 |
|
Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів
Злочином визнається передбачене Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), учинене суб'єктом злочину.
Кримінальне законодавство злочином визнає лише конкретну поведінку, вчинок людини у формі суспільно небезпечного діяння або бездіяльності. Думки, переконання, записки для особистого користування, скільки б вони не засуджувалися мораллю, не є злочином, оскільки вони не є діянням, учинком.
Зпоняття злочину випливають такі його ознаки:
1) суспільна небезпечність. Наявність суспільної небезпеки — це головна ознака злочину;
2) винність — означає, що злочином визнається лише діяння, вчинене умисно або з необережності;
3) наявність суб'єкта злочину.
Ознаками злочину заведено також вважати протиправність і караність діяння.
Виноюназивається психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодексом, та їх наслідків.
Умиселподіляється на прямий і непрямий. Умисел, визнається прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Непрямим визнається умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала настання цих наслідків.
Необережністьподіляється на злочинну самонадіяність і злочинну недбалість. Злочинною самонадіяністю визнається така поведінка особи, коли вона передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення. Злочинною недбалістю визнається така поведінка особи, коли вона не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Суб'єктом злочинуможе бути лише фізична особа (людина), юридичні особи (організації) за заподіяну шкоду кримінальної відповідальності не несуть. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Особи, що вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за деякі найбільш небезпечні діяння.
Суб'єктом злочину вважається також лише осудна особа, тобто така, яка під час учинення діяння, передбаченого Кримінальним кодексом, могла усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Залежно від ступеня тяжкості злочини за Кримінальним кодексом поділяються на:
· злочини невеликої тяжкості, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання;
· злочини середньої тяжкості, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
· тяжкі злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 10 років;
· особливо тяжкі злочини. Ними визнаються злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі.