 |
|
Комбінація різних сценаріїв розповсюдження
Втрати при передачі 
складаються з: втрат медіанного розповсюдження 
і розподілення Гаусса 
, де 
- стандартна девіація.
де:
- частота в мегагерцах;
- висота антени передавача (м);
- висота антени приймача (м);
- відстань (м);
- параметр оточуючого середовища передавача і приймача.
Зовнішньо-зовнішній сценарій
- Приймач і передавач знаходяться поза будівлею.
- Змінена модель Хата.
Медіан: 
Розподілення дійсне, 
- Сферична модель дифракції:
Медіан: 
Розподілення недійсне, 
Внутрішньо-зовнє, зовнішньо-наружне
- приймач знаходиться у приміщенні, а передавач зовні або навпаки
- змінена модель Хата
Медіан: 
, де
- розсіювання стін
Розподілення: 
, де
- додаткова стандартна девіація сигнала
Сферична модель дифракції
Медіан: 
Розподілення: 
Нормальне розподілення може визначатись додатковими параметрами із-за неоднорідності будівельних матеріалів, і тільки для сферичної дифракції це не має значення.
Внутрішньо-внутрішнє
Існує дві можливості розвитку подій: приймач і передавач знаходяться в одному або різних приміщення, тому вибір подіє залежить від наступних умов.
Вибір події
По-перше визначається де знаходиться приймач, а де передавач. Це відбувається за допомогою розрахунків випадкового параметра SB (Same Building)
Визначення SB:
* 
км; 
* 
км; 
* 
км; 
Внутрішньо-внутрішнє, різні зданія
- передавач й приймач знаходиться в різних будівлях
або 
- змінена модель Хата:
Медіан: 
Останній параметр значить, що ми враховуємо втрати із-за двох внутрішніх стін.
Розподілення:
Сферична модель дифракції
Медіан 
Розподілення: 
Нормальне розподілення може визначатися додатковими параметрами із-за неоднорідності будівельних матеріалів і тільки для сферичної дифракції це не має значення. Розподілення звужується із-за наявності в розрахунках ще однієї зовнішньої стіни.
Модель розподілення усередині:
Медіан:
- втрати за рахунок внутрішніх стін (середнє значення 5 Дб)
- втрати проникнення скрізь підлогу (середнє значення 18,3 Дб)
- емпіричний параметр (середнє значення 0,46)
- розмір кімнати (середнє значення 4м)
- висота стелі (середнє значення 3м)
Розподілення:
(середнє значення 
=10Дб)
Нормальне розподілення залежить від усіх параметрів приміщень (архітектура, мебліровка і т.д.)
Таким чином, враховуючи вищенаведений матеріал, можемо побудувати модель втрат розповсюдження для адміністративного приміщення (план приміщення наведено на рис. 1) з урахуванням моделей COST 231 і модифікованої моделі Хата.
Відомо, що досліджувана модель розподілення знаходиться усередині приміщення, тобто приймач і передавач знаходяться в одному приміщенні. Отже, маємо:
,
где 
- втрати у свобідному просторі; 
- постійні втрати; 
- і; 
- кількість подоланих стін на шляху розповсюдження; - втрати у стіні типу і; - втрати між суміжними поверхами; 
- висота кімнати, - розмір кімнати, b- емпіричний параметр.
Відомо, що у вільному просторі потужність електромагнітних хвиль зменшується як відстань у квадраті між передавачем і приймачем або 
. У лінійній формі, загасання у вільному просторі описується формулою:
Рівняння може бути також записано у логарифмічній формі:
,
де - втрати у свобідному просторі; - відстань між передавачем і приймачем, у км; - частота сигналу, в МГц,
Для більшості випадків з урахуванням усіх параметрів 
можемо усереднити, що значення 
дБ. 
дБ при звичній структурі поверхів (підходить для більшості офісних приміщень), 
дБ для легких внутрішніх стін (вікна, дошка, гіпсокартон) і 
дБ (для бетону, цегли).
З урахуванням усіх факторів можемо зазначити, що:
Таким чином, визначимо декілька значень 
для частот, що були досліджені у попередній главі та найбільш вживані для приміщення наведеного у додатку 1, що має спеціальне призначення.
1. Для частоти 
, для кількості подоланих стін на шляху розповсюдження радіохвилі 
і для відстані від передавача до радіо закладного пристрою в 
маємо: 
Дб.
Рис. 3.8 Залежність затухання розповсюдження радіосигналу від відстані.
2. Для частоти 
, для кількості подоланих стін на шляху розповсюдження радіохвилі і для відстані від передавача до радіо закладного пристрою в маємо: 
Дб.
Отже, маємо можливість розраховувати у заданому приміщенні на будь-яку відстань, для любої частоти і кількості стін затухання сигналу; це дозволяє з допустимою похибкою розраховувати можливі втрати корисного сигналу, а також визначати відсоток можливого перехоплення корисної інформації при наявності будь-яких радіо закладних пристроїв у приміщенні спеціального призначення.
Розділ 4. Пристрої і системи технічної розвідки
4.1. Загальна інформація
Бурхливий розвиток техніки, технології, інформатики в останні десятиліття викликав ще більш бурхливий розвиток технічних пристроїв і систем розвідки. Справді, занадто часто виявлялося вигідніше витратити N-у суму на добування, наприклад, технології, що вже існує, ніж у декілька разів більшу на створення власної. А в політиці чи у військовій справі виграш іноді виявляється просто безцінним. У створення пристроїв і систем ведення розвідки вкладалися і вкладаються величезні кошти у всіх розвинутих країнах. Сотні фірм багатьох країн активно працюють у цій галузі. Серійно виробляються десятки тисяч моделей "шпигунської" техніки. Ця галузь бізнесу давно і стійко зайняла своє місце в загальній системі економіки Заходу і має міцну законодавчу базу. У західній пресі можна знайти дуже захоплюючі документи про існування і роботу міжнародної організації промислового шпигунства "Спейс Інкорпорейтед", а також познайомитися зі спектром послуг, пропонованих цією компанією. Так, англійська газета "Піпл" повідомляє, що серед клієнтів компанії є не тільки промисловці, але й організовані злочинні угруповання. Як і будь-який бізнес, коли він вигідний, торгівля секретами розширює область діяльності, знаходячи для свого процвітання вигідний ґрунт. Так, в Ізраїлі, за прикладом США, починають відноситься до ведення розвідки в економічній області як до вигідного бізнесу. Як підтвердження можна привести факт створення колишнім прес-секретарем ізраїльської армії Ефраїмом Лапідом спеціалізованої фірми "Іфат", що займається збором й аналізом інформації, яка могла б зацікавити різних замовників (у тому числі й міністерство оборони). На думку Е. Лапіда, Ізраїль, який відрізняється великим спектром міжнародних зв'язків, вибором іноземної преси і вдалим геополітичним положенням, є "зручною" державою для організації і ведення "бізнесу-розвідки". Французький журнал ділових кіл "Антреприз" так характеризує національні риси промислового шпигунства: "... найбільш агресивними є японці. Шпигунство на Сході носить систематичний і централізований характер. Що стосується американців, то вони приділяють значну частину свого часу взаємному шпигунству...'' Тематики розробок на ринку промислового шпигунства охоплюють практично всі сторони життя суспільства, безумовно орієнтуючись на найбільше фінансово вигідні. У Росії після 1917 року ведення комерційної розвідки знаходилося під суворим контролем держави. У Радянському Союзі в цій області були зосереджені чудові, якщо не сказати кращі, фахівці. Видатним досягненням було і залишиться на багато років диво технічної розвідки - будинок посольства США в Москві, перетворене у величезне "вухо", у якому кожен подих, кожен шерех був доступний для запису й аналізу. Датчики знаходили навіть у зварених сталевих конструкціях будинку, причому по щільності матеріалу вони відповідали навколишньому металу і були недоступні для рентгенівського аналізу. Ці системи були здатні функціонувати автономно десятки років. Американці змушені були відмовитися від використання цього будинку, навіть незважаючи на те що колишній глава КДБ Вадим Бакатін передав їм схему побудови цієї системи [ 1].
