Главная | Обратная связь

СИМВОЛІКА НАЗВ ГАЗЕТНИХ ВИДАНЬ НА ЛУГАНЩИНІ У СТАЛІНСЬКИЙ ПЕРІОД ТА ЇЇ ВПЛИВ НА МАСОВУ СВІДОМІСТЬ

 

Обрана тема є актуальною з точки зору історії, філософії, журналістики і, навіть психології, оскільки вона пояснює причини могутності сталінської ідеології, її непохитності та переконливості. У цьому питанні слід підкреслити значення друкованих видань в житті луганців та силу дії друкованого слова на свідомість громадськості.

Метоюнашого дослідження є дослідити особливості впливу символічних назв луганських газетних видань на масову свідомість тогочасної аудиторії. Реалізація мети передбачає наступні завдання:виявити причини психологічного впливу символічних назв газетних видань Луганщини на свідомість аудиторії у сталінський період; пояснити особливості семантики слів-символів, що домінували у назвах газетних видань того часу; розкрити вагомість цього впливу та його наслідки для формування масової свідомості радянських громадян.

Об’єктом дослідження стали газети: “Ворошиловградська правда”, “Ленінська зоря”, “Більшовицький шлях”, “Колгоспне життя”, “Колгоспне слово”.

З огляду на особливості радянської ідеології сталінського періоду, цікавим питанням стає те, яким чином порівняно невелика владна структура здійснювала тоталітарний контроль над цілою імперією з п’ятнадцяти республік? Відповідь вбачаємо не лише в тому, що влада користувалася антигуманними методами залякування, шантажу, жорстокої розправи, а й у тискові на підсвідомість громадян через використання певної ідеологічної символіки, що створювала фантомну атмосферу цілісності, справедливості та добробуту в державі. Ця символіка знайшла своє вираження в багатьох атрибутах Радянської держави, зокрема в назвах друкованих ЗМІ.

Зокрема, на Луганщині були популярні газети з такими назвами: “Ворошиловградська правда”, “Ленінська зоря”, “Більшовицький шлях”, “Колгоспне життя”, “Колгоспне слово” тощо. Основний акцент у цих назвах робився на словах “правда”, “зоря”, “шлях”, “життя”, “слово”, які мають символічно-гіпнотичне значення й діють на підсвідомість людей, формуючи певні поведінку, світогляд, пріоритети, цінності.

Спробуємо детальніше визначити кожне слово-символ та з’ясувати їх впливогенні властивості.

Слово “правда” вже саме по собі свідчить про досконалість, що полягає в істинності того чи іншого явища. У цьому випадку – явища комунізму. Якщо звернутися до словника символів, віднайдемо такі сполучення слів як “права сторона”, тобто правильна сторона, а звідси – правильний курс розвитку суспільства, його фізичної та ідеологічної еволюції. Так, права сторона – це сонячне чоловіче начало; в Західній християнській традиції – почесне місце; під час Страшного Суду праворуч – вівці, ліворуч – козлища; на зображеннях розп’яття праворуч – добрий розбійник, а ліворуч – злий або праворуч – Богородиця, церковні служки разом з Іоанном, а ліворуч – синагога.

Незважаючи на те, що в СРСР діяла заборона на релігію, методи, які використовували сталіністи, свідчили про те, що влада намагалася брутально використовувати релігійні вчення як зброю проти церкви, тобто як силу, що знищує саму себе. Крім цього, християнство – не єдине джерело, звідки Радянський Союз позичав ідеї для своєї ідеологічної символіки. У Китаї, наприклад, “правда” або “права сторона” символізує військові почесті, хоча ліва тяжіє до насильства. А в індуїстських та буддистських вченнях об’єкт поклоніння обходять ліворуч з тієї причини, що наприкінці ритуалу останній має опинитися праворуч від того, хто його обходить [1].

Слово “зоря” має подвійне значення. Перше – це зоря як світанок, а друге – як зірка, яка, власне, була одним з найголовніших символів Радянського Союзу. У своєму первинному значенні зоря уособлює символ животворної й родючої природи; дівчини-красуні, кохання; доброї душі; нового щасливого життя; світлого духу; вічності; очей Бога. В усній народній творчості, зокрема замовляннях, постають три зорі: вранішня, вечірня, полуденна. Це символічні образи, що позначають певні сакральні проміжки часу. На думку митрополита Іларіона, зорі символізували Божі очі, думки, вони “святі й праведні”. Язичники вважали зорі вікнами Неба, через які боги дивляться на світ. У християнстві зоря – символ оборони живих людей. Кожна людина при народженні нібито отримує свою зірку, яка визначає її Янгола-Охоронця [2].

Але для радянської влади більш глибоке значення мала саме зірка, яка вміщувала значення зорі як світанку більшовицької диктатури – диктатури комуністичної верхівки. Згідно з офіційним трактуванням червона зірка мала значення боротьби трудящих за звільнення від голоду, війни та рабства; символ робітничо-селянської радянської влади. П’ять променів червоної зірки позначали як солідарність трудящих п’яти частин світу. За версією дослідників, така зірка символізує ніщо інше, як людину – або Героя (позитивне), або ж Надлюдину – з надзвичайними здібностями і можливостями. Якщо символ "хрест" асоціюється із Боголюдиною (Ісусом Христом у християнстві), то Надлюдина – це той, хто кидає виклик Боголюдині, намагаючись стати "вище" за вищого, створює спроби замінити Закони Божі на власні – Надлюдські. За Біблією це Антихрист, і зірка в такому випадку має сатанинське значення.

П’ятикутна зірка – знак військовослужбовців Червоної Армії, вперше введений наказом Наркомату по військових справах від 19 квітня 1918 р. як нагрудний знак червоноармійців і командирів. Г. Шварц-Бостунич стверджував, що більшовики для приховування істинного сенсу свого вчення використали п’ятикутну зірку повернену догори. Перевернута пентаграма має руйнівний, негативний зміст. За деякими тлумаченнями це ніби символічне відображення Бафомета – зверху два роги, внизу – борода і вуха, інше трактування – людина, перевернута догори ногами [3].

Слово “шлях” – символ складного, нелегкого життя; розлуки з домівкою; лінії поведінки тощо. У міфологічних та релігійних моделях світу шлях – це образ зв'язку між двома точками простору. Постійна і невід'ємна ознака його – складність, небезпечність. Тому подолання героєм-подорожнім шляху є подвигом.

Натомість у Біблії часто згадується шлях Господа, шляхи життя, мудрості, правди, милості, гріха, зла тощо. У народі шлях, дорога часто зіставлялися із скатертиною, рушником. Образи дороги і скатерті у народній уяві, очевидно, виникли на основі подібності за формою: дорогу хотіли бачити рівною, як скатертина, а значить, чистою, світлою, щасливою. Невипадково існували вірування: коли сниться полотно – це перед тобою дорога стелиться [2].

Проте у сталінський період слово “шлях” спиралося лише на одне провідне визначення – шлях комунізму. Гіпнотичний вплив цього слова пов’язаний з асоціаціями, адже шлях комунізму неодмінно перехрещується з життєвим шляхом народу, певного соціального прошарку чи індивіда. Це також шлях всебічного розвитку, шлях почуттів, шлях змін та набуття нових реалій тощо. З огляду на це, суспільство тяжіло до роздумів над життям, вбачаючи його у таких-от слова-символах, які привертали увагу, змушували підкорюватися.

Слово “життя” – символ життєвого духу, а не фізичного життя тіла. Митрополит Іларіон зазначав, що на Русі-Україні жито особливо поважали як правдивий середник до життя (жито від жити).

Жито було фактично символом усіх етапів життя людини. Коли народжувалося немовля, повивальна бабуся посипала житом "місце" у хаті; молодих посипали теж зерном, що символізувало побажання достатку, злагоди; шлях за домовиною посипали житнім зерном (інколи зерно клали у могилу). Це означало побажання, щоб в оселі продовжувалося життя [4, c. 70].

Однак за радянської доби семантика слова "життя" зазнала змін. По-перше, життя не мало глибокого філософського змісту в уявленні сталіністів. Швидше за все, воно прирівнювалося до речової субстанції, якою людина користується тимчасово і яку вона має легко віддати за комуністичні ідеї. Фактично радянська людина народжувалася для того, щоб жити в рабській залежності від політики, а в такому випадку життя мимоволі перетворювалося на існування і втрачало своє первісне значення. Крім цього, слово “життя” набувало більш матеріального сенсу, тобто життя як буденність, зміна дня і ночі. Навіть за змістом газета “Колгоспне життя” робить акцент на матеріальному: скільки поросят народилося в селі, як відзначили ту чи іншу подію, хто скільки вимолотив зерна чи народив дітей.

По-друге, жито як символ життя також існувало в своїй матеріальній речовій оболонці, оскільки житом як і життям нехтували. Яскравим прикладом цьому може слугувати Голодомор – геноцид 1932-1933 рр. та голодомор 1946-1947 рр., коли вилучаючи жито, відбирали життя, і навпаки.

По-третє, життя, за сталінською мораллю, це те, що дає і відбирає партія, а не дар природи. І мотиви Надлюдини тут яскраво виражені, оскільки сталіністи вважали себе творцями і руйнівниками життя як такого, незважаючи філософське підґрунтя, існування якого ставило під сумнів правильність ідеологічного спрямування держави та її керманичів.

