 |
|
Лексикологія як наука про слово, його значення і словниковому складі мови
Лексика - це сукупність слів мови, її словниковий (лексичний) склад. Іноді цей термін використовується у більш вузькому значенні - по відношенню до окремих пластів словникового складу (застаріла лексика, суспільно-політична лексика, лексика Пушкіна і т. д.). Основна одиниця лексики - слово.
Лексика безпосередньо звернена до дійсності, тому вона дуже рухлива, сильно змінює свій склад під впливом зовнішніх факторів. Виникнення нових реалій (предметів і явищ), зникнення старих веде до появи або догляду відповідних слів, зміни їх значень. Лексичні одиниці не зникають раптово. Вони можуть довго зберігатися у мові як застарілі або застарілі слова (історизм, архаїзми). Нові слова (неологізми), ставши загальновживаними, закріпившись у мові, втрачають властивість новизни. Лексика національної мови завжди взаємодіє з лексикою інших мов - так з'являються запозичення. Зміни в лексичному складі відбуваються постійно, так що точна кількість всіх слів мови принципово неможливо підрахувати.
У лексиці знаходять відображення соціальні, професійні, вікові відмінності всередині мовного колективу.Відповідно до цього виділяються різні пласти слів. Різні соціальні та професійні об'єднання людей поряд із загальновживаною використовують у спілкуванні лексику обмеженого вживання. Наприклад, у мові студентів часто можна почути слова, пов'язані з студентському жаргону, люди однієї професії вживають специфічну для цієї професії спеціальну лексику - терміни і професіоналізми. У промові людини, що володіє літературною мовою, можуть проявлятися риси одного з російських діалектів (самі діалекти, або говірки, вивчає наука діалектологія). Такі вкраплення кваліфікуються як діалектизми. У кожній мові виділяються групи слів з різними стилістичними характеристиками. Стилістично нейтральні слова можуть вживатися в будь-якому стилі мови і складають основу словника. На їхньому тлі виділяються стилістично забарвлені слова - вони можуть належати «високого» або «низького» стилю, можуть бути обмежені певними типами мовлення, умовами мовного спілкування (наукова, офіційно-ділова, книжкова лексика і т. д.).
Предметом нашого вивчення є лексика сучасної російської літературної мови. Як зазначалося у «Передмові», хронологічні межі поняття «сучасний» визначаються неоднозначно. У широкому сенсі сучасним вважається мову від Пушкіна до наших днів, у вузькому - його нижня межа відсунута до середини XX століття.
Роз'яснення вимагає також визначення «літературний». Літературна мова не можна плутати з мовою літератури. Поняття «російська літературна мова» протиставлене поняття «національний (загальнонародний) російська мова». У національну (загальнонародну) лексику включаються всі перераховані вищесловникові пласти (у тому числі говірки, просторіччя, жаргон). Основу літературної мови становить літературна лексика і фразеологія, за його рамками залишаються просторіччя, жаргони, діалектні слова. Літературна мова відрізняється нормированность та кодування, тобто письмовій узаконеної цієї норми, яка зафіксована в нормативних словниках і довідниках. Особливість літературної мови взагалі і його лексики зокрема полягає в тому, що він не закріплений за будь-якої обмеженої (територіально, соціально, професійно) групою людей або ситуацією спілкування. Тому літературна мова є не просто однією зі складових частин національної мови, а вищою формою його існування.
У словнику носіїв мови розрізняють активний і пасивний словниковий запас. До активної словникового запасу відносяться слова, які ми знаємо і вживаємо. До пасивного - слова, які ми знаємо, але не вживаємо в своїй промові.
При всій різноманітності та численності складу, проникності, рухливості, внутрішньої неоднорідності лексичного рівня мови він являє собою добре організовану систему. У поняття «системність лексики» включаються два взаємопов'язаних аспекти. По-перше, лексика входить у загальну систему мови, співвідноситься з фонетикою, морфеміка, словотвором, морфологією, синтаксисом. По-друге, системність властива лексиці і з точки зору її внутрішньої організації. Слова об'єднуються в різні групи в залежності від свого значення. Так, можуть бути виділені об'єднання слів, засновані на смислових подібності і розходження - антонімічні пари, синонімічні ряди. Складну мікросистему представляє собою багатозначне слово. На підставі загального смислового компонента слова об'єднуються в групи: наприклад, слова озеро, річка, струмок, канал, ставок тощо утворюють групу слів із загальним значенням 'водоймище'.
