Главная | Обратная связь

Мова тварин і членороздільне мовлення

У сучасних мавп засоби спілкування, комунікації відрізняються не тільки своїм різномаїттям, але і вираженими адресуванням, спонукальною функцією, спрямованою на зміну поведінки членів стада. Тіх відзначає також велику виразність засобів спілкування мавп і їх схожість з емоційними засобами комунікації у людини. Однак, на відміну від людини, як вважає Тіх, комунікативні засоби мавп - як звуки, так і тілесні рухи - позбавлені семантичної функції і тому не служать засобом мислення.

Дослідження американських етологів дуже ефектно показують виняткові здібності людиноподібних мавп до «символічних» дій і узагальнень, великі їх можливості спілкування з людиною і, звичайно, особливо потужний розвиток їх інтелекту - все це, правда, в умовах особливо інтенсивних навчальних впливів з боку людини («розвиваючого навчання», за Ладигіною-Котс).

Разом з тим, ці експерименти жодним чином не доводять наявності у антропоїдів мови з такою ж структурою, як у людини, хоча б вже тому, що шимпанзе «нав'язали» подобу людської мови замість того, щоб встановити з твариною комунікацію за допомогою її власних природних засобів спілкування. Такий шлях в самому принципі своєму бесперспективний і не може привести до розуміння сутності мови тварини.

Незважаючи на інколи разючі вміння шимпанзе користуватися оптичними символічними засобими при спілкуванні з людиною і зокрема вживати їх в якості сигналів своїх потреб, було б помилкою тлумачити результати подібних дослідів як доказів нібито принципової тотожності мови мавп і мови людини або вивести з них безпосередні вказівки на походження людських форм комунікації. Неправомірність таких висновків випливає з неадекватного тлумачення результатів цих експериментів, при якому зі штучно сформованої експериментатором поведінки мавп виводяться заключення про закономірності їх природної коммуникаційної поведінки.

Що ж стосується мовних можливостей мавп, то принципова неможливість навчання мавп членороздільного мовлення була неодноразово доведена. Звичайно, питання про семантичну функцію мови тварин ще багато в чому не прояснене, але немає сумнівів у тому, що у жодної тварини, включаючи і людиноподібних мавп, немає понятійного мислення.

Як уже підкреслювалося, серед комунікативних засобів тварин чимало «сімволічних» компонентів (звуків, поз, рухів тіла тощо), але немає абстрактних понять, немає слів, членороздільного мовлення, немає кодів, що позначають предметні компоненти середовища, їх якості або відносини між ними поза конктерною ситуацією. Такий в корені відмінний від тваринного спосіб спілкування міг з'явитися лише при переході з биологічної на соціальну площину розвитку. Одночасно, як вказував Енгельс, членороздільне мовлення і праця були головними чинниками антропогенезу.

Немає нічого дивного в тому, що і мова тварин характеризується узагальненою умовністю переданих сигналів. Це є основою будь-якої системи комуніка ції, а при переході до соціальної форми спілкування у первісних людей це послужило біологічною передумовою зародження членороздільного мовлення в ході їх спільної трудової діяльності. При цьому тільки суспільно-трудові відносини, що зароджувалися, могли реалізувати цю передумову, і є багато підстав думати, що перші елементи людської мови відносилися саме до цих відносин, позначали інформацію про предмети, включені в спільну трудову діяльність.

У цьому полягає принципова відмінність від мови тварини, яка інформує насамперед (хоча не винятково) про внутрішній стан індивідуума.

Комунікативна функція мови полягає в згуртуванні спільноти, індивідуальному упізнаванні, сигналізації про місцезнаходження (наприклад, пташеняти або «господаря» індивідуальної ділянки), привабленні статевого партнера, сигналізації про небезпеку, імпонуванні або залякуванні тощо. Всі ці функції цілком залишаються в рамках суто біологічних закономірностей. Інша важлива відмінність мови тварин від людської мови полягає в тому, що мова тварин завжди представляє собою «закриту», генетично фіксовану систему, що складається з визначеної для кожного виду обмеженої кількості сигналів, у той час як членороздільне мовлення людини є «відкритою» системою, яка постійно збагачується новими елементами шляхом створення нових комбінацій зі складових її акустичних компонентів. Тому людині доводиться в ході її індивідуального розвитку вивчити кодові значення мови, навчитися розуміти і вимовляти їх.