 |
|
Загальна характеристика... правової держави 3 страница
1 Про поняття публічного і приватного права див. докладніше: Юридична енциклопедія, 2003. - Т. 5. - С. 87,197-198.
32
Глава 1
Виникнення держави і права
нове і спадкове та зобов'язальне право в Малаві та шлюбно-сімей- і не право Ботсвани. Значний вплив на традиційне право Африки і Мадагаскару був здійснений ісламом і християнством. Християнство у цьому регіоні було запроваджене в IV ст. 30% населення цього регіону - християни. Ісламізація тут почалася в XI ст. Мусульман серед населення Африки 35%. Але ні християнство, ні іслам не одержали повної перемоги над традиційним правом, хоча мали значний вплив. Вони позбавили звичаї їх надприродної сили і магічної основи, що відкрило шлях до їх занепаду.
Отже, нове право в країнах Африки і Мадагаскару представляло систему норм і нормативно-правових актів, що регулювали цілу низку кримінальних, адміністративних, торгових, морських, фінансових, поліцейських відносин, охорони здоров'я, освіти і громадських робіт. Саме в цих галузях традиційне право не давало ніякої бази. На місцевому рівні основна частина суспільних відносин, особливо тих, що були пов'язані з сім'ями, громадами, населенням селищ і сіл регулювалися звичаями традиційного права.
Країни Далекого Сходу довгий час використовували традиційне право. Народи цих країн, на відміну від народів Африки і Мадагаскару, не знали колонізації. В них виникло та існує юридичне право, але його роль у суспільстві незначна. Географія та історичний розвиток країн Далекого Сходу спричинили значні зміни у розвитку Китаю, Японії, Монголії, Кореї, держав Індокитаю, і вплив Заходу не змінив їх традиційних структур. Серед джерел права цих країн, де в основу було покладено романську систему права, був нормативно-правовий акт, судова (юридична) практика, доктрина, правовий звичай тощо. Значна частина законодавства була кодифікована.
Отже, в країнах Далекого Сходу, Африки і Мадагаскару використовуються правові системи Франці, Англії і деяких інших країн Заходу. Певний вплив на право цих країн мали християнство та іслам. У той же час названі правові системи і джерела права, які вони використовують, не посіли пануючого місця і не порушили традиційної сім'ї права1.
Таким чином, на сьогодні у світі існує декілька правових сімей, які характеризуються низкою особливостей щодо ви-
1 Див. докладніше: Правовые системы стран мира; 3-е изд. - М.: Норма, 2003.
никнення юридичного Права у різних народів. До них відносять особливості виникнення права: а) романо-германської правової сім'ї; б) англосаксонської правової сім'ї; в) релігійних правових сімей; г) традиційних правових сімей тощо.
§ 5. Типи держави і права
Сучасна наука розглядає два підходи до типології держави цивілізаційний і формаційний. Термін «цивілізація» походить від латинського civilis, що має різні й часто навіть протилежні значення, а саме — це і синонім культури, рівня та ступеня розвитку матеріального і духовного світу, також це й епоха занепаду культури тощо. Використовуючи різні розуміння цивілізації (цивілізаційний підхід), можна розглядати такі типи держав: а) східні, західні і змішані; б) стародавні, середньовічні, сучасні; в) селянські, промислові й науково-технічні; г) доіндустріальні, індустріальні й постіндустріальні; д) локальні, особливі, новітні тощо.
Східні типи держав — це такі, що розташовані у східній частині певного континенту. Наприклад, до східноєвропейських держав можна віднести Румунію, Польщу, Білорусь, Україну тощо. Можна також розрізняти країни Близького і Далекого Сходу. Наприклад, до країн Далекого Сходу належать Японія, Китай. До країн Близького Сходу - Ізраїль, ОАЕ, Кувейт, Катар тощо.
Західні типи держав характеризуються тим, що розташовані в західній частині певного континенту. Наприклад, Франція, Італія. Іспанія тощо.
Змішані типи держав - це такі, що розташовані своїми певними частинами на сході і заході будь-якого континенту. Серед таких країн можна виділити, наприклад, Німеччину.
