Здавалка
Главная | Обратная связь

Аналіз результатів дослідження



 

У результаті проведеної роботи нами було встановлено, що на деревах Quercus robur L. та Robinia pseudoacacia L., що зростають на всіх трьох досліджуваних ділянках, зустрічаються 3 види епіфітних лишайників, що використовуються в ліхеноіндикації: Xanthoria parietina (рис. 2.4), Parmelia sulcata (рис. 2.5) та Lecanora glabrata (рис. 2.6).

Рис.2.4. Xanthoria parietina Рис.2.5.Parmelia sulcata

Рис.2.6. Lecanora glabrata

 

Для визначення стану атмосферного повітря вивчали покриття лишайниками стовбурів Quercus robur та стовбурів Robinia pseudoacacia для цього згідно з методикою Ю. Л. Мартина виміряли площу поверхні 20 стовбурів Quercus robur та 20 стовбурів Robinia pseudoacacia у кожній досліджуваній ділянці (загальна кількість дерев двох видів у всіх досліджуваних ділянках становила 120), загальну площу покриття кожного дерева трьома видами лишайників.

Алгоритм вимірювань був таким: вимірювали висоту та довжину окружності стовбурів 120 дерев, розраховували загальну площу поверхні стовбурів дерев та загальну площу покриття кожного дерева всіма видами лишайників-індикаторів.

Коефіцієнт покриття дерев лишайниками визначили за формулою:

К = Sn \ Sg,

де Sn – загальна площа лишайників на дереві, см2;

Sg – площа поверхні стовбура, см2.

Середню величину коефіцієнта покриття дерев лишайником знаходили за формулою:

Kсер = К1 + К2 + Кn \ n

На дослідній ділянці № 1 було виявлено, що слань лишайників на даній ділянці мала незначні розміри (4 – 7 см2). В результаті візуального спостереження було виявлено, що вони мали недорозвинену слань, часточки слані часто були змертвілими, тьмяного забарвлення, що свідчить про хворобливість даних організмів, іноді траплялися і сухі лишайники буро-чорного забарвлення від кіптяви, яка проникла у верхні шари самого лишайника. На даній ділянці найчастіше зустрічаються ксанторія та пармелія (табл. 2.7), жодного представника леканори виявлено не було.

Таблиця 2.7.

Порівняння середніх розмірів слані лишайників на висоті 1,5 м

(досліджувана ділянка № 1)

Вид рослин Вид лишайників Дуб звичайний Робінія псевдоакація
Ксанторія 7,4 см2 5,8 см2
Пармелія 5,6 см2 4,1 см2

 

 

На території дослідної ділянки № 2, в результаті візуальних спостережень, нами було виявлено лишайники із середньою розгалуженістю слані, яка мала нормальне забарвлення, майже без некротичних плям, кіптява на лишайниках виявлена в поодиноких випадках. На даній ділянці найчастіше зустрічаються ксанторія та пармелія, є поодинокі випадки зустрічності леканори (табл. 2.8).

Таблиця 2.8.

Порівняння середніх розмірів слані лишайників на висоті 1,5 м

(досліджувана ділянка № 2)

Вид рослин Вид лишайників Дуб звичайний Робінія псевдоакація
Ксанторія 10,6 см2 7,1 см2
Пармелія 9,8 см2 10,4 см2
Леканора 0,6 см2 -

 

На території дослідної ділянки № 3 в результаті візуальних спостережень, нами було виявлено досить добре розвинуті лишайники із розгалуженою, міцною нормального забарвлення сланню, без некротичних плям, кіптяви на лишайниках не виявлено. Було виявлено лишайники таких видів: пармелія, ксанторія, леканора (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Порівняння середніх розмірів слані лишайників на висоті 1,5 м

(досліджувана ділянка № 3)

Вид рослин Вид лишайників Дуб звичайний Робінія псевдоакація
Ксанторія 11,9 см2 7,6 см2
Пармелія 9,7 см2 6,8 см2
Леканора 1,6 см2 0,7 см2

 

Ми порівняли отримані дані із шкалою залежності розвитку слані від забруднення повітря.

В середньому площа покриття одного дуба лишайниками в міському парку культури і відпочинку складає 3693 см2, середній коефіцієнт покриття лишайниками дерев k = 0,56, тобто 56 % всієї площі поверхні стовбурів дубів покрито лишайником. А на деревах робінії псевдоакації, площа покриття одного дерева лишайниками в середньому становить 3076 см2, середній коефієцієнт покриття лишайниками дерев k = 0,43. Отже, лише 43 % усієї площі поверхні стовбурів Robinia pseudoacacia у насадженні покрито лишайником.

Порівняння цих даних показує, що коефіцієнт покриття лишайниками дубів у міському парку культури і відпочинку в 1,2 рази перевищує аналогічний показник для насаджень Robinia pseudoacacia.

