Здавалка
Главная | Обратная связь

Шляхи переборення професійної деформації.



1. Систематичне вдосконалювання професійної діяльності, її основних механізмів, орієнтуючись на сформовану ідеальну модель юриста-фахівця.

2. Введення до переліку критеріїв оцінки роботи юриста-фахів­ця стану дотримання конституційних прав громадян України.

3. Удосконалення механізму відповідальності за незаконні дії під час реалізації нормативно-правових актів.

4. Запровадження системи щорічної оцінки діяльності кожного юриста-фахівця щодо виконання функціональних обов'язків.

 

5. Створення системи відбору на керівні посади, коли кожен н вий рівень посадових осіб характеризувався б більш високими нор­мативами культури — професійно-правової, етичної, психологічної та ін.

6. Інформаційна насиченість новим нормативно-правовим мате­ріалом і досягненнями юридичної науки і практики під час прохо­дження перепідготовки і підвищення кваліфікації.

7. Періодичне проведення атестації з метою перевірки відповід­ності займаній посаді, компетентності та професіоналізму.

8. Визначення науковообгрунтованих норм і нормативів службо­вого навантаження і на цій основі встановлення нормативів штатно­го забезпечення діяльності різних структур юридичної практики.

9. Оснащення необхідними оперативно-технічними засобами.

 

10. Створення в юридичній практиці єдиної системи попере­дження корупції.

11. Вироблення особистої несприйнятливості до негативних явищ юридичної практики і викорінювання будь-яких відхилень від норм законів і моралі, оволодіння деонтологічними принципами тощо.

 

Розділ X ПСИХОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА-ПРАКТИКА

§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика

Психологічна культура юриста— це система психологічних властивостей, що формуються в процесі раціонального взаємозв'язку особи юриста і вимог, що висуваються професією. Вона знаходить вираження у співвідношенні структури особи (його волі, розуму і почуття) і системи правових норм, конкретизується в юридичній праці, характерних властивостях окремих юридичних професій, на­вичках і прийомах використання знань у ситуаціях в процесі спілку­вання, при вирішенні конфліктів і т. п.

Професійна компетентність юриста в значній мірі визначається його особистим потенціалом, тобто системою психологічних чинни­ків, які можна об'єднати загальним поняттям психологічної культу­ри. Суддя і слідчий, прокурор і адвокат, адміністратор і вихователь виправних установ, нотаріус і юрисконсульт, оперуповноважений кримінального розшуку і криміналіст-експерт повинні бути озбро­єними психологічними знаннями, що дозволяють правильно орієн­туватися в складних і заплутаних правових відносинах, вміти зня­ти напругу або перебороти психологічні бар'єри при спілкуванні з клієнтом, оволодіти ситуацією, психологічно вивчити підозрюва­ного чи обвинуваченого, здійснити певну психологічну установку, психологічно тонко застосовувати владні повноваження в службо­вому колективі. До розкриття і розслідування злочинів має безпосе­реднє відношення психологічна наука, що вивчає такі процеси, як відчуття і сприйняття, запам'ятовування і мислення, почуття і воля, властивості особи з індивідуальними особливостями, темперамент, характер і т. п.

Не секрет, що в умовах зростання злочинності в таких його не­безпечних формах, як організована злочинність, замовлені убивст­ва, убивства на сексуальному грунті та інші, юристу, особливо пра­цівнику правоохоронних органів, іноді складно виконати сучасні вимоги щодо гуманізації процесу розслідування і судового розгля­ду кримінальних справ. З одного боку, він зобов'язаний підвищити ефективність своєї діяльності, а з іншого — підсилити Охорону і за-

Розділ

хист прав та інтересів громадян у процесі притягнення їх до кримі нальної відповідальності.

Зміст психологічної культури юриста:

 

Психологічна самосвідомість Психологічні відносини Психологічна поведінка
Розум, інтелект, пам'ять, мислен­ня тощо Психологічна взаємодія, психологічний конфлікт, психологічний вплив, пси­хологічна несумісність таін. Психологічна установка, психологічна реакція, пси­хологічні наслідки (стрес, афект тощо), психологіч­ні санкції та ін.