Існує й інша позиція щодо розуміння східних і західних типів держав. За умов поділу суспільства на капіталістичні і соціалістичні типи держав у Європі до Східних держав відносили ті, що йшли шляхом будівництва соціалізму, а до Західних - держави капіталістичної форми господарювання.
Стародавні типи держав - це держави рабовласницького періоду розвитку суспільства. Наприклад, держави-поліси Стародавньої Греції, Велика Римська імперія тощо.
34
Глава 1
Виникнення держави і права
35
До держав Середньовіччя належать Європейські держави: Англія, Німеччина, Швеція, Польща, Австрія; Євразійські держави, наприклад, Росія тощо. Це такі держави, що розвивалися за умов феодального типу державності (раннього феодалізму, періоду феодальної роздробленості, станово-представницького періоду розвитку феодалізму, періоду централізації та абсолютизму).
Сучасними державами називають такі, що розвиваються за умов нового часу. Вони утворилися в результаті соціальних революцій на основі капіталістичної і соціалістичної форм власності та сучасних демократичних режимів. Наприклад, США, Японія, Англія, Франція, Німеччина тощо.
Селянські типи держав характеризуються розвитком переважно землеробства та сільськогосподарської продукції. Наприклад, Словаччина, Болгарія, Молдова тощо.
Промислові типи держав характеризуються розвитком промисловості. Серед таких можна назвати Чехію, Німеччину, Францію тощо.
Науково-технічні типи держав - це розвинуті індустріальні держави з високоефективними науково-технічними технологіями, розвинутою промисловістю. До таких держав можна віднести США, Німеччину, Японію, Корею тощо.
Доіндустріальними державами називають такі, розвиток яких відбувався до початку індустріалізації їх економіки. Серед таких держав можна назвати країни до початку розвитку на їх території капіталістичних відносин. Наприклад, розвиток Англії, Франції в умовах Середньовіччя.
Індустріальні типи держав — це держави в період розвитку на їх території промисловості та імперіалістичного способу виробництва. Наприклад, це розвинуті країни Західної Європи в середині XX ст.
Постіндустріальні типи держав — це такі сучасні країни, де існують високопродуктивні продуктивні сили і виробничі відносини, розвинута соціально орієнтована ринкова економіка та демократичний режим. Серед таких країн слід назвати США, Японію, Німеччину, Францію тощо.
Локальні типи держав — це такі країни, що займають незначну територію і характеризуються як місто-держава. Наприклад, Ватикан.
Особливі типи держав мають певні особливі риси своєї форми, функцій чи механізму. Наприклад, за формою державного устрою особливою можна назвати Швейцарію; за формою правління - Австралію тощо.
Новітні типи держав — це держави, що одержали свою незалежність, наприклад, після розпаду Союзу РСР. До них слід віднести Латвію, Литву, Естонію, Російську Федерацію, Україну тощо.
Недоліки такого підходу полягають в тому, що при цьому не виділяється розуміння головного змісту держави, а саме те, кому належить політична влада в державі.
Формаційний підхід заснований на сутності й соціальній приналежності влади і тому дає більш чітке уявлення про сутність держави і послідовність зміни історичних типів держав у процесі їх історичного розвитку. Історичний тип держави — це сукупність найважливіших її рис певної суспільно-економічної формації, що мають єдину соціально-класову сутність. В умовах Союзу РСР теорія держави і права як наука досліджувала такі типи держави і права: а) рабовласницький; б) феодальний; в) капіталістичний; г) соціалістичний.
За сучасних умов в Україні розглядають (П. М. Рабінович) такі типи держави: а) племінно-бюрократичний; б) рабовласницький; в) феодальний; г) буржуазний; д) перехідний від буржуазного до соціально-демократичного; є) соціально-демократичний.
Племінно-бюрократичний тип держав — це новоутворені держави в результаті розпаду первісного ладу й одержання влади племінною бюрократією. Наприклад, Німеччина періоду Середньовіччя.