Таким чином, значення слів утворюють систему в межах одного слова (багатозначність), в межах словникового складу в цілому (синонімія, антонімія), в межах всієї системи мови (зв'язку лексики з іншими рівнями мови). Специфікою ж лексичного рівня мови є спрямованість лексики до дійсності (соціальність), проникність утвореною словами системи, її рухливість, пов'язана з цим неможливість точного обчислення лексичних одиниць
Слово – це одна з основних мовних одиниць. Воно слугує для називання усіх предметів, почуттів, явищ і так далі. За допомогою слів ми мислимо і виражаємо свої думки.
Серед ознак слова як мовної одиниці виділяють наступні:
1. Слово – це певний порядок звуків.
2. Слово має наголошений і може мати і ненаголошені склади.
3. Слово називає явища, предмети і т.д., тобто має значення.
4. Слово складається з морфем, менших мовних одиниць, таких як основа, корінь, закінчення, суфікс, префікс.
5. Слово пов’язане за змістом і граматично з іншими словами.
6. Слово може мати різні граматичні форми.
7. Слово виконує синтаксичні функції.
Вся лексика поділяється на дві групи:
1. Самостійні слова мають і лексичне, і граматичне значення. До самостійних належать більшість частин мови: іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово, прислівник.
2. Службові ж слова мають лише граматичне значення. Службовими частинами мови є прийменники, сполучники і частки.
| Лексичне значення слова |
| Розділ: Мова - Жанр: Лексикологія. Фразеологія |
| Лексичне значення слова – це те поняття, той зміст, який вклали в слово люди. Слова можуть позначати предмети, осіб, явища, процеси, ознаки, взагалі всю повноту наших думок і мислення. Фактично, без слів ми не змогли б виражати свої почуття, своє бачення світу, не могли б спілкуватися одне з одним. Мова – це сукупність певних поєднань звуків, букв, яким конкретною людською спільнотою (найчастіше – етносом, народом) присвоєно певне значення. Окрім лексичного значення, слова мають і граматичне значення, яке показує, що слово належить до певної частини мови та має граматичні ознаки. Наприклад, лексичне значення слова "млин" - споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та інших видів енергії. Це значення ми знайдемо в будь-якому тлумачному словнику української мови. Граматичне значення слова "млин" - іменник, чоловічого роду, вжитий в називному відмінку однини, належить до другої відміни. Однак слід пам’ятати, що лише самостійні частини мови мають лексичне значення, а службові - лише граматичне. Варто зауважити, що лексичне значення слова відбиває лише узагальнене поняття про предмет, явище, ознаку. Дуже часто одне й те ж слово може викликати дуже різні асоціації у людей. Наприклад, коли ми чуємо чи бачимо слово «собака», то один може уявити пуделя, інший вівчарку, хтось цуценя, для когось «собака» – лайливе слово, для когось – асоціація з вірним другом. Але всі погодяться, що «собака» це чотиринога свійська тварина, що першою була приручена людиною. Тобто кожне слово несе в собі узагальнене, не спеціалізоване, об’єктивне значення, яке є для слова основним. А у сприйнятті цього слова кожним формується суб’єктивне значення, або емоційне його сприйняття. |
| Багатозначні й однозначні слова |
| Розділ: Мова - Жанр: Лексикологія. Фразеологія |
| Кожне слово зобов’язане своєю появою потребі назвати, позначити якийсь предмет, явище, особу, ознаку. Первинно, слова відповідали за значенням чомусь одному, тобто були однозначними, або моносемічними. Однак з плином часу виникали нові явища, предмети, ознаки, і люди помічали певну подібність між уже існуючими і щойно виниклими. Тому, замість того, щоб застосовувати нове слово, починали використовувати старе на позначення обох явищ, предметів, ознак, дій. Такі слова, що мають кілька значень науковці називають багатозначними, або полісемічними. Наприклад, порівняймо: Натоптати – 1. Наслідити, забруднити підлогу, ходячи; 2. Скласти щось дуже щільно. Варто зауважити, що багато слів у мові мають не одне значення. Багатозначність слів лежить в основі творення тропів, тобто художніх засобів літератури, таких як метафора, синекдоха, метонімія. Значення багатозначних слів часто залежить від контексту. Як правило, основне, перше значення, в словниках подається першим. Однак в тій чи іншій мовленнєвій ситуації основним може стати і будь-яке значення багатозначного слова. Наприклад: 1. Не натоптуй мені, щойно замела, витри краще ноги. 2. Якщо постаратися, у цю валізу ще купу речей можна натоптати. До однозначних слів належать переважно терміни. |