Структура психологічної культури юриста:

1) знання психічного складу людини, осягнення психолого-пра-вової сутності фундаментальних категорій юриспруденції;

2) впевненість в необхідності психологічних знань для високо-професійної діяльності;

3) вміння користуватися психодіагностикою в процесі спілкуван­ня, розкривати психічні стани різних суб'єктів у конкретних ситуаці­ях професійної діяльності, відчувати характер поведінки людини: клієнта, підозрюваного1, обвинувачуваного2 та ін.; психологічно то­чно поводити себе під час розгляду юридичної справи.

Психологічна культура юриста класифікується на види в залежності від юридичної професії: психологічна культура судді; психологічна культура слідчого; психологічна культура про­курора; психологічна культура нотаріуса; психологічна культура державного виконавця та ін.

Юридичні професії мають подібність багатьох ознак: вміти вста­новлювати психологічний контакт з людьми, викликати симпатію до юриста, впливати на людину через її почуття, розум і волю. При цьому юрист має бути впевненим у професійній необхідності такого впливу, не зловживати ніякими методами.

Психологічна культура розкривається на різноманітних рів­нях діяльності юриста:

1 Підозрюваний — особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину; особа, до
якої застосований запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як
обвинувачуваної.

2 Обвинувачуваний — особа, у відношенні якої у встановленому порядку вине­
сена мотивована постанова про притягнення як обвинувачуваної. Обвинувачува­
ний, відданий до суду, іменується підсудним, після винесення обвинувального
вироку — засудженим.

Психологічна культура юрист а-практика______________ 239

1) як посадової особи (лідера3), що володіє владними повнова­женнями;

2) у спілкуванні з особами, безпосередньо зацікавленими у результатах юридичної справи: позивачем, відповідачем, заяв­ником, обвинувачуваним, підсудним, ув'язненим;

3) у спілкуванні з особами, що мають відношення до юриди­чної справи: адвокатом, свідком, експертом-криміналістом та ін.

Для юриста як посадової особи важливим є знання власних пси­хічних можливостей, можливостей своїх підлеглих, вміння зрозумі­ти психічний склад інших учасників юридичного процесу з тим, щоб створити оптимальний режим для ефективного розгляду юри­дичної справи і прийняття правильного рішення. Адже в основі таких основних інститутів кримінального права, як вина, кримі­нальна відповідальність неповнолітніх, необхідна оборона, крайня необхідність та ін. перебувають психофізіологічні компоненти. Застосовуючи норми про неосудність, психічні розлади, що не ви­ключають осудність, про відповідальність осіб, які скоїли злочин, юрист розслідує обставини, що їх стосуються, а саме структури психічних розладів, що не виключають осудність та впливу цих розладів на можливість прийняття рішення.

Оперативним працівникам правоохоронних органів часто дово­диться писати характеристики на різноманітний контингент осіб: джерела одержання інформації, що перевіряються, підозрюваних і т. п. При особливостях кожної характеристики, всі вони повинні встановити індивідуальні риси особи, розкрити її психічні власти­вості. Для цього оперативному працівнику необхідно добре уявляти собі такі складні поняття, як особа, характер, спроможності, знати психологічну структуру особи.

Психологічна культура має велике значення для юриста-практи-ка. Вона упорядковує мислення і форми його виразу (слово); сприяє знаходженню місця в суспільстві і в службовому колективі; орієн-

3 Лідер — це член групи, авторитет, влада чи повноваження якого беззаперечно визнаються іншими членами цієї групи, готовими йти за ним. У групах можуть бути формальні і неформальні лідери. Перші — це керівники, їх лідерство має на увазі функціональні відносини. Неформальний лідер виникає на основі особистих відно­син учасників певної групи. Оптимальним варіантом є поєднання в особі автори­тетного керівника двох видів лідерства — формального і неформального. Якщо цього немає, то два лідери можуть вступати в конфлікти, що приводять до знижен­ня ефективності колективної праці.

