Здавалка
Главная | Обратная связь

Методичні вказівки до вивчення теми



Вивчення теми «Оборотні кошти підприємства (організації)» пе­редбачає набуття знань і навичок виокремлення оборотних коштів з цілісної сукупності ресурсів підприємства, виконання аналітичних і прогнозних розрахунків обсягів оборотних коштів, проведення оптимізації витрат підприємства та його запасів. На початку вивчення теми необхідно встановити сутнісну характеристику оборотних коштів як сукупності поточних витрат фінансових коштів підприєм­ства; з'ясувати сфери, які вони обслуговують, напрями їх отримання й використання.

На основі первинної характеристики оборотних коштів необхід­но чітко виокремити обігові кошти, що обслуговують сфери вироб­ництва та обігу. Визначити, яка між ними різниця і що є спільного. Вивчаючи цей напрям теми, слід звернути увагу на загальні обсяги оборотних коштів, необхідних для ефективної виробничої та комер­ційної діяльності підприємства; дослідити, як змінюється співвід­ношення оборотних коштів у сферах виробництва та обігу залежно від напрямів діяльності підприємства та специфічних особливостей певної галузі.

На основі висновків дослідження динаміки оборотних коштів у різних сферах можна переходити до вивчення питань, пов'язаних із нормуванням оборотних коштів. Необхідно звернути увагу на структурований поділ загальної сукупності оборотних коштів на нормо­вані та ненормовані, чітко визначити мету нормування та причини неможливості нормувати кошти, віднесені до групи ненормованих оборотних коштів.

Подальше детальне вивчення характерних ознак оборотних кош­ів дозволить визначити їхній функціональний та елементний взаємозв'язок. На підставі цих ознак можна побудувати функціональну елементну структуру оборотних коштів. Використовуючи дані статистичної звітності та інформаційні документи засобів масової інформації, необхідно дослідити динаміку трансформацій функціональної та елементної структури оборотних коштів на підприємствахрізних галузей національної економіки. Це дасть змогу повною мірою вивчити і набути навичок виокремлення певних груп оборотних коштів у загальній сукупності ресурсів підприємства.

Ґрунтовне вивчення змін, що відбуваються з оборотними коштами у сфері виробництва та обігу, дасть можливість визначити основні джерела формування оборотних коштів. Вивчаючи питання, що стосуються можливих джерел формування оборотних коштів, необхідно з'ясувати, яким чином та для якої мети формуються оборотні кошти підприємства. Наступний крок — визначення загальної сукуп­ності можливих джерел для формування оборотних коштів, а після відповідної класифікації — групування джерел, за рахунок яких здійснюється формування оборотних коштів у різних сферах діяль­ності підприємства.

Однією з найважливіших рис діяльності фахівця-економіста є вміння обґрунтовано визначати оптимальні обсяги оборотних коштів, необхідні у певний проміжок часу. Таке економічне обґрунтування базується на нормуванні оборотних коштів підприємства. На початку розгляду аспектів діяльності, пов'язаних з нормуванням оборотних коштів, необхідно докладно визначити основну мету та призначення робіт щодо розрахунку нормативів оборотних коштів.

Наступним етапом є детальне вивчення відповідної методологіч­ної бази розрахунку нормативів. У першу чергу необхідно розгляну­ти такі методи нормування: аналітичний, коефіцієнтний, прямого розрахунку. Також слід ознайомитися і на прикладах навчитись об­числювати нормативи оборотних коштів в окремих їх елементах (виробничих запасах, незавершеному виробництві, витратах май­бутніх періодів, залишках готової продукції).

Завершальним у вивченні методологічних підходів визначення оптимальних обсягів оборотних коштів стане розрахунок сукупного нормативу оборотних коштів підприємства. Виконання цього розра­хунку передбачає врахування великої кількості чинників, що впли­вають на динаміку окремих елементів оборотних коштів, а також методів отримання первинної інформації для найбільш повного і точ­ного розрахунку. Тому необхідно досконало опанувати не тільки елементні розрахунки, а й викристалізувати у собі комплексне ба­чення механізму трансформацій оборотних коштів, необхідне для виконання таких складних розрахунків.

Однак визначити доцільність різних змін, які стосуються оборот­них коштів, неможливо без оцінки ефективності таких зрушень. У цьому контексті не менш важливим є цілісна сукупність показників рівня ефективності використання обігових коштів. З усієї групи по­казників студенту необхідно звернути особливу увагу на такі: кое­фіцієнти оборотності (кількість оборотів) і завантаження, тривалість одного обороту, рентабельність. Необхідно вивчити методику роз­рахунку цих показників; на основі первинної документації на прак­тичних прикладах дослідити шляхи підвищення ефективності вико­ристання оборотних коштів за рахунок: оптимізації запасів ресурсів і незавершеного виробництва; скорочення тривалості виробничого циклу; поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення, прискорення реалізації виробленої продукції.