Катастрофа СРСР і розвиток вільної ринкової економіки відродили попит на техніку подібного роду. Фахівці військово-промислового комплексу, що залишились без роботи, не перестали запропонувати свої послуги у цій області. Спектр послуг широкий: від примітивних радіопередавачів до сучасних апаратно-програмних комплексів ведення розвідки. Звичайно, в Росії та Україні немає ще великих фірм, що роблять техніку подібного роду, немає і такого достатку моделей, як на Заході, але техніка наших виробників цілком порівнянна за своїми характеристиками з аналогічною західною, а іноді краще й дешевше. Зрозуміло, мова йде про порівняння техніки, що є у відкритому продажу. Природно, апаратура, використовувана спецслужбами (її кращі зразки), набагато перевершує за своїми можливостями техніку, використовувану комерційними організаціями. Як приклад можна привести найменший і найдорожчий у світі радіомікрофон, габарити якого не перевищують чверті олівцевої гумки. Цей мініатюрний передавач живиться від ізотопного елемента і здатний протягом року сприймати і передавати на приймальний пристрій, розташований у півтора кілометрах, розмову, що ведеться в приміщенні пошепки. Крім того, вже зараз виробляються "клопи", що можуть записувати перехоплену інформацію, зберігати її протягом доби чи тижня, передати в режимі швидкодії за мілісекунду, стерти запис і почати процес знову.
У вже згадуваному новому будинку американського посольства елементи радіозакладок були розосереджені по бетонних блоках, представляючи собою кремнієві вкраплення. Арматура використовувалася як провідники, а порожнечі – як резонатори й антени. Аналізуючи досвід розвитку подібної техніки, можна зробити висновок, що можливість її використання комерційними організаціями є тільки справою часу. Виділимо основні групи технічних засобів ведення розвідки [2].
Радіопередавачі з мікрофоном (радіомікрофони):
– з автономним живленням;
– з живленням від телефонної лінії;
– з живленням від електромережі;
– керовані дистанційно;
– які використовують функцію включення за наявністю голосу;
– напівактивні;
– з накопиченням інформації і передачею в режимі швидкодії .
Електронні "вуха":
– мікрофони з проводами;
– електронні стетоскопи (що прослухують через стіни);
– мікрофони з гострою діаграмою спрямованості;
– лазерні мікрофони;
– мікрофони з передачею через мережу 220 В;
– прослуховування через мікрофон слухавки;
– гідроакустичні мікрофони.
Пристрої перехоплення телефонних повідомлень:
– безпосереднього підключення до телефонної лінії;
– підключення з використанням індукційних датчиків (датчики Хола й ін.);
– з використанням датчиків, розташованих всередині телефонного апарата;
– телефонний радіоретранслятор;
– перехоплення повідомлень стільникового телефонного зв'язку;
– перехоплення пейджерних повідомлень;
– перехоплення факсів-повідомлень;
– спеціальні багатоканальні пристрої перехоплення телефонних повідомлень.
Пристрої прийому, запису, керування:
– приймач для радіомікрофонов;
– пристрої запису;
– ретранслятори;
– пристрої запису і передачі в прискореному режимі;
– пристрої дистанційного керування.
Відео системи запису і спостереження.
Системи визначення місце розташування контрольованого об’єкта.
Системи контролю комп’ютерів і комп’ютерних мереж.
Далі розглянемо основні характеристики технічних засобів ведення розвідки.
4.2. Радіомікрофони
Радіомікрофон, як випливає з назви, це мікрофон, об'єднаний з радіо, тобто з радіоканалом передачі звукової інформації. В даний момент немає сталої назви цих пристроїв. Їх називають радіозакладками, радіобагами, радіокапсулами, іноді - "жучками", але все-таки самою точною назвою варто визнати назву, винесену як заголовок даного розділу. Радіомікрофони є найпоширенішими технічними засобами ведення комерційної розвідки. Їхня популярність пояснюється насамперед зручністю їх оперативного використання, простотою застосування (не потрібно тривалого навчання персоналу), дешевиною, дуже невеликими розмірами. У найпростішому випадку радіомікрофон складається з власне мікрофона, тобто пристрою для перетворення звукових коливань в електричні, та радіопередавача – пристрою, що випромінює в простір електромагнітні коливання радіодіапазону (несучу частоту), промодульовані електричними сигналами з мікрофона. Мікрофон визначає зону акустичної чутливості (звичайно вона коливається від декількох до 20-30 метрів), радіопередавач – дальність дії радіолінії. Визначальними параметрами з погляду дальності дії для передавача є потужність, стабільність несущої частоти, діапазон частот, вид модуляції. Істотний вплив на довжину радіоканалу робить, звичайно, і тип радіоприймального пристрою.
На приймальних пристроях ми зупинимося, хоча і коротко, пізніше. Пристрій керування не є обов'язковим елементом радіомікрофона. Він призначений для розширення його можливостей: дистанційного вмикання-вимикання передавача, мікрофона, пристрою запису, перемикання режимів. Можуть бути передбачені режими: включення за наявністю голосу, режим запису в реальному часі, режим прискореного відтворення і т.д. Пристрій запису, як випливає зі сказаного вище, також не є обов'язковим елементом. Розроблено і випускаються серійно сотні моделей радіомікрофонов, у тому числі не менш ста типів – у Росії, Україні й Білорусії. Технічні дані радіомікрофонів знаходяться в наступних межах[2]:
– маса від 5 до 350 г
– габарити від 1 см3 до 8 дм3
– частотний діапазон від 27 до 2000 МГц
– потужність від 0,2 до 500 мВт
– дальність без ретранслятора від 10 до 1500 м
– час безупинної роботи від декількох годин до декількох років.