240_____________________ ____________________ Розділ Л

тує на неформальне відношення до справи; розвиває, зміцнює, акти­візує свідомість, волю та почуття; поліпшує настрій і відчуття ра­дості праці, спілкування і відповідальності за доручену справу.

Оволодіння психологічною культурою полегшує юристу-практи-ку вирішувати ці завдання і виконувати головні вимоги, що вису­ваються до його професійної діяльності: 1)забезпечувати захист інтересів окремих осіб та організацій від злочинних посягань; 2) додержуватися прав і законних інтересів громадян і колективів, а також етичних норм.

Отже, психологічна культура юриста грунтується на поєд­нанні юридичних і психологічних знань.

§ 2. Психічний склад особи юриста-практика

Перш ніж визначити психічний склад будь-якої особи, у тому числі юриста-практика, необхідно зрозуміти, що таке психіка. Пси­хіка — форма суб'єктивного відображення об'єктивного світу в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім світом. У психіці людини представлені й упорядковані події минулого, сьогодення і можливого майбутнього у вигляді іде­альних образів — інформаційних моделей об'єктивного світу, вико­ристовуваних людиною для своєї життєдіяльності. Ці образи вини­кають у різних людей по-різному, що залежить від набутого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану й ін. Крім психічних обра­зів, зміст психіки включає і компоненти позаобразні — ціннісні орієнтації особи, змісти і значення явищ, розумової праці.

Юрист (суддя, слідчий, прокурор, нотаріус, адвокат й ін.) як осо­ба відрізняється складністю і багатогранністю. Він формується в основному в результаті взаємодії багатьох факторів, але визна­чальною є особистість людини, що обрала певний юридичний фах у якості однієї з головних життєвих цілей.

Психічнийсклад юриста-практика(як і будь-якої особи) — це система психічних явищ (психічних процесів, психічних станів, психічних властивостей), що поєднують інтелектуальні, вольові й емоційні якості. Сполучення і ступінь вираження цих якостей за­лежать від ситуації.

На схемі зображені психічні явища, що у сукупності дають уяв­лення про склад психіки особи:

Психологічна культура юриста-практика_______________ 241

 

Психічні процеси Психічністани Психічні властивості
Акти психічної діяльно­сті, що формують обра­зи тих суспільних умов, у яких здійснюється ця діяльність, та орієнту­ють на різні форми со-ціально-поведінкового вибору. Жоден психічний процес не може протікати більш-менш довго Поточні особливості психічної діяльності, залежно від умов дія­льності й особистих якостей людини, що виявляються в проце­сі її соціально-поведі-нкового вибору. Протікають довше, ніж психічні процеси Типові для даної людини особливості психіки (темпера­мент; спрямованість; характер; здібності), що обумовлюють її соціально-поведін-ковий вибір. Найбільш стійкі, але здатні зміню­ватися

Структурні елементи складу психіки особи: інтелект (розум); почуття (емоції);

Воля.

Інтелект(розум) — це система розумових здібностей юриста, йо­
го можливостей у пізнанні і вирішенні життєвих і професійних про­
блем. Неодмінними супутниками інтелекту, показниками його роз-
виненості є мислення і пам 'ять.__________________________

Мислення — це пізнання, що оперує поняттями, судженнями, умовиводами. Воно є опосередкованим і узагальненим відбитком суттєвих закономірних взаємозв'язків дійсності. Мислення — це активний прояв розуму, що виражається в процесі пізнавальної діяльності людини. Воно виникає, коли оточуюча дійсність і в пер­шу чергу навколишні люди вимагають від особи вирішити якесь завдання, відповісти на якесь запитання і т. п.

