 |
|
ГРУПИ ЧАСТОК ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Часток у мові досить багато, і виконувані ними функції дуже різноманітні. Це зумовлює труднощі класифікації, наслідком яких є те, що в різних наукових працях і навчальних посібниках групи часток вказані не однаково.
У шкільному підручнику наведено поділ на З групи — формотворчі, заперечні і модальні.
Формотворчіутворюють дієслівні форми умовного (Якби мені черевики, то пішла б я на музики. — Шевченко) та наказового (Хай зозулі віщують літа. — Ткач) способів.
Заперечнічастки — не, ні, ані:
Ні, я зовсім іще не заповнив золотої анкети життя (Сосюра).
Модальнівживаються для оформлення певних типів речень, для надання певних смислових відтінків окремим словам, для вираження ставлення мовця до висловленого змісту. Серед них виділяють:
§ питальні — чи, хіба, невже:
Чи совам зборкати орла? (Рильський).
Невже задарма стільки сердець горіло до тебе найсвятішою любов'ю? (Франко).
§ окличні — як, що за, що то за:
Що то за сон був! (Гончар).
Як хотів би я враз обійняти всю красу молодої землі! (Д. Міщенко).
§ вказівні — ось, от, он, ген, це, оце, то, ото:
Оце і вся моя кімната (Тичина).
Ось липа кучерява розкинула намет (Н. Забіла).
§ стверджувальні — так, еге, авжеж, атож:
Так, я буду крізь сльози сміятись (Леся Українка).
§ підсилювальні — же (ж), аж, адже, і, навіть, та й, таки:
Плаче так гірко, аж здригається вся. (Тесленко).
Голос криниці — чого ж ти замовк? (Л. Костенко).
§ видільні — тільки, лише (лиш,), хоча (хоч):
Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка).
Здобувати хоч синам, як не собі кращу долю в боротьбі (Франко).
§ обмежувальні — майже, чи не, трохи не, мало не:
Густа трава була мені майже по коліна (Грінченко).
Цвинтар заріс черешником та зіллям трохи, не в пояс (Марко Вовчок).
§ спонукальні — годі, ну, нумо, бодай, бо, но:
Нумо до праці, брати! (Грінченко).
Бодай тії вороги покопали до ноги! (І. Нечуй-Левицький).
§ означальні — саме, якраз, точно, дійсно:
А дочка саме хліб з печі виймає (Грінченко).
Концерт почався точно о дев'ятій.
§ власне модальні,що виражають упевненість, сумнів, припущення — мабуть, навряд, нібито:
На щуку хтось бумагу в суд подав, що нібито вона такеє виробляла... (Глібов).
Примітка
У багатьох працях виділяються ще словотворчі частки, за допомогою яких утворюються неозначені та заперечні займенники (будь-який, хтось, абищо) та подібні до них прислівники(де-небудь, хтозна-коли, ніяк). Але у складі цих слів вони виступають префіксами і суфіксами.
НАПИСАННЯ ЧАСТОК
Більшість часток пишуться окремо від слів, до яких вони відносяться.
Частки бо, но, то, таки пишуться через дефіс, якщо стоять безпосередньо після слова, до якого належать, в інших випадках вони також пишуться окремо. Порівняйте:
Завдяки наполегливим тренуванням команда досягла-таки помітних успіхів. — Завдяки наполегливим тренуванням команда таки досягла успіхів.
У частках, що складаються з двох слів, ці слова пишуться окремо одне від одного: що за, навряд чи, трохи не, ще й, чи не тощо.
У сумнівних випадках (наприклад, егеж, якраз, невже) доцільно вдатися до прийому заміни синонімом — частками так, саме, хіба. Якщо така заміна можлива, то слово слід писати разом. Порівняйте:
Тоді якраз (саме) починалися жнива. — Ми почули, як раз щось сильно стукнуло, а вдруге дещо тихіше.