Главная | Обратная связь

N1.Психологічне визначення уяви та фантазії.

Уява--це психічний процес, що виражається у побудові образа засобів і кінцевого результату предметно§ діяльності суб'єкта; у створенні програми поведінки, коли проблемна ситуація не визначена; у продукуванні образів, які не програмують, а замінюють діяльність; у створенні образів, відповідних опису об'єктів.

Існує певна важкість виявленні специфіки уяви через те, що вона тісно переплітається з усіма видами пізнання, і §§ відділення від них стає важким. Крім терміна "уява" часто синонімічно викор-ся термін "фантазія". Однак, існує думка, що за цими словами криється трохи різна психологічна реальність. Фантазіяможе розглядатися як синонім уяви, як §§ продукт, що змінює образ дійсності, відображено§ у свідомості, для не§ характернана транспозиція (перестановка) елементів реальності; фантазія дозволяє знайти нову точку зору і має велику художню та науково-пізнавальну цінність. Творча активність, що породжує Ф., досить спонтанна, пов'язана із індивідуальним досвідом, що склався у процесі діяльності. З точки зору аналітично§ психологі§ Ф.- самозображення несвідомого, що утворене забутими чи витісненими особистими переживаннями і архетипами колективного несвідомого (напр.. під час сну, перевтоми). З філософсько§ точки зору фантазія грає, комбінує, створює те, чого не може бути (казки, міфи), що пов'язане з естетичним. Фантазія стимулює. У розвитку уяви важливу роль відіграє етап формування фантазі§, але іноді Ф. може і заважати уяві у §§ творчому пізнавальному процесі.

Уява і фантазія розвиваються за законами розвитку вищих психічних функцій--від мимовільно§ форми до довільно§, від репродуктивно§ до творчо§.

Уява миттєво малює різноманітні висновки з випадкового спостереження. "Уява не накопичує окремі враження, а будує якісно нові ряди із раніше накопичених",-- казав Л.С.Виготський. Уява підказує нові образи, інсайти. Уява і Ф-я важливі для розвитку креативності, творчості, винахідництва. Фантазія несе у собі елементи фантастичного (нереального), може розглядатися як найвищий рівень уяви, є більш незалежною, ніж уява. Ф. - процес, діяльність відірвана від практично§ діяльності. На думку Кестлера, уява дає можливість по-новому зв'язати відомі раніше та щойно отримані дані. З іншого боку уяву і фантазію можуть об'єднувати в 1е поняття, так як напр В.А.Роменець.

Філософ-ка енциклопедія визначає уяву як психічну діяльність, що полягає у створенні уявлень і мисленевих ситуацій, ніколи вцілому беспосередньо не сприйнятих людиною у дійсності. З цього приводу існують різні думки і суперечки, але слід відмітити, що уява доповнює мислення, коли воно вичерпує сво§ можливості. Крім того уява пов'язана із чуттєвими даними і відображенням. Більш повно розкрити поняття уяви можна лише досягнувши єдності §§ чуттєвого і логічного, що складають §§ природу.

Тобто, уява- є створенням нових образів, перетворенням мин-го досвіду, при чому такі перетворення здійснюються при органічній єдності чуттєвого та раціонального.

N2. Теорія бісоціацій у поясненні механізмуму творчо§ уяви.

Теорі§, що пояснюють феномен творчості та уяви: екзистенціалістську, психоаналітичну теорі§ творчості та теорію бісоціаційА.Кестлера.

Він не тільки аналізує здібності до творчості у людини, але й знаходить §§ багатоманітні прояви у тварин, включаючи найпростіші інстинктивні форми поведінки, а також бачить своєрідні форми творчості в морфогенезі, нейрогенезі тощо, то цілком очевидно що перед нами якась спроба створення розгалужено§ теорі§ про творчий процес. Бісоціація--спільний механізм різних видів творчості. Всі види творчо§ активності мають у сво§й основі загальний принцип. Логічна основа творчих процесів--це відкриття прихованих схожостей, але при цьому може бути "емоційний клімат" різного роду. Для наочного уявлення механізму творчого акту Кестлер запропонував просту схему: дві площини фактів, дві відчужені між собою галузі досвіду людини зненацька перетинаються між собою, виявляють ідею, що узагальнює §х. Місце такого перетину "вібрує" одночасно на дві різні довжини хвиль, що виражають своєрідність тих подій, що §х спричинили. Таке поєднання самостійно існуючих, звичайно не порівнюваних подій було названо "бісоціацією". Термін "бісоціація" допомагає встановити різницю між шаблонним способом мислення в рамках єдиного плану (асоціація), і творчим актом, який завжди оперує більш ніж 1м планом. Кестлер вказує на 2 шляхи запобігання нашо§ більш або менш автоматизовано§, рутини мислення та поведінки.

-- поривання в уявний або мрійний стан, в якому раціональне мислення припинено. (регресія до більш примітивних рівнів відображення дійсності, напр., в характері марень)

-- втеча від нудьги, застою, інтелектуальних утруднень та емоційних фрустрацій. (піднесення до нових, більш розвинених рівнів відображення)

Відкриттяполягає в установленні аналогій, яких ніхто перед тим не бачив.Соломон відкрив аналогію між шиєю Суламіфі та слоновим бив­нем. Шимпанзе Султан у дослідах В.Келеривідкрив, що гілку дерева можна вмістити в інший функціональний контекст. Кестлер встановлює загальний план відкриття для тварин і людини, проводячи паралель між відкриттями Султана і Архімеда.

Акт відкриття має деструктивний і конструктивний аспекти.Відкриття має зруйнувати затверділі схеми розумово§ організаці§, щоб до­сягти нового синтезу.

Кестлер малює таку картину виникнення нових творчих синтезів.Вербальне свідоме мислення виступає підпорядкованим у вирішальній фазі творчого акту. Мова стає ширмою між мислителем і реальністю. Ось чому справжнє відкриття виникає там, де кінчається мова. Мова здебільшого пов'язується зі свідомим. Несвідоме функціонує поза мовним процесом.Інтеграція матрицьне є простою операцією складання. Це процес взаємного проникнення і запліднення, в ході якого обидві матриці підлягають своєрідному перетворенню.

Головну відмінність рис асоціативно§ та бісоціативно§ ді§ можна підсумувати в такому вигляді: