Здавалка
Главная | Обратная связь

Теоретичний матеріал



У лексиці української мови за походженням виділяють слова: успадковані з попередніх періодів розвитку нашої мови, власне українські та запозичені з інших мов.

Серед успадкованих найдавнішими є слова індоєвропейського походження. Вони поширені в певних фонетичних і словотворчих видозмінах майже в усіх європейських мовах. Це назви частин тіла, явищ природи, рослин, тварин, найнеобхідніших дій і процесів: мати,син, брат, сестра, кров, жінка, дочка, око, серце, зуб, робота, язик, ніс, сонце, дерево, дім, день, небо, сидіти, життя, стояти, їсти, олень, свиня, журавельтощо.

Слова спільнослов'янського походження вживаються в усіх слов'янських мовах, зазнаючи певних фонетичних змін: плем'я, чоловік, чоло, шия, рот, тіло, мило, весло, дар, душа, дума, кінь, пес, віл, ведмідь, пшоно, вікно, холодний, гіркий, кислий, сад, межа, берег, сторона, борода, там, тут,дієсловоболітита ін.

Назви абстрактних понять мають також спільнослов'янське походження: диво, гріх, душа, правда, кривда, честь.

Спільносхіднослов' янське походження мають слова, що є в українській мові спільними з російськими та білоруськими: білка, кішка, собака, соловей, мішок, сорок,батько, снігур, жайворонок, дешевийтощо.

Власне українська лексика — це слова, що утворилися в українській мові після спільнослов'янської мовної єдності й були засвідчені в історичних пам'ятках, художніх творах українського народу. Вони складають основу української лексики і формують національні ознаки мови. До них можна віднести: людина, держава, громада,приміщення, борщ, гай, линути, гопак, будинок, кучерявий, чоботи, свита, смуга, хустина, оранка, сіяч, зайвий, вщерть, віхола, щоденник табагато інших. Їх легко виділити в такий спосіб: якщо слово не має виразних ознак запозичення і в російській мові перекладається іншим відповідником, то є підстави вважати його власне українським: хвиля, мрія, гарний,нишком, крадькома, навпростецьтощо.

Українська мова запозичувала з інших мов слова та окремі елементи. Запозичення йшли усним та писемним шляхом у різні історичні періоди. Тому багато запозичень уже втратили ознаки своєї первісної мови й стали цілком українськими словами. Такими є грецизми вишня, огірок, лиман, м'ята, левадатощо. Тільки науковий етимологічний (за походженням) аналіз може показати, з якої мови прийшло слово і що воно означало.

Визначити іншомовне слово можна за фонетично-граматичним оформленням та лексичним значенням. Скажімо, звук і літера ф не характерні для слов'янських мов, і всі слова в українській мові, що мають цей звук і відповідно літеру, за походженням є грецизмами та латинізмами: фантом, фарингіт, фармакологія, фігура, флексортощо. Тюркізми ж характеризуються наявністю кількох звуків а: сарай, базар, баклажан,байрак, кабан, сазан, чабан, барабан, аршин, аркан.

Початковий звук і літера а взагалі характерні тільки для іншомовних слів, зокрема для арабських (алкалоз, алкоголь),латинських (аборт, абсцес, ангіна),грецьких (абластика, автопластика, агнозія, анемія, анатомія).Крім початкових звуків а, ф, грецькі запозичення можуть позначатися наявністю звукосполучень пс,кс, ск (психологія, психіатрія, психоз, ксантопсія, ксенофобія, ксероз, сколіоз, скелет),кореневих частин бібліо, гео, біо, лог, філ, фон (біоенергетика, логопатія, логопедія, філогенетика, біологія, фонокардіологія).Такі запозичення є термінами з різних сфер суспільного та наукового життя: демократія, космос, ідея, метод, аналіз, історія, філософія, граматика, педагогіка, діалогтощо. Специфічними, не властивими українській мові, є поєднання приголосних звуків у словах німецького походження: штаб,шахта, кран, крейда, ландшафт, бутерброд, верстат, лозунг, солдат, майстер, сигнал,зокрема лексика з відповідною особливістю зустрічається й у медичній сфері: скорбут, шприц, штам, зарин, зоман, ланцюг.Цією ж ознакою характеризуються слова англійського походження: комбайн,спонсор, менеджер, трамвай, тролейбус, ескалатор.

