 |
|
Картина 1. Кафе «Глюк»
БУКІНІСТ
Одноактна п’єса
(трагікомедія)
За мотивами малої прози
Стефана Цвейга, Рея Бредбері, Михайла Булгакова
Діючі особи:
1. Курт, студент,(Вадим Овчаренко, філ.ф)
2. Фрау Цуккен,власниця кафе «Глюк» (Соня Аксюта, ф.поч.н)
3. Магдалена, бабуся Курта ( Катя Анікієнко, ф.поч.н.)
4. Йоган, молодший брат Курта, онук Магдалени (Василь Остапчук, філ.ф.)
5. Мама Йогана (Олена Телелюй, філ.ф.),
6. Тато Йогана (Андрій Мавлян, філ.ф.),
7. Лис (Ваня Заєць, філ.ф),
8. Троянда (Іра Ковальова, філ.ф)
9. Алекс, він же Олександр Сергійович Тарновський,студент-медик, потіммолодий лікар,(Ваня Заец філ.ф)
10. Христина Гнатівна,акушерка (Оксана Литвиненко, філ.ф)
11. Породілля (Іра Ковальова, філ.ф)
12. Петро, санітар (Андрій Мовлян філ.ф)
13. Тато Зіммель,єврей, який вчасно емігрував з родиною до США (Саша Коваль,п.п.ф)
14. Мама Зіммель,його дружина (Валерія Федченко, іст.ф. )
15. Агнеса,старша сестра Зіммель (Дарина Цибульська, ф.поч.н)
16. Марі,молодша сестра Зіммель (Олена Телелюй, філ.ф.)
17. Пері Ларсен,американська подруга сестер (Таня, філ.ф)
18. Боб Джонс,американське перше захоплення сестер (Ваня Гавриков, технол. Ф-т)
19. Пташка,співачка у кафе «Глюк»(Марія Сокол, філ.ф)
20 Хелена –однокласниця Йогана (Таня, філ.ф)
Картина 1. Кафе «Глюк»
Дж. Россіні. Увертюра до опери «Сорока-крадійка» (зал/фон)
Фрау Цуккен:Мила моя Пташко, дозволь нагадати, що ти на роботі. Тебе рекомендували як гарну співачку. Дівчині твого віку і стану зовсім непристойно так щвидко і безсоромно приймати залицяння якогось сумнівного типа.
Пташка:Фрау Цуккен, ви перебільшуєте, як завжди.
Фрау Цуккен:У менена Альзерштрассе найкращі у Відні тістечка і найсмачніша кава. Саме сюди до війни заходили справжні чоловіки.
Пташка:Отакої, тільки щоб потішитися звичайнісінькою кавою у нашому кафе Глюк?
Фрау Цуккен:З вершками і шоколадними ноктюрнами. І не тільки…Тут працював, чи скоріше жив один чоловік, який знав все про книжки.
Пташка:Ну і що тут особливого?
Фрау Цуккен:Всі професори нашого Хауптуні саме у нього купували книги для лекцій та дисертацій, студенти теж летіли у кафе, наче метелики на світло.
Пташка: То тут до війни був студентський клуб?
Фрау Цуккен:Старий єврей Мендель нагадував ходячу енциклопедію, бібліографічний довідник з будь яких питань. Без сумнівів, він був моєю щасливою перлиною, прикрасою кафе, а воно слугувало йому місцем роботи, за оренду столика я не брала. Він приносив стоси рідкісних книжок і говорив зранку: Шолом, фрау Цуккен! А я власноруч пришивала йому ґудзик.
Пташка: А де він сидів?
Фрау Цуккен:Кожен міг помітити його за мармуровим столиком, заваленим книгами і паперами. Він читав, похитувався і муркотів щось собі так, як читають талмуд, як гойдають колиску. Якоб Мендель, наче дитина уві сні, бачив лише книги – свої виняткові блаженні сни. На обличчі цього невиразного букініста я прочитала таємницю неподільної зосередженості, яка створює художника і вченого, мудреця і безумця.
Пташка:І що, такий книжковий хробак міг бути наділений чимось винятковим?
Фрау Цуккен: Тобі важко у це повірити, але так. Якоб Мендель мав талант. Одного погляду на людину йому було достатньо, щоб зрозуміти, яка тій особі потрібна книжка.
Пташка:Хм! Можна подумати, що всім потрібні книжки!
Фрау Цуккен:Так. Одного разу до Менделя прийшов молодий чоловік
Пташка: Красень?
Фрау Цуккен:Кращий студент професора економіки Людвіга фон Мізеса.
Пташка:ААА!
Фрау Цуккен: Курт купував часто книги у Менделя. Але якось після великої перерви він з’явився із дуже нещасними очима.
Пташка:Невже старий єврей продав студенту книжку про те, як стати щасливим?
Соло Пташки (зал)