 |
|
А) У районі, місті і на об'єктах промисловості.
Евакуаційні комісії (ЕЮ.які розробляють плани евакуації та розосередження, організують та керують проведенням їх. Збірні евакуаційні пункти (ЗЕІГКякі виконують збір, реєстрування, облік та відправку на приймальний пункт евакуації (ПЕП) евакуйованих. ЗЕП розгортається у громадських спорудах (школах, клубах, тощо) поблизу місць посадки на транспорт або пункту початкового маршруту пішого маршу.
Б) У заміській зоні (в місці розташування).
- Евакоприймальні комісії (ЕПК)- розробляють та своєчасно коректують розділи плана ЦО за прийняттям, обліком та розміщенням населення, забезпечують евакуйованих, подають донесення на вищестоящі приймальні органи, уточнюють у (ЕК) графік руху та чисельність евакуйованих тощо.
- Приймальні евакопункти ШЕШ- безпосередньо здійснюють прийняття, облік, розселення евакуйованих, ПЕП розгортається поблизу станцій, пунктів висадки та кінцевих пунктів пішого маршруту.
- Проміжний пункт евакуації (ПІШрозгортається на піших маршрутах, які перевищують протягом більш Добового переходи (40 - 50 км). Де тимчасово розміщують евакуйованих, годують, надають медичну допомогу та відправляють до кінцевих пунктів.
Забезпечення евакозаходів
Успішне проведення евакуації залежить від транспортного, медичного, матеріального та інших видів забезпечення, від організації протирадіаційного та протихімічного захисту.
Транспортне забезпеченняпотрібне для перевезення людей, матеріальних коштовностей, підвозу робочих змін на підприємство та .ін.
Матеріальне забезпеченняпередбачає забезпечення населення продуктами харчування та предметами першої необхідності (за нормами воєнного часу). Забезпечення протирадіаційного та протихімічного захисту включає: -організацію радіаційного та хімічного контролю;
-забезпечення засобами індивідуального захисту;
- підготовку засобів санітарної обробки (знезаражування).
Основні способи розосередження та евакуації
Населення
1. Вивіз населення всіма видами транспорту.
2. Вивід населення пішим порядком.
42
Поняття, мета, основні принципи, способи та заходи захисту населення в НС
Закон України „ Про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" від 8 червня2000р №1809-ПІ визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об'єктів виробничого та соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (єдина
Система захисту)
З 2003 року проводиться реформування ЦО України. Сутність цього реформування полягає в об'єднанні органів управління і сил Цивільної оборони, пожежної охорони, аварійно-рятувальних сил і матеріально-технічних ресурсів у єдиній державній системі цивільного захисту.
24 червня 2004 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про правові засади цивільного захисту".
Згідно із цим законом в Україні створюється Єдина державна система цивільного захисту населення і територій.
Єдина державна система цивільного захисту населення і територій(далі -єдина система захисту) - це сукупність органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які реалізують державну політику у сфері цивільного захисту.
Мета цивільного захисту:
- реалізація державної політики у сфері цивільного захисту;
- проведення заходів безпеку та захисту населення і територій, об'єктів національної економіки і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;
- участь у подоланні наслідків глобальних техногенних, геофізичних, екологічних катастроф на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.