 |
|
Загальні засади цивільного права
Цивільне право,одна із самостійних галузей права України, що регулює найбільш поширені, бажані та соціально необхідні суспільні відносини.
Норми цивільного правастосуються тих сторін людського буття, які забезпечують основи їх життєдіяльності шляхом задоволення потреб та інтересів. Норми цивільного права регулюють не тільки відносини, основою яких є майнові інтереси, вони також регулюють особисті немайнові відносини..
Майновиминазиваються відносини, пов'язані з набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном.
Особисті немайнові права поділяють на дві групи:
1. Особисті права, які зв'язані з майновими відносинами, наприклад, особисті права авторів творів в галузі науки, літератури і мистецтва, винаходів, раціоналізаторських пропозицій.
2. Особисті права, які виникають та існують незалежно від майнових, тобто, не зв'язаних з ними, наприклад, право на ім'я, честь, гідність і т. ін.
Цивільне законодавство регулює майнові, особисті немайнові
відносини:
· юридичних осіб між собою;
· громадян між юридичними особами;
· громадян між собою.
Без цивільного права неможливе нормальне функціонування економічного, соціального та політичного життя будь-якого, а тим більше, цивілізованого суспільства.
Отже, цивільне право– це сукупність норм, які розміщені в певному порядку і які регулюють на засадах юридичної рівності майнові та особисті немайнові відносини суб'єктів цивільного права.
Джерелами цивільного права є нормативні акти. Залежно від юридичної сили, вони поділяються на закони та підзаконні нормативні акти. В свою чергу, закони також мають різну юридичну силу.
Найвищу юридичну силу має Конституція України, всі інші закони та підзаконні нормативні акти, які приймаються на основі Конституції повинні їй відповідати. У разі, якщо якийсь нормативно-правовий акт не відповідає їй, то він не може застосовуватися. Одним із найважливіших законів, що регулює цивільно-правові відносини є Цивільний кодекс України (ЦК України), прийнятий 16 січня 2003 р. Даний ЦК України, як і цивільне право, складається з двох частин –загальної та особливої.
Загальначастина присвячена об'єктам та суб'єктам цивільного права, підставам виникнення зміни і припинення цивільних правовідносин, питанням представництва захисту та здійснення цивільних прав, відповідальності у цивільному праві, праву власності тощо.
Особливачастина цивільного права включає інститут зобов'язального права та окремі види зобов'язань, зокрема, договори купівлі-продажу, обміну, дарування, поставки, майнового найму, оренди, найму житлового приміщення, зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди; авторське право; спадкове право; право на об'єкти промислової власності тощо.
Суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими відносинами. Отже, цивільне правовідношення – це та частина суспільних відносин, які врегульовані нормами цивільного права. Якщо нормами цивільного права врегульовані майнові відносини, відповідно виникають майнові правовідносини, якщо ж врегульовані особисті відносини, то вони стають особистими правовідносинами.