 |
|
Культура виборчих кампаній.
Виборча кампанія – це зусилля, які здійснюються протягом визначеного законом часу з метою мобілізації підтримки виборцями кандидата чи партії і спрямовані на успіх у день виборів. Головне завдання суб’єкта виборчого процесу – реально оцінити свої можливості (а не просто робити якісь піар-ходи) та ефективно використати свої ресурси, які є в розпорядженні. Українська політична культура характеризується слабким рівнем обізнаності про політичні процеси в країні, високою політичною апатією та недовірою до політичних інститутів. Електоральна («електор» - «виборець») поведінка виборців зумовлена неглибоким аналізом рекламно-передвиборних матеріалів, тому рішення про вибір того чи іншого приймається на суб’єктивній, емоційній основі, без політичного підтексту. Тобто культура виборчих кампаній зводиться до продуманих піар-ходів, на які «ведуться» громадяни і які після виборів аж ніяк не виконуються. Електоральна культура – досвід, знання, норми, навики людей, соціальних спільнот, політичних інститутів, пов’язані з участю у виборах органів влади. Електоральна культура (частина політичної) перебуває тривалий час у стані «спокою» і актуалізується в період виборчих кампаній.
Особливості формування партійної системи в Україні.
Партійна система України не стільки багатопартійна, скільки дрібнопартійна. Цьому сприяла й чинна раніше виборча система. Спочатку в незалежній Україні, як і в багатьох колишніх соціалістичних країнах та більшості республік колишнього СРСР, зберігалася традиційна мажоритарна виборча система. Вона не сприяла становленню впливових політичних партій, підвищенню їх ролі в суспільстві, політичній структурованості парламенту, у складі якого були представники десятків політичних партій. У них не було потреби об'єднуватися в парламентську більшість з метою формування уряду, оскільки останній утворювався на позапартійній і позапарламентській основі. За цих умов партійна система України була атомізованою. Гострою була проблема формування кількісного складу Верховної Ради України.
У 1997 році була введена змішана — мажоритарно-пропорційна виборча система.
Вибори змінили партійну систему України з атомізованої на систему поляризованого плюралізму. Цю систему складають лише ті політичні партії, котрі увійшли до Верховної Ради як такі, що справляють істотний вплив на здійснення державної влади. Решта політичних партій не відіграють більш-менш помітної ролі в українській політиці, хоча декотрі з них є досить активними, а швидше — галасливими.
Становленню багатопартійності в Україні, підвищенню ролі партій у політичній системі суспільства сприятиме Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 p., який конкретизує конституційне положення про право громадян України на свободу об'єднання у політичні партії.