Висновки до розділу 1

ВСТУП

У вченні про вищі психічні функцій проблема волі займає важливе місце. Проблема волі, довільне і вольове регулювання поведінки і діяльності людини, давно хвилює вчених, викликаючи гострі суперечки та дискусії. Ще в Стародавній Греції позначилися дві точки зору на розуміння волі: афективна і інтелектуалістична. Платон розумів волю як якусь здатність душі, що визначає і спонукає активність людини. Аристотель пов'язував волю з розумом. Перетворення елементарних психологічних функцій у вищі є основною подією в процесі психічного розвитку людини. Відмітною характеристикою вищих, культурних психологічних функцій є довільність. Застосування психологічних засобів дозволяє людині опанувати свою поведінку і психіку. Воля, включаючись з допомогою засобів протягом елементарних функцій, перебудовує, робить підвладними людині, свідомо керованими ім. "Усвідомлена функція, - вказував К.С. Виготський, - набуває і інші можливі дії. Усвідомити - значить певною мірою оволодіти... Речі не змінюються від того, що ми їх мислимо, але афект і пов'язані з ним функції змінюються залежно від того, що вони зізнаються. Вони стають в інше ставлення до свідомості і до іншого афекту, і, отже, змінюється їх ставлення до цілого і його єдності" [2, 225]. У словнику С.І. Ожегова так трактується поняття волі: "Воля: 1) спроможність здійснювати свої бажання, поставлені перед собою цілі; 2) свідоме прагнення до здійснення чого-небудь; 3) побажання, вимога; 4) владність, можливість розпоряджатися; 5) свобода в прояві чого-небудь; 6) вільний стан" [10, 101]. Як пише в своєму дослідженні Є.П. Ільїн, складність вивчення проблеми волі полягає в тому, що як у звичайній, так і в науковій свідомості воля розуміється по-різному. В повсякденній свідомості вона постає як свобода, то як вираження бажання людини, то як прояв сили характеру. Цей різнобій у звичному розумінні волі знайшов віддзеркалення і в науковому її розумінні двома протиборчими напрямками. Один з них пов'язаний зі свободою волі, свободою вибору, незалежно від зовнішніх обставин, інший - з детермінізмом, з зовнішньої обумовленістю поведінки людини [10, 246]. Розвиток волі продовжується на протязі всього життя людини. Але, як показують дослідження психологів та педагогів, починати роботу з формування волі необхідно з дошкільного віку, так як саме в цьому віці процеси найбільш рухливі і мінливі. Виконуючи різні види діяльності, долаючи при цьому зовнішні і внутрішні перешкоди, дитина поступово виховує в собі вольові якості: цілеспрямованість, рішучість, самостійність, ініціативність, наполегливість, витримку, дисциплінованість, мужність. Воля є однією з найважливіших характеристик особистісного розвитку. Тому педагоги і батьки повинні приділяти значну увагу формуванню саме цієї якості особистості.
Численні дослідження доводять, що психічні особливості дітей молодшого шкільного віку формуються і розвиваються в залежності від умов, зокрема від змісту і методів освіти-освітньої роботи. Дослідження особливостей формування і розвитку вольової сфери в дітей необхідні для створення більш ефективної виховує і навколишнього середовища. У педагогічній психології, психології особистості, віковій і диференціальній психології загальним проблемам волі і вольового регулювання дітей присвячені роботи Божович Л.І., Виготського К.С., Давидова В.В., Коломинського Я.Л., Іваннікова В.О., Ільїна Є.П., Рубінштейна С.Л., Смирнової Є.О. Необхідність вивчення впливу освітніх технологій на вольову сферу дитини має важливе значення для визначення труднощів, пов'язаних з непосидючістю, відсутністю витримки і наполегливості, а також для визначення дієвості систем виховання і навчання в загальному розвитку дитини. Молодший шкільний вік, як відомо, є одним з важливих етапів формування і розвитку психічних функцій дитини, в тому числі і для формування і розвитку вольовий регулювання поведінки та діяльності. У зв'язку з цим дослідження присвячене вивченню гендерних особливостей вольових якостей дітей молодшого шкільного віку як важливого чинника його розвитку. Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлюється значимістю молодшого шкільного віку, який є важливим етапом у формуванні та розвитку вольової сфери особистості. Мета дослідження: дослідити гендерні особливості вольових якостей молодших шкільників. Об'єкт дослідження: діти молодшого шкільного віку (8-9 років). Предмет дослідження: гендерні особливості вольових якостей дітей молодшого шкільного віку. Гіпотеза: у дівчат молодшого шкільного віку вольові якості характеризуються більш низьким рівнем сформованості і розвитку завзятості та цілеспрямованості, ніж у хлопців. Завдання дослідження: 1. Вивчити теоретичний аспект цієї проблеми. 2. Визначити особливості розвитку вольових якостей у дітей молодшого шкільного віку. 3. Виявити гендерний аспект рівня розвитку вольових якостей дітей молодшого шкільного віку. Теоретичні і методологічні засади дослідження: психологічні теорії розуміння волі та її значення для вибору цілей і мотивів поведінки (Л.І. Божович, К.С. Виготський, Є.П. Ільїн, С.Л. Рубінштейн); положення про взаємодію психічних процесів, співвідношенні діяльності і свідомості (К.С. Виготський, О.М. Леонтьєв); концепція розвитку особистості (К.С. Виготський, В.В. Давидов, О.М. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін); дослідження розвитку волі у дітей (А.В. Запорожець, В.С. Мухіна, Е.О.Смирнова, М.В. Лаврентьєва). Комплекс методів дослідження представлений такими групами: 1. аналіз і узагальнення психологічних і педагогічних джерел з проблеми дослідження; 2. констатуючий експеримент, спрямований на виявлення рівня розвитку вольових якостей молодших школярів; 3.методи якісного і кількісного аналізу емпіричних даних. Основні поняття: воля, довільність, вольові якості, вольове дію, структура вольового дії, саморегуляція. База дослідження: ЗОШ № 133 м. Харкова, 3 – А та 3 - Б класи. У дослідженні брали участь 48 дітей 8-9 років, з них 22 дівчинки, 26 хлопчиків. Структура та обсяг роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури з 20 джерел і додатків.

Перший розділроботи присвячений розкриттю теоретичних аспектів вольової сфери, структурі і загальній характеристиці вольових якостей. Значне місце в сучасній диференціальної психології займають дослідження гендерних особливостей розвитку психіки людини. Ці дослідження мають важливе теоретичне і прикладне значення. По-перше, вони дозволяють розкрити механізми взаємодії індивідних, соціокультурних та особистісних факторів у процесі формування тих або інших психічних функцій. По-друге, знання відмінностей в прояві різних індивідуально-психологічних властивостей людини необхідні для належної організації роботи з психодіагностики, профдобору та професійного навчання у різних сферах життя суспільства. На сьогоднішній день отримані більш-менш достовірні відомості про гендерні відмінності в загальних і приватних здібностях, в мотиваційній сфері, в рівні академічних та професійних досягнень [1; 2; 9; 8]. Між тим проблема індивідуальних відмінностей вольовий регулювання, обумовлених гендерною приналежністю, залишається практично не вивченою. У своїй роботі ми будемо дотримуватися культурно-історичної, діяльнісно-смислового підходу до проблеми волі. В рамках цього підходу воля розглядається як вища психічна функція, яка: - формується за життя і має соціальне походження; - забезпечує оволодіння і довільне регулювання суб'єктом власних психічних процесів і функцій; - опосередкована різними соціокультурними і індивідуально-психологічними засобами і має системну будову. Таким чином, під волею або вольовий регулюванням ми будемо розуміти форму довільного регулювання, яка полягає в оволодінні людиною власною поведінкою і психічними процесами для вирішення завдань, які особа приймає як свої власні у відповідності зі своїми ціннісно-змістовими установками [3; 4].

