Здавалка
Главная | Обратная связь

Змістовий модуль 3. Спеціальний податковий режим оподаткування. Облік майнових платежів та місцевих податків



ТЕМА 5: ОБЛІК ТА ЗВІТНіСТЬ ЩОДО ІНШИХ ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ

1. Облік податків на майно

1.1. Облік плати за землю

1.2. Облік податку на нерухомість

2. Спрощена система оподаткування

2.1. Облік єдиного податку

2.2. Фіксований сільськогосподарський податок

У розділі ХІІ «Податок на майно» статті 265 Кодексу визначено склад податку на майно, а саме: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок та плата за землю.

Облік плати за землю

Облік податку на землю регламентується:

- Податковим кодексом України (розділ ХІІ ст.269-289);

- Наказом Мінфіну «Про затвердження форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)» від 16.06.2015 № 560;

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 р. № 181 та МСФЗ 17 „Оренда”, МСФЗ 40 „Інвестиції у нерухомість” (операційна оренда).

Плата за землю справляється у формі загальнодержавного земельного податку щосправляється з власників земельних ділянок та паїв, а такожпостійних землекористувачів, та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 14 ПК України).

Платникиплати за землю - фізичні та юридичні особи,які постійно користуються земельною ділянкою на правах власності на неї або використовують на підставі договору оренди на земельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній формі власності.

Об'єктом плати за землює земельна ділянка (пай), що перебуває у власності чи користуванні, у тому числі на умовах оренди. Плата за землю встановлюється в залежності від якості і місцезнаходження ділянки, її грошової оцінки і встановлених ставок податку.

Розмір земельного податку = Площа земельної ділянки х Грошову оцінку земельної ділянки (за 1 га) • х Ставка земельного податку.

Грошова оцінка проводиться Державним комітетом із земельних ресурсів за методикою, визначеною Кабміном. Щорічно грошова оцінка уточнюється з урахуванням коефіцієнту індексації на 1 січня поточного року.

Коеф. індексації = (індекс споживчих цін за поперед рік – 10) / 100.

За інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2014 рік становив 124,9 відсотків. Враховуючи це, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 ПК, станом на 1 січня 2015 року становить 1,249.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік – 1,703, 1997 рік – 1,059, 1998 рік – 1,006, 1999 рік – 1,127, 2000 рік – 1,182, 2001 рік 1,02, 2005 рік – 1,035, 2007 рік – 1,028, 2008 рік – 1,152, 2009 рік – 1,059, 2010 рік – 1,0, 2011 рік – 1,0, 2012 рік – 1,0, 2013 рік – 1,0 та за 2014 рік – 1,249. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалась. Кумулятивне значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель з 1995 року станом на 1 січня 2015 року становить 3,997.

Оскільки для визначення розміру плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, землекористувачам необхідно звернутися до територіальних органів Держемагенства України за місцем знаходження земельних ділянок і отримати інформацію про нормативну грошову оцінку таких земельних ділянок.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, як і раніше, є договір оренди такої земельної ділянки, але оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Землекористувачам необхідно звернутися до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та оформити протягом 2015 року право власності або користування.

Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Кодексу рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування визначених місцевих податків та зборів.

До 25 грудня року, що передує звітному, органи місцевого самоврядування повинні подавати контролюючим органам рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг з сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Зміни до зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися такі зміни.

Якщо органи місцевого самоврядування не оприлюднили та не надали у встановлені чинним законодавством терміни відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішень щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам, плата за землю в 2015 році справляється відповідно до вимог п.п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Кодексу із застосуванням ставок земельного податку 2014 року з урахуванням коефіцієнта індексації – 1,249.

Ставка податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь – не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 ПК).

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Крім того, у статті 277 ПК викладені ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, і встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці ріллі по області.

У 2014 році ПКУ встановив два види ставок земельного податку залежно від типу сільськогосподарських угідь: для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1 % та для багаторічних насаджень — 0,03%. Ставка податку за земельні ділянки несільськогосподарського призначення у населених пунктах,нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки.

Від сплати податку звільняються фізичні особи:інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни; фізичні особи, визнані постраждалими від Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб поширюється на одну земельну ділянку у межах граничних норм:

^ для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 гектари;

^ для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 гектара, в селищах — не більш як 0,15 гектара, в містах — не більш як 0,10 гектара;

^ для індивідуального дачного будівництва— не більш як 0,10 гектара;

^ для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гектара;

^ для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектара.