Більш докладні дані по конкретних моделях наведено в табл. 4.1[2]. Як видно з даної таблиці, дальність дії, габарити і час безупинної роботи знаходяться в дуже тісній залежності одне від одного. Справді, для збільшення дальності необхідно насамперед підняти потужність, одночасно зростає струм, споживаний від джерела живлення, що швидше витрачає свій ресурс, а виходить, скорочується час безупинної роботи. Щоб збільшити цей час, збільшують ємність батарей живлення, але це збільшує габарити радіомікрофона. Можна збільшити тривалість роботи передавача введенням у його склад пристрою дистанційного керування (вимикання-вмикання-вимикання), однак це також збільшує габарити. Крім того, потрібно мати на увазі, що збільшення потужності передавача полегшує можливість його виявлення.
Як було сказано вище, прийом сигналу від радіомікрофонів здійснюється за допомогою багатоканального приймача. Можлива побудова схеми з використанням передавача-ретранслятора. Потужність радіомікрофона робиться дуже невеликою (для збільшення часу роботи і підвищення скритності), а на невеликій відстані, наприклад, у сусіднім приміщенні, встановлюється передавач-ретранслятор, габарити і потужність якого піддаються набагато меншим обмеженням. Як уже говорилося вище, дальність дії радіопередавачів визначається в істотному ступені якостями радіоприймальних пристроїв, насамперед, чутливістю. У якості приймачів часто використовують побутові радіоприймальні пристрої. У цьому випадку кращим є застосування магнітол, тому що з'являється можливість одночасного ведення запису. До недоліків таких пристроїв відносяться низька чутливість і можливість налаштовування сторонніх осіб на частоту передавача. Частково ці недоліки можна усунути перебудовою частотного діапазону, у тому числі за допомогою конверторів, а також переналагодженням підсилювачів для підвищення чутливості. Достоїнством таких систем є низька вартість, а також те, що вони не викликають підозр. Але все-таки кращим варто вважати застосування спеціальних приймальних пристроїв.
4.3. Пристрої перехоплення телефонних повідомлень
4.3.1. Основні методи прослуховування телефонних ліній
Цінність інформації, переданої по телефонних лініях, а також існуюче переконання про масовий характер такого прослуховування викликає найбільше занепокоєння у організацій і приватних осіб за збереження конфіденційності своїх переговорів саме по телефонних каналах. Для захисту своїх секретів необхідно знати методи, за допомогою яких можуть бути здійснені операції по перехопленню. Але при цьому потрібно врахувати, що організація масового прослуховування (в існуванні якої переконано дуже багато людей) неможлива з причин технічного і фінансового характеру. Справді, для аналізу записаних повідомлень потрібно тримати величезну кількість людей і техніки. Як затверджує колишній глава КДБ В. Бакатін, 12 відділ КДБ прослухував у Москві приблизно 300 абонентів. Крім того, для організації прослуховування в даний час потрібна санкція прокуратури. Більш ймовірна організація прослуховування без санкції, у комерційних чи інших цілях. За американськими даними імовірність витоку інформації по телефонних каналах складає від 5 до 20%. В даний час на ринку представлені сотні типів пристроїв перехоплення телефонних повідомлень, як вітчизняних, так і імпортних. Можна виділити шість основних зон прослуховування (рис. 4.8)[1]:
– - телефонний апарат;
– - лінія від телефонного апарата до розподільної коробки;
– - кабельна зона;
– - зона АТС;
– - зона багатоканального кабелю;
– - зона радіоканалу.
Рис. 4.8. Структурно-топологічна схема абонентської телефонної лінії.
1 – радіозакладка паралельного підлючення; 2 – комбінована телефонно-акустична радіозакладка;
3 – радіозакладка послідовного підключення; 4 – закладка типу „довге вухо”;
5 – низькоомний адаптер; 6 – високоомний адаптер; 7 – безконтактний адаптер;
8 – наводки телефонного сигналу на інші кола; 9 – акустоелектричне перетворення;
10 – ВЧ випромінювання схем телефонного сигналу; 11 – ВЧ нав’язування;
12 – паразитні випромінювання підсилювача; 13 – зняття інформації на АТС;
14 – радіовипромінювання телефонного подовжувача; 15 – перехват інформації з лінії зв’язку;
16 – складна високочутлива апаратура;
17 – виток інформації на лініях відводу від АТС (позавідомча охорона, тощо).
Найбільш імовірна організація прослуховування перших трьох зон, тому що саме в цих зонах найлегше підключитися до телефонного лінії. Фахівці, що займаються захистом інформації, стверджують, що найчастіше використовується прослуховування за допомогою паралельного апарата. У більшості випадків для цього навіть не потрібно прокладати додаткові проводи – телефонна мережа настільки заплутана, що завжди є невикористані лінії. Крім того, неважко підключиться в парадній до розподільної коробки. Підключення в третій зоні менш поширено, тому що необхідно проникати в систему телефонних комунікацій, що складається з труб із прокладеними всередині них кабелями, а також розібратися в цій системі й визначити потрібну пару серед сотень інших. Однак не слід вважати, що це нездійсненна задача, оскільки існує вже необхідна для цього апаратура. Як приклад можна привести американську систему "Кріт". За допомогою спеціального індуктивного датчика, що охоплює кабель, знімається передана по ньому інформація. Для установки датчика на кабель використовуються колодязі, через які проходить кабель. Датчик у колодязі фіксується на кабелі і для ускладнення виявлення проштовхується в трубу. Сигнал записується на диск спеціального магнітофона. Після заповнення диска видається сигнал і агент, при сприятливих умовах, замінює диск. Апарат може записувати інформацію, передану одночасно по 60 каналах. Тривалість безупинного запису складає 115 годин. Такі пристрої знаходили в Москві. Для різних типів підземних кабелів розроблені різні датчики: для симетричних високочастотних – індуктивні для відводу енергії з коаксіальних кабелів, для кабелів з надлишковим тиском – пристрої, що виключають його зниження. Деякі прилади забезпечуються радіопередавачем для передачі записаних повідомлень чи перехоплення їх у реальному масштабі часу.