Розділ 1. Теоретичні аспекти вольової сфери 1.1 Воля як психічний феномен

Воля - форма психічного відбиття, свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, що проявляється в здатності до вибору дій, пов'язаних з подоланням зовнішніх і внутрішніх перешкод. Поняття "воля" розглядається і як психічний процес, і як аспект більшості інших найважливіших психічних процесів і явищ, і як унікальна здатність особи довільно контролювати свою поведінку [10, 97]. Складність поняття "воля" пояснюється тим, що воно дуже тісно пов'язане з поняттям "свідомість", складним психологічним явищем, і виступає одним з найважливіших атрибутів. Воля - це здатність людини діяти в напрямку свідомо поставленої мети, долаючи перешкоди. Вольові дії спрямовані на зміну певних якостей особистості. Воля - свідоме регулювання людиною своєї поведінки (діяльності і спілкування), пов'язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Це здатність людини, яке проявляється в самодетермінації і саморегуляції нею своєї поведінки і психічних явищ. [4, 270]. В даний час в психологічній науці немає єдиної теорії волі, хоча багатьма вченими і робляться спроби розробити цілісне вчення. Є.П. Ільїн відзначає, що на даний час сформувалося кілька наукових напрямів, що по-різному розкриває поняття "воля": воля як волюнтаризм, воля як свобода вибору, воля як довільне управління поведінкою, воля як мотивація, воля як вольова регуляція [10, 240]. Вольова активність має складну психологічну структуру і включає ставлення до зовнішніх впливів, мотивацію, свідому саморегуляцію [10, 38]. "Воля у власному сенсі виникає тоді, коли людина виявляється здатною до рефлексії своїх потягів, може так чи інакше поставитися до них. Для цього індивід повинен вміти піднятися над своїми потягами і, відволікаючись від них, усвідомити себе як суб'єкта, який підносячись над ними, в змозі зробити вибір між ними. Вольова дія - це свідома, цілеспрямована дія, за допомогою якої людина здійснює поставлену перед нею мету, підпорядковуючи свої імпульси свідомому контролю і змінюючи навколишню дійсність у відповідності зі своїм задумом" (Рубінштейн С.Л.) [10, 39]. У науковій літературі в якості основних функцій волі виділяють: вибір мотивів і цілей, регулювання стимулів до дій при недостатній або надмірній їх мотивації, організацію психічних процесів в адекватну виконуваної людиною діяльності систему, мобілізацію фізичних і психічних можливостей в ситуації подолання перешкод при досягненні поставлених цілей [10, 27]. Психологи зазначають, проблема волі і довільності є центральною для психології особистості та її розвитку. Однак, незважаючи на загальновизнану у вітчизняній психології значимість цієї проблеми, самі поняття "воля" і "довільність" розуміються та трактуються по-різному. Поняття волі і довільності охоплюють досить широке коло різнорідних феноменів: дії по інструкції, наполегливість і самостійність у досягненні мети, супідрядність мотивів, дотримання правил, вольових зусиль, моральний вибір, опосередкованість пізнавальних процесів та ін. Між тим аналіз літератури показує, що в цій області ми маємо справу з двома якісно різними процесами, один з яких пов'язаний з опануванням своєю поведінкою, а інший - з формуванням мотиваційної сфери дитини [12, 320]. У переважній більшості літературних джерел як фундаментальна характеристика, визначальною специфікою волі і довільності у людини, виступає усвідомленість, або свідомість, поведінки. В дитячої психології розвиток довільності розглядається як основна і центральна лінія розвитку особистості дитини. Згідно концепції К.С. Виготського, "особистість охоплює єдність поведінки, яке відрізняється ознакою оволодіння", і відповідно розвиток особистості є становленням здатності володіти своєю поведінкою і своїми психічними процесами [2, 124]. Д.Б. Ельконін неодноразово вказував на те, що формування поведінки - це виникнення будь-яких дій і вчинків [20, 216]. О.