^ Від сплати податку звільняються на період дії фіксованого сільськогосподарського податку власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку

Від сплати податку звільняються юридичні особи:

санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці. Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається уповноваженим органом відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Не оподатковуються:сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння; земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій; землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування; земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень; земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв; земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

Облік та звітність з податку на землю

Податковим кодексом передбачено два можливих варіанти обчислення суми податку платником — юридичною особою (річний та щомісячний). При цьому обрання тієї чи іншої моделі безпосередньо нарахування плати за землю він здійснює самостійно. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію (річну). Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Сплачуєтьсяподаток щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем календарного місяця. Заповнення та подання декларації покладено на платника податкового платежу, до його обов'язків також віднесено надання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У разі, коли платником податку виступає фізична особа, нарахування плати за землю та видача повідомлення — рішення про внесення податку здійснюється податковими органами до 1 липня поточного року. Сплачується податок протягом 60 днів з дня вручення повідомлення.

Відомості про наявні земельні ділянки та Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок подаються разом із податковою декларацією з плати за землю.

Облік податку на землю ведеться на рахунку 641 «Розрахунки по податках», на якому відкривається субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок «Розрахунок по податку на землю».

а) Нарахований земельний податок:

Дт 92 «Адміністративні витрати»; 84 «Інші операційні витрати»

Кт 641 «Розрахунки по податках» субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок «Розрахунок по податку на землю».

б) Перерахований податок до бюджету:

Дт 641 «Розрахунки по податках» субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок «Розрахунок по податку на землю»

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

в) В кінці звітного періоду віднесені витрати по сплаті земельного податку на фінансові результати від звичайної діяльності:

Дт 791 «Результат основної діяльності»

Кт 92 «Адміністративні витрати»;84 «Іншіопераційні витрати».

Орендна плата за землю

Орендна платаза земельні ділянки державної і комунальної власностіобов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

· не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

· не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Орендар сплачує орендну плату власнику, а власник сплачує податок на землю.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», фінансова оренда передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов’язаних з правом користування та володіння орендованим активом.

Операційна оренда земельної ділянки не передбачає її списання з балансу. Земельна ділянка обліковується у орендодавця (власника).

 

Податок на нерухоме майно

Облік податку на землю регламентується:

- Податковим кодексом України (розділ ХІІ ст. 266);

- Податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджену наказом Мінфіну від 01.07.14 р. № 735.

Відповідно Податкового кодексу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової/нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

− якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб платником податку є кожна з цих осіб, за належну їй частку;

− якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

− якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об'єктом оподаткування є об'єкт нерухомості.

Не є об'єктом оподаткування:

− об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

− об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом;

− будівлі дитячих будинків сімейного типу;

− будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

− об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;

− гуртожитки;

− об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

− будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової/нежитлової нерухомості.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з житлової площі об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

У разі наявності у платника податку кількох об'єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об'єктів.

База оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи-платника податку, зменшується:

− для квартири — на 60 кв. метрів;

− для житлового будинку — на 120 кв. метрів.

− для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період за вибором такого платника до будь-якого об'єкта нерухомості, який перебуває в його власності.

Ставки податку. ДФСУ у листі від 16.01.2015 р. №722/5/99-99-19-01-01-16 повідомила, що у 2015 році юрособи - платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюють суму податку за поточний рік за ставками, встановленими рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування та типів об'єктів:

- для об’єктів житлової нерухомості - у розмірі, що не перевищує 2 % розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня 2015 року, за 1 кв. метр бази оподаткування;

- для об’єктів нежитлової нерухомості - у розмірі, що не перевищує 1 % розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня 2015 року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості.

Платники податку на підставі документів, що підтверджують їх право власності на об'єкт оподаткування та місце проживання (реєстрації), мають право звернутися до органів державної податкової служби для звірки даних щодо житлової площі житлової нерухомості, пільги зі сплати податку, ставки податку та нарахованої суми податку.

Орган державної податкової служби проводить перерахунок суми податку і надсилає податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику відповідно до цього пункту.

 

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щоквартально, у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу, подавати органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Платники податку-юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:

− фізичними особами — протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

− юридичними особами — авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

 

3. Спеціальний податковий режим — це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

 

Законом України від 28.12.2014 р. №71-VIII зменшено кількість груп платників єдиного податку з 6-ти до 4-х.

