Главная | Обратная связь

Гуртожиток і оренда квартири

Після інтернату ти продовжиш навчання. Не знаю, де саме – в училищі, коледжі, технікумі, університеті – не так уже й важливо, як назвати. Тут важливіше інше: де ти житимеш. Добре, якщо маєш куди повернутись, добре, якщо маєш дім, ще краще – коли на тебе там чекають. Все одно більшість дітей хоче пожити окремо, та й не у всіх є куди їхати…

Навряд чи ти хочеш жити в гуртожитку, але це дуже хороший варіант. По-перше, економиш гроші (швидше за все тобі не треба буде платити за кімнату, але з'ясуй це питання, щоб знати точно). По-друге, знайомишся з цікавими людьми, знаходиш нових друзів. По-третє, легше вчитись, коли є в кого взяти конспект, легше готувати, коли закінчились гроші і продукти. По-четверте це весело: не дарма ж кажуть, що найкращий період – студенське життя (а студентське життя без гуртожитку не відчувається ніяк).

Я от майже п'ять років прожив у гуртожитку, і не лише не шкодую про це, але й зовсім навпаки – дуже задоволений.

В будь – якому разі тобі буде важко адаптовуватись до нових умов. Не так важко, як «домашнім», бо вони звикли до постійної турботи батьків, до комфорту. Тобі комфорт точно не дуже важливий, як і мені.

В першу чергу познайомся зі своїми новими сусідами по кімнаті, вахтерами і комендантом гуртожитку. З ними вам ще дуже довго доведеться спілкуватись, тому старайся не псувати відносин, не грубіянити, не порушувати правила. Привітай зі святами, зупинись, поговори. Треба допомогти щось занести, прибрати, відремонтувати – допоможи. Звичайні хороші відносини завжди відкривають всі двері.

Ліжко, стіл і стілець, якась шафа для речей в тебе будуть, а от холодильник доведеться купити. Ми брали у старшокурсників, «беушний», скидались на нього разом, всією кімнатою (жило нас четверо, потім стало троє). Мікрохвильову піч швидше за все доведеться ховати, бо проводка в гуртожитках стара. Розігрівати їжу все одно швидше, ніж на кухні, тому якась простенька не завадить.

Постільну білизну, ковдру, подушку і вішаки для одягу тобі, швидше за все, теж треба купувати самому.

Зазвичай вночі гуртожиток закривається, тому якщо спізнюватимешся, – доведеться пояснювати причину, – це нормальне явище. Душ працює погодинно: кілька годин він закритий на провітрювання, або години хлопців і дівчат чергуються.

Кухня буде точно, готувати собі зможеш. Студентів багато, там може бути черга. Не соромся, якщо чогось не вмієш: повір, кулінарних шедеврів там ніхто не чекає. Ледей поселяють різних – одні навіть яєшню пожарити не можуть, іншим батьки передають готову їжу…

Добре, якщо у вас у гуртожитку будуть пральні машинки, - не всі речі зручно прати руками. Велику куртку чи пальто бажано не мучити в тазику, та й часу не завжди вистачатиме. Костюми здавай до хімчистки.

По-різному ставляться там до сигарет, святкувань Днів народження, студентських п'янок… Деяким комендантам байдуже, а деякі це все забороняють. Старайся не порушувати правила, не конфліктувати, не доводити свою правоту. Якщо щось не так – змовчи, попроси вибачення (повір, це правило життя корисне у багатьох ситуаціях). Змирись з тим, що начальник – це начальник, а ти всього лише студент. Сирітство не виправдовує.

Майже у всіх гуртожитках є таргани, хоча по телевізору завжди кажуть: «ні, ви що, мікрохвильові печі, телефони і телевізори своїм випромінюванням їх давно знищили». Звучить, погодься, гарно, але зовсім не правда. Щоб боротись з тарганами, треба не залишати на столах їжу, мити брудний посуд, підтримувати чистоту. Не завадить купити отруту, вона продається в супермаркетах і на базарі.

