 |
|
Змістовий модуль 1. Облік в системі оподаткування в Україні. Основні принципи побудови обліку податку на прибуток підприємства
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет обліку та фінансів
Кафедра бухгалтерського обліку, оподаткування та аудиту
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з навчальної дисципліни
ОБЛІК І ЗВІТНІСТЬ В ОПОДАТКУВАННІ
напрям підготовки 6.030509
«Облік і аудит»
Житомир − 2015
Конспект лекцій з дисципліни «Облік і звітність в оподаткуванні» складені на основі робочої програми дисципліни «Облік і звітність в оподаткуванні».
Розробник:Ярмолюк О.Ф., к.е.н., доцент, доцент кафедри бухгалтерського обліку, оподаткування та аудиту.
Конспект лекцій затверджений на засіданні кафедри бухгалтерського обліку, оподаткування та аудиту.
Протокол від «___» ___________ 2015 року №___ .
| Завідувач кафедри бухгалтерського обліку, оподаткування та аудиту, д.е.н., проф. ___________ Ю.Ю. Мороз | |
| «____» ________________ 2015 року |
ТЕМИ ЛЕКЦІЙ
| № з/п | Назва теми та її короткий зміст | Кількість годин | |
| денна форма | заочна форма | ||
| МОДУЛЬ 1. ОБЛІК І ЗВІТНІСТЬ В ОПОДАТКУВАННІ | |||
| Змістовий модуль 1. Облік в системі оподаткування в Україні. Основні принципи побудови обліку податку на прибуток підприємства | |||
| 1. | Облік в оподаткуванні, його зміст та організація на підприємстві | - | |
| 2. | Податковий облік з податку на прибуток | ||
| Змістовий модуль 2. Облік непрямих податків: податку на додану вартість та акцизного податку. Особливості оподаткування доходів фізичних осіб | |||
| 3. | Податковий облік та звітність з податку на додану вартість | ||
| 4. | Облік та порядок подання звітності по акцизному податку | - | |
| 5. | Облік доходів фізичних осіб та їх оподаткування | ||
| Змістовий модуль 3. Спеціальний податковий режим оподаткування. Облік майнових платежів та місцевих податків | |||
| 6. | Облік податків на майно | ||
| 7. | Спрощена система оподаткування: облік єдиного податку | ||
| 8. | Облік інших податків та зборів | - | |
| Разом |
Змістовий модуль 1. Облік в системі оподаткування в Україні. Основні принципи побудови обліку податку на прибуток підприємства
ТЕМА 1. Облік в оподаткуванні, його зміст та організація на підприємстві
1. Поняття податкового обліку
2. Принципи податкового обліку
3. Основи організації податкового обліку
4. Взаємозв’язок та відмінності між видами обліку
Поняття податкового обліку
Наявність значної кількості податків та зборів (7 загальнодержавних податків та зборів - податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито; та 4 місцевих - податок на майно; єдиний податок, збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір), які ґрунтуються на різних підходах до розрахунку бази оподаткування та джерела їх сплати, зумовила виокремлення додаткового виду обліку – податкового.
Оперативний – фінансовий – управлінський – статистичний
податковий
(Податковий облік є підсистемою бухгалтерського, але предмет вужчий)
Податковий облік регулюється законодавством (Податковим кодексом від 2 грудня 2010 р. № 2756-VI) є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання, оприлюднюється у деклараціях та підлягає аудиту.
Завдання податкового обліку:
- належне обчислення бази оподаткування за кожним податком;
- достовірність розрахунків сум податків і платежів;
- повна та своєчасна сплата податків та платежів до бюджету;
- своєчасне подання звітності до податкових органів за видами податків і платежів;
- попередження застосування штрафних санкцій, які накладаються органами ДПІ за порушення законодавства.
Отже, податковий облік створений з метою посилення контрольно-аналітичної функції обліку правильності нарахувань та сплати податків.
Система податкового обліку — це система, яка надає інформацію державним податковим органам та керівництву підприємства про порядок нарахування та сплати податкових платежів.