Облік єдиного податку

Регулюється:

- Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (Розділ XIV, глава 1, ст. 291-300);

- Наказом Мінфіну від 19.06.2015 № 579 „Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення”;

- Наказом Мінфіну від 19.06.2015 № 578 „Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку”.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку.

1) перша група -фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню, та обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 тис.грн.;

2) друга група -фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови, що протягом календарного року не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб, а обсяг доходу не перевищує 1,5 млн.грн.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (гр. 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;

3) третя групафізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або необмежену кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 млн. грн. Здійснюють будь-яку діяльність, окрім забороненої для платників єдиного податку.

4) четверта групаплатники ФСП - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %.

Спрощена система оподаткуванняне поширюється на платників єдиного податку 1-3 груп, які здійснюють:

- діяльність з організації та проведення азартних ігор;

- обмін іноземної валюти;

- виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

- видобуток, виробництво та інші види діяльності із дорогоцінними металами і дорогоцінним каміння;

- видобуток та реалізацію корисних копалин, каміння дорогоцінного;

- фінансову діяльність (посередництво);

- діяльність з надання послуг пошти та зв'язку;

- діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату;

- діяльність з управління підприємствами;

- діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;

- діяльність у сфері аудиту;

- фіз. особи, які надають в оренду земельні ділянки (більше 0,2 гектара), житлові приміщення (більше 100 квадратних метрів), нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, площа яких перевищує 300 квадратних метрів;

- страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії;

- нерезиденти - фізичні та юридичні особи.

Об'єктом оподаткування є дохід платника податку, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формах.

До доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

− ПДВ;

− суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;

− суми коштів цільового призначення, що надійшли від фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

− суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

− дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків;

− суми коштів та вартості майна, внесених засновниками до статутного капіталу (ст 292.11).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів.

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами. Ставки єдиного податку для платників 1 - 2 груп установлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом станом на 1 січня податкового (звітного) року.

Фіксованаставка єдиного податку:

- для 1-ої групи - до 10% від розміру мінімальної зарплати (121,80 грн за календарний місяць).

- для 2-ої групи - до 20% розміру мінімальної зарплати (243,60 грн за календарний місяць).

Таким чином, тепер відсутня нижня межа мінімальної фіксованої ставки єдиного податку: від 1% - для 1 групи та від 2% - для 2 групи.

Ставка єдиного податку для платників 3-ої групи установлюється у відсотках до доходу. Таким чином, відсоткові ставки для них становлять:

- 2% доходу (раніше - 3 (5)%) - за умови окремої сплати ПДВ;

- 4% доходу (раніше - 5 (7)%) - у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Платники єдиного податку третьої - шостої груп, які перебували на обліку в контролюючих органах до 1 січня 2015 року, з 1 січня 2015 року вважаються платниками єдиного податку третьої групи.

Платники податку не є платниками таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств (крім авансового внеску при виплаті дивідендів);

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку 1-3 групи;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, (крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами 3 і 4 груп);

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Ведення обліку:

Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Для реєстрації паперової Книги обліку доходів її подають до контролюючого органу за місцем обліку платника.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат.

Звітність:

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другоїгрупи є календарний рік (60 днів). Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої - четвертої груп є календарний квартал (40 днів).

Фізичні особи - платники єдиного податку першої та другої груп сплачують податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа (включно) до початку місяця, за який здійснюється сплата податку. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Платники єдиного податку третьої та четвертої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Облік фіксованого сільськогосподарського податку (єдиний податок 4 група)

Для сільськогосподарських товаровиробниківу 2015 році продовжує діяти спрощена система оподаткування. Замість фіксованого сільськогосподарського податку для такої категорії платників запроваджено четверту групу єдиного податку із встановленням відповідних критеріїв. Сільськогосподарські підприємства не подають заяву щодо переходу на сплату єдиного податку четвертої групи.

Облік ФСП регламентується:

- Податковим кодексом України (розділ 14, глава1, ст.292-300);

- Наказом Мінфіну від 19.06.2015 № 578 „Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку”.

Фіксований сільськогосподарський податок(єдиний податок 4 група) — це податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках від її нормативної оцінки. Підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, до 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Основною умовою переходу сільськогосподарських підприємств на сплату єдиного податку четвертої групи, як і раніше, є дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік, яка має дорівнювати або перевищувати 75 відсотків.