Завершити вивчення теми «Оборотні кошти» необхідно ознайом­ленням із сучасними проблемами нестачі оборотних коштів на підпри­ємстві та поповнення їх до нормативного рівня за умов кризової ситуа­ції. Для цього можна скористатися інформацією з періодичних видань та монографій з питань генезису оборотних коштів підприємств.

Оборотні кошти — це зазначені об'єкти. Оборотний капітал, що вкладається у виробництво і реалізацію про­дукції, споживається повністю і відтворюється одразу після завер­шення виробничого циклу через реалізацію товару.

Оборотні кошти здійснюють один оборот, а далі все повто­рюється. Оборотний капітал підприємства залежно від ролі, яку він відіграє у виробничому процесі, поділяється на оборотні фонди(капі­тал у виробництві) та фонди обігу(капітал в обігу).

Нормуванням оборотних коштів називають економічно обґрунтований розрахунок мінімальної потреби підприємства у фінансових ресурсах для забезпечення його нормального функціонування. Ос­новним методом нормування оборотних коштів є метод прямого розрахунку — розрахунку нормативів за кожним нормованим еле­ментом.

Норма витрат матеріальних ресурсів — це максимально допус­тимі планові витрати ресурсу (сировини, матеріалів, палива тощо), які можна споживати для виробництва одиниці продукції.

Нормативи витрат — це поелементні складові норми, які визна­чають витрати тих чи інших матеріальних ресурсів, віднесених на фізичну одиницю (одиницю потужності, м3, м2, 1 м погонної довжи­ни, тонну тощо).

Вагомість нормування оборотних коштів у ринкових умовах іс­тотно зростає, оскільки в кінцевому підсумку від нього залежать пла­тоспроможність і фінансовий стан підприємства.

Загальний норма­тив оборотних коштів складається з певних нормативів:

Нзаг = Нв.з + Нн.в + Нв.м.п + Нг.п

де Нв.з ; Нн.в ; Нв.м.п ; Нг.п нормативи відповідно виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів і готової продукції.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах розраховуєть­ся за формулою:

Нв.з = Д N

де Д — денна потреба у певному виді матеріальних ресурсів;

N — норма запасу певного виду ресурсів, днів.

Денну потребу в матеріальних ресурсах визначають шляхом ді­лення загальнорічної потреби в них (Мзаг) на кількість днів у році:

Д = Мзаг: 360

Норму запасу матеріального ресурсу визначають за формулою:

N = Nпот + Nпідг + Nтр + Nстр

де Nпот; Nпідг; Nтр; Nстр — запас відповідно поточний, підготовчий, транспортний і страховий.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві — це кошти, яких повинно вистачати для створення перехідних заділів у цехах основного та допоміжного виробництва з метою забезпечення ритмічної роботи й рівномірного здавання готової продукції на скла­ди підприємства. Обчислюється цей норматив за формулою:

Нн.в. = р S Tц kн.в

де р — середньодобовий обсяг випуску продукції в натуральному ви­раженні;

S — планова виробнича собівартість одиниці продукції;

Тц — тривалість виробничого циклу;

kн.в — коефіцієнт наростання витрат.

Найскладнішою частиною розглядуваного нормативу є розраху­нок середньої вартості виробів у незавершеному виробництві. У за­гальному випадку на різних виробництвах упродовж виробничого циклу витрати, що пов'язані з виготовленням продукції, наростають по різному. Для навчальних цілей у розрахунках використовуватиме­мо таку формулу:

kн.в = ПВ + , або kн.в =

де ПВ — питома вага початкових одноразових витрат на виробниц­тво в собівартості продукції;

а — одноразові витрати на початку ви­робничого циклу;

b — решта витрат до завершення виробництва го­тової продукції.

Нормування оборотних коштів у витратах майбутніх періодів.

Цей норматив встановлюється у грошовому вираженні як залишок неописаних на собівартість витрат на кінець року:

Нв.м.п = Впоч + Впл - Всоб

де Впоч; Впл; Всоб— видатки майбутніх періодів відповідно на поча­ток року, які плануються в цьому році і які підлягають перенесенню на собівартість у цьому році.

Нормування оборотних коштів у запасах готової продукції. Після визначення нормативів для кожного виду готової продукції розраховується середньозважений норматив по підприємству зага­лом. Тоді норматив оборотних коштів у запасах готової продукції можна визначити за формулою:

Нг.п = q N

де q — вартість одноденного обсягу випуску готової продукції.