Якщо слово не схоже на власне українське, то значення його також може підказати, звідки воно перейшло до нас. Так, відомо, що назви предметів туалету, страв, побуту запозичені переважно з французької: пенсне, жабо, кашне, манжет, пюре, рагу.Багато саме французьких слів стали в українській мові незмінюваними, вони мають у кінці наголошені голосні: бюро, купе, шасі, лото, манто, турне, гофре.Для французьких слів характерні наголошені кінцеві звукосполучення -ер, -ор, -аж, -анс: шофер, режисер, актор,гараж, тираж.У медицині також зустрічаються слова французького походження: зонд, зондувати, жест, казуїстичний (випадок) тощо. Для англійських слів характерне звукосполучення джта інг (инг):джем, джемпер, джентльмен, джин, мітинг, пудинг, рингтощо.

На фоні української лексики легко виділяються старослов'янізми. Вони мають: а) звукосполучення ра, ла, ре, ле, що відповідають українським звукосполученням оро, оло, ере, еле: врата, глава, брег, благо, град, злато;б) початкове звукосполучення йе: єдиний, єдність;в) іменникові суфікси -тель, -ство:учитель, мислитель, братство;г) префікси воз-, со-, пред-: воздвигнути, возлюбити, воздати, возрадуватися, соратник, премудрий, преподобний;д) суфікси -ущ, -ащ, -ящ: трудящий, грядущий.

Старослов'янізми належать до стилістично забарвленої лексики, вони створюють урочисто-піднесений колорит мовлення: істина, благодать, владика, глашатай, благословен­ня, предтеча, властолюбецьтощо.

 

 

Загальновживані слова

 

Розділ: Мова - Жанр: Лексикологія. Фразеологія
Загальновживані слова – це слова, які знає кожен носій мови. Ледве не щодня виникають і зникають у мові нові поняття, які слід якось називати. Певні слова несуть якусь експресивну оцінку або мають вузьку сферу вживання, але більшість лексики є нейтральною і тому міжстильовою. Саме остання категорія слів є найбільшою. До загальновживаних належать: 1. Назви усіх родинних зв’язків: батько, мати, син, дочка, брат, сестра, дід, баба, тітка, дядько, зять, невістка і т.д. 2. Назви людських органів і частин тіла: серце, нирки, легені, шкіра, очі, вуха, рот, ніс, рука. 3. Назви природних явищ: дощ, вітер, сльота, мороз. 4. Назви оточуючих предметів природи: небо, річка, хмари, земля, ліс. 5. Назви рослин і тварин: пагін, корінь, дерево, трава, кінь, кіт, собака, горобець, півень, курча, пшениця, жито, гречка. 6. Назви побутових речей, приміщень: будинок, кімната, двері, вікно, лава, диван, шафа. 7. Назви їжі і питва: вода, молоко, вино, хліб, борщ. 8. Назви ознак предметів (колір, вага і т.д.): білий, чорний, зелений, жовтий, легкий, сильний. 9. Назви психічних станів, почуттів: доброта, кохання, стурбованість, злість, веселощі. 10. Назви дій та станів: спати, їсти, ходити, бігти, міркувати, висловлюватись, читати. 11. Назви чисел: два, п’ять, сорок, сто. 12. Назви способів дії: добре, повільно, весело, по-моєму, сильно, легко, важко. Та багато інших категорій. Переважна більшість таких частин мови як числівники, сполучники, займенники, вигуки, прийменники належить саме до загальновживаної лексики.

 

 

Професійна лексика

 

Розділ: Мова - Жанр: Лексикологія. Фразеологія
Професійна лексика – це слова, що вживаються переважно лише в колі фахівців з тих чи інших спеціальностей для позначення знарядь праці, процесів, інструментів, матеріалів, дій і так далі. Це досить велика кількість слів, однак вони мають обмежене коло вживання і часто зрозумілі лише спеціалістам. Знання професійної лексики допомагає як у створенні образів у художній літературі та засобах масової інформації, так і в опануванні професії. Наведемо деякі приклади професійної лексики: - вчителі: класний журнал, педрада, семестр, дошка; - юристи: позов, судове засідання, апеляція; - металурги: мартен, домна, вагранка; - журналісти: шпальта, шапка, інтерв’ю, гранки, монтаж; - моряки: кок, ют, палуба, щогла, вітрило, якір; - військові: марш-кидок, атака, дислокація, траншея. Крім професійних слів, що є частиною літературної мови існує й професійний сленг, відомий в межах галузі або, навіть, одного лише підприємства, заводу чи організації. Для вивчення професійної лексики можна використовувати спеціальні галузеві словники або живе спілкування із фахівцями.

