 |
|
Продукт, призначений для продажу чи обміну на ринку, називають товаром.
Товаром може бути як речовий, так і неречовий продукт, або послуга; послуги матеріальні і нематеріальні також стали товарами. Товарами є й виробничі ресурси - праця (робоча сила), капітал (засоби праці), природні ресурси (земля, предмети праці, паливо і енергія), підприємницькі здібності (наприклад, праця менеджера) тощо. Нині найширшого розповсюдження набув такий специфічний товар, як інформація, яка є продуктом діяльності людей різного фаху, зокрема економістів усіх спеціальностей і напрямків.
За умов прискорення НТП особливого значення як товари набувають результати інтелектуальної праці - відкриття, винаходи, патенти, ліцензії, «ноу-хау», програмне забезпечення для комп'ютерів. З'явилися й такі незвичайні товари, як екологічно і кліматично привабливі зони відпочинку, туристичний сервіс, людські органи, спортивні видовища, освіта, новітні технології та багато іншого.
Товар є продуктом товарного виробництва. Товари як масове економічне явище з'явилися на історичній арені разом з появою простого товарного виробництва, небачено розширилися їх кількість та номенклатура за умов підприємницького товарного виробництва.
Принагідно варто зауважити, що як це не парадоксально, товари були і за традиційного натурального виробництва. Пригадаємо: натуральне, або самодостатнє, виробництво - це насамперед виробництво продукту для власного споживання. Однак надлишками продукту могли обмінюватись і за таких умов.
Коли обмінюються надлишки продукту, скажімо, двох сусідських общин, з'являються товари і навіть зародок ринку, хоча виробництво й залишалося натуральним. У цьому випадку, як і у багатьох інших подібних, товари були випадковістю, а не закономірністю.
Ситуація принципово змінилася з переходом до товарного виробництва. Як уже відомо, товарне виробництво - виробництво для задоволення потреб не виробника продукту, а інших осіб, які з'являються на ринку, щоб виміняти чи купити потрібні їм продукти.
За умов суспільного поділу праці окремі групи виробників спеціалізуютьсяна виробництві не всіх необхідних для споживання, а лише певних продуктів. Тепер, щоб задовольнити власні потреби, спеціалізовані виробники обмінюють продукт, який виробили самі, на необхідні їм продукти, які створюють інші спеціалізовані виробники. Але це може зробити тільки приватний власник засобів виробництва і виробленого продукту, який використовує їх на власний розсуд.
Суспільний поділ працізумовлюється дією закону економії робочогочасуі веде до підвищення продуктивної сили праці, капіталу, природних ресурсів, підприємницьких здібностей та значного зростання обсягу виробленого продукту. Саме ця обставина робить вигіднимобмін продуктами, тобто економія робочого часу виступає рушійною силою розвитку товарного виробництва. Суспільний поділ праці та обмін продуктами -два взаємопов'язаних і взаємозумовлених процеси.
Виникнення товарних відносин зумовлено соціально-економічною відособленістювиробників, яка виступає у формі приватної власностіна засоби виробництва. За умов суспільного поділу праці економічна відособленість надає обмінові нової характеристики - він починає здійснюватися на основі врахування затрат виробничих факторів, тобто праці, , і капіталу (засобів праці), природних ресурсів (предметів праці і землі), підприємницьких здібностей, на створення продукту. Виникає товарне j виробництво, з'являється товар як масове явище, між учасниками продуктового обміну встановлюються товарні відносини.
Будь-який товар має дві властивості:
- корисність;
- вартість, або цінність (виразом або формою якої є мінова вартість).
Корисність - здатність товару задовольняти певну людськупотребу або групу потреб.
Корисністьє властивістю і нетоварного продукту. Однак корисність товарумає певні особливості порівняно з корисністю продукту нетовару.
Корисність товару є суспільною корисністю, адже створюється для обміну на ринку, для задоволення суспільних потреб, на відміну від нетоварного продукту, виробленого для власного споживання. Товаром стає тільки така корисність, яка обмінюється на іншу корисність. Водночас, прирівняти різні корисності неможливо. Зокрема, не можна порівнювати корисність велосипеда з корисністю ковбаси чи корисності телевізора і пральної машини, адже ці товари втамовують неспівставимі між собою людські потреби.
Вартість, або цінність- здатність товару обмінюватися на іншітовари у певних кількісних пропорціях, завдяки спільній глибинній внутрішній суті всіх товарів, яка й називається вартістю.
Конкретною формою вартості є мінова вартість, яка як прояв (форма) вартості (цінності) «дрімає» у продукті, виробленому для власного споживання, не проявляється зовні, вона «пробуджується» лише тоді, коли продукт, потрапивши на ринок, стає товаром.
Вартість - особлива якість товару, її величина дає змогу порівнювати даний товар з іншими товарами через вимір їх вартості, що створює пропорції обміну, тобто мінову вартість.
Однак питання, що ж утворює вартість товару, його сутність, є складним і неоднозначним, адже вартість - явище глибинне, яке в обміні проявляється не безпосередньо, а через свою форму - мінову вартість (пропорції обміну).