Для аналізу і планування витрат матеріальних ресурсів викорис­товують такі показники: коефіцієнт використання матеріалу, ко­ефіцієнт розкрою, коефіцієнт вилучення продукту з одиниці перероб­леної сировини, матеріаломісткість, матеріаловіддачу, електромісткість, енергомісткість, розмір відходів та ін.

Коефіцієнт використання матеріалухарактеризує ступінь вико­ристання сировини та матеріалів і визначається як відношення його корисної витрати до нормативу витрат, встановленого для цього виду матеріалу.

Матеріаломісткістьвизначається за формулою

Мм = Км.р : V,

де Км.р — кількість витрачених матеріальних ресурсів;

V— обсяг випус­ку товарної (реалізованої) продукції на підприємстві (у натурально­му або вартісному вираженні).

Матеріаловіддача— показник, обернений до матеріаломісткості.

Розмір відходів— це коефіцієнт, що показує відношення величини відходів до загальних витрат матеріалу.

 

До показників використання оборотних коштів на підприємстві належать коефіцієнт оборотності оборотних коштів, фондомісткість, період обороту оборотних коштів, коефіцієнт збереження, рента­бельність оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності оборотних коштіввизначає кількість оборотів, які можуть зробити оборотні кошти за певний розрахунко­вий період (найчастіше рік), і показує, який обсяг реалізованої про­дукції припадає на 1 грн. вартості оборотних коштів. Обчислюється цей показник за формулою: kоб =

де Q — річний обсяг реалізованої продукції;

Со.з.сер — середньорічна вартість оборотних коштів.

Фондомісткістьпоказує, яка вартість оборотних коштів припа­дає на 1 грн. вартості реалізованої продукції:

Фм.оз =

Період обороту оборотних коштівпоказує, скільки днів триває один оборот оборотних коштів:

Тоб =

Коефіцієнт збереження оборотних коштівхарактеризує ефек­тивність використання оборотних коштів:

Кзб =

де Но.з — сумарний норматив оборотних коштів.

Рентабельність оборотних коштівхарактеризує ефективність ви­користання оборотних коштів і є відношенням балансового прибутку підприємства (П6ал) до його середньорічного залишку оборотних коштів:

Rоз =

Середньомісячний залишок оборотних коштівобчислюється за формулою:

Смо.з.сер =

Споч , Скін — залишок оборотних коштів відповідно на початок і кінець місяця.

Середньорічний залишок оборотних коштівобчислюється за фор­мулою:

Сро.з.сер =

де С ; С ,...,С — середньомісячні залишки оборотних коштів.

 

Прискорення оборотності оборотних коштів сприяє збільшенню обсягу вироблюваної продукції та вивільненню частини оборотних коштів і за їх рахунок створенню додаткових резервів для розширен­ня виробництва. Порівнюючи показники оборотності оборотних коштів за два суміжних періоди (наприклад, роки), можна визначити їх зміну, що спричинюється прискоренням або уповільненням їх обер­тання. Загальний розмір цієї зміни визначається так:

о.з.сер = Со.з.сер1 – Со.з.сер2

де Со.з.сер1; Со.з.сер2 - середні суми оборотних коштів за два суміж­них періоди.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли фактична потреба в них менша від планової. Вона визначається як різниця між плановою потребою у базовому періоді і фактичною су­мою середніх залишків нормованих оборотних коштів. Відносне ви­вільнення або додаткове залучення оборотних коштів за розрахун­ковий період обчислюється за формулою:

де Q — річний обсяг реалізації продукції;

Тзвіт, Т6аз — тривалість обороту оборотних коштів у році відповідно звітному та планово­му (базовому).

Оборотність вивільнених коштів безпосередньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства. Так, приріст прибутків (збитків), що одержується за рахунок зміни оборотності оборотних коштів, розраховується за формулою:

де Пбаз — прибуток від реалізації продукції в базовому році;

Кбаз і Кзв — коефіцієнт оборотності оборотних коштів у році відповідно базовому і звітному.

 

 

завдання для самостійної роботи

 

Тест 7.1

 

1. До оборотних фондів підприємства належать:

а) паливо;

б) малоцінний інвентар;

в) відвантажена споживачеві готова продукція;

г) витрати на освоєння нової техніки.

2. Покупні напівфабрикати належать:

а) до незавершеного виробництва;

б) виробничих запасів;

в) готової продукції;

г) витрати майбутніх періодів.

