Главная | Обратная связь

Управління та контроль у галузі охорони атмосферного повітря.

Охорона атмосферного повітря передбачає систему заходів, пов'язаних зі збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, а також запобіганням його забрудненню та впливу на нього хімічних сполук, фізичних чи біологічних чинників. Охорона атмосферного повітря здійснюється за допомогою правових, організаційних та інших заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу діяльності людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Основними принципами охорони атмосферного повітря є:

· комплексний підхід до охорони атмосферного повітря;

· пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів впливу господарської та іншої діяльності на стан атмосферного повітря;

· запобігання шкідливому впливу діяльності суб'єктів використання атмосферного повітря на його стан;

· науково обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на стан атмосферного повітря;

· невідворотність відповідальності за порушення норм охорони атмосферного повітря;

· поєднання національних і міжнародних завдань щодо охорони атмосферного повітря.

Суб'єктами, що здійснюють охорону атмосферного повітря, є держава, юридичні особи та фізичні особи.

Держава через свої органи здійснює передусім регулювання охорони та використання цього природного ресурсу, а також виконує контрольні функції. Державне управління в галузі охорони та використання атмосферного повітря покладено на Кабінет Міністрів України та на спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і з питань охорони здоров'я. На місцях цю функцію здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Найважливішими функціями управління в галузі охорони атмосферного повітря вважаються: стандартизація і нормування; здійснення державної екологічної та санітарно-гігієнічної експертизи; організація і здійснення державного контролю та моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря; прогнозування та інформування про стан атмосферного повітря; державний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря; здійснення заходів щодо забезпечення екологічної безпеки; регулювання використання атмосферного повітря як сировини виробничого призначення.

Юридичні особи, громадяни та інші суб'єкти, які є учасниками правовідносин у сфері охорони й використання атмосферного повітря, зобов'язані:

· здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

· вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;

· забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;

· здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;

· заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;

· забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;

· забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин;

· використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел;

· здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря;

· своєчасно і в повному обсязі сплачувати збори за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів відповідно до закону.

Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об'єктів.

Охорона атмосферного повітря передбачає здійснення заходів, спрямованих на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відтворення та поліпшення для підтримання екологічної безпеки, а також запобігання шкідливому впливу на його стан. Вона забезпечується шляхом надання відповідних дозволів, запобігання забрудненню атмосферного повітря, стимулювання його охорони та встановлення заборон на певні види діяльності у випадку невиконання приписів щодо охорони атмосферного повітря тощо. Важливе значення серед заходів охорони атмосферного повітря має контроль за дотриманням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, а також встановлення відповідальності за його порушення.

Дозволи для регулювання викидів в атмосферу шкідливих речовин надаються тільки стосовно стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря. Щодо пересувних технічних засобів видача дозволів законодавством не передбачена, і це можна вважати недоліком чинного законодавства. Зрештою, ст. 9 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачає можливість встановлення нормативів вмісту забруднюючих речовин для кожного типу пересувних джерел.

Підприємства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря стаціонарними джерелами, повинні отримати дозвіл, який видається безоплатно територіальним органом Мінприроди за погодженням з територіальною установою державної санітарно-епідеміологічної служби.

Дозволи на викиди забруднюючих речовин видаються суб'єктам господарювання за таких умов:

· якщо протягом дії попередньо виданих дозволів не перевищувалися нормативи екологічної безпеки, а також нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами;

· при дотриманні вимог технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

Суб'єкти господарювання, які отримали дозволи, підлягають обліку в порядку, встановленому Мінприроди.

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин або їх сумішей в межах відповідних нормативів граничнодопустимих викидів видається на термін не менше п'яти років.