В гуртожитку весело, багато людей, тому нові знайомства і добре проведений час – гарантовані. Не забувай лише: вступив ти не для того, щоб спати, відпочивати і весело проводити дні, а для навчання.

Після закінчення навчання (а може й раніше), якщо у тебе немає житла, доведеться щось орендувати. Жити у знайомих – то не серйозно, і не дуже зручно (для них теж). Краще шукати щось на двох чи на трьох, – з друзями, бо так виходить дешевше: всю суму за квартиру ви поділите між собою порівну.

Щоб знайти житло, треба вивчити оголошення в інтернеті, газетах, на стовпах. Де тільки можна. Порівняй ціни, пошукай 10-15 варіантів, домовся з брокерами або власниками квартир про зустріч. Брокер – це людина, якій власник квартири доручив шукати клієнтів. Брокер отримує комісію за свою роботу, тому уточнюй, з ким говориш: з тим, кому належить квартира, чи з посередником. Краще домовлятись з власниками. По-перше, не доведеться платити комісію (іноді буває і тисяча, і дві, і три тисячі гривень), по-друге, краще розбиратись саме з тим, хто житло здає.

Ідеальний варіант – це якщо тебе все влаштовує, і ви підписуєте договір. В договорі вказують термін оплати, суму, строк оренди. Про те, скільки вас буде жити в квартирі, краще поговорити з власником. Для нього чим менше, тим краще.

Платити будеш щомісяця. Найчастіше перша оплата найбільша – за перший і останній місяць. Це означає, що коли вирішиш звідти поїхати, тобі або повернуть гроші, які заплатив наперед, або просто можеш ще місяць безкоштовно жити. Всі такі моменти треба обговорити з власником квартири. До речі, він може попросити завдаток («залог») – якщо нічого не зламаєш, ці гроші тобі мають віддати. Якщо пошкодиш обої, крани, диван чи ще щось – вони підуть на ремонт.

Квартплата і комунальні платежі можуть входити в ту суму, про яку ви домовились, а можуть і не входити. Це теж треба уточнити. Окрім самої оренди щомісяця ти будеш платити за телефон, гарячу і холодну воду, світло, газ, інтернет, прибирання під'їзду та інші речі.

В реальному житті не завжди укладають договір, часто про все домовляються на словах. Сума, термін, умови, якого числа платити – це ти маєш обговорити на місці. Не псуй чуже майно, не сварись з власником житла, якщо він не робить нічого поганого. Але знай: ти йому нічим не зобов'язаний, він отримує від тебе гроші, а за це ти живеш в його домі. Тому ви маєте співпрацювати взаємоввічливо, не порушувати того, про що домовились.

Перед тим, як прийняти рішення, порівняй кілька варіантів. Десь дорожче, десь – далеко від маршрутки, якою будеш їздити на роботу, десь дешевше, але немає інтернету, балкону і пральної машинки… Ти маєш обрати не найкращий і найдорожчий, а найбільш прийнятний варіант.

Пам'ятай, що платити за квартиру тобі треба буде щомісяця, а тому правильно розраховуй свої можливості і бюджет. Не заплатиш – господар тебе вижене. Якщо виникатимуть якісь проблеми або на кілька днів затримаєш оплату – поговори з ним, поясни ситуацію. Все, всюди і завжди можна вирішити спокійно, мирно, домовившись. Пам'ятай про це.

 

Власний бюджет

В інтернаті у тебе не було грошей, все давала держава і спонсори. Самостійне життя – це зовсім по-іншому. Тобі ніхто не готуватиме сніданок, не купуватиме одяг, не поповнюватиме рахунок, не даруватиме просто так дуже дорогі речі. Ті, хто зараз говорять довгі нудні слова, виступають на святі Останнього дзвонику і Першого вересня, ті, хто обіцяють тобі гарне майбутнє, – всі вони про тебе забудуть, як тільки ти закінчиш інтернат.

Дай Бог, щоб не всі. Але річ навіть не в цьому.