3. За роллю у виробництві оборотні виробничі фонди поділяються так:

а) незавершене виробництво;

б) виробничі запаси;

в) готову продукцію;

г) витрати майбутніх періодів;

д) кошти в розрахунках.

4. За принципом організації оборотні засоби поділяються так:

а) власні та залучені;

б) стійкі пасиви та активи;

в) нормовані та ненормовані.

5. Визначити помилкові твердження:

а) норма витрат — це максимальні витрати матеріальних ресур­сів;

б) структурою оборотних засобів є відсоткове співвідношення між окремими їх елементами;

в) стійкі пасиви належать до власних джерел формування оборот­них засобів;

г) за функціональним призначенням оборотні засоби підприєм­ства поділяються на оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

6. Визначити правильні твердження:

а) грошові кошти в незавершених розрахунках належать до неза­вершеного виробництва;

б) незавершене виробництво і виробничі запаси є обов'язковими складовими оборотних засобів виробничого підприємства;

в) нормування оборотних засобів — це економічно обґрунтований розрахунок мінімальної потреби підприємства у фінансо­вих ресурсах;

г) структура оборотних засобів залежить від специфіки вироб­ництва.

7. Резерв часу, який дорівнює половині інтервалу між двома суміж­ними поставками матеріального ресурсу, називається запасом:

а) підготовчим;

б) поточним;

в) транспортним;

г) страховим.

8. Якщо поточний запас становить 12 днів, а час на підготовку си­ровини до використання у виробництві 8 днів, то підготовчий за­пас дорівнює:

а) 8 днів;

б) 20 днів;

в) 4 дні;

г) інша відповідь.

9. До нормованих оборотних засобів належать:

а) мастильні матеріали;

б) запасні частини;

в) готівка в касі підприємства;

г) готова продукція.

10. Норматив оборотних запасів у незавершеному виробництві зале­жить:

а) від методу організації виробництва;

б) від собівартості продукції;

в) від тривалості виробничого циклу;

г) від типу виробництва.

11. Показник, що визначає кількість оборотів, які роблять за певний період часу оборотні засоби, називається:

а) періодом обороту оборотних засобів;

б) коефіцієнтом збереження оборотних засобів;

в) коефіцієнтом використання матеріального ресурсу оборотних засобів;

г) коефіцієнтом оборотності оборотних засобів.

12. Вартість оборотних засобів, віднесена до вартості реалізованої продукції, — це показник:

а) матеріаловіддачі;

б) фондомісткості;

в) рентабельності;

г) матеріаломісткості.

13. Якщо обсяг реалізованої продукції і оборотні кошти одночасно збільшаться на 20 %, то тривалість обороту оборотних засобів:

а) збільшиться;

б) зменшиться;

в) не зміниться.

14. Норматив оборотних засобів, який визначається множенням се­редньодобового споживання матеріалів на норму їх запасу в днях, називається нормативом оборотних засобів:

а) у залишках готової продукції;

б) у незавершеному виробництві;

в) у витратах майбутніх періодів;

г) у виробничих запасах.

15. Вивільнення оборотних коштів може відбуватися за рахунок:

а) зменшення цін на основні матеріали;

б) збільшення норм використання матеріалів у виробництві;

в) зниження собівартості продукції, що випускається;

г) зменшення вартості основних фондів;

д) застосування прискореної амортизації.

16. Визначити неправильні твердження:

а) коефіцієнт збереження оборотних засобів характеризує суму вивільнених оборотних засобів підприємства;

б) норматив оборотних засобів у витратах майбутніх періодів ви­значається у гривнях;

в) норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві об­числюється у тоннах;

г) оборотні засоби підприємства у вигляді готової продукції не нормуються.

17. Якщо норматив оборотних засобів підприємства збільшиться на 10 %, то коефіцієнт оборотності оборотних коштів (за незмінно­го обсягу реалізації):

а) зменшиться;

б) збільшиться;

в) не зміниться.

18. До фондів обігу підприємства належать:

а) запаси деревини на складі;

б) продукція, готова до реалізації;

в) витрати на оренду приміщення цеху;

г) готівка в касі підприємства.

19.До норми запасу часу (у днях) при нормуванні оборотних засобів у виробничих запасах не належить запас часу:

а) для підготовки сировини до виробництва;

б) для підготовки партії продукції до відвантаження покупцям;

в) на транспортування сировини до місця призначення;

г) на випадок зриву поставок.

20. Якщо коефіцієнт оборотності оборотних засобів підприємства дорівнює 5,8, то фондомісткість становить:

а) » 6,0;

б) » 62,9;

в) » 0,17;

г) » 5,8

 

Тест 7.2

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.