Рис. 4.9. Підключення за допомогою узгоджувального пристрою
Рис. 4.10. Підключення з компенсацією напруги
4.3.2. Способи підключення до телефонної лінії і запис переговорів
У технічному плані найпростішим способом є контактне підключення. Можливо тимчасове підключення до абонентської проводки за допомогою стандартної "монтерської трубки". Однак підключення такого типу легко виявляється за допомогою найпростіших засобів контролю напруги телефонної мережі. Зменшити ефект спадання напруги можна шляхом підключенням слухавки через резистор опором 0,6-1 кОм. Підключення здійснюється за допомогою дуже тонких голок і тонких, покритих лаком, проводів, що прокладаються в якій-небудь існуючій чи виготовленій щілині. Щілина може бути зашпакльована і пофарбована так, що візуально визначити підключення дуже важко. Кращим є підключення за допомогою узгоджувального пристрою (рис. 4.2). Такий спосіб істотно менше знижує напругу в телефонній мережі й ускладнює виявлення факту прослуховування. Відомий спосіб підключення до ліній зв'язку апаратури з компенсацією спадання напруги (рис. 4.3). Істотними недоліками контактного способу підключення є порушення цілісності проводів і вплив підключеного пристрою на характеристики ліній зв'язку. З метою усунення цього недоліку застосовується індуктивний датчик, виконаний у вигляді трансформатора.
Існують також датчики, принцип роботи яких заснований на ефекті Холла. Як правило, схема прослуховування організована так, що магнітофон включається з появою сигналу в лінії. Як приклад мініатюрного магнітофона можна привести модель N2502, рекламовану як магнітофон, що неможливо знайти за допомогою сучасних детекторів записуючої техніки. У цьому магнітофоні є гнізда для підключення зовнішнього мікрофона, пульта дистанційного керування і головних телефонів. Як правило, спеціальні багатоканальні магнітофони для запису телефонних переговорів використовуються в складі спеціальної апаратури для контролю особливо режимних робіт. У цьому випадку використовуються спеціальні прийоми, що дозволяють за ключовими словами переривати чи записувати телефонну розмову. Випадки комерційного прослуховування на міських АТС вкрай рідкі, тому що це неможливо без наявності там "своєї" людини з обслуговуючого персоналу[1].
Однак не можна виключати випадків такого прослуховування на існуючих і організованих на деяких підприємствах місцевих АТС. Таке прослуховування може бути організоване за допомогою наявних на ринках США, Німеччині і Японії спеціальних багатоканальних магнітофонів, призначених для стаціонарного запису телефонних переговорів і розрахованих на значне число каналів(від 10 до 100).
Розглянемо приклади схемної реалізації методів перехоплення телефонних переговорів. Наприклад, простий підсилювач, на вхід якого підключена котушка індуктивності. Котушку-датчик можна виконати на броньованому сердечнику. У якості котушки для знімання інформації можна використовувати магнітну головку від магнітофона. У цьому випадку один із телефонних проводів розташовують поряд із зазором. Котушку-датчик можна виготовити і з малогабаритного низькочастотного трансформатора.
4.3.3 Телефонні радіоретранслятори
Телефонні радіо ретранслятори (рис. 4.13) надзвичайно популярні та являють собою радіоподовжувачі для передачі телефонних розмов по радіоканалах. Більшість телефонних закладок автоматично включаються при піднятті слухавки і передають інформацію до пункту перехоплення і запису. Джерелом живлення для радіопередавача є, як правило, напруга телефонної мережі. Тому що в даному випадку не потрібно ані батарейок, ані вбудованого мікрофона, розміри ретранслятора можуть бути дуже невеликими. Недоліком подібних пристроїв є те, що вони можуть бути виявлені за радіовипромінюванням[1].
Рис. 4.13. Структурна схема радіоретранслятора
Щоб зменшити можливість виявлення радіовипромінювання, застосовують той же спосіб, що й у випадку з радіомікрофоном – зменшують потужність випромінювання передавача, установленого на телефонній лінії. А в безпечному місці встановлюють більш потужний ретранслятор, що перевипромінює сигнал на іншій частоті й у зашифрованому вигляді. Варто врахувати, що не можна виключати можливість застосування радіопередавачів, що використовують псевдошумові сигнали і (чи) працюючих "під шумами". У цьому випадку виявлення радіозакладок ще більш ускладнюється. Для маскування телефонні радіоретранслятори випускаються у вигляді конденсаторів, фільтрів, реле й інших стандартних вузлів елементів, що входять до складу телефонної апаратури. Існують ретранслятори, виконані у вигляді мікрофона слухавки (наприклад, модель CRISTAL фірми Sipe). Подібні вироби дуже легко і швидко можна встановити в цікавлячий телефонний апарат. Тут не можна не сказати, що дуже часто не потрібно проробляти навіть і такі прості операції. Дуже поширені телефонні апарати з кнопковим номеронабирачем типу ТА-Т, ТА-12. Завдяки особливостям своєї конструкції вони перевипромінюють інформацію на десятках частот СХ, КХ і УКХ діапазону на відстань до 200 м. Ще більш просто підслухати розмову, якщо використовується телефон з радіоподовжувачем, що представляє собою дві радіостанції: одна змонтована в трубці, інша – у самому телефонному апараті. У цьому випадку потрібно тільки налаштувати приймач на необхідну частоту. Для подібних цілей випускаються і спеціальні розвідувальні приймачі. Наприклад, приймач "Мініпорт" фірми "Роде і Шварц" з діапазоном частот 20-1000 МГц. Цей приймач має невеликі габарити (188х74х212), універсальне живлення й вбудований процесор. Запам'ятовуючий пристрій може зберігати в пам'яті до 30 значень частот і здійснювати сканування в заданому діапазоні зі змінним кроком[1].
4.3.4 Системи прослуховування повідомлень, переданих по стільникових, пейджингових каналах та факсу
Стільниковою називається система зв'язку, що складається з деякої кількості осередків, що, зв'язуючись між собою, утворять мережу, чи стільники. Кожен осередок може працювати з визначеною кількістю абонентів одночасно. Стільникові мережі мають можливість нарощування, а також можуть стикуватися один з одним. Радіус дії базової стільникової станції складає 5-15 км, а перехоплення повідомлень у цьому випадку, може проводитися на відстані до 50 км. Як приклад реалізації подібної системи можна привести стільникові системи спостереження Cellmate-10В та Cellscan. Cellmate-10В контролює одночасно до 10 телефонних номерів, тобто один осередок стільникового зв'язку. Існує можливість програмованого перебору осередків. Потрібна розмова може визначатися за голосом абонента чи за змістом розмови. Перехоплені один раз номери при бажанні переводяться програмою в особливий режим спостереження. Вбудований запам'ятовуючий пристрій запам'ятовує останні параметри настроювання. Запис починається автоматично, коли об'єкт спостереження починає користуватися телефоном. Інформація про номери телефонів, параметраи настроювання, ідентифікацію за голосом зчитується з кольорового рідиннокристаличного дисплея, так само визначаються коди доступу[2].