Пам 'ять — процес запам'ятовування, зберігання і відтворення знань, умінь і навичок. Тобто — це психічний відбиток результатів взаємодії людини з дійсністю і використання результатів цієї взає­модії в наступній діяльності; це сукупність психічних моделей дій­сності, побудованих в результаті досвіду даного індивіду. Пам'ять можна назвати «банком інформації», або «живим комп'ютером». Вона може бути короткочасною і довгостроковою, образною (іко-нічною) і виборчою (оперативною), мимовільною (ненавмисною) і довільною (навмисною). Юрист-практик при веденні юридичної справи повинен використовувати всі системи пам'яті. Наприклад,

хч,£ ______________________________ _^_____________ Розділ

для слідчого основну роль у роботі відіграє довільна значеннєва пам'ять, такі її властивості, як великий обсяг і висока точність. Знання закономірностей функціонування короткочасної і довгостро­кової пам'яті полегшує, наприклад, слідчому або адвокату зробити правильний вибір тактичних впливів на людину з метою адекват­ного відтворення ним забутого. Оскільки пам'ять має вибірковий характер (процес запам'ятовування і зберігання тієї або іншої інфор­мації супроводжується її «сортуванням»), свідок, потерпілий, підо­зрюваний і обвинувачуваний можуть краще запам'ятати в одних ви­падках позитивне, в інших — негативне, в залежності від того, що для них у даний момент більш важливе. Слідчому, дізнавачу та іншим спеціалістам, що працюють над розкриттям злочину, необхід­но враховувати індивідуальні властивості пам'яті кожного з них.

Почуття — це психічний механізм безпосередньої емоційної оцін­
ки соціально значимих явищ. Почуття є емоційним регулятором со­
ціальних функцій особи, психічною формою відбитку соціальних
потреб. В залежності від сфери регульованих соціальних функцій
особи вони можуть бути практичними, моральними, естетичними,
інтелектуальними._____________________________________

Емоції— це психічний процес імпульсивної реакції поведінки, заснований на почуттєвому відбитку значимості зовнішніх впливів, тобто — це загальна реакція організму на життєво важливі впливи. По регулюючій функції емоції можуть виражатися в: 1) емоційному тоні відчуття (приємний, неприємний, нейтральний); 2) емоційно­му відгуку (оперативна реакція на поточні зміни в навколишньому середовищі); 3) настрої; 4) конфліктних емоційних станах (стресі, афекті, фрустрації).

Емоції і почуття здатні викликати уявлення, що не відповідають
дійсності. Під впливом надмірних почуттів юрист-професіонал (на­
приклад слідчий) може дійти до результатів лише бажаних, але да­
леких від істинного стану справ. ■

Настрій — це ситуативне переважання певної емоції або почут­тя, що посилює або послабляє психічну діяльність протягом більш-менш тривалого періоду. Настрій викликається різноманітними пози­тивними або негативними впливами: успіхом або невдачею в роботі, самопочуттям, рівнем культури у взаємовідносинах між людьми, обстановкою — комфортною або дискомфортною та ін. Настрій має певну інтенсивність, виразність, напруженість і стійкість.

Психологічна культура юриста-практика_______________ 243

Стрес — це нервово-психічна перенапруга, викликана надсиль­ним впливом, адекватна реакція на який раніше не була сформована, але повинна бути знайдена в ситуації, що склалася. Стресовий емо­ційний стан (наприклад несподіваний напад озброєного злочинця) спонукає до пошуку виходу з екстремальної ситуації. Стрес, з од­ного боку, небезпечний для життя, а з іншого — неминучий в жит­ті. При стресі виявляються максимальні можливості індивіда до пристосування. Цим стрес відрізняється від афекту.

Афект — це раптово виникаюче в гострій конфліктній ситуації надмірне нервово-психічне перезбудження, що виявляється в тимча­совій дезорганізації свідомості й в крайній активізації імпульсивних дій. Афект є емоційним вибухом в умовах дефіциту інформації, не­обхідної для адекватної поведінки. Стан афекту характеризується значним порушенням вольової регуляції дій людини. Стан афекту пов'язаний з порушенням ясності свідомості і супроводжується ча­стковим розладом пам'яті. Причини виникнення афекту різнома­нітні: насильство, тяжка образа та ін. Афект може виникнути в ре­зультаті спогадів про подію, що травмувала, а також по незначному приводу в результаті накопичення почуттів.

