 |
|
Поняття, причини та види правопорушень
Усі людські вчинки умовно можна поділити на суспільно корисні і шкідливі. Всякий вчинок, який суперечить встановленим і схваленим суспільством правилам, завдає шкоди іншим людям, є викликом суспільству, порушує моральні умови існування людини і суспільства. Суспільно корисні вчинки узгоджуються з нормами права, а суспільно шкідливі, як правило, є порушенням правових норм. Протиправна поведінка є антиподом правомірної поведінки і породжує правопорушення.
Отже, правопорушення - це суспільно шкідливий, протиправний вчинок, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність. Щоб встановити, чи є конкретний вчинок або поведінка правопорушенням, необхідно проаналізувати склад правопорушення. До особливостей складу правопорушення слід віднести такі:
• суб'єктом його є деліктоздатна особа, тобто така, що
спроможна нести юридичну відповідальність за вчинене
правопорушення;
• суб'єктивна сторона правопорушення - внутрішнє
психологічне ставлення суб'єкта до вчиненого протиправ
ного діяння та його наслідків.
Необхідною ознакою суб'єктивної сторони правопорушення є вина у формі умислу чи необережності. При умислі суб'єкт усвідомлює протиправність свого вчинку, передбачає і бажає настання його негативних наслідків (прямий умисел) чи свідомо допускає їх (непрямий умисел). При необережності особа передбачає можливість негативних наслідків вчинку, але легковажно розраховує їх відвернути (самовпевненість) чи не передбачає можливості настання цих наслідків, хоч могла і повинна була це зробити (недбалість). Об'єктивна сторона правопорушення — це зовнішній вираження протиправного діяння. Ця сторона відповідає на запитання, яким саме чином скоєно правопорушення, якою була діяльність (бездіяльність) суб'єкта правопорушення; чи є об'єктом правопорушення суспільні
64 ________________________________________
відносини, соціальні цінності, які охороняються правом і на які зазначене правопорушення посягає.
Ознакою правопорушення є караність протиправного діяння (поведінки) — юридична відповідальність.
Серед причиніумов, які можуть визначати скоєння правопорушень або сприяти їм, характерними є:
• дефекти сімейного виховання (жорстокість, відсутність
моральних принципів, культ грошей);
• безробіття і майнова нерівність у суспільстві;
• пияцтво і наркоманія;
• вплив певних творів так званої масової культури (особливо
перегляд фільмів, у яких популяризуються жорстокість,
аморальність, насильство);
• низький рівень правосвідомості й правової культури,
правовий нігілізм.
Сприяти скоєнню правопорушень можуть і певні суб'єктивні причини, соціально-психологічні особливості (наявність психічних відхилень, темперамент, вік, риси характеру, фізичні вади тощо).
Впливають на скоєння правопорушень і факти недосконалості чинного законодавства (високі податки на суб'єктів господарської діяльності, відсутність ліцензування певних видів діяльності, відсутність прогресивного податку на власність та ін.).
Правопорушення, як правило, зумовлюються не якоюсь однією причиною, а відразу багатьма.
Залежно від ступеня суспільної небезпечності всі правопорушення поділяють на злочини і проступки (провини). Злочинами визнаються правопорушення, з якими пов'язана найбільша небезпека для суспільства та особи. У 1999 р. в Україні зареєстровано 5 581 693 злочини, а в 2000 році в ув'язненні перебувало понад 177 тис. осіб.
Залежно від галузі права розрізняють кримінальні, адміністративні, цивільні, трудові, фінансові, екологічні, процесуальні та інші правопорушення.
$20. Цілі, підстави та види юридичної відповідальності
Конституція України закріплює основи юридичної відповідальності особи. За Конституцією:
• ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення
не визнавалися законом як правопорушення;
_________________________________________________________ 65
• юридична відповідальність особи має індивідуальний
характер;
• ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної
відповідальності одного виду за одне й те саме
правопорушення.
Юридична відповідальність має певні цілі, передбачувані результати. До таких належать:
1) захист прав і свобод громадян;
2) утвердження законності;
3) охорона державного ладу;
4) виховання і перевиховання правопорушника;
5) запобігання правопорушенням.
Юридична відповідальність містить у собі й елемент кари, тому що обмежує в чомусь правопорушника, позбавляє його певних благ.
Підставою для юридичної відповідальності повинен бути факт скоєння правопорушення, наявність у діях особи складу правопорушення, який, як зазначалося, включає чотири елементи: суб'єкт, суб'єктивну сторону, об'єктивну сторону та об'єкт.
Для всіх правопорушень загальним об'єктом є суспільні відносини (правопорядок), що охороняються законом. Безпосереднім об'єктом є ті конкретні суспільні відносини, яким заподіяно шкоди зазначеним правопорушенням. Ними можуть бути права і свободи громадян, права та інтереси організацій тощо.
Підставами юридичної відповідальності, крім факту скоєння правопорушення, є:
1) норма права, яка передбачає можливість покладання
відповідальності (наприклад, стаття Кримінального кодексу);
2) акт застосування права (вирок суду, рішення адміністративного
органу, представника органу влади та ін.).
Незнання закону не звільняє від відповідальності. Коли б цей принцип не діяв, тоді більшiсть правопорушників, очевидно, спробували б послатися на своє незнання закону, щоб уникнути відповідальності за правопорушення.
Залежно від характеру, ступеня суспільної небезпечності правопорушень розрізняють кілька основних видів юридичної відповідальності, а саме:
• кримінальна, яка є найсуворішим видом відповідальності;
• адміністративна;
• цивільно-правова;
• матеріальна;
• дисциплінарна.
5 — 5-1314
66 _____________________________________________
Існує і конституційна відповідальність (імпічмент Президента, відповідальність народного депутата за порушення депутатських обов'язків). Виділяють також кримінально-процесуальну відповідальність (заміна підписки про невиїзд взяттям під варту).