Система Cellscan, аналогічна за функціями Cellulate-10В та також розміщується в аташе-кейсі. Стверджується, що кількість програмувальних номерів не обмежена. У режимі сканування на дисплей виводиться інформація про 895 каналів. Спостерігається вся телефонна система, та вибираються канали, по яких відбуваються дзвоники. За допомогою комплекту стільникових карт визначається район, у якому відбувається підозріла розмова, ідентифікована сканером за змістом чи голосом. Можна відключити канали, перехоплення яких ви не хочете здійснювати. Використовується покращений стільниковий телефон ОКІ, що може застосовуватися у якості звичайного стільникового телефону. Вага системи – 9 кг. Сучасні системи стільникового зв'язку можуть використовувати різні системи кодування і (чи) перенастройки на частоти за випадковим законом. Існують і спеціальні комплекти радіоперехоплення з можливістю аналізу зашифрованих повідомлень, наприклад, Sigint/Commt Spektra фірми Hollandes Signal, але така апаратура дуже дорога. У СНД розроблені і пропонуються програмно-апаратні системи перехоплення пейджингових повідомлень[2]. До складу такої системи входять сканер (AR-ЗОООА, IC-7100 і ін.), пристрій перетворення, комп'ютер і спеціальне програмне забезпечення. Система дозволяє здійснювати прийом і декодування текстових і цифрових повідомлень, переданих у системі радіопейджингового зв'язку і зберігати всі прийняті повідомлення (з датою і часом передачі) на жорсткому диску персонального комп'ютера. При цьому може вироблятися фільтрація потоку повідомлень, виділення даних, адресованих конкретним абонентам. Перехоплення факс-повідомлень принципово не відрізняється від перехоплення телефонних повідомлень. На закінчення приведемо приклад організації прослуховування Агенством національної безпеки США, що має в 6 разів більше службовців, ніж ЦРУ. Чотири тисячі сто двадцять могутніх центрів прослуховування на базах у Німеччині, Туреччині, Японії і т.д., а також на кораблях, підводних човнах, літаках і супутниках збирають і аналізують майже всю інформацію, передану електронним способом, включаючи випромінювання систем сигналізації автомобілів, квартир і т. ін[2].
4.3.5 Використання телефонної лінії для прослуховування приміщень
Телефонна лінія використовується не тільки для передачі телефонних повідомлень, але і для прослуховування приміщення (рис. 4.14). Щоб увімкнути такий пристрій, потрібно набрати номер абонента. Перші два гудки "проковтуються" пристроєм, тобто телефон не дзвонить. Після цього необхідно покласти трубку і через визначений час (30-60 секунд) подзвонити знову. Тільки після цього система включається в режим прослуховування. Подібним чином працюють, наприклад, пристрої ST-01 ELSY, UM103. Ціна таких пристроїв – від $15 (вітчизняні) до $250 (закордонні). Як приклад одного з таких пристроїв розглянемо БОКС-Т. Цей пристрій дозволяє контролювати приміщення з будь-якого місця земної кулі по телефону. Для цього досить набрати номер телефону, де вже встановлений прилад "Бокс-Т", і зробити увімкнення мікрофона. Для вимикання досить покласти слухавку. Модель TS-20-1
дозволяє додатково контролювати підключені до неї датчики охоронної сигнализації. Модель TS-10-T2 включається за допомогою блоку виклику. Електроживлення всіх моделей здійснюється від телефонної лінії з напругою 60 В. Блок виклику моделі TS20-T2 живиться напругою 9 В від батареї типу "Крона"[2].
Для розуміння фізики процесів, які виникають при цьому, розглянемо види акустичних перетворень, що дозволяють перехоплювати інформацію.
 |
Рис. 4.14. Використання телефонної лінії для прослуховування приміщень
Як відомо, під час розмови утворюються звукова хвиля, яка може викликати механічні коливання елементів електричної апаратури, що в свою чергу приводить до появи електромагнітного випромінювання. Види акустоелектричних перетворювань наведені на рис. 4.15. Найбільш чутливі до акустичних впливів є котушки індуктивності та конденсатори змінної ємності.
Рис. 4.15. Види акустоелектричних перетворень
Розглянемо акустичну дію на котушку індуктивності з серцевиною. Механізм та умови виникнення електрорушійної сили (ЕРС) індукції у такій котушці зводиться до наступного:
– під дією акустичного тиску 
з’являється вібрація корпусу та обмотки котушки;
– вібрація викликає коливання.
Проводи обмотки у магнітному полі, що й призводе до появи ЕРС індукції на кінцях катушки. Ця ЕРС визначається за формулою
,
де 
– магнітний потік, який замикається через серцевину; 
– магнітний потік, який замикається через обмотку по повітрю; 
– вектор магнітної індукції; 
– магнітна проникливість сердечника; 
– магнітна постійна; 
– кут між вектором та віссю осердя; 
– кут між векторами та віссю котушки.
Індуктивні перетворювачі поділяються на електромагнітні, електродинамічні та магнітострикційні.
До електромагнітних перетворювачів відносяться такі пристрої, як гучномовець, електричні дзвінки (в тому числі й визивні дзвінки телефонних апаратів), електрорадіовимірювальні прилади.
Прикладом безпосереднього використання цього ефекту для кіл акустичного перетворення є електродинамічний мікрофон. ЕРС на виході котушки визначається за формулою
, 
, (4.2)
де – індуктивність, 
– постійний коефіцієнт; 
– довжина намотки котушки; – діаметр котушки; 
– магнітна проникність; 
– площа поперечного перерізу; 
– кількість витків котушки.
Виникнення ЕРС на вході такого перетворювача прийнято називати мікрофонним ефектом. Можна стверджувати, що мікрофонний ефект здатний проявлятися як у електродинамічній, так і в електромагнітній, конденсаторній та інших конструкціях, які широко застосовуються в мікрофонах різного призначення та використання.
Електромеханічний дзвоник виклику телефонного апарату — типовий приклад індуктивного акустоелектричного перетворювача, мікрофонний ефект якого виявляється при покладеній телефонній трубці.
ЕРС мікрофонного ефекту дзвоника може бути визначена за формулою:
, (4.3)
де 
– акустична чутливість дзвоника, – акустичний тиск.
,
де 
– магніторушійна сила постійного магніту; – площа якоря; – магнітна проникність осердя; – кількість обмоток котушки; 
– площа смугового наконечника; – величина проміжку; 
– механічний опір.
За таким же принципом (принципом електромеханічного дзвоника) утворюється мікрофонний ефект і в окремих типах електромагнітних реле різного призначення та навіть у електричних дзвінках виклику побутового призначення.
Акустичні коливання діють на якір реле та викликають його коливання. Коливання якоря змінюють магнітний потік реле, який замикається по повітрю, що приводить до появи на виході котушки реле ЕРС мікрофонного ефекту.