 

Діалектна лексика

 

Розділ: Мова - Жанр: Лексикологія. Фразеологія
Діалектна лексика – це слова, що вживаються в певних місцевостях і мають відповідники у літературній мові. Відповідно до територій поширення вчені виділяють західні говірки, північні, а також південно-східні. Найпоширенішими і найбільш вивченими є діалектизми Західної України. Далі – поліські говори. А от південні і східні майже не вивчені, адже довгий час дослідники вважали, що як такого південно-східного діалекту не існує. Однак вже з’явились поодинокі праці, які заперечили цю думку. Для вивчення діалектизмів використовують спеціальні діалектні словники, які укладаються вченими, що мешкають у тих місцевостях. Західні говірки: вуйко (дядько), ґазда (господар), ватра (вогонь), файний (гарний), леґінь (юнак), ногавиці (штани), біти (чоботи). Північні говірки: випуст (вигон), лісавиця (драбина), ореля (гойдалка), сохар (дерев’яні вила), веселики (журавлі), ясниця (райдуга). Південно-східні говірки: банити (мити), пакіл (кілок), квасець (щавель), вагани (ночви), пшінка (кукурудза). В основу української літературної мови ліг полтавський діалект, завдяки творчості Івана Котляревського, саме тому більшість його слів стали літературними. Діалектна лексика буває дуже важкою для розуміння, особливо діалектизми з географічно віддалених регіонів. Прикладом яскравого використання діалектної лексики є творчість письменників і поетів ХІХ століття, що народилися в Західній Україні. До їх творів укладачі найчастіше додають словники вжитих діалектних слів. Хоча інколи доводиться самотужки знаходити значення того чи іншого слова. Наприклад, самій довелося створити словничок до діалектизмів Василя Стефаника, шукаючи значення слів із десяти окремих словників

 

Розмовна лексика

 

Розділ: Мова - Жанр: Лексикологія. Фразеологія
Розмовна лексика, яку ще називають просторічною, використовується в побуті при невимушеному, неофіційному спілкуванні. Цей різновид лексики об’єднує дві групи слів. До першої групи слів належать не літературні слова, тобто слова, що вживаються з порушенням вимови, правил, роду, відмінювання і так далі. Наприклад, часто можна почути «тудою» замість «туди», або «тута» замість «тут». Часто в мовленні ми скорочуємо склади і слова. Наприклад, «хо» замість «хочу», це не ускладнює розуміння сказаного, однак не відповідає літературним нормам мови. Друга група слів – це слова, що мають ознаки згрубілості, зниженості, фамільярності. Наприклад, училка (вчителька), братан (товариш), фізра (фізична культура), моцик (мотоцикл, мопед), припертися (прийти), втюритися (закохатися), жерти (їсти).

 

 

Терміни

 

Розділ: Мова - Жанр: Лексикологія. Фразеологія
Терміни – це слова, що називають поняття в різних галузях: науці, техніці, мистецтві тощо. Головною ознакою термінів є їх однозначність, адже від чіткого і однакового розуміння терміна вченими залежить розвиток наукової думки. Хоча інколи одне й те саме термінологічне слово має різні значення в різних галузях знань. Наприклад, термін «операція» має значення «хірургічне втручання» в медицині, «проведення спланованих бойових дій» для військових і «переведення коштів з рахунка на рахунок» у банківській справі. Хоча в більшості випадків терміни мають лише одне значення і значна їх частина є вузькоспеціалізованими, тобто такими, що не вживаються поза межами певної галузі. Лише деякі з них стають загальновживаними словами (наприклад, слово «термометр» або «артеріальний тиск») або є спільними для будь-якої сфери наукової діяльності (наприклад, аргумент, синтез, аналіз, класифікація тощо). Найчастіше терміни виражаються іменниками і складаються із одного слова, однак є терміни із двох і, навіть, більше слів. Наприклад, «уподібнення приголосних», «складне речення з різними видами зв’язку». Знання термінів необхідне не лише в школі, хоча саме з неї починається знайомство із науковими знаннями. В подальшому, при виборі професії, кожна людина досить глибоко пізнає терміни своєї сфери

 

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.