З урахуванням того що зменшення присутності лишайників-індикаторів біля автомагістралі вказує на зростання ступеня забруднення атмосферного повітря в ній, нами зроблено висновок, що повітря в досліджуваних ділянках № 2 та 3 порівняно чисте, тоді як уздовж автомагістралі забруднене, що підтверджується низьким коефіцієнтом покриття дерев лишайниками-індикаторами.

Разом з тим насторожує факт переважання в лишайниковому покритті накипних лишайників і поява такого листуватого лишайника, як Xanthoria parietina, що пристосувався до існування в умовах помірно та дуже забрудненого повітря. Це сигнал про необхідність більш пильної уваги до вивчення екологічного стану цього насадження та прийняття відповідних заходів щодо його покращення. У ході дослідження було з’ясовано, що лишайникове покриття дерев робінії псевдоакації над автотрасою представлене винятково накипними лишайниками. Відсутність кущистих та листуватих лишайників є показником високої забрудненості повітря в цьому районі, спричиненої шкідливими викидами автотранспорту.

Обстеження наявності і стану певних видів лишайників у різних частинах парку відпочинку (візуальна ліхеноіндикація) за допомогою шкализалежності розвитку слані від забруднення повітря дало змогу побачити стан атмосфери парку культури і відпочинку та розглянути лишайники як біоіндикатори забруднення повітря. Дослідження показали, що є велика «зона боротьби лишайниками за життя» (навколо першої ділянки дослідження), і «нормальна лишайникова зона» (друга та третя дослідна ділянка).

Усе це свідчить про значний ступінь забрудненості повітря вихлопними газами, шкідливими хімічними речовинами, пилом та кіптявою повітря на дослідній території № 1, та про менший антропогенний тиск на територію № 2 та № 3.

Проаналізувавши стан сланей лишайників, ступінь їх розвитку ми побачили, що ці організми є прекрасними індикаторами стану навколишнього середовища, зокрема, стану повітря, тому, що у несприятливих, забруднених умовах середовища слань лишайників є погано розвинутою, хворобливою, забрудненою кіптявою, з невиразним забарвленням та, не рідко, некротичними плямами.

На основі структурно-функціональних особливостей та характеру процесів життєдіяльності лишайників та їх змін і розроблений базований метод ліхеноіндикації стану повітряного середовища. Лишайники реагують на забруднення не так як вищі рослини. Довготривала дія низьких концентрацій забруднюючих речовин викликає пошкодження талому лишайника, що не зникають аж до цілковитого його відмирання. Це пов'язано з тим, що лишайники відновлюються дуже повільно, тоді як уражені тканини вищих рослин регенеруються порівняно швидко. Низька чутливість лишайника обумовлена безперешкодним проникненням разом із опадами не лише мінеральних, а й шкідливих токсичних речовин. Серед еколого-субстратних груп лишайників з метою оцінки стану повітряного середовища найкраще використовувати епіфітів. На лишайники згубно діють речовини, що збільшують кислотність таломів і прискорюють окисні процеси. До таких речовин належать: двоокис сульфуру (SO2), фторо- (HF) і хлороводень (HCl) [10].

Стійкість лишайників до дії забруднення обумовлено ще рядом особливостей. Так, вологий талом страждає від забруднення більше, ніж порівняно сухіший. Найчутливішими до дії полютантів є лишайники кущоватої форми, що пов'язано із найбільшою по відношенню до маси площею талому [15].

Після кущоватої за мірою збільшення стійкості до забруднення йдуть листуваті форми. Найбільш стійкими прийнято вважати накипні лишайники, талом, яких занурений в субстрат або має вигляд слабкої|, ледь помітної шкірки. Вище згадуване пристосування дозволяє лишайнику бути більш стійким до дії шкідливих речовин, що із порівняно меншою швидкістю проникають у талом. Це зумовлює збільшення його життєвого циклу. Найбільш сприйнятливі вони до дії SO2 - однієї з найпоширеніших забруднюючих речовин, продукту згорання будь-якого сульфуровмісного палива. Проте, відносно нешкідливі для них токсичні для інших рослинних організмів важкі метали, здатні накопичуватися в таломах у значних кількостях без змін фізіологічного гомеостазу за рахунок їх позаклітинного розміщення [16].

Хворобливий стан лишайників у зоні № 1 свідчить про наявність вище згаданих речовин у повітрі, що переконує нас у тому, що лишайники є чудовими біоіндикаторами, а ліхеноіндикація є перспективним напрямом біоіндикації стану атмосфери, та її забруднення. Отже, кожна людина може використовувати метод ліхеноіндикації для обирання зони для відпочинку, наявність на деревах лишайників з розгалуженим таломом свідчить про чисте повітря.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.