Одним з різновидів афекту є страх, що часто зустрічається в слі­дчій і судової практиці.

Страх — це безумовно-рефлекторна реакція на небезпеку, що виявляється в різкій зміні життєдіяльності організму. Страх є паси­вно-оборонною реакцією на небезпеку, що виходить від більш силь­ної особи. Коли загроза небезпеки виходить від більш слабкої особи, то реакція на цю небезпеку може набувати активно-оборонного й наступального характеру та перетворюватися в гнів. Страх і гнів можуть досягти певного ступеня афекту.

Страх може неоднаково впливати на процес взаємовідносин юри­ста з клієнтом: в одних випадках події (ситуації), з приводу яких клієнт звернувся до юриста, сприймаються перебільшено, помилко­во, неправильно; у других — погано осмислюються, недооцінюють­ся; в третіх — сприймаються об'єктивно, правильно. Тому нерідко при повторній бесіді юриста з клієнтом істина відновлюється швид­ше в результаті порівняння її з даними першої зустрічі.

Фрустрація — це стійкий і глибокий негативний емоційний стан, викликаний крахом надій на близьке досягнення значимої

Розділ X

цілі, зрив стратегічних планів особи. Вона супроводжується, як правило, агресивними проявами стосовно особи, яка крушить плани (фрустратора). Стан фрустрації пов'язаний із сильною і тривалою дезорганізацією психічних процесів (ослаблення пам'яті, здатності до логічного мислення та ін.).

Воля — це свідома регуляція власної психологічно активної пове­
дінки, що спрямована на досягнення необхідного і можливого ре­
зультату шляхом подолання перешкод (труднощів). Усі свідомі дії є
вольовими, але не всяка вольова діяльність є соціально позитивною
(злочинні дії), хоч усяка вольова діяльність є свідомою (що відрізняє
людину від тварини).___________________________________

Вольова регуляція діяльності виражається в системі вольових психічних станів: ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості та ін. Ці вольові стани виявляються у своїй сукуп­ності протягом усієї діяльності, становлячись головними на її окремих етапах. Так, вибір мети пов'язаний із станом цілеспрямованості, ух­валення рішення — із станом рішучості, виконання рішення — із станом наполегливості і т. п.

Ініціативність — це постановка нових значимих цілей і шля­хів їх досягнення в результаті активної переробки інформації, що надходить. Така активність є наслідком підвищеного прагнення до пошуку мети.

Рішучість — це змобілізованість на швидкий і обґрунтований вибір мети та способів її досягнення. Стан рішучості пов'язаний з підвищенням емоційної та інтелектуальної активності особи. Не­рішучість — це результат нездатності швидко приймати рішення. Стан нерішучості часто пов'язаний з недостатньою інформованіс-тю, з відсутністю відповідних вмінь і навичок, а головне — із наяв­ністю рівноцінних протиборчих мотивів. Якщо після їхнього подо­лання нерішучість не зникає, то це поганий показник, оскільки вона може призвести до морально-негативних наслідків — боягузли­вості, злочинної бездіяльності тощо.

Цілеспрямованість — це зосередженість свідомості на основ­них, найбільш значимих цілях. Мета стає тією домінантою, якій підпорядковуються всі дії людини.

Наполегливість —це здатність до тривалого подолання труд­нощів і прояву гнучкості у виборі шляхів досягнення запланованого результату. Антиподом наполегливості є стан впертості — негнуч-

ІІсихологічна культура юриста-практика_______________ 245

кість, відсутність критичного ставлення до своїх дій, що суперечать об'єктивним умовам.

Стриманість — це гальмування провокуючих дій у небажано­му напрямку. Стриманість потребує самовладання, значного вольо­вого зусилля, спрямованого на утиснення емоцій.

Вольові якості особи виявляються у певному співвідношенні з її емоційними особливостями: у вольової людини воля домінує над почуттями; надмірно емоційна людина нерідко робить вчинки під нпливом випадково виниклих почуттів, настроїв, обставин.