| Пряме та переносне значення слова |
| Розділ: Мова - Жанр: Лексикологія. Фразеологія |
| Увага! Тренувальні тести за темою Кожне слово під час свого створення позначало якийсь один предмет, явище, особу, ознаку чи дію. Це первинне значення слова є йогопрямим значенням. Найчастіше воно фіксується в тлумачних словниках першим. Однак з плином часу і розвитком мислення, мовлення, образності люди помітили подібність між різними предметами, ознаками, явищами. Відбулося перенесення значення. Так, відносний прикметник «золотий», що позначав вироби зроблені із золота, став також позначати колір, наприклад, ми не замислюючись говоримо «золота осінь». Однак на цьому перенесення не закінчилося. Якщо у наведеному прикладі перенесення відбулося по зовнішній ознаці – подібності кольорів, то у словосполученні «золота людина» прикметник означає – хороша, добра. Переносне значення слова – це вторинне значення, що виникло внаслідок подібності предметів, явищ і ознак. Це явище лежить в основі таких тропів як метафора, метонімія та синекдоха. Детальніше про тропи читайте в розділі «Література. Теорія» Вміння красиво говорити, образно висловлювати свої думки пов'язані із розумінням і правильним використанням тропів. |
| Омоніми |
| Розділ: Мова - Жанр: Лексикологія. Фразеологія |
| Омоніми – слова, що пишуться і звучать однаково, однак мають абсолютно різне значення. Найпоширеніший приклад омоніма – слово «коса». Воно має кілька не споріднених значень. 1. Коса – заплетене волосся. 2. Коса – інструмент для косовиці, заготівлі сіна. 3. Коса – морська чи річкова мілина. Таких слів є достатньо багато. Щоб відрізнити омонім від багатозначного слова, слід добрати до нього подібні слова (синоніми). Якщо значення синонімів буде близьким, то слово – багатозначне, якщо ж ні – то це омонім. Найпростіше перевірити значення слова за тлумачним словником, або словником синонімів. Існують такі явища як міжмовна омонімія, омонімія архаїзмів. Якщо остання цікава більше для мовознавців, бо для її виявлення слід знати давні значення слів. Наприклад, гостинець – нинішнє подарунок – раніше означало шлях. Міжмовна омонімія явище важливе для усіх, адже в повсякденні багато хто з нас користується і російською, і українською. Отож, слід пам'ятати, що «луна» українською – це «эхо» російською, а російське «луна» - це українською «місяць». |
| Види омонімів |
| Розділ: Мова - Жанр: Лексикологія. Фразеологія |
| Вчені виділяють кілька видів омонімів: 1. Прості (лексичні) омоніми – слова, що повністю збігаються у початковій формі. Наприклад, пара - двоє і пара - газ, лавка - для сидіння і лавка - крамничка. 2. Омоформи (морфологічні омоніми) – слова, які пишуться і звучать однаково в певних граматичних формах. Як правило, до омоформів належать різні частини мови. Наприклад, «три» (числівник і дієслово наказового способу), вози (іменник у множині називний відмінок від слова «віз») (дієслово у наказовому способі). 3. Омографи (омограми) – слова, що пишуться однаково, але звучать по-різному через наголос. Наприклад, зáмок (споруда) і замóк (пристрій для замикання дверей), мýка (страждання) і мукá (борошно), óбід (зовнішня частина колеса) і обíд (споживання їжі). 4. Омофони – слова, що звучать однаково, але пишуться по-різному. Увага:На омофонах подується завдання типу: Виділене слово слід писати окремо в реченні. Подивитись зразок: завдання №15 у тесті 2007 року. Наприклад, роман (жанр) і Роман (ім'я); щоб (сполучник) і що б (сполучне слово і частка). |
| Синоніми |
| Розділ: Мова - Жанр: Лексикологія. Фразеологія |
