 |
|
Облік та калькулювання витрат
Виробничий цикл у виноробстві триває від декількох десятків днів (виробництво ординарного вина) до 10-15 і більше років (виробництво коньяку).
Для калькулювання та обліку витрат на підприємствах виноробної промисловості використовується попередільний метод.
Попередільний метод обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції використовується на підприємствах з однорідною сировиною та матеріалами та однорідним характером обробки масової продукції, де з сировини шляхом послідовної обробки отримують готову продукцію. У такому виробництві домінують фізико-хімічні та термічні виробничі процеси. Об’єктом обліку витрат на виробництво є технологічний переділ, а в середині переділу - відповідні види продукції, які об’єднані в калькуляційні групи за принципом однорідності основних матеріалів, а також складності їх обробки.
У виноробній промисловості функціонують підприємства первинного та вторинного виноробства.
Підприємства первинного виноробства сезонні. Облік витрат у первинному виноробстві ведуть за видами виноматеріалів: шампанські, сухі, міцні, десертні, напівсолодкі, коньячні.
Калькуляції складають окремо на виноматеріали, одержані у першому півріччі з незавершеного виробництва урожаю минулого року, і на виноматеріали, одержані у другому півріччі з урожаю звітного року.
Технологічними переділами є:
1. переробка винограду;
2. зберігання, технологічна обробка виноматеріалів і догляд за ними; виробництво вакуум-сусла;
3. витримка виноматеріалів.
Після кожного переділу отримують напівфабрикати - необроблені виноматеріали, оброблені виноматеріали, вакуум-сусло, витримані виноматеріали.
До витрат переділу «Переробка винограду» відносять витрати з моменту переробки сировини до зняття необроблених виноматеріалів з дріжджів (перше переливання). Від вартості сировини віднімають вартість придатних для використання відходів (виноградних вичавок, дріжджів), які оцінюють за встановленими цінами. Між окремими групами виноматеріалів відходи розподіляються пропорційно до кількості сировини, направленої на їх виробництво.
Відходи виноробної промисловості можуть використовуватись як корм для худоби і як органічні добрива після їх компостування. Виноградні вичавки є цінною сировиною для виробництва спирту-сирцю, натуральних барвників (з вичавок винограду червоних сортів), винної кислоти. З виноградних кісточок виготовляють олію.
Виноматеріали, не зняті з дріжджів на 1 січня наступного року, обліковують як незавершене виробництво. Витрати на виноматеріали у незавершеному виробництві і витрати на виноматеріали, зняті з дріжджів, обліковують окремо за вартістю сировини (винограду, спирту, тощо) і сумою витрат з переробки.
При підрахунку фактичної собівартості незавершеного виробництва кількість декалітрів виноматеріалів, не знятих на 1 січня з дріжджів, визначається, виходячи з фактичного їх обсягу з поправкою на вміст в них дріжджового осаду за коефіцієнтом. Коефіцієнт визначається діленням
кількості виноматеріалів у декалітрах, одержаних після першого переливання (тобто за вирахуванням дріжджового осаду), на кількість матеріалів у декалітрах, що надійшли на переливання.
За переділом «Зберігання, технологічна обробка виноматеріалів і догляд за ними» обліковують витрати, пов’язані з доглядом за виноматеріалами, включаючи їх втрати в межах природного убутку, передбачені для зберігання і технологічної обробки виноматеріалів з моменту зняття їх з дріжджів (після
першого переливання) до відвантаження покупцям чи передачі у купажний цех цього ж підприємства.
Фактичні втрати виявляють по мірі використання окремих партій виноматеріалів чи за результатами інвентаризації. Фактична собівартість оброблених виноматеріалів включає вартість необроблених матеріалів і витрати з обробки. Для оброблених виноматеріалів, призначених для реалізації, визначають повну собівартість, а для виноматеріалів, призначених для внутрішнього споживання - виробничу собівартість. Калькуляційною одиницею для кожної групи вин є 1 дал оброблених виноматеріалів.
Аналогічно здійснюється облік витрат, калькулювання собівартості і оприбуткування продукції наступних переділів.
Підприємства первинного виноробства займаються й побічним виробництвом: виробництвом виннокислого вапна і спирту з вижимок і дріжджів.
Підприємства вторинного виноробства несезонні. Технологічний процес здійснюється у таких цехах: цех виноматеріалів; купажний; цех витримки вина і розливу. Аналітичний облік ведуть за видами і групами виноробної продукції за двома виробничими переділами.
Заводи, що розливають вина, отримані від заводів первинного виноробства чи власного виробництва, за переділом «Зберігання і догляд за виноматеріалами» обліковують витрати з переливання, доливання та інші витрати, пов’язані із зберіганням та доглядом за виноматеріалами, а також втрати в межах природного убутку.
До витрат переділу «Розлив вина» крім фактичної собівартості вина, одержаного зі сторони, а також власного купажу, включають усі витрати, пов’язані із випуском вина, розлитого у пляшки чи бочки, включаючи бій пляшок у виробництві, втрати вина при розливі і втрати від браку.
Облік витрат і калькулювання розливу вина ведуть окремо за розливом у пляшки і бочки. Готове розлите вино оприбутковують за виробничою собівартістю.
На підприємствах виноробства є усі передумови для впровадження елементів нормативного методу обліку витрат, зокрема:
Ø масовий характер виробництва продукції;
Ø однорідні технологічні процеси;
Ø необхідність дотримання технічних умов і рецептур;
Ø контроль за витратами сировини в порівнянні з виходом продукції;
Ø складання звітності з руху сировини не тільки у вартісному, але й у кількісному виразі.
Норми витрат сировини і матеріалів доцільно розробляти на основі рецептур на кожен вид вина. Строге дозування окремих компонентів забезпечує основу для нормування витрат. Крім того, для одержання оперативної, достовірної і деталізованої інформації про виробничі витрати нормування слід здійснювати за статтями калькуляції в розрізі окремих переділів, центрів відповідальності, а не лише в цілому по продукції, як це передбачено рецептурами.
Застосування елементів нормативного обліку витрат у поєднанні з попередільним у виноробстві дасть можливість вирішити ряд проблем, пов’язаних з оперативним виявленням відхилень від встановлених норм витрат і є засобом підвищення дієвості контролю за їх зниженням [6].
Таблиця 5