М. Леонтьєв вважав, що формування загальної довільності має кардинальне, вирішальне значення для розвитку особистості дитини [12, 322]. Л.І. Божович також стверджувала, що проблема волі і довільності є центральною для психології особистості і її формування [12, 323]. У науковій літературі виділяють два основних підходи до визначення сутності цих понять. Перший з них розглядає довільність і волю в контексті проблеми свідомості. Головними характеристиками вольової і довільної поведінки виступають усвідомленість або свідомість. Вольовій і довільній поведінці протистоїть неусвідомлена або імпульсивна. Усвідомлення власних дій передбачає їх опосередкованість, тобто наявність деякого засобу, за допомогою якого суб'єкт може вийти за межі безпосередньої ситуації. Великий внесок у розробку такого підходу вніс Л. С. Виготський, який визначав довільні процеси як опосередковані [12, 321]. Інший підхід пов'язує поняття волі і довільності з мотиваційною сферою людини. Визначення волі як причини активності людини можна знайти як в зарубіжній, так і у вітчизняній психології (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Л. І. Божович та ін.). У зв'язку з цим, підкреслює Смирнова Є.О., доцільно розрізняти зміст двох термінів, що вживаються в психології - воля і довільність. Волю можна представити як наявність стійких і усвідомлених бажань або мотивів поведінки, які підпорядковує собі інші. Розвиток волі, виходячи з цього, буде полягати в становленні власних бажань дитини, їх визначеності і стійкості. Довільність, за К.С. Виготським, потрібно розуміти як здатність володіти собою, своєю зовнішньою і внутрішньою діяльністю. Розвиток довільності полягає в оволодінні засобами, що дозволяють усвідомити свою поведінку і керувати нею [12, 321]. При такому розумінні воля і довільність в деякому сенсі протилежні: якщо вольове дія спрямована назовні, на предмет зовнішнього світу (на його досягнення або перетворення), то довільна дія спрямована на себе, на кошти оволодіння своєю поведінкою. У реальному житті прояви волі і довільності в ряді випадків можуть не збігатися. Так, наприклад, упертість, наполегливість, нав'язливі бажання дитини, які є очевидними проявами волі дитини, можуть призвести до неконтрольованої, некерованої поведінки. З іншого боку, виконання інструкцій дорослого, будучи однією з форм довільної, опосередкованої поведінки, може не бути вольовим, якщо мотив дій виходить не від самої дитини, а нав'язується ззовні [12, 323]. Як підкреслює Е.О.Смирнова, разом з тим процес становлення і вольової довільної поведінки має єдину спрямованість, яка полягає у подоланні спонукальної сили ситуативних впливів і стереотипних реакцій, в становленні здатності самостійно визначати свої дії і керувати ними. Формування вольової, довільної дії йде по шляху подолання імпульсивних реакцій і становлення власної, вільної, усвідомленої поведінки. У більшості літературних джерел як фундаментальна характеристика, визначальна специфіка волі і довільності у людини, виступає усвідомленість, або свідомість, поведінки. У дослідженнях велика кількість ухвал, в яких свідомість є основним якістю вольового і довільного дії. При цьому усвідомлення дії може відбуватися як у формі складних суджень, так і у формі елементарних відчуттів, які суб'єкт вважає причиною своїх рухів. О.В. Запорожець висунув гіпотезу про те, що мимовільні рухи людини перетворюються в довільні завдяки тому, що вони відчуваються, тобто стають усвідомлюваними. М. І. Лісіна у своєму генетичному дослідженні підтвердила цю гіпотезу [10, 311]. Таким чином, воля особи - це ситуація, що склалася в процесі життя, певна сукупність властивостей, що характеризує досягнутим особистістю рівнем свідомої саморегуляції поведінки; це сторона всієї свідомості людини, вона співвідноситься зі всією свідомістю, а не з яким-або приватним психічним процесом. Воля - це основна цілеспрямованість людини, яка визначається її життєвим ідеалом, згідно з яким вона організовує всю свою діяльність.