Принципи податкового обліку
Національна концепція розвитку системи податкового обліку повинна базуватись на таких принципах:
− обов'язковість ведення податкового обліку, що випливає з класичних принципів побудови системи оподаткування в цілому, визначених Податковим кодексом України;
− гармонізація бухгалтерського та податкового обліку. Методика розрахунків податкових сум та документальне оформлення податкових відносин мають базуватись на основах класичного бухгалтерського обліку, а не навпаки;
− правова взаємоузгодженість систем бухгалтерського та податкового обліку, тобто норми податкового законодавства повинні знаходити відображення в правилах бухгалтерського обліку, і навпаки;
− прозорість та стабільність при удосконаленні системи податкового обліку випливає з того, що податковий облік на сучасному етапі призводить до ускладнення систем обліку на підприємствах. Існуюча податкова методика розрахунку результатів господарювання суб'єктів господарювання ускладнює процедуру розрахунку податкових зобов'язань. Крім того, часта зміна і впровадження додаткових облікових процедур потребує від платників податків збільшення штату працівників і витрат на оплату праці;
− послідовність та регулярність застосування норм і правил оподаткування — податковий облік повинен здійснюватись платниками податків самостійно, тобто облікові процедури повинні реалізовуватись послідовно і регулярно від одного податкового періоду від іншого;
− принцип документування — підставою запису в регістрах податкового обліку є наявність первинних документів, якими оформляються відповідні факти фінансової діяльності суб'єктів господарювання;
− вартісне вимірювання — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій оцінці;
− збалансованість інтересів платників податків і держави — недопущення переважання контрольної та фіскальної функцій податків над усіма іншими, оскільки це призводить до ігнорування державою інтересів суб'єктів господарювання та водночас запобігання завищенню витрат та заниженню доходів підприємств з метою мінімізації податкових зобов'язань.
Основи організації податкового обліку
На теоретичному рівні податковий облік можна визначити як систему збору, реєстрації, узагальнення, зберігання та передачі інформації для правильного визначення (обчислення) податкових зобов’язань платника.
Податковий облік ведеться з метою формування повної та достовірної інформації про господарські операції, що були проведені платником протягом звітного періоду з метою оподаткування, а також забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів для контролю за вірністю нарахування, повнотою та своєчасністю перерахування податків.
Предметом податкового обліку є господарська діяльність підприємства, в результаті якої у платника податків виникають зобов’язання щодо обчислення та сплати податків.
До об’єктів податкового обліку належать: основні фонди, запаси, процеси постачання та збуту. Див. ст. 22 ПК об’єкт оподаткування (дохід (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість певних товарів, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб).
Оскільки податковий облік є підсистемою фінансового обліку, він використовує деякі прийоми методу бухгалтерського обліку: рахунки, подвійний запис, документування та інвентаризацію, оцінку та специфічну податкову звітність. Не застосовують такий спосіб фінансового обліку як калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).
Податковий облік має трьохрівневу структуру: 1 – рівень первинних облікових документів; 2 – рівень податкових регістрів; 3 – рівень податкової звітності з кожного податку (збору).
Форми первинних документів податкового обліку можуть бути встановлені діючим податковим законодавством (податкові накладні). Якщо форми первинних документів податкового обліку не встановлені, то замість них використовуються первинні облікові документи бухгалтерського обліку. Платник податку може розробити первинні документи податкового обліку самостійно (довідки бухгалтера, податкові розрахунки, пояснювальні записки).
Другий рівень податкового обліку регламентовано тільки за єдиним податком, податком на додану вартість та податком з доходів фізичних осіб.
Податкові регістри – це форми систематизації даних податкового обліку за звітний (податковий) період, які згруповані відповідно до вимог податкового законодавства. Податкові регістри призначені для систематизації та накопичення інформації, яка міститься в первинних документах, аналітичних даних податкового обліку для відображення в податковій декларації. Регістри податкового обліку ведуться на паперових чи машинних носіях.
Третім рівнем податкового обліку є податкова звітність з певних податків та зборів, яка складається платником податків виходячи з даних податкового обліку.
Організація податкового обліку – це діяльність в межах підприємства по створенню та постійному вдосконаленні системи податкового обліку. Принципи організації податкового обліку відображаються в Наказі про облікову політику підприємства.
Облікова політика поділяється на методичні та організаційно-технічні способи ведення податкового обліку.
Методичні — це способи формування інформації для правильного нарахування податків та зборів.
