Здавалка
Главная | Обратная связь

Правова природа права на земельну частку (пай).



Правова природа права на земельну частку (пай) істотно відрізняється в залежності від того, щодо яких земель встановлене це право: (1) земель, переданих свого часу у колективну власність недержавним сільськогосподарським підприємствам, або (2) земель державних або комунальних сільськогосподарських підприємств. Також законодавство згадує про (3) «земельну частку (пай)», ведучи мову про осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, та (4) осіб, вказаних у п. 8 розділу Х ЗКУ.

№1: Передача земель державної власності сільськогосподарським товариствам кооперативного типу (колишнім колгоспам та радгоспам) здійснювалася у формі надання у колективну власність земель. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку могло бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

У разі продажу власником своєї земельної частки переважне право на її купівлю мали співвласники. Однак внаслідок невизначеності механізму реалізації права на отримання своєї земельної частки право було декларативним. А тому указами Президента України був запроваджений механізм визначення права на земельну частку (пай), відмінний від передбаченого ЗКУ механізму визначення середньої земельної частки. Ст. 2 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 №№ 666/94 було передбачено, що «[к]ожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі». Механізм реалізації даного положення був передбачений Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95. Так, розмір паю визначався комісіями у підприємствах колективної власності із подальшим затвердженням райдержадміністрацією.

Право на земельну частку(пай) є речовим правом вимагати виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що за вартістю відповідає частці особи у сільгосп. угіддях, переданих у колективну власність відповідної юр.особи.

Право на земельну частку (пай) як речове право вимоги є своєрідним різновидом т. з. «прав на чужі речі». На речову природу вказує:

(1) його існування незалежно від можливої ліквідації суб´єкта права колективної власності (право слідує за земельною ділянкою;

(2) його пріоритет над правом власності (колективної або державної) та правом користування відповідною земельною ділянкою.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.