 |
|
Політична символіка як елемент політичної культури.
Особливе значення символи набувають під час політичних акцій, передвиборних кампаній, референдумів. Вони виступають активним елементом політичної боротьби, засобом впливу і комунікації з виборцями.
Політичні символи стають у суспільному житті певними образами найважливіших політичних ідеалів, важливими засобами їх пропаганди й реалізації, свідчать про ставлення до певної політичної позиції.
У суспільному житті символи виконують об'єднуючу й мобілізуючу роль, є засобами агітації та визначення політичної позиції.
Політичний символізм - невід'ємна частина ідеології, політики, культури. Під політичною символікою здебільшого розуміються символи, які існують і використовуються в політиці.
Сутність символічної політики розкривається через визначення основних функцій символу, які розкривають інструментальну роль символу в політиці. На основі аналізу функцій символу, що проявляються в політиці – ідентифікаційної, впорядковуючої, презентативної, дискурсивної, естетичної, робиться висновок про те, що інтегруючою всі специфічні властивості символу як культурно-політичного феномену, основною функцією символу в політиці є його легітимізуюча функція. В перехідні періоди розвитку політичної системи символічна політика відіграє функції інтеграції, диференціації соціально-політичних суб’єктів у відповідності до політичних цілей, мобілізації задля її досягнення. Водночас символічна політика виконує стабілізаційні функції в політичній системі, інтегруючи та відтворюючи політичні відносини в площині символічної поведінки та символічного вираження ідеології та змісту політичних відносин.
Політичні символи – умовні образи політичних ідеалів, важливий засіб їх пропаганди і утвердження, а також вираз прихильності їх носіїв до певної політичної позиції.
Політична символіка – сукупність засобів, які надають політичному життю, політичній дії, різним формам матеріалізації політики підкреслено очевидний або прихований зміст, значення.
Основні різновиди політичної символіки:
1. Мовна символіка.
2. Національно-державна символіка:
- державні символи (герб, прапор, гімн);
- грошові знаки ( національна валюта );
- Знаки розрізнення (регалії вищих осіб держави, форма одягу,
державні нагороди);
3. Образотворчо-мистецька політична символіка:
- предметно-об’єктна політична символіка;
- Політико-музична символіка;
-Скульптурно-архітектурна політична символіка;
4. Політична емблематика:
- умовно-графічна символіка;
- наочно-агітаційна символіка;
5. Політичні ритуали.
6. Політичні символи зовнішнього вигляду, місця та часу дії:
- політична мода та стиль;
- політична топоніміка (географічні назви);
- символи місця дії;
- символи часу дії (символічні назви історичних епох)
7. Неполітичні символи, що набувають політичного змісту.
8. Люди, як політичні символи.
Політичні символи мають певну ієрархію і логіку, що здатна відносити ідею, дію до системи політико-культурних цінностей в контексті процесу політичної комунікації в умовах певної політичної культури. Ієрархія символів має інструментальне значення з точки зору закріплення певного політичного порядку, вираженого формулюваннями політичних цінностей.
Символ є ідейною або ідейно-образною структурою. У широкому розумінні символ — це образ, у структурі якого предметний образ і зміст постають як нерозривні частини одного цілого.
Різноманітні символи мають велике значення в житті людей. З допомогою символів вони взаємодіють одне з одним, і в цьому плані символи є певними засобами регулювання соціальної поведінки. Це визначається насамперед тим, що будь-яка інформація, що сприймається суб'єктом, є певною сукупністю візуальних і звукових символів. І кожен суб'єкт розшифровує її зміст у формулах, що мають для нього певний сенс. Кожен народ опановує власні національно-державні символи, які створюються упродовж тривалого часу та базуються на давніх традиціях. Частина їх формується спонтанно, частина — запроваджується політичною елітою. Невід'ємною складовою формування, фіксації та самовідтворення ідентичності будь-якої нації та держави як соціокультурної й політичної спільноти є національно-державні символи та ідеали.
Центральне місце в системі політичної символіки посідають прапори, конституції, гімни, свята, грошові знаки, політичні ритуали (наприклад, процес інавгурації новообраного президента в Україні) тощо. Виразником національного духу, чинником, що сприяє формуванню національної самосвідомості, та водночас символом країни можуть бути міста. Скажімо, Київ для більшості українців — це насамперед Президент, Верховна Рада, уряд, Києво-Печерська лавра та Софійський собор.
Символічним є також вибір назви національної грошової одиниці України — гривні. Введення назви української грошової одиниці, тотожної назві грошової одиниці Київської Русі, є глибоко символічним актом. Він немовби перекидає місток психологічного зв'язку громадян українського суспільства з пращурами, чия держава була однією з наймогутніших у тодішній Європі.
Виходячи з того, що роль політичної символіки у політичному процесі зростає, виділимо її найголовніші функції: комунікативна; інтегративна; регулятивна; пізнавальна; експресивна; легітимаційна.
Аналіз сутності політичної символіки та її ролі у політичному процесі дозволяє зробити такі висновки:
· політична символіка є поліфункціональним утворенням і в процесі розвитку вона набуває різноманітних форм та різновидів;
· поглиблення глобалізації світу веде до зростання ролі політичної символіки у політичному житті.