Главная | Обратная связь

Кількісно-якісне вимірювання злочинності

Всебічне вивчення та аналіз злочинності передбачають її постійне вимірювання в масштабах усієї країни і в межах окремих регіонів. Така робота має поточний і перспективний характер, що дає можливість міркувати не тільки про існуючу злочинність, її минулий стан, а й є передумовою для її прогнозування.
Первинна, початкова інформація про обсяг і внутрішній зміст зло­чинності черпається із даних офіційної кримінально-правової статис­тики і в деяких випадках - із результатів вибіркових досліджень, за­снованих на загальних положеннях згаданої науки.
Кількісно-якісне вимірювання злочинності проводиться шляхом виявлення таких основних статистичних показників, як: рівень зло­чинності, коефіцієнти злочинності, структура злочинності, динаміка злочинності, відомості про латентність злочинності. Розглянемо кож­ний із названих показників окремо.
Рівень злочинності - це загальна кількість злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу в країні або в її окремому регіоні. Цей показник характеризує злочинність із кількісного боку. Він ви­ражається в абсолютних цифрах.
При визначенні рівня злочинності беруться два об'єкти обліку: а саме кількість злочинів і кількість осіб, які вчинили ці злочини. Будь-який з названих об'єктів, узятий окремо, відображає рівень злочинно­сті однобічно, а звідси і неповно, тому що один злочин може бути вчинений і однією людиною, і декількома особами.
Рівень злочинності не можна ототожнювати з рівнем судимості, оскільки до даних про судимості не включаються відомості про осіб, які вчинили злочин, але кримінальні справи про яких припинені на законних підставах до суду або щодо них ухвалено виправдувальний вирок. За межами судимості за звітний період залишаються, природно, нерозкриті кримінальні справи.
Коефіцієнти злочинності являють собою співвідношення кількості злочинів і осіб, які їх вчинили, до чисельності населення країни, або її відповідного регіону з розрахунку на заздалегідь обумовлену кіль­кість населення - на 100 тис. - 1 тис. осіб. Оцінка злочинності у від­носних величинах дозволяє порівнювати між собою її рівні в двох чи більше різних регіонах або в одному й тому ж регіоні, але за відносно тривалі відрізки часу.
Розрізняють два види коефіцієнтів злочинності: коефіцієнт інтенсив­ності злочинності і коефіцієнт злочинної активності населення. Перший дозволяє судити про те, як злочинність впливає на населення країни чи певного регіону. Другий свідчить про його злочинну активність.
Структура злочинності означає відношення окремого виду злочину або групи злочинів до всієї маси злочинності в тому чи іншому регіоні за конкретний період. Вона визначає частку (питому вагу) виділених за певними підставами різних категорій злочинності. Завдяки цьому по­казнику виявляється будова злочинності, її внутрішній склад. Структура злочинності виражається у відсотках і характеризує її з якісного боку.
Структура злочинності може бути побудована за соціально-демографічними, кримінально-правовими і кримінологічними підставами.
Серед соціально-демографічних ознак, які становлять інтерес при вивченні структури злочинності, насамперед, необхідно назвати такі ознаки особи злочинця, як стать, вік, освіта, сімейний стан, рід занять, види населених пунктів, де вони постійно проживають, ступінь при­страсті до спиртного, наркотиків тощо.
За їх допомогою видається за можливе встановити питому вагу чо­ловічої і жіночої злочинності; частку злочинів, учинених особами різних вікових груп (неповнолітніми, особами молодого віку, 30-40-літніми); відсоток злочинів, учинених неодруженими, сімейними; алкоголіками, наркоманами; жителями міст і сільської місцевості та ін.
Кримінально-правові груповані ознаки - це співвідношення зло­чинів за тяжкістю злочинів, тобто характером злочинності, за об'єктом злочинного посягання, ступенем їх суспільної небезпечності, формами вини і мотивами злочинної діяльності; питома вага групової і рецидив­ної злочинності; частка найбільш поширених злочинів та ін.
Особливо слід відзначити, що структура злочинності можлива і необ­хідна за такими кримінологічними груповими ознаками: різні галузі господарської діяльності, де вчинені злочини; характер міжособистісних стосунків між людьми (у сфері службових, сімейних, побутових відносин); домінуюча антисоціальна мотиваційна спрямованість особи злочинців (насильницькі, корисливі злочини); регіони країни, в яких вчинені зло­чини. За допомогою останньої ознаки визначається так звана «географія» злочинності, тобто її адміністративно-територіальне поширення.
Динаміка злочинності. Цей показник відображає рух злочинності у часі. Досягається це шляхом встановлення відношення рівня і струк­тури злочинності теперішнього часу до її рівнів і структури за поперед­ні періоди. Аналіз динамічних рядів злочинності слід провадити за тривалі проміжки часу. За такого підходу усувається вплив на стан злочинності випадкових обставин.[4]
На динаміку злочинності впливають деякі соціальні обставини, а саме:
- зміна соціально-економічних умов життя суспільства;
- стан і характер тих соціальних явищ і процесів, які детермінують злочинність;
- демографічна ситуація, що склалася в країні (зростання рівня народжуваності або смертності населення, зміна його вікової структу­ри, активізація міграції громадян із інших країн);
- зміни кримінального законодавства (криміналізація - введення до КК нових складів злочинів або декриміналізація - скасування складів, що вже є, або часткова зміна їх конструкцій);
- стан і заходи ефективності правоохоронної і правозастосовної діяльності (підвищення або зниження активності органів кримінальної юстиції, недосконалість реєстрації злочинів і т. ін.).
«Ціна» злочинності дає уявлення про обсяг і характер прямого і непрямого збитку, який завдає злочинність суспільству. Прямий зби­ток майнового (матеріального) характеру обчислюється у грошовому виразі. Сюди належать кількість летальних наслідків, настання інва­лідності потерпілих, виплати їм за лікарняними листками, додаткові витрати на їх лікування. До непрямого збитку від злочинності належать кошти, що витрачаються державою на боротьбу зі злочинністю, і вар­тісний вираз її негативних соціальних наслідків (дезорганізація сім'ї, зниження продуктивності праці, додаткове навантаження на інститути соціалізації і ресоціалізації тощо).

 

 

 

 

1.3. Соціальні фактори, що впливають на зростання злочинності в Україні

Сформована кримінальна ситуація в Україні обумовлена ​​впливом безлічі криміногенних факторів, пов'язаних з соціально-демографічної, економічної, соціально-психологічної, культурною та іншими сферами суспільного життя.
Механізм впливу цих факторів на злочинність складний і неоднозначний. Разом з тим, їх аналіз необхідний для того, щоб виявити найбільш негативні процеси, активно продукують різні види злочинів.

Кризові явища в економіці позначилися, перш за все, на рівні добробуту населення, основним показником якого є реальні грошові доходи населення. Динаміка таких доходів не відповідає необхідним запитам населення і істотно нижче відповідних показників по Україні.

Негативні явища в економіці зіграли вирішальну роль у виникненні глибоких деформацій соціальної сфери, багато з яких мають виражену криміногенної значення. При відсутності послідовної соціальної орієнтованості реформ відбулося збільшення чисельності безробітних, падіння життєвого рівня населення, різка соціально небезпечна диференціація населення за доходами.

З урахуванням значного коефіцієнта безробіття і більш високого рівня її прихованих форм цей фактор створює величезний резерв для зростання злочинності. Статистичні показники свідчать про те, що в загальній кількості виявлених осіб, які вчинили злочини, частка осіб без постійного джерела доходу склала майже 60% . На цьому тлі особливу тривогу викликає високий рівень і значний ріст частки осіб, які вчинили злочини у стані алкогольного сп'яніння.

Слід вказати на наступні криміногенні і кримінальні впливу несприятливих соціальних факторів на негативну динаміку злочинності:

а) різке погіршення психологічного клімату в сім'ях безробітних, відчуження батьків від обов'язку по вихованню дітей, пошук забуття у пияцтві, стан стресу, розрядкою якого нерідко служать грубі прояви конфліктності, жорстокість (у тому числі щодо власних дітей, які роблять в результаті втечі з дому і в свою чергу переходять на злочинний шлях), і т.д.;

б) вимушений пошук неповнолітніми власних джерел доходу (нерідко не тільки в цілях елементарної фізіологічної виживання, а й змісту батьків), у тому числі пов'язаних з попаданням в напівкримінальну або навколо-середовище.

в) втрата в разі тривалого періоду безробіття професійних навичок і бажання працевлаштуватися, люмпенізація і маргіналізація.

г) девальвація сімейних цінностей, інституту шлюбу як основи нормального життя людей в суспільстві, статева розбещеність, проституція;

Злочинність паразитує на низькій ефективності правоохоронної роботи органів внутрішніх справ, процвітаючої корупції, прогалини в законодавстві, економічної нестабільності, незадовільне виконання посадовими особами покладених на них обов'язків, зокрема вище ми розглядали приклад порушення посадових обов'язків дільничними уповноваженими з реєстраційної діяльності заяв про злочини.

Найбільш складне становище в Україні спостерігається зі злочинами, вчиненими в стані алкогольного сп'яніння (від числа розслідуваних злочинів). (Таблиця 2)

Особами в стані алкогольного сп'яніння у 2010 році було скоєно 40,6 тис. злочинів, у числі яких 44,5% – тяжкі та особливо тяжкі. Найбільша питома вага припадає на крадіжки – 42,4% (17,2 тис. злочинів), грабежі – 10,5% (4,2 тис. злочинів) та хуліганства – 8,1% (3,3 тис. злочинів).

Таблиця 2

(Кількість зареєстрованих злочинів за окремими видами, скоєних особами в стані алкогольного сп’яніння 2000-2010 рр)

 

Зростання питомої ваги злочинів, скоєних у стані алкогольного сп'яніння, багато в чому обумовлений її поповненням із середовища неповнолітніх. Так, питома вага підлітків, які вчинили злочини у стані алкогольного сп'яніння, за аналізований період збільшився майже в 3 рази.

 

 

1.4. Соціальні фактори причин формування протиправної поведінки у підлітків в Україні.

Переходячи з однієї вікової сходинки на іншу, людина постійно взаємодіє з соціальним середовищем, набуває і накопичує життєвий досвід. Кожен віковий етап має характерні особливості - фізіологічні, психологічні і, що найголовніше, соціальні. Це положення повною мірою можна застосувати і до особистості злочинця. Між його віковими особливостями, як біологічними, так і соціальними, з одного боку, і характером, видом скоєного ним злочину - з іншого, існує об'єктивна зв'язок.

Для неповнолітніх злочинців, у порівнянні з дорослими, більш характерно вчинення злочинів групами. Крім того, предметами посягань неповнолітніх найчастіше є радіо-, теле-, відеоапаратура, продукти харчування, спиртні напої, тютюнові вироби. Характер предметів посягання значною мірою відображає смаки і пристрасті малолітніх злочинців, викрадені речі більше розраховані на власні потреби, ніж на продаж з метою збагачення (на жаль це не можливо підтвердити статистичними цифрами, наявна кримінальна статистика за даними злочинів не містить точних відомостей про вартість предметів злочинних посягань до того ж їх вартість носить умовний характер, так як саме поняття вартості як економічної категорії має в собі різні значення: «вартість продажна», «вартість ринкова», «фактурна вартість», «митна вартість» і т.п.).

Не менш значущою особливістю крадіжок, скоєних неповнолітніми, є виражена інтенсивність злочинів. Іноді неповнолітні скоюють один злочин за іншим з проміжком менше місяця [6]. Крім того, більшість неповнолітніх здійснюють квартирні крадіжки в безпосередній близькості від місця проживання, зазвичай там, де вони навчалися, працювали або проводили дозвілля.

Ступінь прагнення до володіння бажаними речами і предметами у підлітка вище, ніж у дорослої людини. Злочинне поведінка (вчинення корисливих злочинів) формується на тлі незміцнілого або спотвореного свідомості, невеликого життєвого досвіду, легковажного ставлення до вчинків та їх наслідків, існуючої думки про безкарність.

Г.Г. Бочкарьова, В.І. Кузнецова [7] характеризують підлітків, які вчиняють крадіжки, як людей зі слабкими вищими моральними мотивами і надмірним розвитком примітивних потреб. Перевага останніх часто обумовлений впливом однолітків або дорослих осіб, а у підлітків велика потреба в спілкуванні і наслідуванні.

Найактивнішою групою при вчиненні злочинів є особи у віці 18 - 30 років. Саме на цю групу припадає майже 60% всіх скоєних крадіжок. Злочинність осіб молодіжного віку має свою соціальну природу і обумовлена ​​цілим рядом комплексно діючих явищ і процесів матеріального і духовного характеру. Ці особливості і визначають мотивацію і характер злочинної діяльності, в основі якої лежать гіпертрофовані запити на спосіб життя, не відповідний можливостям, що надає на злодія деморалізуючий вплив, формує його як особистість із стійкою антигромадською спрямованістю і сформованими кримінальними навичками.

Неповнолітніми у віці 14 - 17 років відбувається в середньому по Росії 18 - 20% всіх крадіжок. [8]

У формуванні і реалізації мотивів злочинів значну роль відіграють особливості психології неповнолітніх та осіб молодого віку. Але їх вплив здійснюється в сукупності з впливом середовища, умов життя і виховання.

Підлітки і молодь в порівнянні з дорослими, як правило, мають менш розвиненою волею, підвищеною сприйнятливістю до негативних впливів, імпульсивністю, сугестивністю, великим конформізмом в поведінці по відношенню до «своєї» групи, вони легше піддаються шкідливому впливу з боку антигромадських елементів, у тому числі у формі «зараження», наслідування, підбурювання, залучення і т.д. Поведінка людини в молоді роки більш часто відрізняється неврівноваженістю характеру та темпераменту. Характерні для психології підлітків та молоді хворобливе самолюбство, легка вразливість, емоційна надмірність, нестійкість оцінок, юнацький максималізм. У молодих людей мало стримуючих начал і звичок, що створюються і зміцнюються життєвим досвідом, і в силу цього недостатньо розвинена система навичок соціального гальмування.

В умовах складних і суперечливих процесів соціалізації підлітки і молодь нерідко стикаються з конфліктними ситуаціями, при відсутності навичок, які сприяють їх вирішенню. Характерно для осіб цього віку вчинення зухвалих злочинів, нерідко з хуліганських спонукань.

Загальновідомо, що кримінологи безпосередньо не пов'язують рівень освіти з вчиненням злочину. Освіта, будучи одним з інструментів накопичення соціального досвіду, «є лише частиною, хоча й значною, тих умов, які прямо або побічно визначають весь процес формування особистості» [9]. Разом з тим в кримінологічної літературі і в дослідженнях особистості окремих категорій засуджених майже одностайно відзначається, що рівень освіти осіб, що скоюють злочини, нижче, ніж у громадян цього віку з соціально схвалюваним поведінкою. [10] Відзначається також, що рівень освіти осіб, які вчиняють насильницькі , корисливі злочини, трохи нижче рівня освіти інших категорій злочинців. [11]

Освіта має нерозривний зв'язок з інтелектом, вольовими якостями особистості. Більш високому рівню освіти, по-видимому, повинна відповідати і більш тверда воля. У масі спостережень це положення проявляє себе як аксіома. Відомо, однак, що відносно високий інтелект може мати антигромадську спрямованість, а тверда воля може виявитися і злочинною. Тому не дивно, що більш освічений («інтелектуальний») злочинець здійснює часом більш небезпечні злочини.

 

 

Таблиця 3.

(Кількість виявлених неповнолітніх, які вчинили злочин, за видами злочинів за 2000-2010 рр)

 

2.1. Економетричний аналіз впливу соціального фактору «наркоманія» на зростання злочинності.

Надамо економетричний аналіз впливу одного із соціальних факторів на рівень злочинності. Я вибрала такий фактор, як «наркоманія». Адже в наш проблема наркоманії, нажаль, є дуже болючою і поки що невиправною.

Органами внутрішніх справ у 2010р. зареєстровано 56,9 тис. злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, з яких 54,1% припадає на злочини, пов'язані із незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням чи пересиланням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.

Органами внутрішніх справ у 2010р. з незаконного обігу вилучено: 1,1 тонни прекурсорів, 11,1 тонни наркотичних засобів, 24,4 кг психотропних речовин.

Із загального числа злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, 15,7% злочинів скоєні безпосередньо наркоманами. Найбільша питома вага серед злочинів, скоєних наркоманами, припадає на крадіжки у відношенні приватної власності – 15,7%, що складає 1,4 тис. злочинів, у числі яких 20,2% складали квартирні крадіжки.

Протягом 2010р. виявлено 37,5 тис. осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, з яких: 30,8% – особи, які раніше вже скоювали злочини, 14,2% – жінки, 1,8% – неповнолітні; 68,9% осіб на момент здійснення злочину не працювали і не навчались; питома вага молоді (особи у віці 18-28 років) складає 39,7% у загальній кількості осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів.

На кінець 2010р. в органах внутрішніх справ знаходилось на обліку 152,9 тис. таких осіб (на 7,2% менше, ніж у 2009р.), з яких 85 тис. осіб (55,6%) – з діагнозом «наркоманія». У загальній кількості осіб, які знаходились на обліку, неповнолітні складали 1%, жінки – 16,6%, особи, які раніше вже скоювали злочини, – 44,9%, з числа яких 76,4% осіб притягувались до кримінальної відповідальності саме за злочини, пов’язані з наркотиками; питома вага осіб, які на момент постановки на облік не працювали і не навчались, складала 68,3% (104,4 тис.)[12].(Таблиця 4)

Таблиця 4 (Кількість осіб, які допускали немедичне застосування наркотиків та психотропних речовин)

 

 

Економетричний аналіз фактору «наркоманія» з «злочинністю».

Для порівняння я взяла дані по рокам по «Кількості злочинів, скоєних наркоманами» і «Загальну кількість наркоманів.

 

 

Рік	К-ть

	К-ть злочинів скоєних наркоманами
	загальна к-ть наркоманів

 

Середнє значення -83260,35