| Синоніми – це слова, близькі за значенням і різні за звучанням. Зазвичай наявність синонімів свідчить про багатство мови, адже вони відрізняються відтінками значення і сферами вживання. Наприклад, синонімами до слова «ходити» є слова: дибати, простувати, дріботіти, шкандибати, дибуляти та інші. Кожне із наведених слів трішки відрізняється від основного – нейтрального слова «ходити». Всі синоніми цього слова об'єднуються у синонімічний ряд або синонімічне гніздо. Як правило синоніми належать до однієї частини мови. Правильне використання синонімів допомагає не лише увиразнити мовлення, а також уникнути тавтології, тобто повторення тих самих або спільнокореневих слів. (Детальніше про тавтологію дивіться тут). Знайти синоніми можна у спеціальних синонімічних словниках, які укладаються за принципом рядів, однак слід бути уважним у використанні тих чи інших синонімів, щоб не порушити стилістичної єдності свого висловлювання чи тексту. |
| Види синонімів |
| Розділ: Мова - Жанр: Лексикологія. Фразеологія |
| Вчені виділяють кілька різновидів синонімів: 1. Абсолютні синоніми (інколи їх називають ще безвідносними) – слова, що однаковісінькі за лексичним значенням, інколи мають незначні відмінності. Наприклад, сферою вживання. Так «оплески» і «аплодисменти» означають: «Плескання в долоні на знак вітання кого-небудь або схвалення». Проте перше слово більш характерне для побуту, а друге для документів. Часто абсолютні синоніми утворюються від запозичення іншомовних слів. Наприклад «азбука» - старослов'янське, «абетка» - українське, а «алфавіт» - іншомовне. 2. Семантичні (ідеографічні, логічні) синоніми відрізняються одне від одного лише відтінками лексичного значення. Емоційно-експресивно вони приблизно однакові. Наприклад, слово «успіх» має цілу низку синонімів: досягнення, удача, здобуток, перемога, талан, щастя, звершення, поступ, тріумф, рекорд. Кожне з цих слів має своє значення, яке не повністю співпадає зі значенням інших слів синонімічного ряду. Успіх - позитивний наслідок роботи, справи, змагання. Рекорд – найвищий наслідок у якійсь роботі. Тріумф – блискучий публічний успіх. 3. Стилістичні синоніми мають виразно різне експресивне забарвлення і належать до конкретних стилів, обмежені тією чи іншою сферою вживання. Наприклад слово «лице» має нейтральне забарвлення і вживається без обмежень, а застаріле «лик» характерне для поетичної мови, тоді як виразно вульгарне «твар» несе негативний відтінок. 4. Контекстуальні синоніми – цікаве явище в мові, адже зближення за значенням відбувається лише в певному мовленнєвому контексті. Наприклад, не є на перший погляд синонімами слова «високий» і «багатий», однак, коли говориться про урожай, то можна їх взаємно замінювати. 5. Мовознавчі інколи ще виділяють окремо фразеологічні синоніми, де будь-який фразеологізм співвідноситься з одним нейтральним словом або іншим фразеологізмом. Наприклад, байдики бити – лінуватися; комарика придавити – спати, давати хропака. |
Антоніми – це слова з протилежним лексичним значенням, однак поєднані певним спільним фактором, наприклад: високий – низький (зріст), товстий – худий (статура), веселий – сумний (настрій). Як бачимо, антоніми поєднуються у пари. Багатозначні слова можуть входити у різні антонімічні пари з різним відтінками своїх значень. Наприклад, важка скриня – легка скриня; важка хода – плавна хода; важке завдання – просте завдання.
Структурно антоніми діляться на дві групи:
1. Однокореневі антоніми, або афіксальні, що творяться за допомогою додавання префіксів: доля – недоля, свіжий – несвіжий, революція – контрреволюція, приватизація – реприватизація, чесний – безчесний;
2. Різнокореневі антоніми: день – ніч, назад – вперед, мокрий – сухий, працювати – ледарювати.
Деякі слова в українській мові антонімів не мають. По перше, власні назви (імена і географічні назви), конкретні іменники, такі як «будинок», «око», «лава», всі числівники та деякі займенники, вузькі терміни: сума, розчинник, іменник, багато прикметників і дієслів. Адже у багатьох із них не можливо виділити два крайніх прояви або стани, що лежить в основі антонімії. Це явище активно використовується письменниками для створення антитези