Тривалість терміну переглядається територіальним органом Мінприроди у разі, якщо:

· ступінь забруднення атмосферного повітря зумовлює необхідність перегляду граничних значень викидів;

· використання істотних досягнень у сфері розроблення найдосконаліших доступних технологій дає змогу значно зменшити викиди без додаткових витрат;

· вимоги безпеки експлуатації під час виробничого процесу чи провадження діяльності зумовлюють необхідність застосування інших технологій;

· має місце зміна напряму виробничої діяльності, що може призвести до істотних негативних наслідків для здоров'я людей та стану довкілля.

Підставою для перегляду терміну дії дозволу є письмові звернення установ державної санітарно-епідеміологічної служби, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадськості.

Дозвіл анулюється територіальним органом Мінприроди у разі:

· подання суб'єктом господарювання заяви про анулювання дозволу;

· зміни власника стаціонарного джерела викидів;

· ухвалення в установленому порядку рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання.

Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємтсв, установ, організацій та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, затверджений Кабінетом Міністрів України¹.

Дозволи видаються на експлуатацію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря², а також на діяльність, що призводить до штучних змін стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях³, та в інших випадках.

Також до заходів запобігання забрудненню атмосферного повітря належать:

· заходи щодо відвернення і зменшення забруднення атмосферного повітря викидами транспортних та інших пересувних засобів і установок та впливу їх шкідливих факторів;

· заходи щодо охорони атмосферного повітря від забруднення його виробничими, побутовими та іншими відходами;

· заходи щодо відвернення, зниження і досягнення безпечних рівнів виробничих та інших шумів;

· проектування будівництва та реконструкції об'єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря;

· встановлення санітарно-захисних зон;

· проведення державної екологічної та санітарно-гігієнічної експертизи під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств та інших об'єктів;

· створення і здійснення єдиної системи державного обліку об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей та стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, а також видів і ступенів впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря;

· здійснення моніторингу з метою отримання, збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про викиди забруднюючих речовин та рівень забруднення атмосферного повітря, оцінки та прогнозування його змін і ступеня небезпечності та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі охорони атмосферного повітря.

Контроль за охороною атмосферного повітря є однією зі складових управлінської діяльності у цій галузі. Він здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог чинного законодавства місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Залежно від суб'єкта здійснення контрольної діяльності законодавство виділяє державний контроль, виробничий контроль і громадський контроль у сфері охорони атмосферного повітря.

Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюють центральні органи державної виконавчої влади та їхні територіальні органи, а також місцеві державні адміністрації. Центральним органом державної виконавчої влади, на який покладено обов'язок контролю за станом атмосферного повітря, є Мінприроди, а також його територіальні органи. В системі цього

Міністерства створена Державна екологічна інспекція (Держ- екоінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, на яку законодавством покладено обов'язок щодо контролю за дотриманням законодаства про охорону атмосферного повітря.

Відповідно до Закону України «Про гідрометеорологічну діяльність»¹ контроль за дотриманням законодавства про охорону атмосферного повітря також покладено на органи національної гідрометеорологічної служби.

Крім того, такий контроль здійснює МОЗ та його територіальні органи. Спеціалізованим органом, на який покладається обов'язок контролю за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у тому числі охорону атмосферного повітря, в системі МОЗ України є санітарно- епідеміологічна служба та її територіальні органи. Вони здійснюють спостереження за станом атмосферного повітря за хімічними, біологічними та фізичними показниками, збирають і опрацьовують інформацію про стан атмосферного повітря, прогнозують і виявляють тенденції зміни його стану.

Державний контроль в галузі охорони атмосферного повітря здійснює Державна автомобільна інспекція МВС України. Вона контролює виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря від шкідливого впливу автотранспорту. Ця функція здійснюється шляхом нагляду за технічним станом автотранспортних засобів, які перебувають в експлуатації.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни — суб'єкти господарської діяльності, які є джерелами забруднення атмосферного повітря, здійснюють виробничий контроль за охороною атмосферного повітря під час здійснення господарської діяльності.

Крім того, у здійсненні заходів щодо охорони атмосферного повітря активну роль відіграють добровільні громадські формування, а також громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища.