 |
|
Чому важливо вчитися
Багато хто каже, що для успіху треба гарно вчитися. Зазвичай так думають ті, хто жив у Радянському Союзі. Тоді хто гарно вчився – отримував хорошу роботу, міг першим вибирати найкраще робоче місце і так далі.
Нині обставини інші. Мені дуже подобаються слова (не знаю, хто це сказав): «Вчитись на відмінно – не головне. Але якщо ви не можете навіть цього – на що ви взагалі здатні?». Правда.
В школі я вчився дуже добре, бо тоді це було найважливіше. Маєш знання – гарно здаєш тести – вступаєш до університету. Так воно і залишилось досі.
Уже в університеті зрозумів: навчання на відмінно мене не врятує. Диплом з відзнакою нікому не потрібен, потрібні реальні знання і досвід роботи. Де взяти досвід? Чи можливо встигати все? Чи треба вчитися?
Я знав, що з «червоним дипломом» шанси мої все одно нульові. Знання у нас потрібні, але рідко. Сам знаєш, що на хорошу роботу зазвичай беруть по знайомству, зарплати малі, знайти щось нормальне важко… Не хочу брехати і розповідати тобі те, що далеке від реальності, тому говоритиму, як воно є насправді.
Вчитись треба. Знання мають бути, але найголовнішому не вчать на лекціях, найголовніше маєш вивчити сам. Додатково щось читати, запитувати, спостерігати, розбиратись… Немає професії, яку на сто відсотків можуть закласти в навчальному закладі. Хоча б тому, що на практиці, у реальному житті все зовсім по-іншому.
В Україні хороша середня освіта (у школах). В інтернатах рівень знань просто жахливий. Навряд чи ти вчив все, що треба… Це дуже погано, бо зараз маєш наздогнати все упущене, інакше далі буде важко, особливо якщо підеш в університет. Маєш змусити себе вчитись.
У нас диплом про вищу освіту можна видавати разом зі свідоцтвом про народження, як сказав колись один знайомий. Сумно, що так, але правда…
Довкола одні юристи, економісти, менеджери… Ніхто чомусь не хоче ставати столяром, механіком, маляром, плиточником. Але саме робітничих професій зараз дуже не вистачає, і якщо ти станеш хорошим спеціалістом – будеш отримувати велику зарплату.
Не нехтуй освітою, вона тобі потрібна. Тобі потрібні знання. Деякі «домашні» можуть просто отримати диплом, а роботу їм забезпечать батьки, тому вони не вчаться. Не всі, але таке теж часто є. У тебе ж варіантів немає ніяких: ти маєш вчитися.
Було б чудово, якби паралельно з навчанням пробував десь працювати. Тобі потрібен досвід, а не просто освіта. Ти маєш навчитись заробляти гроші, а не просто працювати.
Куди б ти не вступив, спершу буде важко. Все нове, складне, не таке, як у школі. Це нормально, всі через це пройшли. Потрохи звикаєш, «в'їжджаєш», освоюєшся, знайомишся з однокурсниками… Головне – пережити перший період, адаптуватись. Змусити себе. Якщо чогось не розумієш, – підійди після лекції до однокурсників або викладача та запитай. Я повторював це тисячу разів, а тепер скажу тисячу перший: не соромся, що чогось не розумієш, не соромся, що чогось не знаєш, не соромся перепитувати. Поговори з викладачем, – він порадить якісь книги, щось пояснить тобі окремо.
Ми вчимось все життя, бо завжди з'являється щось нове, прогресивне. Тому навчання – не лише реферати, завантажені з інтернету, не лише списані у друга контрольні, не лише шпаргалки на екзаменах, не лише диплом; навчання – це все життя. Перестаєш вчитись – станеш непотрібним. Сьогодні все швидко змінюється, і аби встигати за світом, теж мусиш змінюватись. Мусиш вчитись новому.
Вчись добре. В той же час пам'ятай: після навчання тобі ніхто за гарні очі не подарує роботу. Тому шукай можливість паралельно десь працювати, щоб отримати досвід, уміння, познайомитись з новими людьми.
Ніколи не паразитуй на тому, що ти – з інтернату. У тебе буде стипендія, буде безкоштовний гуртожиток, будуть інші пільги. Це – твій початковий капітал. Іншого маєш домагатись сам, і не від спонсорів, не від держави, а від себе. Не думай, що викладач поставить тобі гарну оцінку, якщо ти його розчулиш (багато хто з випускників інтернату так робить), заплачеш, розкажеш сумну історію.
Не сварись з деканом, куратором групи, викладачами. Навіщо? Ти ж не з'ясовувати відносини туди прийшов, правда? Ти прийшов здобувати освіту.
Про «дорослість»
Знаю, ти багато чого пережив, багато бачив, і маєш за плечима важку історію життя. Ти вже не дитина, але ще не дорослий.
Дорослою людину робить здатність брати на себе відповідальність за себе, за своїх рідних, за свою освіту, своє майбутнє, а потім – за дружину і дітей.