Організаційно-технічні — це способи організації технологічного процесу податкового обліку, які визначають:
− організацію роботи бухгалтерського підрозділу в частині податкового обліку (або податкової служби та порядок її взаємодії з бухгалтерською службою);
− склад, форму та способи формування аналітичних регістрів податкового обліку;
− організацію документообігу, порядок зберігання документів, податкової звітності та регістрів податкового обліку.
Взаємозв’язок та відмінності між видами обліку
Відмінні характеристики фінансового, управлінського і податкового обліку
| Порівняльна характеристика | Фінансовий облік | Управлінський облік | Податковий облік |
| Мета | Оцінка фінансового стану підприємства | Прийняття управлінських рішень на різних рівнях управління | Визначення сум податків та контроль за їх сплатою |
| Суб’єкт регламентації | Міністерство фінансів України | Керівництво підприємства | ДПАУ |
| Основні користувачі інформації | Зовнішні та внутрішні | Управлінський персонал | ДПАУ |
| Вимірники | Єдиний грошовий вимірник | Натуральні, трудові, грошові | Єдиний грошовий вимірник |
| Форми звітності | Фінансова (6 форм) | Управлінська (внутрішня) | Декларації, звіти, розрахунки |
| Періодичність складання звітів | Регулярно | Змінний інтервал | Регулярно |
| Об’єкт аналізу | Господарська одиниця в цілому | Структурні підрозділи | Господарська одиниця в цілому |
Бухгалтерський і податковий облік мають різні цілі. Бухгалтерський облік має на меті надання достовірної інформації про фінансовий стан підприємства для потенційного інвестора, податковий облік виконує фіскальні і регуляторні функції.
Фінансовий і податковий облік мають спільні риси:
- різні податкові показники формуються і обчислюються за допомогою даних бухгалтерського обліку;
- обидва вони базуються на одних і тих же первинних документах; фіксують одні й ті ж дані і факти господарського обліку;
- ці види обліку ведуть одні й ті ж спеціалісти – бухгалтери;
- основна частина інформації, отриманої у системі бухгалтерського і податкового обліку призначена для зовнішніх користувачів.
ТЕМА 2. Податковий облік з податку на прибуток
1. Теоретичні аспекти оподаткування прибутку
2. Облік доходів та витрат в податковому законодавстві
3. Облік амортизаційних відрахувань в податковому обліку
4. Відображення податку на прибуток в системі рахунків бухгалтерського обліку
5. Складання декларації з податку на прибуток підприємством
Теоретичні аспекти оподаткування прибутку та його обліку
Облік розрахунків з бюджетом з податку на прибуток регламентується:
- Податковим кодексом України (розділ ІІІ ст.133-142),
- Наказом Міндоходів від 30.12.13 № 872 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства";
- ПСБО 17 „Податок на прибуток”, МСБО 12 „Податки на прибуток”.
Платниками податку є:
1. резиденти - суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (ст. 133);
2. нерезиденти – іноземні компанії, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження в Україні.
Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до ПКУ.
Прибутокяк об'єкт оподаткування визначається:
П = ((Дохід від усіх видів діяльності – Витрати) + або - Податк.різниці)* ставку податку,
де Пп — податок на прибуток звітного податкового періоду.
Раніше було: П = ВД – ВВ – Амортизація.
Відтак, підприємствам з 2015 року пропонується вести лише облік податкових різниць замість ведення окремого обліку доходів та витрат.
При цьому, за своїм юридичним змістом раніше використовуваним фразам «до складу доходів податкового обліку включається» або «до складу витрат податкового обліку не включається» є юридична конструкція «фінансовий результат до оподаткування збільшується». Еквівалентом раніше використовуваній фразі «до складу доходів не включається» або «до складу витрат включається», є юридична конструкція «фінансовий результат до оподаткування зменшується».
Податкова різниця — це різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом «Податок на прибуток підприємств» (ст. 1 ПБО 27).
Внесення змін до ПКУ сприяло скороченню кількості таких податкових різниць з 49 до 3, при цьому порядок їх виникнення та обрахунку прописані окремими статтями: «Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів» (ст. 138 ПКУ), «Різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень)» (ст. 139 ПКУ), «Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій» (ст. 140 ПКУ).
Отже, механізм роздільного обліку (бухгалтерського та податкового) залишається для операцій, пов’язаних із амортизацією, резервами та фінансовою діяльністю підприємства (операцій з цінними паперами, процентами тощо). При цьому фінансовий результат до оподаткування за такими операціями, визначений за даними бухгалтерського обліку, «замінюється» (з певними коригуваннями) на фінансовий результат, визначений за даними роздільного обліку.
Законодавством передбачено, що підприємства, які мають річний доход від будь-якої діяльності у сумідо 20 млн.грн., можуть за власним рішенням відмовитись від обліку податкових різниць (крім збитків минулих років) і визначати об’єкт оподаткування виключно на підставі фінансового результату (прибутку до оподаткування), визначеного за правилами бухгалтерського обліку. Про це йому слід зазначити у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальшому платник податку не може відмовитись від такого рішення.
Решта підприємств, які мають річний доход в обсязі, що перевищує 20 млн.грн., зобов’язані вести облік податкових різниць. Інформація про тимчасові і постійні податкові різниці повинна накопичуватись в регістрах бухгалтерського обліку, зокрема шляхом виділення окремих граф для їх відображення (за відповідною класифікацією — тимчасова або постійна) або в інший спосіб, що забезпечуватиме реєстрацію і накопичення відповідної інформації для її розкриття у фінансовій звітності. У примітках до фінансової звітності має відображатись загальна сума тимчасових податкових різниць, що підлягає врахуванню при визначенні податкового прибутку (збитку) у наступних періодах, з виділенням суми тимчасових податкових різниць, що підлягають вирахуванню, та суми тимчасових податкових різниць, що підлягають оподаткуванню.
Базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.
Ставка 0 відсотків – для страхових організацій з прибутку від страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення.За ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків оподатковуються в різних випадках доходи нерезидентів із джерелом їх походження з України (ст. 136 ПКУ).
Не є платниками податку на прибуток бюджетні установи і громадські об’єднання, політичні партії, релігійні, благодійні організації, пенсійні фонди, метою яких не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій. Реєстр таких організацій буде веде ДФСУ, і лише при внесенні їх в такий реєстр, вони не вважаються платниками податку на прибуток.
На період до 01.01.16 р. не сплачують податок на прибуток (застосовують ставку 0 %) платники, у яких:· чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за 2014 рік не перевищує 3 млн. грн.; · за кожний місяць звітного періоду (2015 року) заробітна плата (дохід) працівників, які перебувають у трудових відносинах, нараховується в сумі, не меншій ніж 2 мінімальні заробітні плати (з 01.01.15 р. до 30.11.15 р. – 2 436 грн.); · та які відповідають одному з таких критеріїв: – або вони зареєстровані після 01.04.11 р.,– або протягом трьох попередніх років (або всіх попередніх періодів, якщо з моменту утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг їх доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 млн. грн., та середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб, або які були зареєстровані платниками єдиного податку в період до набрання чинності ПК та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації становив до 1 млн. грн., а середньооблікова кількість – до 50 осіб. Звітним періодом для платників податку на прибуток вважається: календарний рік – з 1.01 п.р. (п. 137.4 статті 137 ПКУ); крім виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.Облік доходів та витрат в податковому обліку
Доходи в обліку — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової, надзвичайної), отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
· дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
· чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
· інші операційні доходи;
· фінансові доходи;
· інші доходи.
Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;3. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);5. Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;6. Надходження, що належать іншим особам;7. Надходження від первинного розміщення цінних паперів;8. Сума балансової вартості валюти (п.6 ПСБО 15).Підставою для нарахування доходів та витрат є первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку — це рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо. Тобто дохід визнається в момент відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг.
Доходи обліковують у бухгалтерському обліку платника-продавця на субрахунках рахунку 70 «Дохід від реалізації»: 701»Дохід від реалізації готової продукції», 702 «Дохід від реалізації товарів», 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». Інші операційні доходи, фінансові доходи, інші доходи, надзвичайні доходи обліковують у бухгалтерському обліку на субрахунках рахунків 71 «Інший операційний дохід», 72«Дохід від участі в капіталі», 73 «Інші фінансові доходи», 74 »Інші доходи».
