Главная | Обратная связь

Суть інституту власності.

Власність визнана найголовнішою економіч­ною категорією, яка виражає відношення привласнення засобів виробництва і результатів праці. Права власності визначені Кон­ституцією України Земля і всі ресурси господарювання в Україні є об'єктами прававласності українського народу.

Теорія власності і практика господарювання обґрунтовують необхідність запровадження двох інститутів власності:

^інсти­туту приватної власності та

^інституту неприватної власності.

Інститут приватної власності. Передбачає реального суб'єкта власності та форми її функціонування. Насамперед приватна власність має єдиного суб'єкта— індивіда, особу. Проте може функціонувати в таких формах:

індивідуальна, коли власником є індивід;

сімейна, коли власником є члени сім'ї, родини;

колективна (корпоративна), коли приватні власники пере­дають свою власність у колективне управління.

Отже, суб'єктами приватної власності в Україні є фізичні осо­би, тобто кожен індивід має право бути власником засобів вироб­ництва і результатів праці.

Інститут неприватної власності передбачає суспільного чи колективного власника з відповідними формами функціонування. Неприватна власність належить групі людей як сукупному вла­сникові засобів виробництва і результатів спільної праці. Непри­ватна власність має такі форми:

державна, коли власником є держава, в Україні Фонд Дер­жавного Майна;

комунальна (муніципальна), коли власником є міська (селищ­на) рада;

кооперативна, коли власником є кооператив;

колективна (змішана),коли приватні і неприватні власники передають свою власністьу колективне управління.

Форми двох інститутів власності функціонують як для реалі­зації інтересів їхвласників, так і для суспільства загалом.

Від імені українськогонароду права власника здійснюють орга­ни державної влади та органи місцевої влади, визначені Консти­туцією України.

Кожен громадянин має право користуватися природними об'єк­тами права власності народу відповідно до Закону України "Про власність''. Але при томукожен має пам'ятати, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду лю­дині і суспільству.

Держава, своєю чергою, забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість еко­номіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У Конституції України зазначено, що земля є основним націо­нальним багатством і перебуває під особливою охороною держа­ви. Водночас право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою лише відповідно до закону.

Також кожен має право володіти, користуватися і розпоряджа­тися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, твор­чої діяльності. Право приватної власності набувається за поряд­ком, визначеним законом. Також громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права власності держав­ної та комунальної власності відповідно до закону.

Особливим є питання відчуження об'єктів власності. Консти­туція України стверджує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непо­рушне.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхід­ності, на підставі і за порядком, встановленим законом, та за умо­ви попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з подальшим певним відшкодуванням їхньої вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзви­чайного станів.

Конфіскація майна може бути застосована лише за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, сво­бодам та гідності громадянам, інтересам суспільства, погіршува­ти екологічнуситуацію і природні якості землі.