Главная | Обратная связь

Особливості управління в сфері використання та охорони атмосферного повітря?

По-перше, це особливості встановлення власності на атмосферне повітря. В літературі щодо цього питання є різні погляди, однак більшість погоджується з тим, що атмосферне повітря в силу своїх специфічних особливостей не може бути об'єктом права ні приватної, ні державної, ні іншої власності (щоправда, ст. 13 Конституції все ж таки відносить його до об'єктів права власності Українського народу). Однак чи можна встановлювати власність на атмосферне повітря, якщо його не можне виокремити, обмежити, виділити і тим самим реалізувати правомочності володіння і розпорядження. Ще римські юристи вказували на те, що є речі, які за своєю природою не можуть бути чиїмось. До таких речей вони відносили річки та повітря.

По-друге, на відміну від інших природних об'єктів, атмосферне повітря не підлягає обліку. Щодо атмосферного повітря ведеться облік тільки шкідливих впливів на нього згідно з Порядком ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р.¹. Він представляє собою облік об'єктів (підприємств, установ, організацій та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

По-третє, на відміну від інших природних об'єктів, в законодавчому регулюванні яких значну питому вагу займають норми, що регулюють порядок їх використання, стосовно атмосферного повітря законодавство практично не містить норм про йог

використання. Якщо редакція Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 р.¹ містила окремий розділ V «Регулювання відносин в галузі використання атмосферного повітря», який щоправда містив лише три статті, то в чинній редакції Закону такі норми відсутні взагалі. Останнім часом в літературі звертається увага на необхідність врегулювання по дібного роду відносин, тим більше, що реально вони існують, і в першу чергу — це загальне використання атмосферного повітря як природної умови життя².

По-четверте, законодавство щодо атмосферного повітря регулює, в основному, охоронні відносини, які спрямовані на попередження негативного впливу на атмосферне повітря, покращання якісного складу атмосферного повітря. При цьому охоронні вимоги спрямовані не до користувачів (як це традиційно для інших природних об'єктів), а до будь-яких господарюючих суб'єктів, діяльність яких безпосередньо не пов'язана з використанням атмосферного повітря, але спричиняє негативний вплив на нього.

По-п'яте, враховуючи специфіку атмосферного повітря як природного об'єкта, що перебуває в постійному русі і переноситься на різні відстані, не обмежуючись кордонами однієї держави, саме щодо нього, як щодо жодного іншого об'єкта, актуальним і ефективним є міжнародне співробітництво з питань його охорони. Зокрема, особливо важливе значення в цьому сенсі має Конвенція ООН 1979 р. про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та прийняті до неї ряд протоколів про зменшення викидів шкідливих речовин.