Витрати — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
До складу витрат в обліку включаються:
- витрати операційної діяльності, до яких відноситься: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (прямі матеріальні витрати – сировина та матеріали; витрати на оплату праці та на сплату соціальних внесків, нарахованих на заробітну плату виробничого персоналу по кредиту рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням»; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг; витрати на амортизацію виробничого обладнання (які обліковують по кредит рахунку 13 Знос (амортизація) необоротних активів»); на оплату відряджень виробничого персоналу (кредит у рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами»; придбані послуги; ін., наприклад, електроенергію);
- адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування т управління підприємством;
- витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконаних робіт, наданих послуг;
- інші операційні витрати (втрати від курсової різниці, амортизація необоротних активів, наданих в операційну оренду, ін.);
- фінансові витрати (відсотки за користуванням кредиту);
- інші витрати.
Не включаються до складу витрат:
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:
1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.
2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
3. Погашення одержаних позик.
4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам «витрат».
5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
6. Балансова вартість валюти (ПСБО 16, п. 9).
7. Сплачена сума ПДВ.
Облік амортизаційних відрахувань в податковому обліку
Основні засоби (ПК) — матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
В 2011 році вартісний критерій становив 1000 грн., до вересня 2015- 2500 грн., зараз – 6000 грн.
Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
· вартість гудвілу;
· витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.
Відповідно до п.11 Перехідних положень ПКУ, при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п.138.3 ст.138 цього Кодексу, їх балансова вартість станом на 01.01.2015 має дорівнювати балансовій вартості таких активів за даними податкового обліку, що визначена станом на 31 грудня 2014 року. Розділ ІІІ ПКУ в новій редакції не містить специфічних правил податкового обліку поточних витрат на утримання, поліпшення та ремонт основних засобів. Відтак, відповідні суми враховуються у складі витрат за правилами бухгалтерського обліку.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується (ст.138.1):
на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів;
суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується – або до витрат належить (ст. 138.2):
сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів;
сума залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;
сума дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Отже, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до бухгалтерського обліку, а натомість зменшується на суму розрахованої амортизації відповідно до норм ПКУ. При цьому, нова редакція розділу ІІІ ПКУ містить лише одну відмінність від правил бухгалтерського обліку – встановлення мінімально допустимих строків корисного використання (не змінились порівняно із попередньою редакцією ПКУ), які застосовуються в тому випадку, якщо в бухгалтерському обліку встановлено інші строки.
В разі продажу або ліквідації основних засобів фінансовий результат до оподаткування збільшується на залишкову вартість такого об’єкта, визначену відповідно до П(С)БО, та зменшується на залишкову вартість такого об’єкта, визначену відповідно до правил податкового обліку.
Таблиця 1. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації
| Групи | Мінімально допу-стимі строки ко-рисного викорис-тання, років |
| група 1 – земельні ділянки | - |
| група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом | |
| група 3 – будівлі, | |
| споруди, | |
| передавальні пристрої | |
| група 4 – машини та обладнання | |
| з них: | |
| електронно-обчислювальні машини, інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 6000 гривень | |
| група 5 – транспортні засоби | |
| група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі) | |
| група 7 – тварини | |
| група 8 – багаторічні насадження | |
| група 9 – інші основні засоби | |
| група 10 – бібліотечні фонди | - |
| група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи | - |
| група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди | |
| група 13 – природні ресурси | - |
| група 14 – інвентарна тара | |
| група 15 – предмети прокату | |
| група 16 – довгострокові біологічні активи |
Визначення методу нарахування амортизації та строків корисного використання об'єктів необоротних активів, що вводяться в експлуатацію, здійснюється підприємством самостійно.
Порядок визначення строку корисного використання необоротних активів має бути визначено в Наказі про облікову політику;
у кожному конкретному випадку строк корисного використання (експлуатації) об'єкта має оформлюватися рішенням керівника підприємства, тобто наказом;
введення в експлуатацію необоротних активів має бути оформлено первинними документами («Акт приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів» або «Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № »).
Амортизація об’єкта основних засобів нараховується помісячно протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого ПК, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.
Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивного. В податковому обліку дозволені ті самі методи амортизації, що й в бухгалтерському обліку за виключенням виробничого методу.