В будь-якому разі, самостійне життя – це ще й фінансова незалежність. Коли вступиш до училища, коледжу або університету, тобі держава платитиме хорошу стипендію. Пройде кілька років, і така турбота закінчиться. Тоді буде найважче.

Від того, чи навчишся ти правильно розпоряджатись грошима – дуже багато залежить в житті (а то й майже все).

Як тільки отримав гроші – не витрачай їх у перший день. Просто знай, що вони є. Найлегше витратити все у перший момент радості, ейфорії, щастя. Тоді ти стаєш найщедрішим, найдобрішим, хочеш зробити всім подарунок, пригостити друзів смачним обідом, випити найкращого алкоголю, купити наймодніший телефон, поїхати на таксі… Прийшли гроші – зупинись, випий м’ятного чаю, візьми до рук аркуш паперу і ручку. Розділи листок на дві частини. Зліва запиши все, що хочеш купити. Все, на що планував витратити гроші саме цього місяця.

Коли складеш весь список – переходь до правої частини. Сюди перепиши те, що реально потрібно, з лівого стовпчику. Якщо ти запланував собі нові ролики, дорогу брендову сумочку – подрузі на День народження, новий телефон чи ще щось – подумай, що зі списку справді важливо, на чому можна зекономити, а від чого варто відмовитись, принаймні тимчасово. Ролики можна купити в Інтернет-магазині або на ринку, це буде дешевше. Подарунок варто вибирати не розкішний, а простий, співмірний твоїм доходам. Головне – щирість, справді (всі це повторюють, але не всі реально вірять). Від нового телефону можна відмовитись, і купити лише тоді, коли, наприклад, успішно закінчиш навчальний рік.

Щоб правильно розпланувати свій бюджет, поділи гроші на частини – що піде на харчування, що – на житло, що – на проїзд, на гігієну (шампуні, зубна паста, туалетний папір, гель для душу, інші важливі речі).

Обов'язково відкладай хоча б п’яту частину на банківський рахунок. В житті всяке трапляється – хвороби, незаплановані ситуації… Завжди треба мати певний запас.

Гроші маєш берегти, бо заробити їх важко.

Поки тобі просто платитимуть стипендію, поки не працюватимеш, справжню ціну гривні не дізнаєшся. Саме тому дуже раджу тобі у вільний від навчання час йти на роботу.

Записуй всі свої витрати за день. І не лише витрати, а й плани та підсумки (хотів зробити – зробив – треба зробити). До цього повернемось пізніше.

Коли я лише приїхав до Києва, мені було важко розпланувати свій бюджет. Все – нове, незвичне. Я не знав, що за гуртожиток платити не треба (якщо в тебе є пільги). Не знав, скільки з'їдає транспорт (але потім в деканаті видали єдиний квиток, це дуже економно). Я не знав, скільки що коштує. До всього треба звикати.

Відкрий собі депозитний рахунок у банку. Це такий рахунок, на який ти кластимеш гроші, а банк доплачуватиме тобі за це. Наприклад – поклав 1000 гривень, а в кінці року за те, що гроші там лежать, банк дасть ще 150 (може бути більше або менше, залежить від самого банку). Якщо кожен місяць відкладати по 250 гривень на такий рахунок, то за 5 років у тебе збереться майже 20 тисяч! Бачиш, 250 гривень наче й не багато, а от 20 тисяч – не мало. Поки тобі держава буде платити стипендію – постарайся назбирати собі трохи грошей, бо ніхто не знає, що в тебе буде далі… Не факт, що одразу, як отримаєш диплом – знайдеш нормальну роботу, тому краще підстрахуй себе, щоб потім було легше.

Ще банки дають кредити. Це коли ти позичаєш у них гроші сьогодні, а віддавати їх будеш завтра. Скажу тобі і як людина, і як економіст: кредитами краще не користуватись взагалі, бо ти платиш їм набагато більше, ніж позичив. Депозит – це коли банк платить тобі відсотки, а кредит – коли відсотки ти платиш банку. Це дуже не вигідно.