Платниками податку є юридичні особи, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції (за КВЕД) та розведенням риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), її переробкою на власних чи орендованих потужностях. Відповідно, платниками ФСП можуть бути також рибгоспи. Мінімальна величина частки сільськогосподарського товаровиробництва, що дає право на застосування спеціального режиму та сплати ФСП, дорівнює або перевищує 75 % за попередній рік.

Не є платниками податку:

− суб'єкти, у яких понад 50 % доходів від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва займає виручка від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутра та хутряних виробів, а також які виробляють і реалізують підакцизні товари (крім виноградних виноматеріалів, що в подальшому використовуються іншими суб'єктами для виробництва готової продукції;

− суб’єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних, вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

− суб'єкти, що мають на 1 січня подачі заяви про набуття статусу платника ФСП податковий борг (за винятком безнадійного боргу, що виник внаслідок дії форс-мажорних обставин).

Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка с.-г. виробництва більша 75%.

Для підтвердження або набуття статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2015 році сільськогосподарське підприємство до 20 лютого подає:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок, – контролюючому органу за своїм місцезнаходженням;

- звітну податкову декларацію на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки – контролюючому органу за місцем розташування земельної ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. Такий розрахунок складається за формою, затвердженою наказом Мінагрополітики від 26.12.2011 № 772;

- відомості про наявність земельних ділянок – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Об’єктом оподаткування єдиним податком четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, в тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок (визначена за методикою станом на 1.07.95 р. та проіндексовану на поточний рік) — це капіталізований рентний дохід із земельні ділянки, визначений, відповідно до законодавства, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

На відміну від попередніх років, з 1 січня 2015 року база оподаткування застосовується з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 1 січня 2015 року, який визначається у такому ж порядку, як для розрахунку розміру земельного податку. Такий коефіцієнт станом на 1 січня 2015 року становить 3,997. Водночас, при визначенні бази оподаткування сільськогосподарським товаровиробникам необхідно врахувати, що показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 року, застосовуються із коефіцієнтом 1,756. Ця норма передбачена постановою КМУ від 31.10.2011 № 1185 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки сільськогосподарського призначення та населених пунктів».

З 1 січня 2015 року для платників єдиного податку четвертої групи – сільськогосподарських товаровиробників ставки зросли в 3 рази.

Для платників4 групи (сільгоспвиробників) розмір ставок податку з 1 га сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування.

У відсотках бази оподаткування він становить:

- для ріллі, сіножатей і пасовищ (окрім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах і на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) - 0,45;

- для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах і на поліських територіях - 0,27;

- для багаторічних насаджень (окрім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах і на поліських територіях) - 0,27;

- для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах і на поліських територіях - 0,09;

- для земель водного фонду - 1,35;

- для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди - 3.

Під спеціалізацією на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті слід розуміти перевищення частки доходу, отриманого від реалізації такої продукції та продукції її переробки двох третин доходу (66 %) від реалізації усієї власновиробленої сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

 

Облік та звітність у ФСП

ФСП є статтею загальновиробничих витрат, яку розподіляють між об’єктами обліку витрат продукції рослинництва пропорційно до площ угідь, зайнятих відповідними культурами.

При нарахуванні податку проводиться запис: Дт 91 Кт 641,

розподіляються загальновиробничі витрати на різні культури Дт 23 Кт 91,

при сплаті – Дт 641 Кт 31.

ФСПрічна= Пл.ріллі * Грош.оц. ріллі * Ставка/100 +Пл. пасовищ* Грош.оц.

Поквартальна розбивка річної суми податку відображає специфіку сільськогосподарського виробництва: у І та II кварталах — по 10 %; у III кварталі — 50 %; у IV кварталі — 30 %.

Декларація по єдиному податку четвертої групи на 2015 рік буде подаватись за формою, затвердженою наказом Міндоходів від 30.12.2013 № 864, тобто за якою звітували платники фіксованого сільськогосподарського податку у 2014 році.

Важливим є те, що у цьому році змінено порядок сплати єдиного податку четвертої групи.

Так, сплата фіксованого сільськогосподарського податку проводилась щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної за кожний квартал від річної суми податку у розмірах: перший та другий квартали – по 10 відс., третій квартал – 50 відс., четвертий – 30 відсотків.

У 2015 році платники єдиного податку четвертої групи сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу у тих же відсотках.