Мікрофонний ефект мають також побутові гучномовці, ЕРС яких визначаються за формулою
, 
, (4.4)
де – акустична чутливість дзвоника; – довжина провідника, який рухається в магнітному полі з індукцією 
; – магнітна індукція; – площа поверхні, яка підпадає під вплив тиску акустичного поля; 
– механічний опір.
Необхідно мати на увазі, що існують так звані "беззаходові" системи передачі акустичної інформації з телефонних ліній, що дозволяють прослуховувати приміщення без установки якого-небудь додаткового устаткування. Також використовуються недоліки конструкції телефонного апарата: акустичні коливання впливають на якір дзвоника, який, коливаючись, викликає появу в котушці мікрострумів, модульованих мовою. ЕРС, що наводиться в котушці, у цьому випадку може досягати декількох мілівольтів. Дальність цієї системи не перевищує (через загасання) декількох десятків метрів. Прийом здійснюється на якісний підсилювач низкою частоти з малим рівнем шуму. Другий варіант "беззаходової" системи пов'язаний з реалізацією ефекту "нав’язування". Коливання частотою від 150 кГц і вище подаються на один провід телефонної лінії, до другого проводу приєднується приймач. Загальний провід передавача і приймача з’єднані між собою чи з загальною «землею», наприклад, водопостачальною мережею. Через элементи схеми телефонного апарата високочастоті коливання надходять на мікрофон, навіть якщо він відключений від мережі, і модулюються мовою. Детектор приймача виділяє мовну інформацію. Через істотне загасання ВЧ сигналу в двухпроводній лінії дальність також не перевищує декількох десятків метрів (без ретранслятора).
4.4. Спеціальні пристрої прослуховування
4.4.1. Спрямовані мікрофони
Звичайні мікрофони здатні реєструвати людську мову на відстані, що не перевищує декількох десятків метрів. Для збільшення дистанції, на якій можна робити прослуховування. практикують застосування спрямованого мікрофона. Іншими словами, цей пристрій збирає звуки тільки з одного напрямку, тобто має вузьку діаграму спрямованості. Такі пристрої широко застосовуються не тільки у розвідці, але і журналістами, мисливцями, рятувальниками і т.д. Можна виділити два основних типи спрямованих мікрофонів:
– з параболічним відбивачем;
– резонансний мікрофон.
У мікрофоні з параболічним відбивачем власне мікрофон розташований у фокусі параболічного відбивача звуку. Спрямований параболічний мікрофон з підсилювачем АD-9 9 концентрує звуки і підсилює їх. Простий у експлуатації і настроюванні. У комплект входить мікрофон, підсилювач, кабель і головні телефони. Електроживлення - від батареї 9 В. Випускаються кілька моделей. Загалом у конструкції всіх цих мікрофонів є наявність рукоятки пістолетного типу, параболічного відбивача діаметром близько 40 см і підсилювача. Діапазон сприйманих частот складає від 100-250 Гц до 15-18 кГц. Усі мікрофони мають автономне живлення і мають гнізда для підключення до магнітофона. Гостра "голчаста" діаграма спрямованості дозволяє при відсутності перешкод контролювати людську мову на відстані до 1200 м. У реальних умовах (в умовах міста) можна розраховувати на дальність до 100 м[2].
Резонансний мікрофон заснований на використанні явища резонансу в металевих трубках різної довжини. Наприклад, в одній з модифікацій такого мікрофона використовується набір з 37 трубок довжиною від 1 до 92 см. Звукові хвилі, що приходять до приймача по осьовому напрямку, приходять до мікрофона в однаковій фазі, а з бічних напрямків (через відмінну швидкість поширення звукових хвиль у металі, а також різної довжини трубок) - виявляються зрушеними по фазі. З погляду схованого контролю звуку застосування спрямованих мікрофонів ускладнено через найчастіше неприйнятні їхні габарити і джерела акустичних перешкод. Крім того. для того, щоб не бути прослуханим в автомобілі, досить просто підняти скло.
Таким чином можна констатувати, що на цей час на ринку існує багато засобів перехоплення інформації за допомогою спрямованих мікрофонів. Але, такі пристрої можна виготовити й самостійно, маючи необхідний рівень підготовки в галузі електроніки. Розглянемо деякі рекомендації щодо виготовлення спрямованих мікрофонів.
З великого листа паперу з ворсом (під оксамит) слід зробити трубу діаметром 10-15 см та довжиною 1.5 – 2 м. У один кінець цієї труби вставляють чутливий мікрофон. Найкраще за все, якщо це буде динамічний або конденсаторний мікрофон. Наприклад, динамічний мікрофон типу МД-64, МД-200 або навіть мініатюрний МКЕ-3. у крайньому випадку можна можна використати звичайних побутовий мікрофон.
Мікрофон слід підключати за допомогою екранованого кабелю до чутливого підсилювача з малим рівнем власних шумів. Якщо довжина кабелю перевищує 0.5 м, тоді краще використовувати мікрофонний підсилювач, який має диференціальний вхід, наприклад, підсилювач нижніх частот (ПНЧ) на операційних підсилювачах (ОП). Це дозволяє зменшити синфазну складову завад, які є наводками від найближчих електромагнітних пристроїв (фон 50 Гц від мережі 220В і т. ін.).
Отже, якщо вільний кінець труби направити на джерело звука, то можна почути розмову на відстані 100 м і навіть більше. Ця відстань може бути збільшена шляхом застосування спеціальних селективних фільтрів, які дозволяють виділити та придушити сигнал у вузькій смузі частот. Це дає можливість підвищити співвідношення рівня корисного сигналу на фоні існуючих завад. У спрощеному варіанті замість спеціалізованих фільтрів можна застосовувати смуговий фільтр у ПНЧ, або скористатися звичайним еквалайзером (багато смуговим регулятором тембру), а в крайньому випадку традиційним двохсмуговим регулятором тембру НЧ та ВЧ.
При конструюванні чутливого та малошумлячого підсилювача слід пам’ятати, що найбільший вплив на якість звучання та розбірливість мови мають амплітудно-частотна характеристика (АЧХ) підсилювача, рівень його шумів, параметри мікрофона, а також їх взаємна узгодженість з підсилювачем. Підсилювач з мікрофоном повинен мати коефіцієнт підсилення 60 дБ – 80 дБ (або 1000 – 10000 разів). Враховуючи особливості прийому корисного сигналу та його малу величину в умовах дії значного рівня завад, корисно в конструкції підсилювача передбачити можливість корегування АЧХ, тобто частотної селекції сигналу, який підлягає обробці. Слід також враховувати, що найбільш інформативною смугою частот є смуга в діапазоні 300 Гц – 3500 Гц, де розташовані основні форманти звуків. Використання смугового фільтра в підсилювачі дозволяє збільшити дальність прослуховування в 2 та більше разів. Ще більшої дальності можна досягти використанням у складі ПНЧ селективних фільтрів з великою добротністю, які дозволяють виділяти та придушувати сигнал на визначених частотах[2].
Сучасна елементна база дозволяє створювати сучасні ПНЧ на основі малошумлячих операційних підсилювачах типу К548УН1, К548УН2, К548УН3, КР140УД12, КР140УД20 і таке інше.
Можливо також використовувати сучасні малошумлячі транзистори, особливо в першому каскаді. Це можуть бути або малошумлячі біполярні транзистори з високим коефіцієнтом підсилення типу КТ3102, КТ307 або польові транзистори. Велике значення мають і параметри інших елементів. Так слід використовувати оксидні конденсатори К53-1, К53-14, К50-35, неполярні КМ6, МБМ, резистори – не гірше традиційних 5% МЛТ-0,25 та МЛТ-0,125, найкращий варіант резисторів – проволочні, безіндукційні резистори. Вхідний опір ПНЧ повинен відповідати опору джерела сигнала – мікрофона, або датчика, який його заміняє. Звичайно вхідний опір ПНЧ намагаються зробити рівним або дещо більшим опору джерела – перетворювача сигнала на основних частотах.
Для мінімізації електричних завад треба для підключення мікрофона до ПНЧ використовувати екрановані провідники мінімальної довжини. Електретний мікрофон МЕК-3 слід монтувати безпосередньо на платі першого каскада мікрофонного підсилювача. При необхідності значного віддалення мікрофона від ПНЧ треба використовувати підсилювач з диференціальним входом, а підключення здійснювати витою парою проводів у екрані. Екран підключається до схеми в одній точці загального проводу максимально близько до першого каскаду підсилювача. Це забезпечить мінімізацію рівня наведених у проводах електричних завад.
Для підвищення направленої дії мікрофона та зниження акустичних завад використовують параболічний рефлектор, який являє собою параболічний концентратор звука. Мікрофон розташовують у цьому разі у фокус рефлектора.
Ще більший ефект може дати поєднання параболічного рефлектора з декількома спеціально розрахованими акустичними резонаторами, які виготовлені з труб. Такі акустичні резонатори виготовляють з алюмінієвих труб різної довжини. В залежності від довжини та діаметра кожна труба має свою резонансну частоту. Тому, коли їх використовується декілька, можна забезпечити підсилення у тій смузі частот, яка цікавить дослідника.
Наприклад, якщо взяти 7 труб-резонаторів з алюмінію діаметром 10 мм, то за формулою, яка дозволяє розрахувати резонансну частоту в залежності від довжини труби (L=165/f), можна підібрати потрібну довжину труби. Так, для отримання резонансної частоти 300 Гц потрібно взяти трубу довжиною 550 мм, а для частоти 1100 Гц відповідно 150 мм.
Набір, отриманих таким чином резонаторів закінчується параболічним концентратором, у фокусі якого знаходяться ці резонатори. Велика кількість резонаторів дозволяє створити мікрофон з вузькою діаграмою направленості та збільшити дальність прослуховування до 1 км і більше.
4.4.2. Лазерні мікрофони
У тому випадку, якщо ви підняли скло в автомобілі чи закрили кватирку, може бути використаний лазерний мікрофон. Перші їхні зразки були прийняті на озброєння американськими спецслужбами ще в 60-і роки. Як приклад розглянемо лазерний мікрофон ПР-150 фірми "Hewlett-Packard" з дальністю дії до 1000 м. Він сконструйований на основі гелій-неонового чи напівпровідникового лазера з довжиною хвилі 0.63 мкм (тобто у видимому діапазоні; сучасні пристрої використовують невидимий 14 діапазон). Промінь лазера, відбитий від скла приміщення, у якому ведуться переговори, виявляється промодульованим звуковою частотою. Прийнятий фотоприймачем відбитий промінь детектується. звук підсилюється і записується. Приймач і передавач виконані окремо, є блок компенсації перешкод. Вся апаратура розміщена в кейсі і має автономне живлення. Подібні системи мають дуже високу вартість (більш $10 тис.) і крім того, вимагають спеціального навчання персоналу і використання комп'ютерної обробки мови для збільшення дальності. Існує вітчизняна система ЛСТ-ЛЛ2 з дальністю дії менше 100 м і досить скромною вартістю. Слід зазначити, що ефективність застосування такої системи зростає зі зменшенням освітленості оперативного простору.
На рис. 4.23.а наведений приклад схеми використання лазерного мікрофона, що складається із лазера з оптичною системою, фотоприймача й відповідних електронних пристроїв. Лазерний мікрофон дозволяє здійснювати дистанційне прослуховування приміщень по коливаннях шибки (О. Скла). Дані коливання модулюють промінь лазера, що відбивається від поверхні скла й попадають на фотоприймач (Ф. приймач) для відповідного перетворення й декодування за допомогою електронних пристроїв.
Рис. 4.23. Лазерний мікрофон і інфрачервоний прийомопередавач
4.4.3. Гідроакустичні датчики
Звукові хвилі поширюються у воді з дуже невеликим загасанням. Гідроакустики ВМФ навчилися прослухувати шепіт у підвідних човнах, що знаходяться на глибині десятків метрів. Цей же принцип можна застосовувати, використовуючи рідину, що знаходиться в системах водопостачання і каналізації. Гаку інформацію можна перехоплювати в межах будинку, але радіус прослуховування буде дуже сильно залежати від рівня шумів, особливо у водопроводі. Переважніше використовувати датчик, встановлений у батареї опалення. Ще більш ефективним буде використання гідроакустичного передавача, встановленого в батареї приміщення, що прослухується.
4.4.4. ІІВЧ та ІЧ передавачі
Для підвищення скритності в останні роки стали використовувати інфрачервоний канал. Як передавач звуку від мікрофона використовується напівпровідниковий лазер. Як приклад розглянемо пристрій ТRМ-1830. Дальність дії вдень складає 150 м. уночі - 400 м. час безупинної роботи - 20 годин. Габарити не перевищують 26x22x20 мм. До недоліків подібної системи можна віднести необхідність прямої видимості між передавачем і приймачем і вплив перешкод. Підвищити скритність одержання інформації можна також за допомогою використання каналу НВЧ діапазону - більш 10 ГГц. Передавач, виконаний на діоді Ганца, може мати дуже невеликі габарити. До переваг такої системи можна віднести відсутність перешкод, простоту і відсутність у даний час ефективних засобів контролю. До недоліків варто віднести необхідність прямої видимості, хоча й у меншому ступені, тому що НВЧ сигнал може все-таки обгинати невеликі перешкоди і проходить (з ослабленням) крізь тонкі діелектрики, наприклад, штори на вікнах.
4.4.5. Стетоскопи
Стетоскоп являють собою вібродатчик, підсилювач і головні телефони. Вібродатчик спеціальною мастикою прикріплюється до стіни, стелі і т. ін. Розміри датчика, на прикладі пристрою DTI. складають 2.2x0.8 см., діапазон частот - 300-3000 І'ц, вага – 126г, коефіцієнт підсилення - 20000. За допомогою подібних пристроїв можна здійснювати прослуховування розмови через стіни товщиною до 1 м. Стетоскоп може оснащуватися проводом, радіо чи іншим каналом передачі інформації. Основною перевагаю стетоскопа можна вважати труднощі виявлення, тому що він може встановлюватися в сусідніх приміщеннях. Як приклад приведемо два пристрої - SIPE RS і SІРЕ ОРТО2000, що відрізняються каналом передачі. Мікрофон-стетоскоп розміром 2x3 см забезпечує прослуховування через стіни товщиною до 50 см і віконні рами з подвійними стеклами. Потужність передавача SIPE RS - 20 мВт. дальність - 250 м. Розміри передавача складають 44x32x14 мм, маса – 41г. час безупинної роботи - 90 годин. ІЧ система SIPE ОРТО 2000 забезпечує радіус дії 500 м і має широку діаграму спрямованості. Існують стетоскопи, у яких чуттєвий елемент, підсилювач і радіопередавач об'єднані в одному корпусі. При дуже невеликих габаритах радіостетоскоп досить прикріпити за допомогою спеціальної липкої маси до стіни, підлоги чи стелі в сусіднім приміщенні. Стетоскоп АД-50 дозволяє не тільки прослухувати розмови через стіни, віконні рами, двері, але і передавати інформацію по радіоканалу. Має високу чутливість і забезпечує гарну розбірливість мовного сигналу. Робоча частота складає 470 МГц. Дальність передачі - до 100 м. Час безупинної роботи - 24 год, розміри - 40x23 мм Більшістю фахівців прогнозується постійний ріст випадків застосування стетоскопів, що насамперед пояснюється зручністю застосування подібної техніки, а також тим, що їх надзвичайно важко знайти.
4.5. Системи і пристрої відеоконтролю
4.5.1. Загальна інформація
Системи і пристрої відеоконтролю одержали могутній імпульс свого розвитку в зв'язку зі створенням мініатюрних відеокамер і відеомагнітофонів. Якщо історія застосування фотокамер у розвідці нараховує 90-100 років, то застосування відеотехніки стримувалося неприйнятними її габаритами та вагою. В даний час габарити відеокамер (без відеомагнітофонів) часто можуть бути менше самих мініатюрних фотокамер. Тим часом, застосування відеотехніки в комерційній розвідці часто дає переваги, недосяжні для фото і кінотехніки. Насамперед це те. що за допомогою відеотехніки легко здійснити запис, передачу на великі відстані й оперативний аналіз зорової і звукової інформації в реальному масштабі часу. У спрощеному вигляді система відеоспостереження складається з відеокамери. відеомагнітофона та (чи) передавача.
4.5.2. Мікровідеокамери
Відеокамери з прийнятними характеристиками, пропоновані до реалізації для цілей комерційної розвідки мають, в основному, імпортне походження. Вітчизняні камери за габаритними характеристиками придатні поки тільки для систем відеоконтролю (службові приміщення, видеодомофони, магазини і т. ін.).. Ці та їм подібні камери можуть монтуватися як разом з об'єктивом, так і з винесеним об'єктивом. Маскування може бути будь-яким: у розетках електроживлення, радіоприймачах, настінному і настільному годинник, одязі, окулярах, датчиках пожежної сигналізації, приладах освітлення і І. ін. Відеокамери можуть забезпечуватися різними змінними об'єктивами. Потрібно мати на увазі, що деякі матеріали, застосовувані для маскування об'єктів (типу "чорне скло"), пропускають тільки невелику частину спектра н можуть успішно працювати при сонячному освітленні, при освітленні ІЧ прожектором чи звичайними лампами накалювання. але їхнє застосування неможливе при освітленні об'єкта люмінесцентними чи галогенові лампами. Становить інтерес опис відеокамери з передавачем.
4.5.3. Пристрої дистанційного керування, відеодетектор руху
Пристрій керування служить для наведення камери на заданий об'єкт, вмикання-вимикання передавача, відеомагнітофона. інфрачервоного освітлювача. У найпростішому випадку цей пристрій задає швидкість і кут сканування.
4.5.4. Інфрачервоні освітлювачі
Застосування . інфрачервоних освітлювачів (ІЧ-освітлювачів) буває необхідно при роботі в умовах недостатньої видимості, а також у тому випадку, якщо для маскування об'єктива відеокамери застосовані непрозорі у видимому діапазоні матеріали. Інфрачервоні освітлювачі можуть випускатися або окремо, або сполученими з відеокамерами.
4.5.5. Мініатюрні відеомагнітофони
Найпоширенішим режимом відеоспостереження є режим з одночасним записом на відеомагнітофон. Найбільш широко для цих цілей застосовуються відеомагнігофони, розраховані на роботу з 8 мм відеокасетою. Відеомагнітофони мають, як правило, функцію дистанційного керування, звук записується в режимі стерео. Деякі моделі обладнані відеомонітором.
4.5.6. Безпроводні лінії передачі і прийому відеоінформації
Робоча частота комплекту WVL-9() складає від 904 до 928 МГц. Лінія здатна передавати кольорове чи чорно-біле зображення на відстань від 300 до 900 м, у залежності від типу використовуваної антени (вбудована плоска антена чи зовнішня антена високого посилення типу WVLA-902), відношення сигнал/шум не менше 45 дБ. - З0 Вт. габарити - 235x220x250 мм, вага - 6,2 кг.
4.6. Нелінійні радіолокатори
Однією з найбільш складних задач у галузі захисту інформації є пошук закладних пристроїв, які не використовують радіоканал для передавання інформації, а какож радіозакладок, що знаходяться у пасивному стані. Для таких пристроїв скануючі (панарамні) радіоприймачі, аналізатори спектру або детектори поля не є ефективними.
В зв’язку з цим, ця проблема й привела до появи зовсім нового виду пошукового приладу, який отримав назву нелінійного радіолокатора. своєю назвою він зобов’язаний фізичному принципу, який закладений в нього для виявлення підслуховуючих пристроїв.
Cправа в тому, що всі ці пристрої мають в своїй основі напівпровідникові елементи (діоди, транзистори, мікросхеми), для яких характериний нелінійний вид вольт-амперної характеристики. Наявність такого нелінійного зв’язку призводить до появи на виході напівпровідникового приладу великої кількості гармонік з частотами 
, де 
, а 
– частота зондуючого сигнала, який діє на вході напівпровідникового приладу.
Таким чином, нелінійний локатор – це пристрій, який реалізує такий принцип: випромінює електромагнітну хвилю з частотою , а приймає перевипромінені сигналина частотах 
. Якщо