Рабовласницькому типу держави і права притаманні такі характерні риси: а) економічною основою є рабовласницький спосіб виробництва; б) політичною основою - диктатура рабовласників; в) соціальну основу складають основні класи рабів і рабовласників; г) не виключена наявність й інших класів (селян, міщан, купців тощо).
Феодальний тип держави і права характеризується власними особливими рисами, до яких відносять: а) наявність великої приватної земельної власності феодалів; б) дрібне натуральне
36
Глава 1
Виникнення держави І права
господарство залежних від феодалів селян; в) диктатура класу феодалів; в) наявність основних класів — феодалів і селян; г) наявність партикулярного(кулачного) права.
Для капіталістичного типу державні права характерні такі основні риси: а) капіталістична система господарства заснована на свободі приватної власності на знаряддя і засоби виробництва; б) експлуатація найманої робочої сили (пролетарів);
в) політичне панування класу буржуазії над найманими робіт
никами; г) наявність основного класу буржуазії і робітників;
г) наявність формальної рівності перед законом та судом; д) до
тримання буржуазної законності тощо.
Для соціалістичного типу держави і права характерні такі основні риси: а) планова система господарства; б) спільна соціалістична власність на засоби виробництва; в) політичне панування робітників і селян (диктатура пролетаріату і селянства); г) соціальна структура населення включає робітників, селян та інтелігенцію; ґ) однопартійність і диктатура комуністичної партії; д) партійний контроль за законами і режимом законності; є) підняття над законом ролі партійного і державного керівництва.
Для соціально-демократичного типу держави і права характерні такі основні риси: а) організація політичної влади більшості населення країни на засадах плюралізму; б) забезпечення реального здійснення основних прав людини і громадянина; в) розподіл влади та наявність правової держави; г) верховенство права в державі; г) задоволення загальнолюдських потреб на засадах свободи, гуманізму, справедливості; д) комбінація приватної (колективної і індивідуальної) власності, державної і комунальної форм власності; є) наявність різних соціальних груп, прошарків населення та створення умов для їх солідарності й консолідації; є) рівність усіх суб'єктів права перед законом і судом тощо.
Таким чином, типологія держав має певне значення для вивчення сутності і соціального призначення держави. Проте сутність держави розкривається й у функціях, які вона здійснює в суспільстві стосовно людини.
§ 6. Роль держави і права в організації
суспільства і здійсненні політичної влади
Суспільство має давнішню історію. Саме в цьому аспекті нас цікавить суспільство у його взаємодії з державою і правом. Нам належить зрозуміти суспільство як систему, його структуру, місце та роль у ньому держави і права.
Суспільство — соціальний організм, частина природи, що складається з людей, які постійно працюють над удосконаленням знарядь і засобів виробництва.
Природа — це те, що фізично оточує людське суспільство, це - географічне середовище. Вплив географічного середовища завжди опосередковується суспільними умовами і, насамперед, рівнем розвитку виробництва.
Вплив людини на природу залежить від рівня розвитку виробничих сил, від характеру суспільного ладу, від рівня розвитку суспільства і самої людини.
Організація суспільства і здійснення політичної влади державою залежить і від того, який зміст вкладається у визначення суспільства. Тут є дві позиції' широка і вузька.
У широкому розумінні суспільство — це частина матеріального світу, що відокремилася від природи і є формою життєдіяльності людей, яка історично розвивається. У вузькому розумінні суспільство — це певний етап історії людства, внут-ривньоформаційнічи міжформаційні ступені історичного роз-югпгу абоіндивідуальне, окреме суспільство.
Прикладами такого розуміння суспільства можуть бути: суспільно-економічна формація; ранньофеодальне суспільство, феодальне суспільство, докапіталистичне суспільство тощо; французьке, радянське, американське суспільство тощо.
Існують різні думки щодо розвитку суспільства. Одна з них та, що суспільство розвивається в межах конкретної суспільно-економічної формації.
Суспільно-економічна формація — це певний тип суспільства, цілісна соціальна система, що функціонує та розвивається за своїми специфічними законами на основі конкретного способу виробництва.
38
Глава 1
Виникнення держави І права
39
У філософії XVII—XIX ст розглядалось і договірне суспільство. Критикуючи його, Гегель висунув концепцію громадянського суспільства.
