань. Тому метою виховання, на думку Дж. Локка, є підготовка "’джентльмена", який уміє створювати здоровий дух у здоровому тілі та уміє поводити себе в товаристві.
Звичайно, основним у вихованні джентльмена Дж. Локк вважав зміцнення його здоров’я, оскільки він, у разі потреби, буде захищати рідну Англію. В основу фізичного виховання він включав афінську систему фізичних вправ, прогулянки, фізичну працю на свіжому повітрі.
Закони моралі, на думку Дж.Локка, визначаються особистими інтересами індивіда, і все, що дає особисту користь, є моральним. Головне завдання він бачив у дисциплінуванні характеру; треба з дитинства навчати людину керувати своєю поведінкою і вчинками, уміти відмовлятись від своїх бажань, навчити її діяти всупереч власним бажанням виробити в дитини дисципліну духу, що виховується обмеженням (не потурати їй, а рішуче припиняти примхи).
Освіту Дж.Локк ставив на другий план, вважаючи фізичне і моральне виховання більш важливим завданням. Більша частина знань, що їх дають в європейських школах, така, що "джентльмен" без них може обійтись, стверджував Дж.Локк.
Огляд педагогічної спадщини Джона Локка
Свій життєвий шлях Джон Локк почав 29 серпня 1632 р. У Рінгтоні, невеликому містечку графства Сомерсетшип, біля Брістоля. Майбутній філософ ріс у пуританській родині, опозиційно налаштованій до короля. Батько його був правознавцем і виконував секретарські обов'язки у мирових суддів свого графства. Локку було всього десять років, коли революційні події набули значний розмах, і коли батько його вступив у парламентське військо, прийнявши участь у воєнних діях як капітан ескадрону.
Молодий Джон Локк учився у Вестмінстерській монастирській школі в той час, коли по вироку надзвичайного парламенту був страчений король, але навряд чи у цей час у нього були сталі погляди на політичні події. У школі панувала схоластична система навчання. Локк не виніс з неї нічого, крім знання древніх мов. У 1665 р., закінчивши школу, Локк на казенний рахунок як кращий учень надійшов в Оксфордський університет.
Протягом тридцяти наступного років доля Локка, так чи інакше, була зв'язана з цим стародавнім вищим навчальним закладом. Коледж христової церкви, де він учився, був типовим розсадником схоластичної лжевченості. Своє розчарування в отриманих знаннях Локк пізніше виразив у наступних словах: “ .світ наповнений книгами і диспутами, книги збільшуються без збільшення знання”.
У 1667 р. Локк приймає запропоноване йому лордом Антони Ешлі місце домашнього лікаря і вихователя сина Ешлі. Заняття йшли настільки успішно, що в 1668 р. Локк був обраний членом Вченого королівського товариства в Лондоні. Незабаром Локк стає найближчим радником Ешлі.
З другої половини 70-х років до 1689 р. Локк знаходиться в змушеній еміграції, у Франції.
У 1688-1689 роках був покладений кінець монархії Стюартів, а заодно і поневірянням Локка. У результаті революції в Англії були закладені основи політичного режиму конституційної монархії, що існує і понині. Локк, який брав участь у підготовці перевороту 1688 р. повертається на батьківщину. Поряд з урядовою службою він веде широку наукову і літературну діяльність. У 1690 р. в Англії видається “Досвід про людське розуміння”, “Два трактати про правління”, а в 1693 р. - “Думка про виховання”. У 1695 р. з'явилася його робота “Розумність християнства”.
У “Посланнях про віротерпимість” і “Розумності християнства” він відстоює ідею відділення церкви від держави.
У похід проти Локка виступили і церковники, і багато хто з Оксфордських викладачі, і представники ідеалістичного філософської течії. У 1703 р. за рік до смерті (28 жовтня 1704 р.) він довідається про повний драматизму бої в стінах Оксфордського університету: про боротьбу реакційних викладачів за офіційне вилучення його “Досвіду” з навчальних програм університету.
Великою заслугою Локка як філософа була розробка ідеї походження людського знання. Категоричне відмовлення від традиційної точки зору на вродженість людських ідей і уявлень, захист сенсуалістичної теорії пізнання, велика увага до емпіричної психології дозволили Локку розробити цікаву педагогічну систему, що зробила дуже великий вплив на подальший розвиток буржуазної педагогіки.
Заперечуючи уродженість ідей, Локк дуже високо оцінював роль виховання, що повинне підготувати людини до життя. Характерна риса педагогічної теорії Локка-утилітаризму: керівним принципом виховання він вважав принцип корисності. Звідси в нього велика увага до фізичного розвитку дітей, турбота про зміцнення їхнього здоров'я. Тому що Локк мав на увазі виховання джентльмена, він велике значення додавав виробленню витончених манер, навичок увічливого поводження. Головною задачею морального виховання Локк вважав вироблення твердої волі, уміння стримувати нерозумні бажання. Виховання повинне привчати людини керувати собою.
Навчання, по Локку, повинне мати на увазі брак майбутньої практичної діяльності вихованця. Тому він виступав різко проти традиційної класичної освіта, захищаючи реальну освіту, яка озброює корисними знаннями: нові мови, географія, законознавство, бухгалтерія і т.п. Він вважав, що навчання повинне спиратися на інтерес і допитливість дітей, що сприяє розвитку в них самостійного мислення. При навчанні не повинні застосовуватися покарання.
Однак можна стверджувати, що в розумінні задач освіти Д. Локк далекий від вузького практицизму, утилітаризму. Його вихованець повинен був бути не тільки підготовлений до успішного ведення практичних справ, але й усвідомлювати свою цивільну відповідальність, бути пристосований до “доброчесного життя”, виявляти цікавість до вивчення того, у чому він може бути корисний своїй країні. Освіта виступає в такий спосіб і як засіб розвитку найважливіших цивільних, моральних якостей особистості.
Педагогіка Джона Локка носила практикоорієнтовний характер. Його теорія була тісно зв'язана зі змінами, що відбувалися в суспільстві. Локк був сином свого століття і відбив у своїх шуканнях його глибокі протиріччя і стан наук. По зауваженню Ф. Енгельса, “Локк був у релігії, як і в політиці, сином класового компромісу 1668 року”, яким завершилася англійська буржуазна революція.