Лексема “Слово” – символ Бога, Логосу; Енергії Космосу; інструмента, який передає людям знання про Всесвіт, закони матерії, світові константи; програми збереження людиною гармонії з Космосом; символ Великої Таїни; Всього; першоджерела; світла, знань; добра; краси; мелодійності; материнської мови; гігантського акумулятора інформації; досвіду; мудрості, духовності; етнічної самосвідомості; Вічності; Безмежності; духовного оберегу; Магічної Чарівної сили, здатної як на Добро, так і на Зло; символ пророцтва; клятви.

Слово – один з найдавніших, наймістичніших і найтаємничіших символів людства. Досить сказати, що людство створило надпотужні комп'ютери, заглибилося у атомне ядро, космос, але і досьогодні не знає, як, де, коли виникло слово.

У філософії – це термін для позначення заглиблення у сутність явищ. У Геракліта Логос – це світовий закон, основа світу. У стоїків – це світовий розум, якому підпорядковані природа і людина. У віровченні Логос - це Слова Бога і Його думка, це Ісус Христос. За християнськими догматами, Слово Боже – Велика Таїна, його розуміють лише окремі особи (пророк Ілія, "князь світу" Метатрон, Архангел Михайло, патріархи).

Сучасні словники фіксують такі усталені означення до лексеми "слово": Слово злагоди, миру; золоте, віще, пророче, живе; добре, чесне; вітальне, прощальне, напутнє, сильне, красне, нове, тверде, образне та ін. Водночас слово може бути лихе, погане, марне, пусте, вбивче, криве, гріховне, облудне. Невипадково Т. Г. Шевченко збирався на сторожі "рабів німих" поставити саме Слово [5].

Хоча за допомогою слова сталіністи намагалися створити “рабів німих”, шляхом цькування ідеологічно вільної спільноти. Саме тому “Спочатку було Слово…” у цьому контексті притаманне не Біблії, а луганським газетам сталінської доби, оскільки за допомогою слова влада впливала на людей, а сама лексема “слово” здійснювала моральний вплив, який давав про себе знати протягом більш ніж 20 років сталінської тиранії, а його відголоски було чутно протягом усього існування Радянського Союзу.

Присутність лексеми “слово” у назві газети уже є діючою, бо навіть підсвідомо віруючі люди не могли не реагувати на його символічну природу. Насамперед, вона полягала в розрахунках луганців на упевненість, конкретику та досконалість державного курсу за таким принципом: якщо влада має Слово, отже, вона упевнена в своїх можливостях, а людям залишається тільки заспокоїтися й довіритися їй. Власне, за цим принципом було зведено вагомий блок ідеологічного фундаменту, який запроваджувала сталінська влада.

Таким чином, луганські газети, виконуючи функцію формування партійної думки громадськості та уславлення керманичів держави, активно впливали на підсвідомість громадян через символіку газетних назв. Спеціально з цією метою підбиралися лексеми з неоднозначною конотацією, намагаючись споріднити людей з вірою в партійні можливості, консолідувати громадськість навколо владної ідеології, вдаючись за допомогою слів-асоціацій до різних психологічно-гіпнотичних прийомів.

 

Література:

1. Словарь символов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.deport.ru/slovar/sim/p/pravaja-storona.html 2. Словник символів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrlife.org/main/evshan/symbol_z.htm 3. Радянська символіка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://narodna.pravda.com.ua/history/4931e73b2b433/ 4. Словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка, В. В. Куйбіди. – 3-е вид. – К.: Міленіум, 2005. – 352 с. 5. Шумей І.У світі власних імен / І. Шумей [Електронний ресурс] // Слово. – 2010. – № 1. – Режим доступу: http://ukrlife.org/main/evshan/symbol_c.htm

Анотація

У статті окреслено особливості впливогенного потенціалу слов-символів у назвах газет Луганщини радянського періоду. Проаналізовано найбільш популярні символічні лексеми, виокремлено й досліджено елементи їх семантики (семи, конотеми), які сприяли консолідації громадськості навколо владної ідеології. Звернено увагу на те, що через уведення до назв регіональної преси лексем-символів, зміну їх семантичного значення відбувалась перерорієнтація масової свідомості з традиційно-українських, християнських ментальних структур на марксистсько-ленінські ідеологічні доктрини.

Ключові слова: лексема-символ, радянська преса, масова свідомість, формування громадської думки, семантика, конотація, ідеологізація.

Науковий керівник:Антонова Ольга Вадимівна, кандидат наук із соціальних комунікацій, асистент кафедри журналістики і видавничої справи ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”.

 

 

УДК [007:304:070]:82-4

В. П. Грисюк