Держава, здійснюючи політичну владу в громадянському суспільстві:
- підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспіль
ству;
- забезпечує однакові можливості для всіх людей у всіх сфе
рах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості
й милосердя;
- не втручається в особисте життя людини;
- регулює суспільні відносини в межах чинної конституції,
законів та інших нормативно-правових актів (чи інших джерел
права).
З появою держави і права в суспільстві виникають нові види суспільних відносин: політичні та правові. Це спричинило до виникнення політичної та правової систем.
Політична система в теорії держави і права визначається по-різному. Різні позиції з цього питання можна звести до двох: широкого та вузького розуміння цього суспільного явища.
Вузьке розуміння політичної системи зводиться до сукупності державних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів, що здійснюють функції з реалізації політичної влади.
Політична система в широкому розумінні — це найбільша сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, зв'язаних політичними відносинами під час здійснення політичної влади.
До матеріальних компонентів як ознак політичної системи відносять: а) політичну організацію суспільства чи суб'єктів політики; б) політичні норми; в) політичні відносини; г) політичні функції; ґ) політичний режим; д) політичний процес та ін.
До нематеріальних компонентів відносять: а) політичні погляди; б) політичну свідомість; в) політичну культуру.
Політика — це частина життєдіяльності людей, пов'язана з головними для життя і діяльності особи, держави та суспільства інтересами, в основі яких лежать потреби народів, націй, соціальних груп, держави та інших соціальних суб'єктів. Відомо,
що чистої політики, не зв'язаної з іншими сферами життєдіяльності людей, не буває. У широкому розумінні політика охоплює економіку, власне політику, соціальну, духовну та інші сфери життєдіяльності особи. З розвитком суспільства в межах суспільно-економічної формації відбувається і розвиток політики, оформлення її в цілісну політичну систему. В теорії права політика як багатогранне явище визначається по-різному: як спосіб практичної діяльності партій, класів, держав і засоби, з допомогою яких захищаються інтереси цих суб'єктів; як особливий вид діяльності людей, пов'язаний з організацією всього процесу соціального життя; як платформа вибору цілей, стратегії й тактики, що ведуть до здійснення цих цілей; як сфера взаємовідносин народів, національностей, партій, інших об'єднань громадян, держав та інших суспільностей; як свідома і цілеспрямована діяльність політичних суб'єктів, що зачіпає відносини між державами та народами.
Роль держави в організації суспільства і здійсненні політичної влади зумовлена тим, що вона є центром, ядром політичної системи. Тому тільки держава володіє суверенною владою, що є верховною, самостійною, повною, єдиною і неподільною в межах її території, а також незалежною і рівноправною у зовнішніх відносинах; виступає офіційним представником усього населеная країни чи більшості його; уособлює суверенітет народу й нації, а також здатна реалізувати права народу на самовизна-чешах, має спеціальний апарат управління і примусу, з допомо-юютвшоеврашашаазабезпечити реалізацію своїх функцій, охо-ращ/мрт людиниі громадянина, задовольнити загальносоціальні й загальнолюдські потреби; з метою реалізації управління суспільством видає загальнообов'язкові для всіх правила поведінки у вигляді юридичних норм, а також індивідуально-правові приписи, необхідні для регулювання прав і обов'язків конкретних осіб стосовно конкретних життєвих ситуацій
Отже, політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності сустльства. В її основі лежать потреби народу, нації, соціальних верств і груп, особи й держави, інших соціальних суб'єктів.
Важлива роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади належить і праву.
40
Глава 1
Шттткнення держави і права
41
Право, як і держава, — це надбудова над економічним базисом суспільства, що є складником правової системи суспільства1.
Можна розглядати співвідношення економіки, політики та права в суспільстві у співвідношенні з економікою. По-перше, виробничі відносини в економіці об'єктивно визначають, яким має бути право, а по-друге, економіка визначає право не безпосередньо, а через інші соціально-економічні явища: соціальну структуру суспільства (класи, прошарки, групи), економіку, політику, єдність економічних та правових ідей, адекватність економічних та юридичних законів тощо.
