 |
|
Правове регулювання захисту земель від несприятливих природних і техногенних процесів
Здійснюється як на рівні законодавства (загально – ЗУ Про охорону земель, ЗКУ), так і на рівні підзаконних ПА – деталізація щодо конкретних ризиків погіршення стану землі.
Захист земель від несприятливих природних і техногенних процесів включає в себе попередження та мінімалізацію у разі допущення:
• ерозія (її впливу зазнають 57,5 % земель) (ст. 47 ЗУ «Про охорону земель»., Постанова ЦК КП України і РМ УРСР від 16.05.1967 № 320 «Про невідкладні заходи по захисту ґрунтів від вітрової і водної ерозії в Українській PCP». Одним з найдійовіших засобів із боротьби з ерозією ґрунтів є формування сталих агроландшафтів.
• забруднення земель (близько 20 % території); (ст. 167 ЗКУ, ст. 45 ЗУ «Про охорону земель». Окрему статтю (ст. 46) в ЗУ «Про охорону земель») Юридичним критерієм «чистоти» ґрунтів є нормативи гранично допустимої концентрації (далі - ГДК) шкідливих речовин у ґрунті та нормативи гранично (Закон: «максимально») допустимих рівнів (далі - ГДР) радіоактивного забруднення ґрунтів (ст. 31 ЗУ «Про охорону земель»). По відношенню до радіаційного забруднення діють правила ст. ст.. 2 та З ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991923, а також Норми радіаційної безпеки України, затверджені наказом Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1997 № 62 (НРБУ-97)924.
• підкислення ґрунтів (кислі ґрунти розповсюджені на 17,7 % території); Захист земель від засолення здійснюється шляхом вапнування кислих та гіпсування солонцюватих ґрунтів хімічними меліорантами (пиловидними та слабко пиловими хімічними меліорантами929), характеристики яких нормуються відповідними стандартами, наприклад, ГОСТ 14050-93930 (вапнякового борошна), ТУ 10—11—428—87931 (місцевих вапнякових добрив), ТУ 118-08-428-83932 (фосфогіпсу) тощо.
• засолення та осолонцювання ґрунтів (землі із засоленими ґрунтами складають 2,8 %, солонцюватими - 3,7 % території);
• Захист від заростання бур´янами. Новітнє законодавство України обходить питання боротьби із бур´янами стороною. Свого часу зміст обов´язку щодо боротьби з бур´янами був визначений актами колишньої УРСР: Указом Президії BP УРСР «Про посилення боротьби з бур´янами» від 26.04.1962, постановою РМ УРСР «Про посилення боротьби з бур´янами» від 11.05.1962 № 531
• підтоплення земель (близько 12 % території України займають площі природного та техногенного підтоплення);
• зсуви (поширені на 0,3 % площі території); (лист Держкомзему № 720/07 від 23.04.1996 «Про функціонування відділів технічного нагляду та перелік робіт з охорони земель»)
• карстоутворення (карстом уражено близько 37,6 % території);
• порушення земель (0,3 % території).
Важливе значення для збереження корисних властивостей ґрунтів має встановлення нормативів тиску рухомої техніки на грунти. Відповідно до ч. З ст. 34 ЗУ «Про охорону земель», «[використання в сільськогосподарському виробництві сільськогосподарської техніки, питомий тиск ходових частин на ґрунт якої перевищує нормативи, забороняється». На сьогодні такі нормативи встановлені ГОСТ 26955-86 «Техника сельскохозяйственная мобильная. Нормы воздействия движителей на почву».
Добровільна сертифікація ґрунтів. Правова основа - наказ Мінагрополітики «Про добровільну сертифікацію земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення» від 09.04.2008 № 235, ГСТУ 46.075-2004 «Якість ґрунтів. Сертифікація земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення» та ГСТУ 46.081:2004 «Якість ґрунтів. Сертифікація земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення. Вимоги до органів з сертифікації земель та порядок їх акредитації».