 |
|
Основні ефекти збудження М-холінорецепторів
Око – звуження зіниць (міоз), зниження внутрішньоочного тиску, спазм акомодації, короткозорість (міопія).
Серце – сповільнення ритму (брадикардія), зменшення скоротливості і атріовентрикулярної провідності.
Трахея, бронхи – підвищення тонусу гладких м’язів і секреції бронхіальних залоз.
Шлунок і кишечник – підсилення моторики і секреції екскреторних залоз.
Жовчний міхур – підвищення тонусу гладких м’язів.
Сечовий міхур – підсилення тонусу і моторики стінки.
Слинні залози – підсилення секреції.
Пілокарпіну гідрохлорид– алкалоїд, який одержують з рослини Pilocarpus jaborandi (росте в Південній Америці). Препарат звужує зіниці і знижує внутрішньоочний тиск, викликає спазм акомодації. У медичній практиці застосовують місцево у формі розчину (1%) для лікування глаукоми (захворювання, при якому різко підвищується внутрішньоочний тиск, що може привести до порушення зору і навіть до повної сліпоти).
Ацеклідин– синтетичний препарат, який використовують для лікування глаукоми (краплі для очей 2-5% р-н), а також при атонії кишок та сечового міхура, гіпотонії матки. У терапевтичних дозах добре переноситься хворими.
Симптоми отруєння М-холіноміметиками, а також мускарином: брадикардія, міоз, слинотеча, надмірне потовиділення, блювання, пронос. У хворих знижується артеріальний тиск, утруднюється дихання внаслідок бронхоспазму, виникають судоми, коматозний стан.
Для усунення цих явищпризначають речовини, що блокують М-холінорецептори – атропіну сульфат 0,1% р-н по 2мл кожні 10 хвилин до появи сухості у роті.
Н-холіноміметичні засоби –це лікарські препарати, що стимулюють нікотиночутливі холінорецептори подібно до нікотину.
Нікотин – алкалоїд листя табака. Використовується тільки в експериментальній фармакології. У зв’язку з розповсюдженням тютюнопаління знання фармакокінетики та фармакодинаміки нікотину має значення у токсикологічному аспекті.
Фармакокінетика: нікотин добре всмоктується зі слизових оболонок і шкіри. Біотрансформація відбувається в основному у печінці, а також у нирках і легенях. Виводиться із сечею. У період годування грудьми частково виділяється з грудним молоком.
Фармакодинаміка: нікотин виявляє двофазну дію на периферичні і центральні
Н- холінорецептори: у низьких дозах збуджує, а у високих – гальмує. За систематичністю тютюнопаління виникає стан фізичної і психічної залежності. Нікотин, продукти спалювання тютюну і паперової обгортки цигарок спричиняють небезпечні розлади серцево-судинної системи (ССС) внаслідок дії пресорних катехоламінів (звуження судин, відкладення в них холестерину, втрата еластичності судин, атеросклероз, артеріальна гіпертензія, стенокардія, аритмія), а також запалення слизової оболонки дихальних шляхів (трахеїт, бронхіт), рак легень, імпо-тенцію, передчасне старіння шкіри, тяжке захворювання судин нижніх кінцівок – облітеруючий ендартеріїт.
Як лікарські засобиіноді використовують такі Н-холіноміметики, як цититон і лобеліну гідрохлорид.Вони збуджують Н-холінорецептори сонної пазухи і рефлекторно – дихальний центр. Під їхнім впливом збільшуються глибина і частота дихання, а також підвищується артеріальний тиск (АТ) (стимулюють симпатичні ганглії і мозкову речовину надниркових залоз.
Для полегшення відвикання від паління використовують таблетки та жувальні гумки:
- Гамібазин – містить алкалоїд анабазин, який за фармакологічними властивостями подібний до нікотину, цитізину і лобеліну. Таблетки призначають всередину або під язик за схемою;
- Табекс – до складу таблеток входить цитітон. Призначають всередину за схемою. На курс лікування – 100 таблеток протягом 25 діб;
- Нікоретте – препарат для лікування нікотинової залежності. Він запобігає розвитку абстинентного синдрому, які кинули палити, перешкоджає відновленню тютюнопаління. Курс лікування 3 місяці; максимально 1 рік. При його застосуванні виникають, як побічні ефекти головний біль, нудота, стоматит, ларингіт.
Антихолінестеразні засоби– знижують активність ферменту ацетилхолінестерази і сприяють накопиченню в холінергічних синапсах ацетилхоліну, який стимулює М- і Н-холінорецептори. Під впливом препаратів підвищується тонус і скоротлива активність гладких (непосмугованих) м’язів (циркулярні м’язи райдужки, м’язів бронхів, травного каналу, жовчовивідних шляхів тощо), розвивається брадикардія, функція серця та АТ знижуються, підсилюється секреція залоз, а також виявляються нікотиноподібні ефекти: покращується передача збудження на скелетні м’язи та у вегетативних гангліях.
Прозерин (неостигмін) Proserinum– синтетичний антихолінестеразний засіб. Застосовують при міастенії (захворювання при якому внаслідок порушення передачі збудження в нервово-м’язових синапсах розвивається сильна м’язова слабість), паралічі, залишкових явищах після менінгіту, поліомеліту, при атонії кишок і сечового міхура, іноді при глаукомі. Іноді застосовують при слабкій пологовій діяльності.
Галантаміну гідробромід (нівалін) Galanthamini hydrobromidum– алкалоїд цибулинок пролісків Воронова. На відміну від прозерину проникає у ЦНС. Призначають препарат при міастенії, залишкових явищах після порушення мозкового кровообігу, у період рецидиву гострого поліомеліту і хворим на дитячий церебральний параліч. Можна застосовувати при атонії кишок і сечового міхура.
