 |
|
Проаналізуйте ситуації і прокоментуйте їх з точки зору відповідності нормам конституційного законодавства
1. Під час судового процесу прокурор, задаючи питання, став соромити підсудного за його зухвалі діяння. Суддя зупинив прокурора: «Вина підсудного ще не доведена, а ви його вже називаєте злочинцем. Прошу поки що обмежитись питаннями».
2. Верховна Рада України висловила недовіру Генеральному прокурору, але Президент не погодився з рішенням парламенту і не підписав указ про його відставку.
Теми рефератів
1. Основні завдання та функції прокуратури України. Акти прокурорського реагування
1. Міліція – основна служба органів внутрішніх справ України.
3. Органи державної податкової служби України , їх основні задачі.
Тема 8. Конституційні засади діяльності правоохоронних та правозахисних органів України.
8.2. Правозахисні органи України.
План
1. Уповноважений Верховної Ради з прав людини.
2. Органи юстиції України.
3. Нотаріат в Україні.
4. Адвокатура в Україні.
1.Інститут Уповноваженого з прав людини, якого у розвинутих європейських країнах називають «омбудсменом», Формується у демократичних державах тоді, коли існуючі інститути захисту прав людини недостатньо ефективні, внаслідок чого і виникає потреба в додаткових механізмах їх захисту.
Цей інститут, поєднуючи в собі риси інституту держави й інституту громадського суспільства, погоджує інтереси між ними та пом’якшує суперечності. Діяльність Уповноваженого з прав людини
Демократизує суспільство, розвиває правову свідомість і безпосередньо спрямована на охорону прав і свобод людини, розширення обізнаності громадян про порушення органами влади, посадовими особами їх прав і свобод. Це діяльність водночас є і правозахисною , і правоохоронною.
Інститут Уповноваженого з прав людини виступає додатковим (субсидіарним )засобом захисту прав і свобод людини і в деякій мірі компенсує недоліки традиційних засобів захисту прав людини. Він виступає незаангажованим, деполітизованим інститутом, який безпосередньо приймає скарги від громадян.
Статус Уповноваженого Верховної Ради з прав людини регулюється ст..ст.55, 85, 101 Конституції та Законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини», «Про державну службу».
Термін повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – 5 років. Він призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.
Уповноваженим з прав людини може бути призначений громадянин України, який останні 5 років проживає в Україні, на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та не має судимості за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята в установленому законом порядку.
Він не може мати представницького мандата, бути членом будь – якої політичної партії, обіймати посаду та виконувати оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади або місцевого самоврядування, об’єднань громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності.
Уповноважений з прав людини користується правом недоторканості на весь час повноважень. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду. Кримінальну справу проти нього може порушити тільки Генеральний прокурор України.
Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Для реалізації своїх функцій він наділений відповідною компетенцією.
Уповноважений з прав людини має право:
1) невідкладного прийому Головою Верховної Ради України, Президентом України, Прем’єр – міністром України, головами Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України, керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, їх посадовими та службовими особами;
2) бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, колегії Генеральної прокуратури України та інших колегіальних органів;
3) звертатися до Конституційного Суду України з поданням про відповідність Конституції законів України та інших нормативно – правових актів, які стосуються прав і свобод людини і громадянина, а також тлумачення Конституції України та законів України;
4) безпосередньо відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях;
5) на ознайомлення з документами, в тому числі і таємними, та отримання їх копій в органах державної влади та місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи, які знаходяться в судах;
6) вимагати від посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і під порядкових їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;
7) вимагати від посадових та службових осіб усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються у справі;
8) відвідувати у будь – який час місця тримання затриманих попереднього ув’язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх тримання;
9) звертатися до суду з заявою про захист прав і свобод людини і не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;
10) направляти у відповідні органи акти реагування у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;
11) перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюються оперативно – розшукову діяльність тощо.
Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за письмовими зверненнями громад України, іноземців, осіб без громадянства, народних депутатів та за власною ініціативою.
Формою реагування Уповноваженого з прав людини на факти порушення прав і свобод людини і громадянина є акти реагування:
1) конституційне подання Уповноваженого з прав людини;
2) подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.
Щорічно Уповноважений з прав людини представляє Верховній Раді України доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні суб’єктами, які своїми діями або бездіяльністю порушували права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в чинному законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина. У разі потреби він може представити і спеціальну доповідь з окремих питань додержання в Україні прав і свобод людини і громадянина.
2. Систему органів юстиції становлять:
1) Міністерство юстиції України;
2) територіальні органи юстиції:
- Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим;
- обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;
- районні, районні у містах управління юстиції;
3) державні підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства юстиції.
Основними напрямками діяльності органів юстиції є:
1) діяльність із забезпечення правосуддя;
2) 2) діяльність з юридичної допомоги;
3) Діяльність з виконання рішень (вироків), постанов судових органів.
Правову основу діяльності органів юстиції становлять Конституція, Закони України «Про виконавчу службу», «Про нотаріат», «Про органи реєстрації актів громадянського стану», «Про виконавче впровадження» та інші нормативно – правові акти.
Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, його очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Верховна Рада України за поданням Прем’єр – міністра України.
Міністерство юстиції України забезпечує реалізацію державної правової політики, напрацьовує і готує пропозиції щодо проведення правової реформи, сприяє розвитку правової науки, готує проекти законів та інших нормативно – правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституційного устрою тощо. Чинне місце в його роботі належить державній реєстрації актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які набувають юридичної сили лише після їх реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Міністерство юстиції України здійснює роботу із систематизації законодавства України, готує пропозиції про його кодифікацію, веде Єдиний класифікатор галузей законодавства України, а також наділений правом офіційного видання збірників законодавства та кодексів України, роз’яснення чинного законодавства державним органам, підприємствам, установам, організаціям.
У складі Міністерства юстиції України створена Державна виконавча служба, яка здійснює своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладене на державних виконавців. Вимоги державного виконавця при виконанні ним посадових обов’язків для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. При міністерстві діє Уповноважений у справах додержання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Завдання, покладені на Міністерство юстиції України, на регіональному рівні, мають реалізовувати територіальні (місцеві) органи юстиції.
До структури органів юстиції входять також органи нотаріату та реєстрації актів цивільного стану (РАЦС).
3. Нотаріат в Україні – це система державних органів та посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм нотаріальної вірогідності (сили).
Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція, Закон України «Про нотаріат» та інші нормативно – правові акти.
Діяльність нотаріату спрямована на охорону власності, прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, сприяння в зміцненні та запобігання правопорушень.
Систему нотаріальних органів становлять:
1) державні нотаріальні контори;
2) державні нотаріальні архіви;
3) приватні нотаріуси.
Міністерство юстиції України наділене правом відкривати і ліквідовувати нотаріальні контори, а відповідні управління юстиції – приватну нотаріальну діяльність.
Нотаріусом може бути громадянин України, який має юридичну освіту, пройшов стажування в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса протягом шести місяців, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво на право займатися нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.
Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних, громадських підприємств та організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, за винятком викладацької, наукової та творчої.
На нотаріусів покладається вчинення нотаріальних дій в Україні. Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.
У тих населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчинюються уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевих рад, а за кордоном – консульськими установами та дипломатичними представництвами України.
Крім того, до нотаріально засвідчених прирівнюються заповіти та доручення, засвідчені посадовими особами певних організацій за обставин, коли поблизу немає нотаріуса і разом з тим виникає потреба у вчиненні таких дій (головні лікарі закладів охорони здоров’я та їх заступники з медичної частини, капітани морських суден, начальники експедицій, командири військових частин та деякі інші особи).
Нотаріальні контори та посадові особи мають право вчинювати тільки ті нотаріальні дії, які віднесені законом до їх повноважень.
Державні нотаріальні контори згідно зі ст. 34 Закону України «Про нотаріат» мають право вчиняти 21 нотаріальну дію, основними з яких є:
1) посвідчення угод;
2) прийняття мір до охорони спадкового майна;
3) видання свідоцтв про право на спадщину;
4) накладання заборони відчужень нерухомого майна;
5) засвідчення вірності копій документів та виписок з них.
Приватний нотаріус наділений правом вчинювати такі самі дії, як і державний нотаріус.
Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують правильність копій і виписок з документів, що зберігаються в справах.
Нотаріальні та прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених ст. 9 вищезазначеного Закону правил, є недійсними. Відома у вчиненні нотаріальної дії чи неправильне її вчинення можуть бути оскаржені в суді.
4. Адвокатура – це добровільне професійне об’єднання юристів, яке покликане сприяти захисту прав і свобод людини і громадянина, представляти законні інтереси фізичних і юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством України.
Правовою основою діяльності адвокатури є Конституція, Закон України «Про адвокатуру» та інші нормативно – правові акти і статути адвокатських об’єднань.
Адвокатура здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму і конфіденційності.
Адвокатом може бути громадянину країни, який має вищу юридичну освіту, стаж за фахом юриста або помічника адвоката не менш двох років, склав кваліфікаційні іспити, має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Адвокат не може працювати в суді , прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, Служби безпеки, органах державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Основні види адвокатської діяльності:
1) захист громадян у процесі дізнання, попереднього слідства і розгляду справи в суді;
2) надання консультацій, довідок і роз’яснень з юридичних питань;
3) складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;
4) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у суді та інших державних органах;
5) правове забезпечення підприємницької діяльності.
Чинне законодавство встановлює певні механізми правового захисту адвокатської діяльності. Професійні права , честь, гідність адвоката захищаються законом, внаслідок чого заборонено втручатися в його діяльність , вимагання від адвоката, його помічника відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки. Документи, пов’язані з виконанням адвокатського доручення не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв’язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції відповідного прокурора. Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв’язку з наданням ним юридичної допомоги громадянам та юридичним особам . У всіх випадках кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно – дисциплінарної комісії адвокатури, а видане свідоцтво анульоване у випадках:
1) засудження адвоката за вчинення злочину – після набрання вироком законної сили;
2) обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним;
3) втрати громадянства України;
4) грубого порушення вимог Закону України «Про адвокатуру», інших законодавчих актів, присяги адвоката.
Основні поняття та терміни: Омбудсмен, органи юстиції, нотаріат, нотаріус, адвокатура, адвокат.
Питання для самостійної перевірки знань
1. Для чого необхідний інститут Уповноваженого з прав людини?
2. Які ви знаєте форми реагування Уповноваженого з прав людини на факти порушення прав і свобод людини і громадянина?
3. Які нотаріальні дії вчиняються органами нотаріату?
4. Якими видами діяльності може займатися адвокат?
5. Які правові гарантії надаються адвокатам в Україні?
Теми рефератів
1. Роль Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в захисті прав і свобод громадян України.
2. Чи держава готова до захисту прав громадян?
3. Чи потрібні в Україні правозахисні організації і яка їх роль?
4. Юридичний механізм забезпечення і захисту прав людини.
5. Нотаріат в Україні.