Здавалка
Главная | Обратная связь

Правовідносин. Правосвідомість



Правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані нормами права. Це саме життя норми права. Правовідносини - явище складне для реального сприймання. їх не можна побачити чи сприйняти іншими органами чуттів. Реально можна лише спостерігати конкретну поведінку людей, наприклад, продавця і покупця, які реалізують свої суб'єктивні права, передбачені цивільним законодавством. Через правовідносини особи можуть реалізовувати свої права та обов'язки, задовольняти свої інтереси. Правовідносини виникають з конкретної поведінки суб'єктів правовідносин (громадян, організацій, підприємств і т. ін.).

Основні ознаки правовідносин такі:

• вони виникають на основі норм права;

• характеризуються наявністю сторін, які мають суб'єктивні
права та юридичні обов'язки;

• вони є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних
осіб, організацій і спільнот;

• здійснення суб'єктивних прав чи додержання юридичних
обов'язків у правовідносинах контролюється і забезпечу­
ється державою.

Правовідносини мають складну будову і включають у себе такі елементи: суб'єкти, об'єкти, зміст правовідносин.

Передумовою виникнення правовідносин є юридичні факти.

Суб'єктами правовідносин вважають їх учасників, що є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Суб'єктами правовідносин є:

• фізичні та юридичні особи;

• державні та громадські організації (профспілки, партії,
фонди, земляцтва, ветеранські, молодіжні організації тощо);

• різні спільноти (трудовий колектив, нація, народ, населення
відповідного регіону тощо).

Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю (правоздатністю, дієздатністю й деліктоздатністю).


_________________________________________________________ 47

Правоздатність - це здатність суб'єкта бути носієм суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

Дієздатність - це здатність суб'єктів своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права та виконувати юридичні обов'язки.

Деліктоздатність - це обумовлена нормами права здатність суб'єктів нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення.

Об'єкти правовідносин - це ті реальні соціальні блага, що задовольняють інтереси і потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки. їх поділяють на матеріальні й духовні блага, дії суб'єктів, правовідносини, результати їх діяльності, в тому числі й духовні.

Зміст правовідносин складають права та обов'язки його учасників (суб'єктів).

Зміст суб'єктивного права (можливість певної поведінки) включає в себе такі можливості:

а) діяти відповідно до свого бажання та користуватися
соціальним благом, що закріплюється суб'єктивним правом;

б) вимагати певних дій від зобов'язаної сторони;

в) звернутися до суду, державного органу чи посадової особи
щодо захисту свого права.

Змістом юридичних обов'язків (належної необхідної поведінки) є необхідність:

а) здійснення певних дій тавимагати здійснення або нездійснення
тих чи інших дій від інших осіб;

б) утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших
осіб;

в) нести юридичну відповідальність за невиконання чи
неналежне виконання передбачених нормою права дій.

Залежно від тих чи інших ознак можна виділити такі види правовідносин:

1) за галузями права:

• конституційно-правові;

• кримінально-правові;

• цивільно-правові;

• трудові;

• сімейно-правові;

• фінансово-правові тощо;


48 ________________________________________

2) за кількістю суб'єктів (Учасників):

• прості (між двома суб'єктами);

• складні (між трьома суб'єктами і більше);

3) за розподілом прав та обов'язків суб'єктів:

• односторонні (кожен суб'єкт має або лише право, або лише
обов'язки, наприклад, договір займу);

• двосторонні (кожен суб'єкт має і права і обов'язки,
наприклад, договір купівлі-продажу);

4) за характером дій зобов'язаного суб'єкта:

• активні (суб'єкт повинен вчинити певні дії);

• пасивні (суб'єкт повинен утримуватися від вчинення певних
Дій);

5) за методом правового регулювання:

• договірні (обопільне волевиявлення сторін);

• управлінські (здійснення одностороннього волевиявлення);

6) за дією у часі:

• довготривалі;

• короткотривалі;

7) за функціональною спрямованістю відповідних норм права:

• регулятивні;

• охоронні.

Юридичними фактами є конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Юридичні факти поділяються на окремі групи за такими показниками:

1) наявністю волі суб'єктів (щодо волі учасників) - події, дії, бездіяльність, стан.

Події - це те, що відбувається незалежно від волі учасників правовідносин (стихійне лихо, закінчення строків, народження, смерть людини тощо).

Дії - це активна поведінка суб'єкта з його волі. Дії бувають правомірні (відповідають вимогам правових норм) і неправомірні (протиправні: злочини, проступки). Результатом правомірних дій можуть бути правомірні акти (визнання судом людини померлою, наказ про зарахування на роботу).

Бездіяльність - це стан абсолютної пасивності, відсутність дії. Вона теж може спричинювати певні правовідносини (наприклад, ненадання лікарем медичної допомоги хворому).


_________________________________________________________ 49

Станом (юридичного характеру) можуть бути: сп'яніння, вагітність, громадянство тощо, за наявності яких можуть виникати певні правовідносини;

2) складом — прості (складаються з одного факту, якого досить
для настання юридичних наслідків), складні (сукупність окремих
фактів);

3) тривалістю у часі — одноактні (складаються з одноразового
акту їх виявлення), тривкі, або сталі акти (тривають у часі);

4) юридичними наслідками — правотворні, правозмінні,
правоскасу вальні.

Право тісно пов'язане зі свідомістю людей.

Правосвідомість є формою суспільної свідомості, сукупністю світоглядів, ідей, що виражають ставлення людей, соціальних груп, класів до права, його мети, до законності, правосуддя, їх уявлення про те, що є правомірним і що є неправомірним.

Правосвідомість містить у своїй структурі:

• правову ідеологію — систему правових поглядів, які
ґрунтуються на певних соціальних, моральних, релігійних і
наукових (теоретичних) позиціях;

• правову психологію — звички, почуття, емоції людей щодо
правових явищ, буденне ставлення членів суспільства до
права.

Правосвідомість—це не тільки знання чинних прав, їх основних принципів і вимог, а й свідоме ставлення до права, орієнтація людей на певну поведінку. Розрізняють правосвідомість людини, певної соціальної групи, суспільства загалом.

Правосвідомість пов'язана із правовою системою, яку слід відрізняти від системи права (сукупність чинних правових норм і поділ їх на галузі та інститути). Під поняттям правової системи розуміють сукупність усіх взаємопов'язаних правових явищ у суспільстві: створення, реалізацію, і охорону права, забезпеченість виконання правових норм, вплив права на суспільство, ставлення членів суспільства до чинного законодавства тощо.

4 — 5-1314


50 ____________________________________________







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.