Відмінність цих методів полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілу. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, морального зносу підприємство на власний розсуд застосовує найбільш економічно доцільний метод амортизації, який зазначається в наказі про облікову політику.
Визначення первісної вартості об’єкта основних засобів відповідає вимогам ПСБО 7 (фінансовому обліку).
Для амортизації нематеріальних активів використовують ті ж самі методи, що й для основних засобів. ПК визначено 6 груп нематеріальних активів, які об’єднані за строками дії права користування.
Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.
Відображення податку на прибуток в системі рахунків бухгалтерського обліку
Облік податку на прибуток ведеться на рахунку 98 "Податок на прибуток" та рахунку 641 «Розрахунки по податках». На дебеті рахунку 98 ведеться облік нарахованої суми податку на прибуток, на кредиті - списання на зменшення фінансових результатів діяльності підприємства в кореспонденції з дебетом рахунку 79 "Фінансові результати".
Нарахування податку на прибуток в обліку відображається такими бухгалтерськими записами:
а) Нарахування податку на прибуток:
Дт 98 «Податок на прибуток»;
Кт 641 «Розрахунки по податках / Податок на прибуток».
б) Сплата:
Дт 641 «Розрахунки по податках / Податок на прибуток»
Кт 311 «Поточний рахунок в національній валюті».
При обчисленні прибутку за даними бухгалтерського та податкового обліку можуть виникати тимчасові різниці.
Тимчасова податкова різниця — це різниця між оцінкою активу або зобов'язання за даними фінансової звітності та податковою базою цього активу або зобов'язання відповідно.
Тимчасові різниці, які зменшують витрати з податку на прибуток в порівнянні з поточним податком на прибуток, створюють відстрочені податкові активи, що відображається записом:
Д-т 98 К-т 641 "Розрахунки за податками".
Д-т 17 "Відстрочені податкові активи" К-т 641 "Розрахунки за податками".
Наступний період:
Д-т 98 К-т 17 "Відстрочені податкові активи".
Тимчасові різниці, які створюють відстрочені податкові зобов'язання і збільшують витрати з податку на прибуток в порівнянні з поточним податком на прибуток, відображається проводкою:
Д-т 98 К-т 641 "Розрахунки за податками".
Д-т 98 "Податок на прибуток" К-т 54 "Відстрочені податкові зобов'язання".
Наступний період:
Д-т 54 "Відстрочені податкові зобов'язання" К-т 641.
Такий підхід до обліку податків на прибуток передбачений Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО) 12 "Податки на прибуток" (національний П(С)БО 17 "Податок на прибуток").
Складання декларації з податку на прибуток підприємством
Декларація з податку на прибуток підприємства та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні. Декларація заповнюється в гривнях без копійок. Декларація складається наростаючим підсумком.
Деклараціяз податку на прибуток надісилається в електронній формі поштою (передбачає електронну печатку та 2 підписа).
Платники податку на прибуток, які відповідають певним критеріям: (отримали за попередній рік дохід, що перевищує 10 млн. грн.; не є новоствореними підприємствами, сільгоспвиробниками або неприбутковими організаціями та в 1 кв. 2014 мали прибуток) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний податковий рік (2014 рік) без щомісячного подання податкової декларації.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців.
Алгоритм сплати представлений в табл.1.
Відповідно до Закону від 31 грудня 2014 року №254 № 71-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”,.у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов’язані сплачуватищомісячні авансові внескиз податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, тобто ті, у яких дохід за 2014 рік дорівнює або перевищує 10 млн. грн. При цьому суму щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року слід обчислювати у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.
З червня 2016 рокущомісячні авансові внески з податку на прибуток потрібно платити платникам цього податку, якщо річний дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період дорівнює або перевищує 20 млн. грн. крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій). Дванадцятимісячний період починатиметься з червня і триватиме по травень наступного року.
При цьому у разі, якщо платник податку буде збитковий за підсумками першого кварталу, це не відмінятиме необхідність сплати авансових внесків, як було передбачено у редакції пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України до 1 січня 2015 року.
Якщо базовий звітний період дорівнює календарномукварталу, то звітність подається протягом40 календарнихднів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, якщо річна - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.
Таблиця1