Тому при заповненні Декларації на 2015 рік платники єдиного податку четвертої групи річну суму розбиватимуть у встановлених відсотках щоквартально, а проставляти її слід у третьому місяці кожного кварталу.


ТЕМА 4. Облік та порядок подання звітності по акцизному податку

1. Сутність акцизного податку, платники податку, об'єкти та база оподаткування.

2. Порядок нарахування та обліку акцизного податку

3. Декларація з акцизного податку

Сутність акцизного податку, платники податку, об'єкти та база оподаткування

Облік акцизного податку регламентується:

− Податковим кодексом України (розділ VІ ст.212-230);

− Наказом Мінфіну від 23.01.2015 №14 "Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку".

Акцизний податок — непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції). Суть акцизного податку полягає в тому, що він є надбавкою до ціни на підакцизні товари і сплачується покупцем, а перераховується до бюджету продавцем таких товарів.

Підакцизні товари – це: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, електрична енергія.

Платниками акцизного податку є: виробники підакцизних товарів; особи, що ввозять такі товари на територію України або реалізують ввезені на митну територію України підакцизні товари (ст.212).

Об’єктами оподаткування є операції з: реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції); реалізації підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, ввезення на митну територію України; оптового постачання електричної енергії; переобладнання ввезеного на митну територію України транспортного засобу у підакцизний легковий автомобіль (ст. 213).

Акцизним податком не обкладаються операції:

1) з реалізації підакцизних товарів (продукції) на експорт, що підтверджується МД та з яких не справляється ПДВ;

2) з продажу підакцизних товарів спеціального призначення (легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, для МОЗ та МЧС України), що придбаваються за рахунок коштів державних та місцевих бюджетів;

3) вартість підакцизних товарів, що провозять транзитом через митну територію України;

4) з реалізації підакцизних товарів (продукції), крім нафтопродуктів, вироблених на митній території України, що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції) і т.д.

5) реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками (сложное технологическое оборудование, предназначенное для совместного производства тепла и электроэнергии. Энергетическая единица когенерационной установки включает следующие главные узлы и компоненты: двигатель внутреннего сгорания, генератор, систему теплообменников и систему управления, позволяющую управлять установкой как на месте, так из удаленного места посредством компьютера или сотового телефона) та/або з відновлюваних джерел енергії; реалізації скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах для потреб населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для оподаткування акцизним податком Кодексом встановлено ставки (ст. 215) в твердих сумах з одиниці товару (продукції)— гривнях та євро — специфічні, а також у процентах до обороту реалізації (ввезення) товару (продукції) — адвалорні.

У разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є: вартість реалізованого товару (продукції), виробленого на митній території України, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку.

Максимальна роздрібна ціна – це максимальні ціни, встановлені виробником або імпортером на підакцизні товари (продукцію), які повинні наноситися на споживчу упаковку таких товарів разом з датою їх виробництва.

У разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

Наприклад, пиво – грн./1л; тютюнова сировина – грн./кг, скрапл. газ – євро/1тис.кг., автомоб – євро/1куб.см. об’єму двигуна.

Обчислення сум податку з тютюнових виробів здійснюється одночасно за адвалорними та специфічними ставками. При визначенні податкового зобов'язання на сигарети одного найменування сума акцизного податку не повинна бути меншою встановленого мінімального акцизного податкового зобов'язання, встановленого п. 215.3.3 ПКУ (наприклад, цигарки з фільтром – 304,11 грн/1 тис.шт).

Встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари (продукцію) здійснюється виробником або імпортером товарів (продукції) шляхом декларування таких цін. Декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) подається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, в електронній формі. У декларації повинні міститися відомості про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на всі підакцизні товари (продукцію), що виробляються ним в Україні, або на всі підакцизні товари (продукцію), що імпортуються ним в Україну, і дата, з якої встановлюються максимальні роздрібні ціни. Установлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на перелічені у декларації товари (продукцію) не пізніше ніж 10 числа запроваджуються з 15 числа місяця, в якому подається декларація, а установлені не пізніше ніж 25 числа - з 1 числа місяця.

У разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.

Марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв. Марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки.

Не підлягають маркуванню: алкогольні напої і тютюнові вироби, які постачаються для реалізації магазинам безмитної торгівлі, еталонні (моніторингові) чи тестові зразки тютюнових виробів, які не призначені для продажу вроздріб і ввозяться на митну територію України акредитованими державними лабораторіями та/або суб'єктами господарювання, які мають ліцензії на право виробництва відповідної продукції, для проведення досліджень чи випробувань (калібрування лабораторного обладнання, проведення дегустацій, вивчення фізико-хімічних показників, дизайну).