1.2 Структура й загальна характеристика вольових якостей

Вольове дія - це свідома дія, пов'язана з подоланням серйозних труднощів на шляху до мети і, в зв'язку з цим, поєднана зі значними вольовими зусиллями. Таким чином, вольова дію характеризується не тільки наявністю певного мотиву, цілі, формуванням образу очікуваного результату, але і значним вольовим зусиллям [10, с. 246]. Вольову дію відрізняє те, що вона є власною, ініціативною і одночасно усвідомленою і осмисленою дією суб'єкта. Воля в дії проявляється як осмислена ініціативність. Р.Р. Кравцов підкреслює, що при такому розумінні немає якісної відмінності або різноспрямованості волі і довільності, немає ніякого бар'єру між ними. Довільність виявляється своєрідним виявленням тієї самої психологічної реальності, яка в явному і повному вигляді виступає в вольовій дії [10, 209]. Як у вольовій, так і в довільній дії присутні відмінні характеристики вольового акту - свідомість та ініціативність. Смислової аспект у довільної і вольової дії розрізняється. Вольова дію завжди має особливий сенс, тоді як сенс довільних дій може бути різним за глибиною і узагальненням, але все ж він чим-то обмежений. Наприклад, у дітей дошкільного віку довільні дії найчастіше мають ситуативно обумовлений смисловий контекст. Вольові дії - це різновид довільних дій, специфікою яких є використання при досягненні мети вольового зусилля. Це дії, пов'язані з подоланням перешкод, які вимагають великих витрат енергії і супроводжуються переживанням внутрішнього напруження. До вольових дій відносяться ті сенсорні, мнемічні і рухові дії, здійснення яких вимагає прояву значного вольового зусилля (концентрація уваги, пригадування, стримування мотивів, прояв великої сили, швидкості і витривалості, погляду (при поганій видимості), приєднання (при поганій чутності або звукових перешкодах). Вольова діяльність складається з певних вольових дій, які поділяють на прості і складні. До простих відносяться ті, при яких людина без коливань йде до наміченої мети, їй зрозуміло, чого і яким чином вона буде домагатися. Для простої вольової дії характерно те, що вибір мети, прийняття рішення на виконання дії певним способом здійснюються без боротьби мотивів [2, 57]. У складній вольовій дії виділяють наступні етапи: 1) усвідомлення цілі і прагнення досягти її; 2) усвідомлення ряду можливостей досягнення мети; 3) поява мотивів, які стверджують або заперечують ці можливості; 4) боротьба мотивів і вибір; 5) прийняття однієї з можливостей як рішення; 6) здійснення прийнятого рішення. Етап "усвідомлення цілі і прагнення досягти її" не завжди супроводжується боротьбою мотивів у складній дії. Якщо мета задана ззовні і її досягнення обов'язково для виконавця, то її залишається тільки пізнати, сформувавши у себе певний образ майбутнього результату дії. Боротьба мотивів виникає на даному етапі тоді, коли у людини є можливість вибору цілей, черговості їх досягнення. Боротьба мотивів, яка виникає при усвідомленні цілей, - це не структурний компонент вольової дії, а певний етап вольової діяльності, частиною якої виступає дія. Кожен з мотивів, перш ніж стати метою, проходить стадію бажання (в тому разі, коли мета вибирається самостійно) [4, 270]. Оскільки у людини в будь-який момент є різні значущі бажання, одночасне задоволення яких об'єктивно виключено, то відбувається зіткнення протистоять, збігаються мотиви, між якими належить зробити вибір. Цю ситуацію і називають боротьбою мотивів. На етапі усвідомлення мети і прагнення досягти її боротьба мотивів дозволяється вибором цілі дії, після чого напруга, викликана боротьбою мотивів на цьому етапі, слабшає. Етап "усвідомлення ряду можливостей досягнення мети" - це власне дія думки, що є частиною вольовою дією, результат якої - встановлення причинно-слідчих відносин між способами виконання вольової дії в наявних умовах і можливими результатами. На наступному етапі можливі шляхи і засоби досягнення мети співвідносяться з наявною у людини системою цінностей, що включає переконання, почуття, норми поведінки, провідні потреби. Тут кожен з можливих шляхів проходить обговорення в аспекті відповідності конкретного шляху системі цінностей даної людини. Етап боротьби мотивів і вибору виявляється центральним у складній вольовій дії. Тут, як і на етапі вибору мети, можлива конфліктна ситуація, пов'язана з тим, що людина приймає можливість легкого шляху досягнення мети (це розуміння - один з результатів другого етапу), але в той же час, в силу своїх моральних почуттів або принципів не може його прийняти. Інші шляхи є менш економічними (і це теж людина розуміє), але зате відповідність їм більше відповідає системі цінностей людини [6, 352]. Результатом вирішення цієї ситуації є наступний етап - прийняття однієї з можливостей як рішення. Він характеризується спадом напруги, оскільки дозволяється