Тривале перебування в окремих вольових станах призводить до формування відповідних якостей особи, що потім адекватно вплива­ють на вольові стани. Важливо вміти керувати своїми психічними станами, підтримувати їх на необхідному рівні, тренувати інтелект (розум), почуття (емоції), волю, тобто весь психічний склад особи.

§ 3. Система психічних властивостей

юриста-практика як особи: темперамент,

здатності, спрямованість, характер

Система психічних властивостей особи має таку структуру:

1) темперамент — динаміка психічних процесів;

2) здатності — психічні можливості особи;

3) спрямованість — органічна єдність потреб, інтересів, уста­новок, відношень, поглядів, ідей, що одночасно є і мотивами діяль­ності; переконання — вища форма спрямованості;

4) характер — результат спрямованості особи.
Розглянемо кожний із вказаних елементів.

Темперамент (від лат. іетрего — змішаний у належному спів­відношенні) — це сукупність типологічних особливостей людини, що виявляється в динаміці, тонусі, ступені врівноваженості її психі­чної діяльності.

Нервові процеси характеризуються такими основними властиво­стями — силою, врівноваженістю і рухливістю.

Комбінації сили, врівноваженості і рухливості утворюють тип вищої нервової діяльності відповідний темпераментні

4 Назви темпераментів вперше ввів у науковий обіг давньогрецький лікар Гіп­пократ (IV ст. до н. є.), який пов'язав види темпераментів із переважанням в орга­нізмі людини різних рідин: крові (сангвіс) — у сангвініка, жовтої жовчі (холе) — у холерика, слизу (флегми) — у флегматика, чорної жовчі (мелайна холе) — у ме­ланхоліка.

Розділ

Сангвінік — «живий» — сильний_____________________

Врівноважений (процес збудження збалансований з процесом гальмування), швидкий, рухливий (процеси збудження і гальмуванш легко змінюють один одного). Легко пристосовується до змін в умО' вах життя. Товариський. Легко утворює тимчасові зв'язки. В новії І обстановці не розгублюється; здатний до оперативного переключен­ня уваги. Не створює конфліктних ситуацій. Швидко реалізує правові

норми. Уміло керує юридичними справами.________________

Рекомендується діяльність, що потребує швидких реакцій, вели-

ких зусиль, розподілення уваги.__________________________

Холерик — «невтримний» — сильний__________________

Неврівноважений (процес збудження переважає над процесом га­льмування), рухливий, іноді рвучкий, із сильними і швидко виника­ючими емоціями. Відрізняється великою енергією і прямолінійністю у стосунках; підвищеною збуджуваністю, що призводить до запаль­ності і навіть до агресивності. Швидка збудливість межує зі швид­кою відхідливістю. Ображається ненадовго, неприємності забуває швидко. Може переборювати значні труднощі оперативної діяльнос­ті, виконувати завдання підвищеної організаційно-юридичної склад­ності. Уміння віддаватися справі з великою пристрастю може при­звести до прийняття неправильного правового рішення, однак він здатний знайти вихід зі складної, здавалося б безвихідної ситуації.

Рекомендується діяльність, що потребує підвищеної реакції і си­
льної одночасної напруги сил.
____________________________

Флегматик «спокійний»— сильний_________________

Врівноважений, інертний (процеси збудження і гальмування мало рухливі), із слабко вираженими емоціями. Характеризується спокоєм і витримкою в складних ситуаціях. Правильно розраховує свої сили. Наполегливий у доведенні справи до кінця. Увага переключається повільно. Поведінка в ряді випадків недостатньо гнучка. Оволодіння правовими знаннями і професійною культурою відбувається повіль­но, але надовго. Обране з альтернативних варіантів рішення юридич­ної справи є зваженим. Він не піддається домовленостям і слідує своєму переконанню, вірить у правоту власної думки, що рідко його підводить. Однак він ніколи не поспішає висловити свої пропозиції