Порядок нарахування та обліку акцизного податку

Акцизний податок на підакцизні товари розраховується за такою методикою:

Ап = ставка х кількість товару (інша база оподаткування без ПДВ).

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Кодексу Кабінет Міністрів України проводить індексацію ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції з акцизного податку.

Датоювиникнення податкових зобов'язань зі сплати акцизного податку щодо підакцизних товарів,вироблених на митній території України, визначено дату реалізації таких товарів (продукції).

Датою виникнення податкового зобов'язання при імпорті підакцизних товарів (продукції) є дата подання митному органу митної декларації для відповідного митного оформлення (або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках).

При використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов'язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції).

Датою виникнення податкових зобов’язань щодо постачання електроенергії є дата підписання акту прийому-передачі електроенергії.

Платник самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у Декларації акцизного податку.

У бухгалтерському обліку для відображення акцизного податку використовується субрахунок 641 «Розрахунки за податками».

а) Відвантажено підакцизну продукцію покупцеві:

Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

Кт 701 «Дохід виручка від реалізації продукції».

Відображено акцизний податок:

Дт 701 «Дохід виручка від реалізації продукції»;

Кт 641 «Розрахунки за податками / Акцизний податок».

б) Отримано підакцизні товари від іноземного постачальника (імпорт товарів):

Дт 281 «Товари»

Кт 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»

Відображено акцизний податок:

Дт 281 «Товари»;

Кт 641 «Розрахунки за податками / Акцизний податок».

в) Перераховано акцизний податок до бюджету:

Дт 641 «Розрахунки за податками / Акцизний податок»;

Кт 311 «Поточний рахунок в національній валюті».

 

Декларація з акцизного податку

Базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку.

Декларація складається із загальної частини, що містить необхідні обов'язкові реквізити платника, та шести розділів, що складаються платниками залежно від виду підакцизних товарів, додатків розрахунків для обчислення суми податку залежно від виду встановлених ставок акцизного податку, а також розділу, що заповнюється працівниками органів державної податкової служби після подання Декларації акцизного податку.

До декларації мають надаватися лише ті розділи, розрахунки та розшифровки відповідно, до яких платник акцизного податку визначає податкові зобов’язання зі сплати податку.

Розділ А "Податкові зобов'язання із спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива та продуктів із вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше" Декларації заповнюється платниками акцизного податку із спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива та продуктів із вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше.

Розділ Б "Податкові зобов'язання з тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну (в тому числі тютюнової сировини, тютюнових відходів)" заповнюється платниками акцизного податку з тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну (в тому числі тютюнової сировини, тютюнових відходів).

Розділ В "Податкові зобов'язання з нафтопродуктів, скрапленого газу, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, палива моторного альтернативного (в тому числі біодизеля та його суміші (що не містять або містять менш як 70 мас. % нафти або нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід) заповнюється платниками акцизного податку з підакцизних нафтопродуктів та скрапленого газу, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, палива моторного альтернативного, біодизеля та його суміші.

Розділ Г містить відомості про "Податкові зобов'язання з автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів (включаючи мопеди), велосипедів з допоміжним мотором, з колясками або без них, моторних транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, моторних транспортних засобів для перевезення вантажів".

У Розділі Ґ зазначені "Податкові зобов'язання з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів".

Розділ Д "Податкові зобов'язання з оптового постачання електричної енергії та виробництва електричної енергії, проданої поза оптовим ринком електричної енергії" заповнюється постачальниками електричної енергії.

Декларація акцизного податку за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, подається платником не пізніше 20 числа наступного звітного періоду до органу ДПС за місцем реєстрації платника.

 

 

3 вересня 2015 року Мін’юст зареєструвало наступні накази Мінфіну:
- «Про затвердження форми Податкової декларації з рентної плати» від 17.08.15 р. № 719;
- «Про затвердження форми Податкової декларації екологічного податку» від 17.08.15 р. № 715.
Тож найближчим часом можна очікувати на оновлені форми декларацій з екоподатку та рентної плати.
Згідно з п. 46.6 ПК до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, наступний за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, діють форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.
Таким чином, звітність за новими формами подається починаючи зі звіту за IV кв. 2015 року.

 








©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.