Посилання та цитування
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Загальні вимоги до цитування такі: 1) текст цитати починається і закінчується лапками й наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі із збереженням особливостей авторського написання; 2) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень при цитуванні допускається без перекручень авторського тексту і позначається трьома крапками; 3) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело. Коли використовують відомості з джерел, які мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, таблиць, формул тощо. Посилання в тексті на джерела зазначаються порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками. Наприклад: [2, с. 36]…; [3, с. 7 - 9]…; [1-3]...;». Допускається наводити посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному описові за переліком посилань із зазначенням номера. При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. Якщо в тексті наведено посилання, варто писати: «¼ у розділі 4 ¼», «¼ див. 2.1 ¼», «¼ за 3.3.4 ¼», «¼ відповідно до 2.3.4.1 ¼», «¼ на рис. 1.3 ¼», або «¼ на рисунку 1.3 ¼», «¼ у таблиці 3.2 ¼», «¼ (див. 3.2) ¼», «¼ за формулою (3.1) ¼», «¼ у рівняннях (1.23) – (1.25) ¼», «¼ у додатку Б ¼». Приклади бібліографічного опису у бібліографічних посиланнях: У тексті: С. М. Троїцькому належать також численні статті, нариси та публікації джерел про дворянство і його ідеологію в феодальному землеволодінні і ренті2 У посіланні: 1 Про творчість і життєвий шлях М. Троїцького см.: Преображенський А. А. Сергій Мартинович Троїцький / Преображенський А. А. // Нова і новітня історія. — 2006. — № 6. — С. 235-236. ; Юхт А. П. Про наукову спадщину С. М.Троїцького// Іст. зах. — 1997. — Т. 198. — С. 341-360. Числівники Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць вимірювання, пишуться словами, наприклад, на трьох зразках (не: 3 зразках). Складні кількісні числівники пишуться цифрами (за винятком тих, якими починається абзац). Числа із скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами, наприклад: 7 л, 24 кг. Після скорочених слів «л», «кг» і т. ін. крапка не ставиться. При перерахуванні однорідних чисел скорочена назва одиниці вимірювання ставиться після останньої цифри, наприклад: 3, 14 та 25 кг. Кількісні числівники узгоджуються з іменниками в усіх відмінкових формах, крім називного та знахідного відмінків. Наприклад: від п'ятдесяти гривень (род. відм.), шістдесяти бібліотекам (дав. відм.) та ін. У формах називного та знахідного відмінків числівники керують іменниками. Наприклад: є п'ятдесят (наз. відм.) публікацій (род. відм.), одержати п'ятдесят (знах. відм.) публікацій (род. відм.). Кількісні числівники при запису їх арабськими цифрами не мають на письмі відмінкових закінчень, якщо вони супроводжуються іменниками, наприклад: на 20 сторінках (не: на 20-ти сторінках). Прості та складні порядкові числівники пишуться словами, наприклад: третій, двадцять п’ятий. Винятком є випадки, коли написання порядкового номера обумовлено традицією, наприклад: 4-й Український фронт. Числівники, що входять до складних слів, пишуться цифрами. Наприклад, 16-тонний кран, 40-відсотковий розчин. 15-томне видання, 30-відсотковий обсяг. Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають відмінкові закінчення. При запису після риски пишуть: а) одну останню літеру, якщо вони закінчуються на голосний (крім «о» та «у») або на приголосний звук, наприклад: третя декада — 3-я декада (не: 3-тя), тридцятих років — 30-х років (не: 30-их); б) дві останні літери, якщо закінчуються на «о» чи «у», наприклад: десятого класу — 10-го класу (не: 10-о або 10-ого). третя декада — 3-я декада (не: 3-тя), п'ятнадцятий день — 15-й день (не: 15-ий), тридцятих років — 30-х років (не: 30-их), десятого класу — 10-го класу (не: 10-о або 10-ого), у сьомому рядку — у 7-му рядку (не: 7-у або 7-ому). При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставлять тільки один раз. Наприклад, товари 1 та 2-го ґатунку.
Скорочення При скороченому записі слів і словосполучень слід користуватися трьома основними способами: 1) залишати тільки першу (початкову) літеру слова (рік — р.); 2) залишати частину слова, відкидаючи закінчення та суфікс (рисунки — рис.); 3) пропускати кілька літер у середині слова, замість яких ставити дефіс (університет — ун-т). Досить часто зустрічаються у текстах умовні графічні скорочення за частинами і початковими літерами слів. Вони поділяються на: - загальноприйняті умовні скорочення; - умовні скорочення, прийняті у спеціальній літературі, зокрема у бібліографії. До загальноприйнятих умовних скорочень належать такі, що використовуються: а) після перерахування (і т. ін. — і таке інше, і т. д. — і так далі, і т. п. — і тому подібне); б) при посиланнях (див. — дивися, пор. — порівняй); в) при позначенні цифрами століть і років (ст. — століття, ст.ст. — століття, р. — рік, рр. — роки). Існують також загальноприйняті скорочення: т. — том, н. ст. — новий стиль, ст. ст. — старий стиль, н.е. — наша ера, м. — місто, обл. — область, гр. — громадянин, с. — сторінка. Слова «та інші», «і таке інше» в середині речення не скорочують. Не допускається скорочення слів «так званий» (т. з.), «наприклад» (напр.), «формула» (ф-ла), «рівняння» (р-ня).
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|