Краще розраховувати свій бюджет і економити, ніж брати кредит. Подумай тільки – стипендія або зарплата ще не прийшла, а ти вже винен, ти вже маєш віддати гроші, бо витратив чужі… Тому краще не позичати, особливо у банків.

Ще гірше – це «швидкі кредити» і ломбарди. Зараз всіх заманюють ними, на вулицях висять оголошення – «позичимо швидко гроші, треба тільки паспорт і код» або «ломбард, кредити під заставу» (ти віддаєш їм тимчасово телефон, комп’ютер або ще якісь цінні речі, а вони тобі позичають гроші). Це дуже-дуже-дуже невигідні кредити!

Я навіть не буду розповідати, чому. Просто пообіцяй, що ти ніколи не «поведешся» на таке, то для «лохів», чесно. Якщо вже буде якась важка ситуація в житті – краще позич грошей у друга, а ще краще – зароби. Можна роздавати листівки, попрацювати офіціантом або охоронцем на футбольному стадіоні… Все можна, старайся викручуватись, економити, а не влазити в борги. З боргів важко вилізти, можна і з друзями посваритися, і на проблеми з криміналом нарватися…

Будуть випадки, коли хтось проситиме, щоб ти дав гроші в борг. Не завжди відмовляй (хорошим друзям треба допомагати), але не позичай тим, кому не довіряєш, і завжди спитай, як та людина буде їх віддавати. Якщо вона не працює, не має стабільного доходу, не знає, коли точно зможе віддати, а просто хоче десь відпочити або щось собі купити – не позичай, бо є шанси, що ніколи вже тих грошей не побачиш.

До речі, великі суми треба давати «під розписку». Це коли той, хто позичає гроші, пише на листку свої паспортні дані, адресу, телефон, потім пояснює, яку суму взяв, коли, коли має повернути, ставить дату і підпис. Бажано щоб підписались ще три – чотири свідки, які потім не зникнуть, не брехатимуть, а підтвердять правду. Є багато всяких випадків, але правило просте – не впевнений на 100%, що тобі повернуть гроші – не позичай іншим; не впевнений на 100%, що можеш вчасно повернути – не позичай для себе у інших.

Все найважливіше у житті – дуже просте.

Обережно стався до розпродажів і акцій. Це спеціальні фахівці заманюють людей, щоб вони більше купували. Ці фахівці дуже довго вчились, їм пояснювали, як зробити так, щоб ти залишив у магазині якомога більше грошей. Одна справа, якщо тобі справді потрібні три пари штанів, але купити їх просто так, бо є стипендія і «три пари за ціною двох»… Навіщо?

Але знижки – це теж добре, якщо ти справді планував щось нове придбати, а не подумав про це тоді, як побачив слово «знижка».

Просто навчись бути економним, ощадливим (не «жлобом», а просто економним)…

Зверни увагу: багаті люди часто купують дешеві та прості речі, аби довести собі, що економлять. Бідні – навпаки, витрачають гроші на неважливі речі, аби показати, що можуть собі це дозволити…

Будь багатим – економ.

Коли будеш «виходити» зі школи, тобі дадуть гроші. Не витрачай їх одразу, вони ще знадобляться. В університетах студенти отримують стипендію у середині або кінці місяця, а от харчуванням забезпечують лише училища та технікуми. Що їстимеш, за що купиш зошити і ручки, що одягатимеш, якщо «розтринькаєш» все за кілька днів?

Про кохання

Кохання… Найсвітліше почуття, котре є в цьому світі. Скільки присвячено йому кінострічок, віршів, пісень, скількох людей воно надихнуло на створення шедеврів і скількох людей знищило… Скільки разів ти говорив «люблю», скільки разів потім думав «невже любив»…

Ти бачив багато гарних романтичних картин, і саме тому маєш трохи викривлене, деформоване розуміння. Телебачення занурює нас у світ ілюзій, у світ, якого не існує. Реальне життя рідко схоже на серіал.