Форма випуску: 0,1, 0,25, 0,5 та 1% розчин в ампулах по 1 мл.
Антихолінестеразні засобивиявляють оборотну дію, тобто через декілька годин після їх введення в організм активність ацетилхолінестерази повністю відновлюється.
Симптоми передозуваня антихолінетеразними засобами оборотної дії будуть такі як і при передозуванні холіноміметиків.
Армін Arminum– антихолінестеразний засіб необоротної дії. Препарат застосовують для лікування хворих з глаукомою і характеризується високою ефективністю та тривалістю дії.
Форма випуску: 0,01% розчин у фл. по 10 мл.
Є речовини з необоротною дією– фосфорорганічні сполуки (ФОС) (хлорофос, карбофос),які використовують у побуті і вони є високотоксичними.
Гостре отруєння речовинами антихолінестеразної дії може виникнути внаслідок передозування препаратів цієї групи, а також у разі недотримання правил безпеки під час роботи з інсектицидами типу ФОС. У потерпілих утруднюється дихання, різко сповільнюється серцева діяльність і знижується АТ. Підсилюється слиновиділення і потовиділення, з’являється блювання, пронос, судоми, запаморочення, коматозний стан.
Допомога полягає у видаленні отрути з місць, у які вона потрапила. Так у разі потрапляння її на шкіру ділянки ураження промивають 3-5% розчином натрію гідрокарбонату; в травний канал – промивають шлунок, дають адсорбуючі та проносні засоби, призначають високі сифонні клізми. Якщо ФОС потрапила у кров, проводять форсований діурез. Ефективними методами є гемодіаліз і гемосорбція. Слід призначити антагоністи (атропін) та реактиватори холінестерази – дипіроксим, ізонітрозин, алоксим всередину, в\м або в\в. Вони взаємодіють із залишками ФОС, зв’язаними з ацетилхолінестеразою, звільнюють фермент і відновлюють його фізіологічну активність. Реактиватори холінестерази ефективні тільки в перші години після отруєння. Необхідно провести симптоматичне лікування: спостерігати за диханням, здійснювати туалет порожнини рота, видаляти секрет з трахеї та бронхів; у разі потреби – провести штучне дихання; при психомоторному збудженні ввести аміназин, сибазон, натрію оксибутират.
Dipiroximum– 15% розчин в ампулах по 1 мл.
Izonitrozinum – 40% розчин в ампулах по 3 мл.
М-холіноблокатори – це засоби, що блокують м-холінорецептори і перешкоджають взаємодії з ними ацетилхоліну. Під їх дією зменшуються або усуваються ефекти стимуляції парасимпатичних нервів.
Під дією М-холіноблокаторів спостерігається мідріаз (розширення зіниць), підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ), параліч акомодації; з’являється тахікардія, покращується атріовентрикулярна провідність; знижується тонус м’язів травного каналу, жовчних проток, жовчного міхура, бронхів (спазмолітична дія); зменшується секреція потових і слізних залоз, шкіри, слизових оболонок порожнини рота.
До М-холіноблокаторів відносять: атропіну сульфат, препарати беладони, платифіліну гідротартрат, метацин, піренцепін (гастроципін), бутилскополамін бромід, іпратропіум бромід (атровент). Всі вони є спазмолітиками.
Основні ефекти антагоністів м-холінорецепторів:
Око – розширення зіниць (мідріаз), підвищення ВОТ, параліч акомодації, далекозорість;
Серце– прискорення ритму (тахікардія), підсилення скоротливості, полегшення атріовентрикулярної провідності;
Трахеї, бронхи – зниження тонусу гладких м’язів і секреції бронхіальних залоз;
Шлунок і кишечник – зниження тонусу і секреції екскреторних залоз;
Жовчний міхур – зниження тонусу гладких м’язів;
Сечовий міхур – зниження тонусу і моторики стінки.
Атропін – алкалоїд, що міститься в беладоні, блекоті, дурмані.
У медичній практиці застосовують атропіну сульфат (Atropini sulfas). Для нього характерні всі ефекти м-холіноблокаторів, крім того, він проникає через ГЕБ і чинить складний вплив на ЦНС.
Застосування: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, холецистит, жовчнокам’яна хвороба, спазм кишок і сечовивідних шляхів, профілактика рефлекторної брадикардії перед наркозом (премедикація). В офтальмології застосовують для дослідження очного дна, при травмах ока. Як антидот при отруєнні холіноміметичними і антихо-лінестеразними засобами.
Побічна дія: тахікардія, сухість у роті.
Форма випуску:0,1% розчин в ампулах по 1 мл; 1% розчин у фл. по 5мл.
Настойку беладони призначають всередину дорослим як спазмолітичний засіб. Входить до складу комбінованого препарату “Краплі Зеленіна”.
Екстракт беладони сухий призначають у формі таблеток і супозиторіїв як болезаспокійливий і спазмолітичний засіб.
Комбіновані препарати з беладоною – бекарбон, бесалол, белалгін – призначають при захворюваннях травного каналу; при геморої і болю в прямій кишці – супозиторії бетіол, анузол.
Скополамін Scopolamini hydrobromidi– алкалоїд, що міститься разом з атропіном в беладоні, блекоті, дурмані, скополії. У медичній практиці застосовують у вигляді скополаміну гідроброміду. Подібний до атропіну. На відміну від останнього пригнічує ЦНС – чинить седативний ефект, протиблювотну дію, знижує рухову активність. Застосовують для лікування хворих на паркінсонізм, разом з анальгетиками, іноді як протиблювотний засіб при морській і повітряній хворобі (аерон).