Фізичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи. ЦК вживає термін "фізична особа" стосовно людини як суб'єкта цивільних правовідносин, тобто носія цивільних прав і обов'язків. Індивідуалізація фізичної особи забезпечується її ім'ям, яке надається при народженні й під яким вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх. Набуваючи ці права, фізична особа наділяється цивільною правоздатністю і цивільною дієздатністю. Цивільна правоздатність -це здатність фізичної особи мати цивільні права й обов'язки. Цивільна правоздатність визнається рівною мірою за всіма фізичними особами з моменту народження і припиняється зі смертю. При здійсненні своїх прав фізична особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині. Здійснення цивільних прав невіддільне від виконання цивільних обов'язків, які фізична особа здатна мати як учасник цивільних правовідносин. Обмеження правоздатності можливе лише у вигляді санкції за вчинення адміністративного правопорушення або злочину і передбачене відповідно адміністративним або кримінальним законом. Цивільна дієздатність фізичної особице її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Дієздатність відрізняється від правоздатності тим, що передбачає свідому діяльність особи, спрямовану на настання певних наслідків. Дієздатність виникає в повному обсязі з моменту досягнення особою повноліття - вісімнадцяти років. Між тим існує декілька виключень з цього правила. По-перше, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. За Сімейним кодексом України (далі СК) шлюбний вік для жінки встановлюється в сімнадцять, а для чоловіка у вісімнадцять років. За поданням особи, яка досягла чотирнадцяти років, згідно з рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. По-друге, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі: а) яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором: б)яка досягла шістнадцяти років і бажає займатися підприємницькою діяльністю; в) неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Надання повної цивільної дієздатності проводиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи і письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди - може бути надана за рішенням суду (п. я; в). Виникнення повної цивільної дієздатності за п. б пов'язується з моментом державної реєстрації фізичної особи як підприємця, однак цьому обов'язково передує письмова згода на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування. Закон поділяє фізичних осіб, які не досягли повноліття, на дві вікові категорії: фізичні особи, які не досягли чотирнадцяти років (малолітні особи) і фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітні особи). Дієздатність малолітньої особи. Така особа здатна самостійно вчиняти дрібні побутові правочини і здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він відповідає певним ознакам, а саме задовольняє побутові потреби особи; відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку; стосується предмета, який має невисоку вартість. 187Неповна цивільна дієздатність неповнолітньої особи. Крім вчинення дрібних побутових правочинів неповнолітня особа може: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної творчої діяльності, що охороняються законом: бути учасником (засновником юридичних осіб), якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Інші правочини вона вчиняє за згодою батьків (усино-влювачів) або піклувальників. За умови збиткового або нераціонального використання зароблених коштів, внаслідок чого у неповнолітньої особи не залишається коштів на найнеобхідніші потреби, батьки (усиновлювачі), піклувальники або орган опіки та піклування можуть обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона: страждає на психічний розлад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Обмеження дієздатності здійснюється в судовому порядку і можливе лише відносно повнолітніх фізичних осіб. Цивільна дієздатність останніх вважається обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Над обмеженою в дієздатності фізичною особою встановлюється піклування, і вона самостійно може вчиняти лише дрібні побутові правочини. Вчинення правочинів щодо розпорядження майном та інших правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, можливо лише за згодою піклувальника. Визнання фізичної особи недієздатною. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розлад)' нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Позбавити дієздатності можна і малолітню особу, бо вона має часткову дієздатність, і неповнолітню особу, яка має неповну цивільну дієздатність, якщо внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу вони не здатні усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Це можливо і по відношенню до фізичної особи, яка до цього вже була обмежена в дієздатності, внаслідок психічного розладу, який суттєво впливав на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними за умови, що її психічний стан значно погіршився, а психічний розлад набув стійкого, хронічного характеру. Над недієздатною фізичною особою, яка позбавляється права на вчинення будь-якого правочину, встановлюється опіка, і опікун від її імені та в її інтересах вчиняє її правочини. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Місцем проживання фізичної особи є жилий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому вона проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. При цьому для фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років може бути встановлено інше місце проживання за згодою між дитиною та батьками (уси-новлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання такої особи визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. 189Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з"явилася або були одержані відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Особливі умови передбачені для оголошення померлими фізичних осіб, які пропали безвісти у зв'язку з воєнними діями. Вони можуть бути оголошені судом померлими після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. За своїми правовими наслідками оголошення фізичної особи померлою прирівнюється до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи, а саме на майно такої особи відкривається спадщина. Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Закон на випадок появи фізичної особи закріплює норми, які забезпечують часткове повернення її до того майнового стану, який мав місце до вступу рішення суду в законну силу. Спадкоємцям фізичної особи, яка оголошена в судовому порядку померлою, забороняється відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Незалежно від часу появи фі- зична особа має право вимагати повернення свого майна; відшкодування вартості цього майна: повернення суми, одержаної від реалізації цього майна. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|