Дуже легко сплутати вигадку з дійсністю. Те, чого ми прагнемо, у що віримо, вигідно продають нам письменники, художники, режисери. Потрапивши у полон ілюзій, багато хто починає шукати чогось настільки неземного, що вже й сам не розуміє, а що зрештою йому потрібно.

Ілюзії ведуть до розчарувань. Лише ті стосунки залишаються впродовж життя, які збудовані не на сексі, не на емоціях, не на миттєвому пориві.

В реальному житті все не так, як у кіно. Іноді не вистачає грошей на смачну романтичну вечерю, іноді виникають проблеми з батьками, роботою, друзями… Можуть з'явитись труднощі, коли запал проходить, і починаєш звертати увагу на недоліки людини. Не так уже й легко долати побут, життєві негаразди, бар'єри характеру, виховання, поглядів на світ і бажань. Справжня любов вимагає співпраці, взаємодопомоги, терпіння та лагідності.

Навряд чи омріяне кохання постукає до тебе в двері ногами (бо руки тримають подарунки), а з порогу кричатиме: «Ей, чуєш, я прийшло?!»… Треба шукати його серед однокурсників, колег на роботі, на вулиці, в парку. Не «шукати» цілеспрямовано, наполегливо, а просто знайомитись і спілкуватись з цікавими тобі людьми.

Дуже часто випускники інтернату, змучені постійною самотністю, одразу вішаються на шию людині, котра скаже кілька стандартних затертих фраз («ти така гарна, розумна, я люблю тебе»). З цього рідко виходить щось добре, швидше за все таке кохання за десять хвилин закінчиться всього лиш сексом (добре, якщо не вагітністю).

Щоб знайти кохану людину, мусиш працювати над собою. Чимось цікавитись, розвиватись, вести активний спосіб життя. Про що будеш говорити з дівчиною, як всі твої інтереси – «побухати і погуляти»? Працюй, дбай про зовнішній і внутрішній світ, про самовиховання, кругозір, хобі, майбутнє. Нагорода обов’язково буде.

Коли пройде період «нагулятись, насолодитись свободою» (а він пройде), і дозрієш до серйозних відносин, багато чого у твоєму житті зміниться. Перш за все, змінишся ти сам.

Приймай людей такими, якими вони є, не бійся змінюватись, не живи ілюзіями. Реальність хоч і не така гарна, але все одно набагато краща.

Немає ніяких інструкцій («любов від А до Я»), і поради всякі виглядатимуть тут смішно. Все одно тобі ще належить зробити багато помилок (без цього – ніяк), поки не зрозумієш, що насправді тобі потрібно. Головне – не поспішай з висновками, не поспішай у всьому розчаровуватись. Сьогоднішній день – не останній, а ти ще надто молодий, щоб зневірюватись. Кохання ніколи не спізнюється, завжди приходить вчасно, коли до нього готові. Будь хорошою людиною, не роби секс і тимчасові захоплення сенсом життя, тоді все буде круто.

Пам'ятай, що все найцінніше – просте. Вам з людиною ще сім'ю створювати, дітей виховувати (якщо ти бачиш у цих відносинах майбутнє; в іншому випадку – користуйся презервативами). Не смішно. Взагалі – користуйся ними завжди, навіть якщо справді любиш.

Складні відносини зі сварками щодня («ти мене не кохаєш», «ну що ти зі мною робиш», «ой, Господи, ну як так жити»), нерозумінням, різними надуманими проблемами краще замінити курсами автоводіння або іграми в теніс. Якщо з коханою людиною тобі гірше, аніж без неї – що ви робитимете далі?

Прийде час, і тобі доведеться знайомитись з її батьками, говорити про спільне майбутнє, разом будувати плани, вибирати посуд в магазині, забирати дитину з садочку. Але до того часу ти маєш стати дорослим, самостійним, зрілим. Готовим брати на себе відповідальність. Немає сенсу розповідати тобі про ті речі зараз, бо в двох словах все одно не вміщу суть, роман читати не будеш, а все, що маєш зрозуміти, не зрозумієш.

Скажу одне: не спіши жити, все ще встигнеш. Коли почнеш думати про серйозні відносини, «спустись на землю», подивись на все реально. Сім'ю не створюють лише тому, що вам круто в ліжку та подобається однакова музика…

І завжди, завжди користуйся презервативами.

Пільги

Ти вже точно знаєш, що матимеш право на пільги, коли вчитимешся далі. Держава хоче тобі допомогти, але ця допомога – не вічна, і триватиме до 18 років (при продовженні навчання – до 23, або поки не закінчиш університет).

По-перше, ти вступатимеш до місця майбутнього навчання поза конкурсом, першочергово. Для цього лише треба буде подати пакет документів, який там потрібен. Зазвичай це заява (бланк тобі видадуть у приймальній комісії), копії паспорта, ідентифікаційного коду, документ про середню освіту (атестат, що ти закінчив школу, і додаток – аркуш паперу, на якому записані всі твої оцінки), медична довідка, приписне посвідчення, шість фотокарток розміром 3 на 4 сантиметри, і документи, які дають тобі право на пільги (Витяг з обліково-статистичної карти дитини-сироти, котрий, як я вже казав, дасть Служба у справах дітей на підставі судових рішень, свідоцтв про смерть батьків, різних довідок)… Якщо вступатимеш до університету, потрібно пройти тести – Зовнішнє незалежне оцінювання, і теж отримати сертифікат з балами.

Багатьом дітям важко вступити, бо треба набрати хороші бали (середня оцінка шкільного атестату теж має значення, тому подбай про неї, почни вчитись). Випускникам інтернатів бали часто взагалі не цікаві, бо якщо набрав мінімальну кількість – вступиш одразу, «поза конкурсом». Це не правильно.

От подумай: у тебе будуть погані знання, а в інших дітей – хороші. Ти наче і вступиш, але вчитись буде дуже важко, бо всі інші будуть розумнішими. Якщо не працюватимеш над своїми знаннями, не ходитимеш на пари – тебе виключать, тобто виженуть. Тому не думай, що мінімальний бал і пільги – то крок до успіху.

Треба вчитись, старатись.

Держава платитиме тобі хорошу стипендію, забезпечить безкоштовним триразовим харчуванням, дасть гроші на одяг, взуття, книги. Правильно поділи їх, правильно використай. Замість безкоштовного харчування тобі можуть платити гроші, щоб ти сам собі готував. Не забувай, що тобі потрібно добре їсти, а не купити найдорожчі в магазині черевики, і потім сидіти голодним.

Швидше за все, тобі дадуть «Єдиний квиток», щоб міг безкоштовно їздити у автобусах, метро, тролейбусах і трамваях, ходити в державні (не приватні!) музеї, театри… За гуртожиток ти теж не платитимеш.

А тепер думаємо: у тебе є безкоштовний транспорт, житло, їжа, та ще й великі гроші. Що маєш робити ти? Вчитись, ходити на заняття, бо це – твоя основна праця.

Не кожна «домашня» дитина матиме навіть половину тих грошей, які матимеш ти, поки вчишся. Вони можуть тобі заздрити, казати, що пільговики погані, «займають чуже місце»… Запропонуй таким розумним людям помінятись з тобою місцями: нехай він проживе все те, що прожив ти. Не псуй собі нерви, просто живи нормально.

Якщо ти вступив до технікуму, ліцею, училища або коледжу, подумай потім, як уже закінчуватимеш: а чому б не вчитися далі? Держава дає таку можливість. Після випуску можеш вступати до університету, – і, якщо вважаєш, що це тобі потрібно, – подумай, поговори з куратором групи або з викладачем, якому довіряєш.