По-третє, право, своєю чергою, впливає також на економіку Такий вплив відбувається як безпосередньо, так і через різні економічні важелі. Держава як власник засобів виробництва та іншого майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном. Держава також визначає суб'єктів і розміри податків, розподіляє бюджет, мінімальну заробітну плату і пенсії, нормує працю, правила технічної, екологічної безпеки праці та виробництва, санітарії тощо. Усі ці та інші відносини держава регулює з допомогою права2.
Право співвідноситься і з політикою, а саме:
а) право залежить від політики і, насамперед, від керівної ча
стини суспільства, що має державну владу;
б) право є формою вияву політики вказаної частини сус
пільства;
в) у праві відображається тільки та політика керівної части
ни суспільства, до якої вона прагне, якій може надати загально
обов'язковості з допомогою держави та інших суб'єктів полі
тичної системи суспільства;
г) право є концентрованим виразом політики тієї частини
суспільства, що здійснює керівництво;
1 Правова система являє собою певну єдність відповідних компонентів
(частин), які об'єднані між собою і становлять відносно стабільну органі
зацію. Компонентами правової системи є право як сукупність норм; зако
нодавство як форма виразу цих норм; правові принципи; правові установи;
судова та інша юридична практика; права, свободи і обов'язки громадяни
на, сформовані у суспільстві правовідносини тощо (більш докладно див.
Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми історії. - К., 2002. - С. 7-49).
2 Докладніше див : Основи економічної теорії / За ред. О. Мамалуя.
К., 2003. - С 424 - 444
г) політика у праві формується у вигляді конкретних прав та обов'язків людини і громадянина;
політика, зі свого боку, залежить від права, оскільки право с засобом декларування, здійснення і гарантування політики, а також пропаганди окремих політичних програм чи їхніх положень.
Роль права у громадянському суспільстві та здійсненні політичної влади залежить від взаємозв'язку держави і права. Як уже зазначалося, право (як юридичне явище) і держава (як політична організація влади) виникають одночасно і тісно взаємозв'язані.
Право залежить від держави, оскільки:
а) виникає як інституйована система джерел, що встанов
люються чи санкціонуються державними органами і службо
вими особами, а це означає, що юридичне право походить від
держави;
б) є більш-менш сталим і недоторканним завдяки державі,
в) завдяки державі та її органам впроваджується в життя;
г) його авторитетність і престиж залежать від держави;
г) сутність права відображає соціальну сутність і призначен-ня державної організації.
Але необхідно пам'ятати, що право має відносну самостійність і впливає на державу (її органи), а отже, і держава залежить від права.
Право як явище цивілізації та культури:
а) обмежує в демократичному суспільстві державну владу;
б) упорядковує державну владу через процесуальну і проце
дурну форми;
в) дозволяє (або забороняє) державним органам відповідні дії;
г) організовує будову, структуру, вдосконалення й розвиток
державних органів, визначає їхнє функціонування;
г) надає державним органам престижу й авторитету.
У реалізації своїх функцій держава використовує правові та
неправові форми й методи. ■ ;■■■
Отже, як держава, так і право відіграють значну роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади.
42
Глава 1
Виникнення держави і права
43
Висновки
1. Держава і право в суспільстві існували не завжди. Основною
причиною виникнення держави і права були розпад первісного
ладу, потреба у здійсненні управління людьми у нових умовах, по
ява соціально неоднорідного, класового суспільства, суперечнос
тей між класами, що не могли бути подолані суспільною владою
первісного ладу.
2. Держава і право відрізняються низкою ознак від суспільної
влади, звичаїв, традицій і моралі первісного суспільства.
3. У демократичному суспільстві формуються правова держава
і правова система, що захищають інтереси всіх верств населення.