Дорослий – це не тоді, коли ти куриш, п’єш і лягаєш спати о п’ятій годині ранку. Цікаву річ тобі скажу, тільки вдумайся в це: ми починаємо пити і курити, аби довести собі, що вже самостійні, зрілі і дорослі. А потім… А потім кидаємо курити, пити, перестаємо спати до обіду, і багато-багато інших речей, аби знову довести собі, що ми – дорослі. Смішно, правда?
Як ти думаєш, чи будуть тебе поважати в групі, на роботі, якщо ти ходиш з брудним волоссям, завжди спізнюєшся, якщо від тебе «несе перегаром», якщо не хочеш іти на роботу, заробляти гроші, не вчишся? Чи створиш ти нормальну сім'ю, чи знайдеш свою другу половинку? Все починається з малого, повір.
Навіть найдорожчий костюм не приховає брудних нігтів. Саме про нігті будуть потім говорити, а не про костюм. Ці всі речі – безвідповідальність. А безвідповідальна людина не може бути дорослою, навіть у 50 років.
Все, що ти маєш робити, але не робиш – це безвідповідальність. Не почистив зуби, не перетелефонував знайомій (хоча пообіцяв), не склав залік, не прокинувся вчасно на роботу, не пришив ґудзик, не приїхав на зустріч випускників… Тисячі, мільйони ситуацій.
Я не буду розповідати тобі про шкідливі звички, про це все ти чуєш завжди. Скажу лише одне: стань дорослим. Відповідальним. Зрозумій, що за твоє життя відповідаєш ти сам. Саме ти маєш берегти себе, своє здоров'я, добре вчитись, працювати і робити все, аби бути успішною хорошою людиною.
Якщо ти це зрозумієш – змінишся сам, і оці всякі тренінги, лекції та бесіди вже будуть не потрібні. А якщо ні – повір, куріння буде твоєю найменшою проблемою.
Таке життя.
Інтернет
Ми живемо в епоху прогресу, цивілізації, нових технологій. Зараз Інтернетом тебе не здивуєш, а от ми в інтернаті дуже довго про нього навіть не здогадувались. Потім ходили в комп’ютерні клуби (потайки від виховательки), і вже набагато пізніше його підключили в інкубаторі.
Зараз у тебе, мабуть, крутий телефон (у нас телефони з'являлись у восьмому-десятому класах, це були «беушні» простенькі моделі). Смартфон, айфон чи ще якась суперкласна річ.
Я просто переконаний, що на уроках ти сидиш у «вконтакте», читаєш «пабліки» і лайкаєш «меми», граєш в ігри або дивишся якісь відео, переписуєшся з кимось… Це погано, але тут я нічого не вдію. Та й мова не про це.
Інтернет – дуже хороший інструмент, не лише для розваг і «нічогонероблення». В Інтернеті є багато корисних можливостей, окрім просто провести час.
У тебе є електронна пошта? Обов'язково створи, бо з неї ти можеш писати навіть в державні органи, і вони будуть тобі відповідати. Чи відправити якісь фотографії виховательці, яка не сидить в соцмережах…
Навчись правильно користуватись пошуковиками. Я люблю google.com, він здається мені найбільш зручним. Там можна знайти все, що хочеш, треба просто правильно сформулювати питання, ввести ключові слова. Якщо ти хочеш подивитись фільм онлайн – просто пишеш «фільм онлайн», купити нові навушники в Інтернет-магазині – «купить наушники Украина с доставкой» (так, іноді шукаю російською мовою, треба вводити запити по-різному). Ти знайдеш відповідь на всі життєві ситуації, наприклад «як відремонтувати кран» або «коли їхати в Карпати на відпочинок».
Знайти в Інтернеті можна все, але дуже не рекомендую шукати там поради, як лікувати хвороби (треба йти до лікаря, бо самолікування може призвести до ускладнень або навіть смерті), інші важливі речі.
Будеш ти вчитись сам, чи завантажувати готові реферати і курсові – то вже твій вибір. На жаль, в нашій країні така освіта, що можливо все. Просто знай: навіть якщо вчишся за допомогою Інтернету – перечитуй те все, бо багато неправдивої інформації трапляється… Це теж люди писали, і не обов’язково розумні.
Інформацію з Інтернету треба перевіряти.
Навчись набирати текст на комп’ютері, працювати з основними програмами. Ти зараз думаєш, мабуть, «він здурів, я ж все вмію?!». Не зовсім все. Всього не вміє ніхто. Переписуватись ти вмієш, грати в ігри і дивитись фільми – теж. А працювати в Microsoft Office? Ні? Поговори з вихователькою, попроси вчителя інформатики, або навіть волонтерів, які приїздять до вас, щоб пояснили, показали.
Ми з тобою живемо в такий час, коли треба вміти нормально працювати з комп’ютером і знати іноземну мову. Це збільшує шанси знайти хорошу роботу в тисячі разів.
Використовуй Інтернет як інструмент, як корисну штуку, а не заміняй ним реальне спілкування з друзями, не проводь весь вільний час в мережі. Життя одне, і якщо воно промине біля монітора – буде сумно…
Зараз багато чого можна робити, не відходячи від комп’ютера: продавати і купувати різні речі, замовляти квитки на поїзд, спілкуватись з людьми, знайомитись, вчитись, працювати… Якщо навчишся правильно використовувати такі можливості – жити стане набагато простіше, серйозно.