 |
|
СТРУКТУРА КУРСОВИХ І ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ (РОБІТ)
Курсовий, дипломний проект (роботу) умовно поділяють на:
- вступну частину;
- основну частину;
- додатки.
Побудова курсового і дипломного проекту (роботи) має бути максимально наближеною до класичної структури наукової роботи і передбачає наявність певних структурних елементів.
1.1 Вступна частина містить такі структурні елементи:
1. Титульна сторінка — це перша сторінка, яка містить дані про характер, назву, місце і час виконання проекту (роботи), її автора і наукового керівника. На титульній сторінці проставляють візи завідувач кафедри та науковий керівник, які засвідчують допуск до захисту. Ця сторінка входить до загальної нумерації роботи, але номер 1 на ній не ставиться.
Заява.
Завдання на дипломний проект (роботу).
Відгук на дипломний проект(роботу).
Рецензія.
УВАГА! Зразки бланків титульної сторінки, заяви, завдання, відгуку, рецензії студент має отримати на кафедрі.
6. Реферат—необхідний для ознайомлення з роботою в цілому. Він має бути стислим, інформаційним і містити відомості, які дозволяють прийняти рішення про доцільність читання всієї роботи. Шаблон реферату (додаток А).
Реферат вкладають в конверт разом з рецензією та відгуком на дипломний проект (роботу).
Реферат має містити:
- відомості про обсяг дипломного проекту (роботи): кількість аркушів
креслення, сторінок пояснювальної записки, розділів, ілюстрацій, таблиць, додатків;
- текст реферату;
- перелік ключових слів.
Текст реферату відображає подану в проекті (роботі) інформацію у такій послідовності:
- тема, характер та мета роботи;
- використані методи;
- основні конструктивні, технологічні й техніко-експлуатаційні характе-
ристики та показники;
- результати роботи, їх новизна та економічна ефективність;
- рекомендації щодо використання результатів проекту.
Інформація про дипломний проект (роботу) у рефераті подається стисло і чітко. У тексті реферату доцільно використовувати стандартизовану термінологію та вирази, які застосовують у наукових і технічних документах; слід уникати незвичайних термінів і символів.
Реферат дипломного проекту (роботи) виконується на одній сторінці формату А4.
Ключові слова, що є визначальними для розкриття суті дипломного проекту (роботи), вміщують після тексту реферату.
7. Зміст—перелік заголовків (рубрик) усіх частин роботи із зазначенням номерів їхніх перших сторінок, який іде безпосередньо за титульною сторінкою.
7.
7.
Таблиця 1.1.1 Приклад оформлення змісту
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………. 2
РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ІСНУЮЧИХ РІШЕНЬ…………………………………… 6
РОЗДІЛ 2 РОЗРОБКА ПРИСТРОЮ УПРАВЛІННЯ КЛАВІАТУРОЮ…… 16
(продовження таблиці 1.1.1)
РОЗДІЛ 3 РОЗРОБКА АПАРАТНИХ ЗАСОБІВ…………………………… 22
3.1 Інтерфейс підключення до глобальної шини…………………… 22
3.2 Локальна пам'ять ………………………………………………… 24
3.2.1 Глобальна пам'ять ………………………………………….. 26
3.2.2 Зовнішні пристрої…………………………………………... 30
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………... 63
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….. 66
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….. 68
Щоб правильно і швидше оформити зміст можна скористатися порадами наведеними в додатку А.
УВАГА!
Усі приклади у методичних вказівках наведені в рамках, які не потрібно креслити в проекті (роботі).
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 21.10.2010 р. (№969/922/216) У ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТАХ (РОБОТАХ) перед «ВИСНОВКАМИ» обов’язковим є РОЗДІЛ для молодших спеціалістів і бакалаврів «ОХОРОНА ПРАЦІ», для спеціалістів і магістрів «ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ».
Підпункти та пункти в змісті пишуться в разі необхідності, можуть вказуватися лише тільки розділи.
8. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (при необхідності) — усі використані малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни пояснюють у переліку, який розташовують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки.
8.
Незалежно від цього за першої появи цих елементів у тексті наводять їх розшифрування (у дужках).
Перелік друкують двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа — їх детальне розшифрування.
Якщо в роботі такі спеціальні терміни, скорочення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.
При скороченні слів необхідно користуватися стандартом: «Інформація та документація скорочення слів в українській мові у біографічному описі. Загальні вимоги та правила ДСТУ 3532-97». Київ. Державний стандарт України 1998.
У перерахованому вище порядку не підшиваються тільки відгук, рецензія, реферат — вони вкладаються окремо в пояснювальну записку перед титульним аркушем у наклеєний білий конверт А5 формату:
Рисунок 1.1.1 Приклад розташування конверту в дипломному проекті
Основна частина
Основна частина містить такі структурні елементи:
– вступ;
– кілька розділів (підрозділів), що розкривають теорію питання та досвід практичної роботи;
– висновки;
– список використаних джерел;
– додатки.
1.2.1 Вступ — коротка частина роботи, в якій коротко подана загальна характеристика роботи. Вступ до курсової роботи, дипломної роботи спеціаліста або магістра відрізняється як за обсягом, так і за якісними параметрами(додаток В).
Його доцільно писати після того, як написана основна частина курсового чи дипломного проекту (роботи). У вступі треба чітко визначити та обґрунтувати свій вибір теми дослідження. Повідомивши, на якому рівні перебуває розробка даної проблеми, дослідник робить висновки про актуальність свого дослідження.
Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з уже існуючими підходами до розв’язання проблеми чітко, аргументовано обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва.
Обов’язковою частиною вступу є огляд літератури з теми дослідження, у який включають найбільш цінні, актуальні роботи. Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг та вад розглядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми; теоретичні проблеми, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково. В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізується, достатньо назвати автора й назву, а поруч у дужках [ ] поставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку джерел. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітлення в опублікованих роботах з проблематики основних аспектів теми.
На наступному етапі роботи студент повинен виділити об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження.
Об’єкт дослідженняце процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.
Визначаючи об'єкт, треба знайти відповідь на запитання: що розглядається?
Предмет дослідження— це тільки ті суттєві зв'язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі.
Визначаючи предмет дослідження треба знайти відповідь на запитання: як розглядається об’єкт, які нові відношення, властивості, аспекти, функції розкриває дане дослідження?
Іншими словами, об'єктом виступає те, що досліджується. А предметом — те, що в цьому об'єкті має наукове пояснення.
Мета і завдання дослідження. Визначаючи мету, треба знайти відповідь на запитання - який результат дослідник намагається отримати, яким він його бачить.
Не слід починати формулювання мети зі слів «Дослідження…», «Вивчення…», оскільки вони вказують на засіб досягнення мети, а не на неї саму. Мета роботи зазвичай тісно узгоджується з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме прагне вирішити автор.
Завдання конкретизують шлях досягнення поставленої мети і визначають, що має вирішити дослідник на цьому шляху. Зазвичай, завдання формулюються у вигляді конкретних тез:
– дослідити…;
– описати…;
– довести….;
– розробити …;
– визначити…., тощо.
У проектах (роботах) спеціалістів та магістрів також вказують:
Апробація результатів дипломного проекту (роботи). Зазначається, на яких наукових конференціях чи в інших формах висвітлено результати досліджень, включених до дипломного проекту (роботи).
Методи дослідження. Наводять перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Вказані методи повинні мати тісний зв’язок зі змістом роботи, тобто слід коротко, але по суті, визначити, які саме проблеми досліджувались за допомогою того чи іншого методу.
Матеріал дослідження і його обсяг, використаний для досягнення поставленої в дипломній роботі мети;
Наукова новизна отриманих результатів. Коротко викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані автором особисто. Необхідно показати, у чому полягає відмінність отриманих результатів від уже відомих, охарактеризувати ступінь новизни («вперше отримано», «удосконалено», «дістало подальший розвиток» тощо).
Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без надмірної деталізації, що може затінити його сутність, а то й спотворити її). У жодному разі не можна робити виклад наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено те й те, а сутність і новизна фактично залишаються незрозумілими. Це одна з найбільш поширених помилок авторів при викладенні загальної характеристики роботи і її слід уникати.
Усі наукові положення з урахуванням рівня їх новизни є теоретичною основою (фундаментом) розв’язання в роботі наукових завдань і проблем.
Обґрунтованість і достовірність положень, висновків і рекомендацій.
Тут необхідно конкретно довести, що положення, висновки і рекомендації, наведені в роботі, є обґрунтованими і достовірними, тобто реально (об'єктивно) існуючими в теоретичній і (або) практичній галузях. Тільки вагомі докази дають підставу довіряти дослідженням автора, можуть підтвердити правильність сформульованих ним висновків.
Достовірність, тобто доведена правильність, — це доказ того, що якийсь результат (закон, закономірність, сукупність фактів, можливість тощо) досягається завжди для названого класу об'єктів за певних умов. Достовірність підтверджується верифікацією (від лат. verus — істинний, facio — роблю), тобто повторюваністю результату при тих самих умовах під час багатьох перевірок на різних об'єктах.
Методи доведення достовірності можна об'єднати у три групи:
– аналітичні;
– експериментальні;
– підтвердження практикою.
Аналітичні методи є найбільш результативними. Їх сутність — доведення результату (теореми, формули, закону) через математичні перетворення. Ці методи використовуються тоді, коли автору вдалося побудувати математичну модель досліджуваного явища, наприклад, описати плин рідини, нагрів тіла, зміну міцності, ринковий механізм, соціальний конфлікт і т. ін.
Сутність експериментальних методів перевірки достовірності полягає у відтворенні на фізичній, цифровій або аналоговій моделі досліджуваного явища і порівнянні теоретичних та експериментальних результатів.
При підтвердженні наукового результату практикою необхідно, щоб виведені теоретичні положення збігалися з явищами, що спостерігаються у практичних ситуаціях.
Наукове значення роботи. У цьому пункті загальної характеристики роботи автори здебільшого роблять одну й ту саму помилку: вдаються до простого перераховування отриманих ними наукових положень. Насправді ж, якщо в курсовому або дипломному проекті (роботі) дійсно отримано нові наукові результати, підтверджено їх обґрунтованість і достовірність, то автору слід великим планом показати й оцінити те значення, яке ці наукові положення мають з точки зору розвитку (доповнення) наукових знань, для вирішення того чи іншого наукового завдання або проблеми.
Практичне значення отриманих результатів. У курсовому проекті (роботі), котра має теоретичний характер, подають відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в дипломному проекті (роботі) з прикладним значенням - висвітлюють результати практичного застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання.
Необхідно коротко повідомити про впровадження результатів досліджень, назвавши структури, де здійснена їх реалізація, та її форми, реквізити документів, у яких це підтверджується. Зазвичай впровадження оформлюється актом, підписаним керівником чи іншою відповідальною особою установи, де таке впровадження здійснено.