Запитання та завдання
для самостійної перевірки знань1
* 1. Заповніть таблицю:
| №п/п | Назвіть основні причини виникнення держави | Коротко охарактеризуйте зміст цих причин |
а) теологічна 1. Шан Ян, Дюрінг, К. Каутський;
б) патріархальна 2. Аврелій Августін, Фома Аквінський;
в) договірна 3. К. Маркс, Ф. Енгельс;
г) органічна 4. Л. Петражицький;
г) насильства 5. Г. Спенсер;
д) психологічна 6. Арістотель;
є) класова 7. Дж. Локк, Ш. Монтеск'є, Т. Гоббс.
* *5. Порівняйте примус як один із засобів впливу, який застосо
вується органами держави, із примусом, який застосовувався в пер
вісному суспільстві.
❁*6. У чому полягала особливість гарантій дотримання соціальних норм первісного суспільства?
7. Який із способів виникнення права є домінуючим у суспільстві
і чому?
8. Яка форма права є найдавнішою і як вона виникла?
**9. Порівняйте особливості формування державно-правових інститутів у різних народів (наприклад, у народів Стародавнього Сходу та в Афінах). Визначте причини цих особливостей.
* 10. Доведіть, що саме держава є центральним елементом полі-
шшчної системи суспільства.
41. У чому полягає залежність права від держави і держави від
*2. Визначте ознаки, за якими державна влада відрізняється від публічної влади у первісному суспільстві, заповнивши наступну таблицю:
12. Визначте роль держави і права в організації суспільства г хзшснент політичної влади.
| №п/п | Ознаки державної влади | Ознаки публічної влади у первісному суспільстві |
*3. Яка із теорій походження держави, на Вашу думку, має більш доказові аргументи на відміну від інших. Перерахуйте ці аргументи, спробуйте вибудувати логічну структуру теорії походження держави за такими ознаками: а) причини перетворень у первісному суспільстві; б) рушійні сили цих перетворень; в) наслідки даних перетворень.
4. Співставте прізвища вчених, філософів, політиків і створені ними теорії походження держави:
1 Тут і далі запитання і завдання для перевірки знань достатнього та високого рівня позначені, відповідно, однією або двома «зірочками»
Основи теорії держави
45
ГЛАВА 2
Основи теорії держави
Сутність держави в її інституціональному, субстанціональному, атрибутивному та міжнародному значеннях; характерні ознаки держави; розуміння держави філософами і вченими нарізних етапах її розвитку; місце і роль апарату держави в її механізмі; функції держави; форма держави; форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму; держави на території сучасної України, їх значення для сучасної української держави; співвідношення держави та особи; форми взаємодії держави та об'єднань громадян; основні теорії сутності та соціального призначення держави у суспільстві
§ 1. Поняття держави та її ознаки
Нині в Україні неухильно розбудовується нова державність. Долаються психологічні комплекси і стереотипи тоталітарного минулого, формується новий погляд на роль і сутність держави.
Основою будь-якого суспільного розвитку є спосіб виробництва матеріальних благ. Саме він визначає політичні, соціальні, духовні, моральні та інші процеси життя в суспільстві.
Економічна структура суспільства є його реальним економічним базисом, а політичні, ідеологічні та юридичні явища — надбудовою. До політичної надбудови належить і держава.
Держава найчастіше прямує за рухом виробництва, за розвитком економіки. Вона визначає форму власності (державну, колективну та індивідуальну: особисту і приватну), регулює розподіл матеріальних благ, охороняє та захищає існуючий правопорядок.
Проте держава не завжди автоматично йде за економікою. Вона може активно протидіяти економічному базису. Значною мірою це залежить від впливу на державу різних чинників, що
характеризуються співвідношенням різних соціальних прошарків, суспільної свідомості мас, діяльності політичних партій, інших громадських формувань і рухів, національних традицій, рівня загальнолюдської та правової культури, активності трудових колективів тощо. Тож, держава може як випереджати економічний розвиток, так і відставати від нього.
Термін «держава» в юридичній та іншій науковій літературі тл умачать по-різному. Його розглядають у субстанціональному, атрибутивному, інституційному та міжнародному значеннях.
У субстанціональному значенні держава — це організоване в певні корпорації населення, що функціонує у просторі й часі.
В атрибутивному значенні — це устрій певних суспільних відносин, офіційний устрій певного суспільства, його оформлення.