внутрішній конфлікт. Тут уточнюються кошти, способи, послідовність їх використання, тобто здійснюється уточнене планування. Після цього починається реалізація наміченого на етапі здійснення прийнятого рішення. Етап здійснення прийнятого рішення, однак, не звільняє людину від необхідності додавати вольових зусиль, і деколи не менш значних, ніж при виборі цілі дії або способів її виконання, оскільки практичне здійснення наміченої мети знову ж пов'язане з подоланням перешкод. Результати будь-якої вольової дії мають для людини два наслідки: перше - це досягнення конкретної мети; друге пов'язано з тим, що людина оцінює свої дії та має відповідні уроки на майбутнє щодо способів досягнення мети, витрачених зусиль. Воля людини характеризується певними якостями. Вольові якості - це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні явища, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її владу над собою [10, 232]. Вольові якості розглядають як індивідуальні особливості свободи, властиві окремим людям. Кожна вольова якість має свою психофізіологічну структуру, яка в одних компонентах може співпадати у різних вольових якостей, а в інших - розходитися. Головною ознакою стабільності вольових якостей є ступінь постійності прояву вольового зусилля в однотипних ситуаціях. Співвідношення цих властивостей у різних людей може бути різним. Насамперед, прийнято виділяти силу волі як узагальнену здатність долати значні труднощі, що виникають на шляху до досягнення поставленої мети. Саме перешкоди, що долаються з допомогою вольових зусиль, є об'єктивним показником прояву сили волі [10, 234]. Серед різних проявів сили волі прийнято виділяти такі особистісні риси, як витримка і самовладання, які виражаються в умінні стримувати свої почуття, коли це потрібно, в недопущення імпульсивних і необдуманих дій, умінні володіти собою і змушувати себе виконувати задуману дію. Іншою характеристикою волі є цілеспрямованість. Під цілеспрямованістю прийнято розуміти свідому і активну спрямованість особистості на досягнення певного результату діяльності. Дуже часто, коли говорять про цілеспрямованість, використовують таке поняття, як наполегливість. Це поняття характеризує прагнення людини в досягненні поставленої мети навіть у самих складних умовах [12, 131]. Важливою характеристикою волі є ініціативність. Ініціативність полягає в здатності робити спроби до реалізації ідей, що виникли у людини. Зробити перший усвідомлений крок до реалізації нової ідеї може тільки самостійна людина. Самостійність - це характеристика волі, яка безпосередньо пов'язана з ініціативністю. Самостійність проявляється в здатності усвідомлено приймати рішення і в умінні не піддаватися впливу різних факторів, які перешкоджають досягненню поставленої мети. Від самостійності слід відрізняти негативізм. Негативізм більшістю психологів розцінюється як слабкість волі, що виражається в невмінні підпорядкувати свої дії доводам розуму, свідомим мотивів поведінки, в невмінні протистояти своїм бажанням, провідним до неробства, та ін. Психологи зазначають, що ініціатива, що проявляється людиною, крім самостійності завжди пов'язана ще з однією якістю волі - рішучістю. Рішучість полягає у відсутності зайвих коливань і сумнівів при боротьбі мотивів, у своєчасному і швидкому ухваленні рішень. Насамперед рішучість проявляється у виборі домінуючого мотиву, а також у виборі адекватних засобів досягнення поставленої мети. Рішучість проявляється при здійсненні прийнятого рішення. Від рішучості, як позитивної вольової якості, необхідно відрізняти імпульсивність, яка характеризується поспіхом у прийнятті рішень, необміркованістю вчинків. Винятково важливим вольовим якістю людини є послідовність дій людини. Послідовність дій характеризує те, що всі чинені людиною вчинки випливають з Єдиного керівного принципу, якому людина підпорядковує все другорядне і побічне. Послідовність дій, у свою чергу, найтіснішим чином пов'язана з самоконтролем і самооцінкою [12, 146]. Таким чином, вивчення наукової літератури, присвяченої проблемі вольових якостей, свідчить про те, що ці якості розглядаються різними авторами в різних контекстах і в різних термінах. Разом з тим можна виділити два основних підходи до визначення сутності цих понять і до їх дослідження. Перший з них розглядає довільність (і волю) в контексті проблеми свідомості, другий - в контексті проблеми мотивації.

Висновки до розділу 1

На сьогоднішній день отримані більш-менш достовірні відомості про гендерні відмінності в загальних і приватних здібностях, в мотиваційній сфері, в рівні академічних та професійних досягнень. Між тим проблема індивідуальних відмінностей вольовий регулювання, обумовлених гендерною приналежністю, залишається практично не вивченою. Тому наше емпіричне дослідження буде присвячене саме цій темі.

12 3 4 5 6 Следующая ⇒