колективу, коли приймається рішення з якогось питання._____

Рекомендується діяльність, що потребує рівномірної напруги сил,
усталеності уваги і великого терпіння.
____________________

Психологічна культура юриста-практика_______________ 247

Меланхолік — «інертний» — слабкий__________________

Неврівноважений (нервова система не витримує тривалого і силь­ного навантаження); емощйні реакції не відрізняються розмаїтістю, проте можуть набувати великої сили і тривалості. Здатний до глибо­ких переживань, навіть за незначної причини. Почуття легко вини­кають і виражаються відкрито без належного стримування. Діяль­ність утруднюється сильними зовнішніми впливами. Зауваження і пропозиції начальника і колег сприймає неадекватно, насторожено. Його щиросердечна рівновага може похитнутися, навіть поглядом начальника чи колеги. Він болісно сприймає оцінки, висловлювання про свою особкість. Юридичне рішення може бути прийняте під впливом якогось емоційного переживання і тому воно є незрозумі-

лим ні колегам, ні особі, стосовно якої воно прийнято._______

Рекомендується діяльність, що потребує підвищеної чутливості і
реакції.
______________________________________________

Темперамент є індивідуальносвоєрідною сукупністю обумовле­них природою психічних особливостей індивіда. Розглянуті чотири види темпераменту, як правило, не зустрічаються в «чистому» ви­гляді, тобто люди мають змішані темпераменти при одному виді — головному. При фаховому доборі юристів-спеціалістів варто врахо­вувати особливості їх темпераменту.

Здатність— це сукупність вроджених і придбаних властивостей регуляції, що визначають фізичні і психічні можливості людини в конкретному виді діяльності. Здатності — це міра відповідності властивостей особи вимогам конкретної діяльності.

Розвиток спроможностей пов'язаний із засвоєнням і творчим застосуванням знань, навичок, вмінь, проте їх не можна ототожню­вати. Здатності визначають можливості людини до навчання, оволо­діння знаннями і навичками. Працьовитість, наполегливість, пра­цездатність передумови формування спроможностей.

Види здатностей:

 

Загальні Спеціальні (професійні)
Прості— здатність до психічного відбитку дій­сності, необхідний рі­вень розвитку пам'яті, мислення, волі та ін. — не залежать від індиві­дуальних особливостей Організаторські, педагогічні, наукові, здат­ності впливати на людей, встановлювати ді­лові контакти, ораторські і т. п. — зале­жать від індивідуальних особливостей: 1) швидкості, темпу і сили рухів, їхньої сво­боди і напруженості; 2) рівня розвиненості чутливості різноманітних аналізаторів — зо-

Розділ

Складні — здатність до засвоєння знань, спосте­режливість, загальний рівень інтелекту та ін. — не є показниками індивідуальних особли­востей

рового, слухового та ін.; 3) індивідуальних особливостей сприйняття; 4) переважного розвитку окремих видів і якостей пам'яті (логічної, емоційної, слухової та ін.); 5) ін­телектуальної організації особи — індивіду­альних особливостей мислення; 6) вольової сили особи

При оцінці фахових спроможностей юриста-практика варто вра­ховувати психічну структуру спеціаліста — слідчого, прокурора, судді, нотаріуса, адвоката та ін.

Спрямованість особи— це система орієнтацій та основа її мо­тиваційного стану. Спрямованість особи включає систему спону­кань, що визначає її активність, вибірність відносин. Діяльність неможлива без її спрямованості, бо спрямованість особи визначає психічні мотиви діяльності (їх ще називають мотиваційними психі­чними чинниками).

Мотиваційні психічні чинники діяльності (мотиви або мо­тивація) — це система спонукань особи, яка обумовлена її потре­бами, що викликають активну спрямованість на досягнення цілі. Мотиваційні психічні чинники впливають на професійну діяльність особи юриста та обумовлюють її.

Рівні мотиваційних психічних чинників особи:

Чинники стабільного порядку (установки, вміння, навички, звички, переконаність)






©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.