Пільги не дають тобі право нічого не робити. Дуже часто сироти думають, наче їм всі зобов’язані допомагати, наче їм хтось щось винний, наче їх не можуть вигнати з училища, гуртожитку або університету. Це все не так. Твій викладач, директор училища або декан факультету не винний, що твоє життя так склалося. Але якщо ти будеш хорошим студентом, якщо він повірить у тебе і побачить потенціал, побачить, що ти можеш, – він обов’язково тобі допоможе. Тому старайся добре вчитись, не порушувати дисципліни, щось пробувати, робити…

Так ти знайдеш підтримку в інших, – і обов’язково станеш успішним.

Відпочинок

Якщо зовсім не відпочивати, – можна померти від напруження. Але відпочинок буває не лише корисним.

Давай подумаємо, чи завжди відпочивати означає «напиватись в хлам»? Нічого не пам’ятати після поїздки в клуб? Побитись? Навряд чи…

Розслабитись можна й без алкоголю, без дивних пригод, без проблем наступного дня. Ні, я не буду розповідати тобі про шкоду алкоголю (сам люблю вино і віскі), питання в мірі. Випивати треба вміти, однозначно. Трохи віскі, вина, коньяку чи горілки на якомусь святі для хорошого настрою – добре, а от напитись і впасти в озеро (у мене таке було одного разу) – дуже погано. Соромно. Немає нічого крутого в тому, тільки соромно перед іншими.

Одного разу я подумав: якщо після такого «відпочинку» мусиш лежати наступного дня, наче мертвий, болить голова, живіт, хочеться спати, – хіба це відпочинок?

Я дуже люблю шашлики, печену картоплю у теплу пору року. Люблю гуляти містом, хороші кав'ярні. Люблю природу – гори, ріки, море (от згадав, що вже майже три роки не ловив рибу)… Та найбільше – друзів, бо з ними будь-де добре.

Коли переключаєш голову на інші справи – це теж відпочинок. Найкраще, звісно, мати якісь хобі, захоплення. Спорт, малювання, вокал, колекціонування, читання книг, перегляд фільмів… Що завгодно, головне щоб було цікаво. Коли хороша погода і є настрій, я катаюсь на роликах чи на велосипеді. Не професійно, але добре. Щоб розвіятись, відпочити. Малював, читав багато книг, потім полюбив кінематограф, почав колекціонувати листівки з зображенням зброї.

До речі, хобі – це твій «козир». Стовідсотково є те, що ти гарно вмієш. Може, це футбол чи легка атлетика, може гарно співаєш, танцюєш чи малюєш, любиш вишивати або готувати… Використовуй все, що знаєш, - це не лише цікаво, але і круто, бо інші можуть цього не вміти. В університеті і за межами університету бери участь у конкурсах, концертах, виставках, змаганнях. Це принесе тобі нові перемоги, віру в себе, хороші емоції і нових друзів.

Особливо нових друзів.

Треба бути багатогранним, розвиненим. Старайся добре відпочивати з товаришами, багато гуляти на свіжому повітрі, ходити на концерти, в музеї, театри, кіно, читати, дізнаватись щось цікаве. Тоді ти сам станеш цікавим.

От подумай: коли познайомишся з дівчиною, маєш чимось її завоювати, ви будете про щось говорити, над чимось сміятись, кудись ходити… Ти мусиш бути цікавим, інакше що з того вийде?

Читати теж треба, спілкуватись з розумними людьми, щоб відрізняти Баха від Фейєрбаха…

Бах – це відомий німецький композитор, органіст і скрипаль, а Фейєрбах – видатний філософ… Не знаючи таких речей, жити можна, але завжди чогось бракуватиме.

Знайди час і гроші для курсів. Не завадить вивчити іноземну мову, отримати права на водіння автомобіля, пройти курси бухгалтерів, швей, дизайнерів, офіціантів або барменів… Курси такі займають від трьох місяців до року, і є у всіх більш-менш великих містах. Кілька годин на тиждень і якусь суму з свого бюджету зможеш виділити. Це все тобі стане у нагоді потім, коли шукатимеш роботу. Максимально старайся отримати корисних для життя знань. Відпочиваючи, вчимося, чи не так?